Постанова № 38674762, 30.07.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

30 липня 2013 року Справа № 814/241/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Артема, 1-а, м. Миколаїв, 54052)

про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012р. № 0000021500, № 0000031500,

в с т а н о в и в:

Позивач, Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (далі - ДП «МАЗ «НАРП»), звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва МО ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000021500 та № 0000031500 від 10.01.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновками, наведеними в акті перевірки і вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам та положенням податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує, виклавши свої доводи у письмовій формі, та просить суд у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 83 - 86).

Представниками позивача та відповідача подані заяви про слухання справи в порядку письмового провадження без участі представників сторін (арк. спр. 299, 300).

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 11.12.2012 року по 19.12.2012 року спеціалістами ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва МО ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ДП «МАЗ «НАРП» з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «ДИОМЕД» за грудень 2011 року, ПВПП «Промстройдеталь» за лютий 2012 року та ТОВ «ДНС ТРАНС» за серпень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки № 2217/15-00/09794409 від 21.12.2012 року ( далі - акт перевірки, арк. спр. 19 - 43).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ДП «МАЗ «НАРП»:

- п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами доповненнями, ст. 203, п. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, в результаті чого ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2012 року на суму 5 390,00 грн.;

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, ст. 203, п. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, в результаті чого ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) станом на 31.08.2012 року на загальну суму 46 480,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були оформлені та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 10.01.2013 року:

- № 0000021500, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за податком на доданувартість на суму 5 390,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 2 695,00 грн. (арк. спр. 55);

- № 0000031500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46 480,00 грн. (арк. спр. 56).

Не погоджуючись із вищезазначеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Сума податку на додану вартість, що знята з бюджетного відшкодування позивача за результатами перевірки (на загалну суму 51 870,00 грн.), сформована із господарських відносин між ДП « МАЗ «НАРП» зйого контрагентами: ТОВ «ДНС ТРАНС», ТОВ «ДИОМЕД», ПВПП «Промстройдеталь».

Так, між ДП «НАРП» та ТОВ «ДНС ТРАСТ» було укладено договір купівлі-продажу авіаційних агрегатів до літака ІЛ-76 № 255-12 від 15.08.2012 року (арк. спр. 57). На підставі висталених рахунків-фактур № СФ-1508/2, СФ-1508/3 від 15.08.2012 року (арк. спр. 61, 62) ДП « МАЗ «НАРП» оплачено (платіжні доручення № 1670, 1671 від 17.08.2012 року - арк. спр. 60) та отримано (видаткові накладні № ВН-1, ВН-2 від 29.08.2012 року - арк. спр. 63, 64) радіатор ВВР-5415т, турбохолодильна установка ТХУ-2280Т, рульовий привід РП-60, центральна гіровертикаль ЦГВ-10. Вказані агрегати згідно лімітних відомостей було використано при ремонті літака ІЛ-76 МД № 029. На вказані агрегати продавцем видано податкові накладні:

- № 685 від 17.08.2012 року на суму 70 400,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 11 733,33 грн. (арк. спр. 58);

- № 686 від 17.08.2012 року на суму 179 680,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 29 946,67 грн. (арк. спр. 59).

На підставі виставленого рахунку-фактури № 601/12 від 02.12.2011 року (арк. спр. 65) ТОВ «ДИОМЕД» поставлено, а ДП «МАЗ «НАРП» оплачено та отримано (накладна № 660 від 28.12.2011 року - арк. спр. 66) масло гідравлічне АМГ-10, яке використано при ремонті гідро підйомника ПГ-70 та дозаправці стенду С-2702, що підтверджується лімітними відомостями № 59 та № 60 (арк. спр. 67, 68). На вказаний товар продавцем видано податкову накладну № 271 від 28.12.2011 року на суму 28 797,60 грн., в т.ч. ПДВу розмірі 4 799,60 грн. (арк. спр. 78).

На підставі виставлених рахунків-фактур № 14 та № 15 від 31.01.2012 року (арк. спр. 71, 72) ПВПП «Промстройдеталь» поставлено, а ДП « МАЗ «НАРП» оплачено (платіжне доручення № 223 від 07.02.2012 року - арк. спр. 70) та отримано (видаткова накладна № 05 від 13.02.2012 року - арк. спр. 73) масло трансформаторне Т-1500, яке використано при поточному ремонті електрообладнання, що підтверджується лімітними відомостями № 361 та № 363 (арк. спр. 74, 75). На вказаний товар продавцем видано податкову накладну № 05 від 07.02.2012 року від 07.02.2012 року на суму 32340,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 5 390,00 грн. (арк. спр. 69).

Відповідно до акту перевірки, господарські відносини із вказаними вище контрагентами є фіктивними, так як неможливо підтвердити, що вони спричинили реальне настання юридичних наслідків. Також податковий орган стверджує, що операції з приймання-передачі робіт (послуг) не проводились, так як у ході аналізу не виявлено факту передачі робіт (послуг) від продавця до покупця, обґрунтувавши свої висновки виключно на результатах зустрічних перевірок контрагентів. При цьому, без фактичної перевірки наявності ТМЦ на складах підприємства чи документів, підтверджуючих використання комплектуючих в ремонті.

При цьому, вказуючи на безтоварність операцій, податковим органом на аркушах 22, 30, 38 акту перевірки підтверджує факт поставки продукції (арк. спр. 28 зв., 33 зв., 37 зв.).

Згідно з п.п. 14.1.8 п. 14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Таким чином, з наведених законодавчих норм випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання бюджетного відшкодування, є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості грунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. ПК України не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету податку на додану вартість його контрагентами. Тобто покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем товарів та іншими продавцями.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ «ДНС ТРАСТ», TOB «ДИОМЕД», ПВПП «Промстройдеталь» оформлені відповідно до діючого законодавства України та на підставі стандарту, діючого на підприємстві. Договірні та фінансові взаємовідносини у повному обсязі підтверджені документами, оформленими встановленим чином без порушень, які були надані для проведення перевірки. Крім того, в акті перевірки підтверджено наявність у ДП «МАЗ «НАРП» належно оформлених документів, необхідних відповідно до норм Податкового Кодексу України для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Обгрунтовуючи свою позицію щодо ПВПП «Промстройдеталь», податковий інспектор ДПІ у Корабельному районі взагалі охарактеризовує інше підприємство (ТОВ «Транспортно-монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД»), з яким у ДП «МАЗ «НАРП» не було жодних договірних відносин. Крім того, визначаючи вказану фірму як основного постачальника ПВ ПП «Промстройдеталь», інспектором не доведено тотожності продукції поставленої між даними контрагентами до продукції, яка в результаті була придбана ДП «МАЗ «НАРП». На аркуші 24 акту перевірки наведено номенклатура придбаних товарів - запчастини, при тому що ДП «МАЗ «НАРП» закуплено трансформаторне масло (арк. спр. 30 зв.).

ТОВ «ДНС ТРАСТ», TOB «ДИОМЕД», ПВПП «Промстройдеталь» здійснено поставку товарів, які було використано підприємством, про що свідчать Лімітні відомості, які додано до позовної заяви. Позивачем було перераховано контрагентам кошти з метою реального настання правових наслідків - отримання необхідних товарів (послуг). Припущення податкового органу про те, що сплата коштів проводилася без фактичного отримання товару та переходу права власності на нього, не відповідають дійсності. Фактичне одержання товарів підтверджується видатковими накладними. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від

24.05.1995 р. № 88 господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Операції, проведені Позивачем було правильно відображено у податковій звітності як такі, що фактично відбулися та створили відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Таким чином, податковий кредит за даними операціями було сформавано у відповідності з законодавчими нормами, податок на додану вартість в повному обсязі сплачений в ціні товару, тобто дії Позивача не можна трактувати як такі, що навмисно скоєні з метою заволодіння майном держави - дохідною частиною бюджету. У зв'язку з цим твердження податкового органу про те, що укладені підприємством правочини завідомо суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, не відповідають дійсності.

При цьому податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають можливість одержання позивачем бюджетного відшкодування. Відповідно до податкового законодавства України несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю.

Податковим органом не доведено, що укладені правочини є нікчемними, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тільки у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За нормами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Норми чинного законодавства встановлюють презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Зважаючи на це, лише законом чи судом має бути встановлено недійсність господарського правочину. Так, у розглянутому випадку порядок і підстави визнання правочину недійсним повинні визначатись відповідно до ст. 228 ЦК України, 207 ГК України.

Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Посилання відповідача на ненадання контрагентами інформації щодо джерел придбання послуг та наявності виробничих засобів для надання відповідних послуг не є доказом порушення податкового законодавства позивачем. Відсутність трудових ресурсів, певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагентів виконати операції із надання поставок, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів. Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від його волі.

В акті перевірки не зазначено жодного порушення, що стосуються заповнення чи оформлення податкової накладної, чи її невідповідності вимогам ст. 201 ПК України.

Зазначене свідчить, що податкові накладні оформлені без порушення вимог ст. 201 ПК України та повністю відповідають вимогам законодавства та можуть бути підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За таких обставин суд вважає, що позивач має право на податковий кредит, сплачений на користь цих підприємств, а спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати.

Згідно із положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача -такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Позивач в своєму позові просив суд визнати недійсним оскаржуване рішення відповідача. Відповідно до положень ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи пояснення позивача у судовому засіданні, надані їм докази, суд вважає за можливе, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржуване рішення відповідача протиправним та скасувати в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0000021500 від 10.01.2013 року та № 0000031500 від 10.01.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих