Постанова № 38674755, 20.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

20 січня 2014 року Справа № 814/4767/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (пр. Жовтневий, 471, м. Миколаїв, 54051)

до відповідача: Миколаївської митниці Міндоходів (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017)

про визнання протиправними та скасування рішення від 24.10.2013р. № 504000003/2013/000151/2, картку відмови в прийнятті митної декларації від 24.10.2013р. № 504010000/2013/00014,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - позивач, Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Миколаївської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Митниця), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення від 24.10.2013р. № 504000003/2013/000151/2 про коригування митної вартості товарів, а також визнати нечинною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації від 24.10.2013р. № 504010000/2013/00014.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вірно визначив митну вартість імпортуємих товарів за основним методом, передбаченим Митним кодексом України (далі - МК України), а саме за ціною договору, тоді як визначення відповідачем вартості товарів за другорядним методом, а саме за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів, є протиправним, адже подані для митного оформлення товару документи не містили будь-яких розбіжностей або неточностей.

Відповідач адміністративний позов не визнав, в запереченнях вказав, що визначити митну вартість товарів позивача за основним методом виявилось неможливим у зв'язку із не підтвердженням останнім числових значень складових митної вартості товарів і ненаданням на запит Митниці всіх необхідних для цього документів.

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження. Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи в порядку письмового провадження та приймаючи до уваги те, що їх доводи і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

01 квітня 2013 р. між Товариством і ВАТ «Єдина торгова компанія» (м. Стерлітамак, Республіка Башкортостан, Російська Федерація) було укладено контракт № RF/RD/79-13/11-M (далі - Контракт), за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу 201500 тон натру їдкого (гідроксіду натрію) (а. с. 23-27). Ціна товару за домовленістю сторін повинна визначатись за допомогою формули за кожні 10500 тон товару (п. 2.2. Контракту) і за кожну тону товару окремо (п. 2.3.). Так, вартість тони товару розраховувалась за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження 2 місяці, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

Згідно п. 2.1. і 3.1. Контракту, товар поставляється на умовах СРТ ст. Жовтнева, Одеської залізниці згідно з ІНКОТЕРМС-2010 і включає всі витрати по доставці товару, які несе контрагент.

Відповідно до специфікації № 7 від 20 серпня 2013 р., у вересні 2013 р. ВАТ «Єдина торгова компанія» повинно було поставити позивачу 3640,0 +/- 10% тон гідроксіду натрію, за ціною 282,50 доларів США за 1 тону, а всього 1028 300,0 доларів США +/- 10% (а. с. 28).

09 жовтня 2013 р. позивач подав до Митниці електрону митну декларацію (далі - МД) № 504010000/2013/002185, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною Контракту, тобто за основним методом, передбаченим ст. 57 ч. 1 п. 1 МК України (а. с. 13-15).

Для митного оформлення товарів, позивач подав Митниці наступні документи: Контракт, специфікацію № 7, інвойс № ЕКТ/ВЭС/В-234 від 28 вересня 2013 р., картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 504/2012/0000113 від 29 жовтня 2012 р., рахунок фактура ЕТК/ВЭС/В-234д 28 вересня 2013р., довідку про декларування валютних цінностей від 22 липня 2013 р. № 33/40-417, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, копію митної декларації країни відправлення від 28.09.2013 р. № 10311090/280913/0006024, сертифікат проходження товару RUUA 3009053752 від 30 вересня 2013 р., паспорти якості (а. с. 23-46).

Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, у зв'язку із чим витребував у Товариства бухгалтерську інформацію щодо оплати складових митної вартості, зокрема страхування товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару, визначену згідно п. 2.3. Контракту; договір із третіми особами, пов'язаний із Контрактом; копію митної декларації країни відправлення.

У зв'язку із запитом Митниці, в свою чергу 16 жовтня 2013 р. позивач звернувся до постачальника - ВАТ «Єдина торгова компанія» із запитом про надання останнім договору із третіми особами, пов'язаного із Контрактом, розрахунків із вантожовідправниками, доказів оплати комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням Контракту, страхових документів, на який отримав відповідь, що запитувана Товариством інформація є комерційною таємницею і не може бути надана позивачу. Крім того, ВАТ «Єдина торгова компанія» повідомило, що страхування товару не здійснювалось (а. с. 62-63).

14 жовтня 2013 р. позивач надав Митниці платіжне доручення в іноземній валюті № 4021 від 02 жовтня 2013 р.; інформацію щодо біржових котирувань Caustic Soda (Europe) ICIS prising за останні 4 тижні, які формували ціну на товар, згідно умов Контракту та Спеціфікації № 7, датовані 26.07.2013р., 02.08.2013р.,09.08.2013р. та 16.08.2013р.; митну декларацію країни відправлення від 28 вересня 2013 р. № 10311090/280913/0006026. Також, своїм листом за № 458/101-10 позивач повідомив Митницю, що сторони правочину страхування товару не здійснювали і умовами Контракту не передбачено його страхування. Лист позивача містив пояснення і щодо причин відсутності у нього договорів із третіми особами. (а. с. 61).

24 жовтня Митниця склала картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 504010000/2013/00014 (далі - Картка) (а. с. 19-20). Як слідує з цієї Картки, основний метод визначення вартості товарів, на думку Митниці, не може бути застосовано, так як подані Товариством документи не містять всіх даних, які б підтверджували числові значення складової митної вартості: зокрема Товариством не надано інформацію щодо страхування товару, а також не надані додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Того ж дня відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 504000003/2013/000151/2 (далі - Рішення), в якому митна вартість визначена за другорядним методом, передбаченим ст. 57 ч. 1 п. 2 пп. «б» МК України - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (а. с. 17-18).

У зв'язку із потребою використання товару у виробництві, позивач 25 жовтня подав до Митниці нову митну декларацію № 504010000/2013/002334, в якій визначив ціну товару відповідно до прийнятого відповідачем Рішення (а. с. 21-22).

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 52 ч. 1 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 53 ч. 1 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в частині 2 цієї статті.

Як визначено ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд трактує наведену норму таким чином, що законодавцем наведений перелік документів, які можуть витребовуватись митним органом, але які саме документи витребовувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик декларуємого товару, а тому останній не може посилатись на порушення цієї норми, у зв'язку із тим, що декларант не надає всіх передбачених наведеною нормою документів, так як деяких документів декларант може і не мати.

Відповідно до ст. 54 ч. 6 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз цієї норми дозволяє стверджувати, що перелік підстав для відмови у митному оформленні є вичерпним.

Як слідує із спірних рішень, відповідач, як на підставу для відмови у митному оформленні товару та подальшому коригуванні їх митної вартості, вказує на ненадання Товариством документів щодо страхування товару і договорів із третіми особами, що призвело до висновку про не підтвердження Товариством числових значень складових митної вартості товарів. Суд знаходить ці доводи відповідача безпідставними.

Ненадання позивачем на запит Митниці документів, які стосуються страхування і договорів із третіми особами, пояснюється об'єктивними причинами - страхування товару не здійснювалось, а договір із третьою особою, під яким відповідач розуміє договір ВАТ «Єдина торгова компанія» із виробником товару, у позивача не може бути в наявності і постачальник відмовився надати його за запит Товариства.

Крім того, суд приходить до висновку про те, що Митниця мала в своєму розпорядженні всі документи, які дозволяли їй перевірити числові складові митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем.

Так, у МД № 504010000/2013/002185 у графі 31, вказано, що позивачем декларується 154975 кг соди каустичної (гідроксиду натрію) у вигляді водного розчину. Ці дані співпадають із обсягом товару, визначеному в інвойсі № ЕКТ/ВЭС/В-234 від 28 вересня 2013 р.. Надані позивачем котировки FOB MED ICIS prising Caustic Soda (Europe) визначають найнижчу ціну соди каустичної на рівні 300 доларів США і протягом періоду поставки товару не відбувалось змін цієї ціні. Враховуючи, що за Контрактом ціна товару визначається за формулою FOB MED Low, тобто за найнижчим показником котировок мінус 40 доларів США, позивач вірно визначив ціну товару у 282,50 доларів США (300+330+320+300)/4-40=282,50). Саме ця ціна за тону товару вказана в інвойсі № ЕКТ/ВЭС/В-234 від 28 вересня 2013 р. Відповідно, загальна вартість товару складає 144492,92 доларів США (154975х282,50=43780). Остання сума і занесена до МД № 504010000/2013/002185 у графі 22.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач вірно застосував основний метод розрахунку митної вартості товарів і не допустив помилок в цьому розрахунку.

Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Оскільки відповідач мав можливість визначити ціну товарів за основним методом і позивач надав йому всі необхідні для цього документи, відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер.

Однією з вимог позивача є визнання нечинною і скасування Картки, але як зазначено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20 травня 2013 р. № 7, суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Стаття 162 ч. 2 КАС України надає суду право прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Використовуючи таке право, суд вважає за необхідне визнати протиправною і скасувати Картку.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач, надавши платіжне доручення № 4728 від 13 листопада 2013 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 68,82 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Міндоходів від 24.10.2013 року « 504000003/2013/000151/2.

3. Визнати не чинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 504010000/2013/00014 від 24.10.2013 року.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (код ЄДРПОУ 33133003) суму сплаченого судового збору у розмірі 68,82 грн. (платіжне доручення № 4778 від 15.11.2013 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих