Постанова № 38674736, 07.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року 10-50Справа № 808/1217/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сніжко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Запорізького обласного військового комісаріату

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Запорізького обласного військового комісаріату, в якій, позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо не доплати йому суми у розмірі 6941,16 грн. як суми компенсації втраченого доходу у зв'язку із утриманням з грошового забезпечення, належного йому як військовослужбовцю на дань звільнення з військової служби, податку на доходи з фізичних осіб та просить зобов'язати відповідача доплатити позивачу вказану суму.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, в обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що з нарахованої йому суми, яка належала до виплати у зв'язку з звільненням, Запорізький ОВК утримав податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15%-17%, що дорівнює сумі 6941,16 грн. та не компенсував його позивачу у цій сумі.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, зазначивши, що ОСОБА_3 не проходив військову службу в Запорізькому ОВК. На момент звернення позивача до Запорізького ОВК (21.01.2014) з витягом з наказу про його виключення з списків особового складу військового представництва 3894 (з 31.10.2013) ОСОБА_3 вже втратив статус військовослужбовця. Таким чином, відповідач не мав законної можливості застосувати вимоги п.168.5 ст. 168 Податкового кодексу України та здійснити компенсацію суми утриманого податку з грошового забезпечення. Враховуючи зазначене, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 30.12.2013 №236 позивач звільнений з військової служби відповідно до ч.6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).

Наказом начальника 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України від 21.01.2014 №21 ОСОБА_3 виключено із списків особового складу 621 Головного військового представництва з 21.01.2014.

Цим же наказом передбачено здійснення наступних виплат:

1) надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військове званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 21 січня 2014року.

2) щомісячна премія за період з 01 по 21 січня 2014року у розмірі 90% від посадового окладу.

3) щомісячна грошова винагорода з 01 по 21 січня 2014року у розмірі 60% від місячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.10р. №889.

4) надбавка до посадового окладу за роботу з таємними документами та виробами у розмірі 10% від посадового окладу за період з 01 по 21 січня 2014 року.

Крім того, цим же наказом було передбачено виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за кожен календарний рік (повних 23 років) в розмірі 50 відсотків мого місячного грошового забезпечення на день звільнення.

Позивач не погоджуючись з сумою, яку він фактично отримав у розмірі 34168,10 грн., звернувся до відповідача з вимогою надати письмовий розрахунок вказаного грошового забезпечення.

Із отриманої відповіді Запорізького ОВК від 13.02.2014 №119/фс позивачу стало відомо, що нарахований розмір грошового забезпечення на день звільнення складає 34168 грн., однак з нарахованої суми відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15%-17% , що дорівнює сумі 6941,16 грн., та не компенсував його у цій сумі.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду.

Як свідчать надані матеріали та не заперечується сторонами, позивач не проходив службу в Запорізькому ОВК, наказ про виключення позивача із списків особового складу 621 військового представництва Запорізьким ОВК не видавався, крім того 621 військове представництво та Запорізький ОВК не підпорядковані один одному. Військовослужбовці військового представництва лише перебувають на фінансовому забезпеченні в Запорізькому ОВК за відсутності власної фінансової служби.

У судовому засіданні з'ясовано, що про необхідність здійснення з позивачем розрахунку з грошового забезпечення у зв'язку з його звільненням Запорізькому ОВК стало відомо 21.01.2014, у день коли позивач надав відповідачу витяг з наказу начальника 621 військового представництва Міністерства оборони України від 21.01.2014 №12 про виключення позивача із списків особового складу 621 військового представництва з 21.01.2014, що підтверджується підписом відповідальної службової особи Запорізького ОВК про фактичне одержання вказаного наказу (копія наказу з підписом службової особи відповідача про фактичне отримання наказу міститься в матеріалах справи.)

Після отримання вказаного вище наказу Запорізьким ОВК було здійснено необхідні розрахунки які направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для здійснення фінансування Запорізького ОВК для подальшого безпосереднього розрахунку з позивачем. З одержанням коштів, фактичний розрахунок з позивачем здійснено 25.02.2013, що зазначає і сам позивач у своєму позові, що не заперечується і його представником.

Щодо утримання податку при виплаті позивачу грошової допомоги, відповідач пояснив, що це передбачено нормами Податкового кодексу України.

Так, за приписами п.18.1. ст.18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Пунктами 168.1.1. та 168.1.2. ст. 168 цього Кодексу передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Натомість, пунктом 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України дійсно передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Однак, як вже зазначалося вище, 21.01.2014 позивач був виключений із списків особового складу, а виплата грошового забезпечення за вищенаведених обставин була здійснена 25.02.2013, тобто під час виплати позивачу вказаного доходу він вже не мав статусу військовослужбовця, а отже Запорізький ОВК не мав законної можливості застосувати вимоги вищенаведеного п.168.5 ст. 168 ПКУ та здійснити компенсацію суми утриманого податку з грошового забезпечення.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимога позивача стосовно визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень - Запорізького обласного військового комісаріату необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Проте, щодо вимоги позивача - зобов'язати Запорізький обласний комісаріат доплатити йому 6941,16 грн. суми компенсації втраченого доходу у зв'язку із утриманням з грошового забезпечення, належного йому як військовослужбовцю на день звільнення з військової служби, податку на доходи з фізичних осіб, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч.2ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Вимогами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Тобто, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.

Доказів того що позивач дав згоду на його виключення зі списків особового складу без проведення з ним усіх необхідних розрахунків суду не надано.

За правилами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов в частині зобов'язання відповідача здійснити доплату втраченого доходу позивачу підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Запорізький обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) суму компенсації втраченого доходу в зв'язку із утриманням грошового забезпечення належного ОСОБА_3, як військовослужбовцю на день звільнення з військової служби (податку на доходи фізичних осіб) у розмірі 6941 грн. 16 коп. (шість тисяч дев'ятсот шорок одну гривню шістнадцять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака