Вирок № 38673525, 24.04.2014, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р.

24 квітня 2014 року № 370/1323/3-к

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Устимчук М.Ю.

при секретарях Лизі Л.М., Голінко С.Г.

за участю прокурора Гойдало О.Є., Чепіжак І.І., Олійника В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів Київської області кримінальне провадження №12013100010000104 від 15.04.2013 року за яким обвинувачується

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Макарів Київської області , житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючий , раніше не судимий ;

- у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України в редакції Кримінального кодексу України до вступу в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією»

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обіймаючи посаду юриста комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівська БТІ» та будучи відповідно до наказу №29-ос від 29.03.2013 року виконуючим обов'язки директора комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівська БТІ», а відповідно був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто згідно п.1 примітки до ст.. 364 КК України являвся службовою особою, вирішив вчинити дії направлені на одержання хабара від ОСОБА_3, з використанням наданого йому службового становища, поєднані з вимаганням хабара, за надання останній інвентаризаційної справи на будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_2, власником 12 якого вона являється.

Так, 30.03.2013 року виконуючи обов'язки директора комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівська БТІ» , з метою одержання хабара, поєднаного з вимаганням, ОСОБА_1 підготував та підписав лист за №103 про надання інвентаризаційної справи за №228 на домоволодіння за адресою : АДРЕСА_2 , громадянці ОСОБА_3, який завірив печаткою підприємства.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вимагання хабара, перебуваючи в смт. Макарів Київської області обвинувачений ОСОБА_1, з використанням наданого йому службового становища виніс з приміщення комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівська БТІ» інвентаризаційну справу на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 та зберігав її в автомобілі марки « HYUNDAI MATRIX» номерний знак НОМЕР_1, який використовував для власних потреб.

При цьому , в період з березня - квітня 2013 року ОСОБА_1 демонструючи при зустрічах з ОСОБА_3 фотокопії інвентаризаційної справи на будинок за вищевказаною адресою та лист про передачу справи їй, який підписаний ним особисто в період виконання ним обов'язків директора комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівська БТІ», переконуючи останню про наявність такої справи в дійсності та підтверджуючи свої повноваження за передачу оригіналів інвентаризаційної справи вимагав у неї хабар у сумі 10 000 ( десять тисяч) доларів США.

Продовжуючи свої протиправні дії направлені на отримання хабара ОСОБА_1 22 квітня 2013 року , прибув на автомобілі марки « HYUNDAI MATRIX» номерний знак НОМЕР_1, який використовував для власних потреб з смт. Макарів у місто Київ до раніше оговореного з ОСОБА_3 місця на бульвар Кольцова , поблизу житлових будинків №15 та №15 літера «а» , де шляхом створення умов, за яких ОСОБА_3 вимушена була надати йому хабара, отримав від останньої грошові кошти в сумі 10 000 ( десять тисяч) доларів США що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 22.04.2013 року становить 79 930,00 гривень , що є значним розміром за надання ОСОБА_3 інвентаризаційної справи на будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_2 власником 12 частини якого вона являється.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення не визнав та подав письмові пояснення, де зазначив, що він працював юристом у Макарівському БТІ починаючи з 01.03.2008 року по 04.04.2013 року. До його обов'язків входило ведення справ у судах та забезпечення юридичної супровідної діяльності БТІ. Його юридична діяльність мала рекомендаційний характер і самостійних рішень він не приймав, при цьому у нього як юриста не було посадових інструкцій. Так як було прийнято закон «Про Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно» Київська обласна рада створила на початку 2013 року ліквідаційну комісію по реорганізації Макарівського БТІ. Проте, Макарівське БТІ запізнювалось з оформленням реорганізаційних документів , він особисто був присутній на засіданнях ліквідаційної комісії ГУ ЖКГ Київської області на якій керівники підприємств особисто звітували про виконану роботу щодо ліквідації бюро. На черговому засіданні ліквідаційної комісії за ініціативою заступника начальника ЖКГ було поставлено питання про призначення його керівником Макарівського БТІ для пришвидшення процесу реорганізації. Наказом начальника ГУ ЖКГ 29.03.2013 року його було призначено виконуючим обов'язки директора Макарівського БТІ, при цьому посадових інструкцій він не підписував, про обов'язки як в.о. директора йому ніхто не повідомляв, та мав намір звільнитись з БТІ щоб почати власну юридичну практику. За період виконання обов'язків виконуючого директора БТІВ він не підписував ніяких організаційно-розпорядчих документів. 03.04.2012 року він написав заяву про звільнення за згодою сторін та був звільнений 04.04.2013 року.

За час роботи у Макарівському БТІ він познайомився з громадянкою ОСОБА_3 наприкінці 2009 року яка звернулась до БТІ з питанням про порушення її прав як власника будинку по АДРЕСА_2. У тому ж році вона подала позов до суду, де відповідачем був Макарівська БТІ, які визнали позов. У період з 2009 року по 2013 рік він представляв БТІ у справі вказаної громадянки, вона неодноразово приходила до БТІ, вони пили разом каву, спілкувались. Він допомагав ОСОБА_3 і між ними склались дружелюбні стосунки, спілкувались і в робочий час і позаробочий час. Маючи намір звільнитись з БТІ хотів щоб ОСОБА_3 була першим клієнтом, про що вони і домовились. У березні 2013 року до нього в черговий раз звернула ОСОБА_3 та попросила надати їй інвентаризаційну справу на будинок , проте цю справу з 2009 року не могли знайти в БТІ. Оксана офіційно написала заяву у якій просила перевірити відомості чи не може справа помилково знаходитись за іншою адресою ( АДРЕСА_2) що в подальшому була перейменована саме у АДРЕСА_2. В архіві БТІ він знайшов інвентаризаційну справу саме по АДРЕСА_2 , і ця справа нікуди не зникала. На всіх сторінках справи стояв штамп «Погашено», а тому і не дивно, що її не могли знайти. Про вказане він особисто повідомив ОСОБА_3 , заїхавши до неї до Європейського університету де ОСОБА_3 працює. ОСОБА_3 дуже зраділа і попросила щоб справа була у нього, бо вона не довіряла Макарівському БТІ, при цьому домовились зустрітись в Макарові. Коли ОСОБА_3 приїхала до Макарова, вони поспілкувались з півгодини, вона забрала справу та домовились тримати зв'язок у телефонному режимі. Через декілька днів, перебираючи папери на своєму столі він виявив, що інвентаризаційна справа не була забрана ОСОБА_3 і лежить на столі. Для того щоб надати ОСОБА_3 справу відповідно до закону він 30.03.2013 року склав супровідний лист та переробив її заяву від 05.03.2013 року . Після звільнення 04.04.2013 року він забрав з місця роботи справу, лист та заяву ОСОБА_3 22 квітня 2013 року вони з ОСОБА_3 домовились зустрітись у Європейському університеті. Саме в цей день цивільна дружина ОСОБА_4 їхала до батьків забрати сина на автомобілі батька свого. По дорозі вони заїхали до університету, зустрілись з ОСОБА_3, яка біля автомобіля почала вичитувати справу, супровідний лист. Потім вона розписалась в документах про отримання інвентаризаційної справи , він віддав їй справу та сів до авто. Як тільки дружина збиралась від"їхати, до автомобіля підбігли працівники міліції у цивільному, витягнули його з машини, повалили на землю, одягли кайдани , відкрили багажник . У багажному відділенні він побачив що у дитячому пластиковому велосипедному шоломі лежить пачка стодоларових купюр. Де вони там узялись йому невідомо. Вважає, що це провокація з боку громадянки ОСОБА_3, з якою він підтримував стосунки і яка дізнавшись що він має іншу жінку, могла умисно підкинути гроші.

У подальшому обвинувачений ОСОБА_1 змінив свої покази надані ним попередньо у письмовому вигляді, вказавши що подаючи покази погано себе почував. Жодних тісних стосунків з ОСОБА_3 він не підтримував. Вважає, що провокація щодо підкидання грошових коштів міг виконати його колишній начальник ОСОБА_5, а громадянка ОСОБА_3 також причасна.

Відповідно до ч. 1 ст. 349 КПК України суд, з"ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження , ухвалив обсяг доказів , які будуть досліджуватись та порядок їх дослідження. У судовому засіданні було задоволено клопотання захисника обвинуваченого про допиту у судовому провадженні свідків захисту.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченого ОСОБА_1 його вина знаходить своє підтвердження у показах свідків, письмових матеріалах справи та речових доказах.

Частина 2 статті 84 КПК України зазначає, що процесуальними джерелами доказів є показання , речові докази , документи , висновки експертів.

Так, свідок обвинувачення ОСОБА_3 , яка безпосередньо давала показання під час судового засідання пояснила, що вона проживала з громадянином ОСОБА_6 у цивільному шлюбі з 2001 року . У 2003 році громадянин ОСОБА_6 придбав будинок у АДРЕСА_2 і через місяць подарував їй половину будинку. У 2006 році вони почали реконструкцію будинку. У 2009 році у чоловіка стався інсульт і діти чоловіка викрали всі документи на вказаний будинок. Коли вона звернулась до Макарівського БТІ за отриманням копій документів на домоволодіння вона познайомилась з обвинуваченим ОСОБА_1, який працював у БТІ на посаді юриста. Їй повідомили, що інвентаризаційна на домоволодіння у селі Мотижин відсутня, проте і ОСОБА_1 і директор БТІ ОСОБА_5 запевнили її що ніхто з її половиною будинку нічого не зробить. Проте, їй стало відомо, що Макарівське БТІ видало свідоцтво про право власності на будинок лише на ОСОБА_6 і ніде не вказувалось що вона є власником 12 частини домоволодіння. У зв'язку зі зникненням інвентаризаційної справи вона не зуміла захистити свої порушені права у судах . На початку березня 2013 року їй подзвонив юрист Макарівського БТІ ОСОБА_1 і повідомив що хоче зустрітись. Вона запропонувала йому приїхати до неї на роботу до Європейського університету, що розташований у місті Києві на бульварі Кольцова. У розмові з ОСОБА_1 їй стало відомо, що якимось чином в Макарівському БТІ знайшлась інвентаризаційна справа на її будинок, і працівник БТІ який її знайшов бажає не просто повернути справу , а продати справу за грошові кошти 10 000 доларів США. Такого вона не очікувала і сказала що їй потрібно подумати та поговорити з своїм адвокатом . В подальшому вона порадилась зі своїм адвокатом і той порекомендував їй ще детально все обговорити з ОСОБА_1 і розмову записати на диктофон. Через декілька днів відбулась зустріч з ОСОБА_1 знову, вона використала диктофон. Розмова зводилась до того, що ОСОБА_1 запитав чи повідомила вона своєму адвокату про знайдену інвентаризаційну справу . Вона відповіла що ця справа їй необхідна для пред'явлення до суду, але сума 10 000 доларів США завелика. Тоді ОСОБА_1 сказав, що відбувається реорганізація БТІ і якщо вона не скористається цією пропозицією, то інвентаризаційна справа зникне назавжди. Тоді вона дала свою згоду, але попросила час, бо вимушена взяти кредит у банку, при цьому попросила показати їй оригінал справи. Через пару днів вона приїхала до смт. Макарів по своїх справах і подзвонила ОСОБА_1 та повідомила що бажає побачити оригінал справи. ОСОБА_1 приїхав до Макарівського ВДВС де вона в цей час знаходилась і у коридорі виконавчої служби він показав їй фотокопії інвентаризаційної справи. Вона подивилась і помітила, що на кожному документі стоїть штамп «знесено», датований 2009 роком. На запитання чому пред'являють їй копію а не оригінал справи, ОСОБА_1 пояснив, що людина у якої знаходиться ця справа не хоче давати оригінал, але він особисто бачив оригінал . Вона сказала що згодна заплатити кошти, але потрібен час для оформлення кредиту, а також попросила ОСОБА_1 написати розписку про отримання від неї грошей. ОСОБА_1 на це не погодився. 01 квітня 2013 року ОСОБА_1 їй подзвонив на мобільний і повідомив що хоче зустрітись. Зустріч відбулась згодом, а саме 09 квітня 2013 року у Європейському університеті, вона знову використала диктофон. У розмові обвинувачений розповідав що директор ОСОБА_5 його підставив, що всі у БТІ між собою пересварились, але розмова зводилась до того, що вона повинна якомога швидше знайти гроші. В цій розмові вони домовились яким чином можна легалізувати справу, а саме вона повинна була написати заяву, він надрукує супровідний лист, розпишеться, поставить печатку БТІ і передасть все їй, а вона має передати гроші. Після цієї розмови вона звернулась до правоохоронних органів. В період з 18 по 20 квітня 2013 року обвинувачений декілька разів телефонував, бажав зустрічі з метою передачі грошей, однак зустріч переносилась. 22 квітня 2013 року зранку в приміщенні УБОЗ ГУ МВС України в Київській області в її присутності від копіювали грошові кошти 10 000 доларів США купюрами по 100 доларів, помітили спеціальною хімічною речовиною та склали акт . Вона дзвонила обвинуваченому щоб призначити зустріч, але він сказав, що сам про місце і час зустрічі повідомить її.

Цього ж дня, ОСОБА_1 подзвонив їй на телефон і сказав, що чекає біля її службового кабінету, але вона повідомила що буде у Європейському університеті о 14 годині. В зазначений час ОСОБА_1 знову подзвонив і сказав, що вже приїхав. Вони зустрілись на вулиці і разом зайшли до університету, потім до кабінету. Вона запитала де інвентаризаційна справа на що обвинувачений сказав, що покаже справу коли побачить гроші. Вона відкрила свою сумку та показала грошові кошти. Побачивши гроші ОСОБА_1 сказав, що справу зараз привезуть, треба йти з ним на вулицю і покласти гроші до автомобілю і лише після цього він віддасть мені справу. Потім він комусь подзвонив, сказав підїхати . Вони удвох вийшли на вулицю, підійшли до автомобілю ОСОБА_1, він відкрив багажник. Обвинувачений взяв папку та показав документи. Вона оглянула всі документи ( інвентаризаційну справу, лист, заяву, наказ про призначення) і за вказівкою ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США поклала у велосипедний шолом, який був у багажнику автомобіля. Після цього вона забрала документи та пішла в напрямку до університету, а ОСОБА_1 сів до машини і в цей момент його затримали працівники міліції.

З приводу пояснень обвинуваченого щодо близьких стосунків між ними , свідок повністю це заперечила при її додатковому допиті у судовому засіданні .

Свідок обвинувачення ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що працювала на посаді начальника Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу до 01 квітня 2013 року , з 01.04.2013 року працює на посаді директора Департаменту житлового-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу КОДА. Нею було підписано наказ Про покладання обов'язків виконуючого директора Макарівського БТІ на обвинуваченого ОСОБА_1 і це було пов'язано з тим, що в.о. директора ОСОБА_8 захворів, а потрібно було проводити реорганізацію підприємства . ОСОБА_1 постійно з"являвся на комісії як представник КП КОР «Макарівське БТІ» і саме його обрали на посаду в.о. директора. Проте, від працівників БТІ почали надходити скарги на поведінку ОСОБА_1 і тому було прийнято рішення про покладення обов'язків в.о. директора на іншу особу, а саме на ОСОБА_9, який працює у Макарівському БТІ техніком.

Свідок обвинувачення ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що працює на посаді Мотижинського сільського ради Макарівського району з 2006 року. У 2009 році до неї звернувся громадянин ОСОБА_6 з проханням оформити будинок батька по АДРЕСА_2 . Вона проконсультувала його які необхідно виконати дії. В першу чергу потрібно звернутись до виконкому із заявою про знесення старого будинку, потім із заявою про дозвіл на будівництво нового та погодити в управлінні архітектури. Після цього зробити акт введення в експлуатацію, надати для затвердження до виконкому. В результаті всіх виконаних дій було винесено рішення від 30.06.2009 року «Про знесення житлового будинку» , а також рішення № 65 від 27.10.2009 року «Про дозвіл на будівництво та реконструкцію» і вже 25.12.2009 року за №76 було винесено рішення «Про затвердження акту вводу в експлуатацію та оформлення права власності».

Свідок обвинувачення ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона як головний спеціаліст відділу реформування, розвитку та внутрішньої політики ГУ житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу КОДА готувала проект наказу на директора ОСОБА_1 . З 29.03 по 02.04 2013 року - це строк коли в.о. директора Макарівського БТІ був ОСОБА_1 Причиною призначення стало здійснення заходів щодо реорганізації підприємства. З 03.04.2013 року обов'язки були покладені на ОСОБА_9 Обвинувачений ОСОБА_1 сам особисто ознайомився з наказом про призначення на посаду в.о. директора, з іншими документами його не ознайомлювали.

Свідок обвинувачення ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що працює у Макарівському БТІ з 1993 року . Станом на березень 2013 року він працював техніком Макарівського БТІ, а ОСОБА_1 - юристом підприємства. З 29.03.2013 року по 02.04.2013 року ОСОБА_1 було призначено на посаду в.о. директора КП КОР «Макарівське БТІ» , з 03.04.2013 року - цю посаду зайняв він. На запитання учасників, свідок також пояснив, що після формування справи технік здає матеріали на перевірку бригадиру, який перевіряє правильність матеріалів справи і здає на таксування. Після цього бригадир заносить справу на підпис до директора БТІ, а потім викликається архіваріус, справа реєструється в архіві і після того як людина забирає документи , інвентаризаційна справа розноситься по архіву згідно адреси.

Виміри по будинку у селі Мотижин Макарівського району по АДРЕСА_2 робились саме ним. Хто саме був замовником цих робіт він не пам'ятає. Після виконання вимірів він здав справу бригадиру. Взагалі інвентаризаційні справи зберігаються в архіві постійно, право витребувати справу з архіву має директор, головний інженер та юрист.

Штамп «погашено» на інвентаризаційній справі означає, що будинок згорів чи знищений, але сама справа не знищується, а зберігається в архіві.

Свідок обвинувачення ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що станом на початок 2013 року директором Макарівського БТІ був ОСОБА_5, потім в.о. директора ОСОБА_8 Коли ж той захворів в.о. директора призначили юриста БТІ ОСОБА_1, бо не було кому займатись реорганізацією підприємства. Вона особисто займала посаду техніка і до її обов'язків входить отримання замовлення, виїзд на місце замовника, виготовлення технічної інвентаризації , виконання обмірів. Потім справа здається головному інженеру на перевірку, який підписує у директора і здає справу до архіву. Саме керівник підписує справу, зведений акт, технічний паспорт і ставить печатки підприємства. Порядок формування справи і здачі до архіву передбачено відповідною Інструкцією. З архіву справу може взяти технік лише коли є заявка. Існує книга видачі технічної інвентаризації , де підписується при отриманні справи і при здачі справи. Інвентаризаційні справи не знищуються. Вона особисто підміняла архіваріуса під час відпустки останньої чи на прохання відлучитись.

Свідок обвинувачення ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що працювала в КП КОР «Макарівське БТІ» з 2005 року по травень 2013 року на посаді архіваріуса, потім приймальником замовлень 2 роки і знову архіваріусом . До обов'язків архіваріуса входить зберігання та видача інвентаризаційних справ. Справа до архіву приходила після перевірки виконання техніка, таксувальника, головного інженера, директора. Ведеться журнал де відзначено хто і коли приніс справу. Підписана інвентаризаційна справа з печаткою йде до архіву і знищенню не підлягає. Порядок зберігання та видачі цих справ передбачено посадовими обов'язками та Інструкцією. Без офіційного запиту справа з архіву не видається. Контролює питання повернення справи бригадир, головний інженер та директор підприємства, випадків неповернення справ до архіву не було. Доступ до архіву має лише архіваріус. Обвинуваченому ОСОБА_1 який займав посаду юриста по запиту видавались справи з архіву. Що стосується запитання чи брав обвинувачений справи з архіву під час виконання обов'язків в.о. директора, свідок не пам'ятає.

Свідок захисту ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що він є власником автомобіля « HYUNDAI MATRIX» номерний знак НОМЕР_1, який був ним придбаний на підставі біржової угоди. Коли він відсутній вдома, автомобіль для власних потреб використовує ОСОБА_4 його дочка. У квітні 2013 року він дізнався, що його автомобіль був вилучений працівниками міліції коли його донька разом з дитиною їхала на авто. Дочка перебуває у цивільному шлюбі з обвинуваченим ОСОБА_1

Свідок захисту ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 22 квітня 2013 року вона перебувала у місті Києві разом з своїм сином . Їй подзвонив ОСОБА_1 з яким вона перебуває у цивільному шлюбі і сказав, що він звільнився зі своїх справ і вони можуть разом їхати на Макаров, але попросив заїхати ще за одною адресою. Дорогу вказував ОСОБА_1, автомобілем керувала вона. Потім він сказав де зупинитись і пішов кудись. Через декілька хвилин повернувся разом жінкою віком 35-40 років, вони розмовляли біля машини, курили. Потім ОСОБА_1 відкрив багажник автомобіля , дістав якісь документи та віддав цій жінці. Закривши багажник ОСОБА_1 сів на пасажирське місце у салоні автомобіля і він ще не встиг закрити двері як підбігли невідомі чоловіки в цивільному з криком «міліція» , вивели ОСОБА_1 з машини, повалили. У неї особисто ці люди вимагала документи на машину. Її та дитину яка весь час була у салоні, вивели на вулицю, забрали ключі від авто і документи. Їй пояснили що буде проводитись обшук автомобіля 3-4 години і сказали їй їхати додому. ОСОБА_1 наділи кайдани. Коли вона пояснила що не має грошей на дорогу, її до батьків завезли працівники міліції.

Свідок захисту ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що від свого батька отримав у дар будинок в селі Мотижин Макарівського району. З громадянкою ОСОБА_3 знайомий протягом 7-8 років, між ними існує судовий спір. У 2010 році він переоформляв будинок на себе, особисто звертався до КП КОР «Макарівське БТІ» , щодо інвентаризаційної справи йому нічого не відомо.

Свідок захисту ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що у протоколі затримання громадянина ОСОБА_1 стоїть його підпис як понятого, дійсно його, проте категорично заявив , що не був присутній при виконанні слідчої дії.

Свідок захисту ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що працював директором КП КОР «Макарівське БТІ» , обвинувачений ОСОБА_1 займав посаду юриста у цьому підприємстві і фактично був його заступником, виконував його вказівки , накази. Юрист БТІ не є службовою особою. Посадові обов'язки керівника підприємства прописані у контракті, який укладається лише з директором. Основою функцією БТІ є ведення архівних даних щодо нерухомих об'єктів. Інвентаризаційні справи знаходяться в архіві за які відповідає архіваріус. У разі відсутності архіваріуса його заміняє інший працівник.. З 2010 року отримати інвентаризаційну справу з архіву можливо лише з візи керівника БТІ. Коли він приступив до виконання своїх обов'язків як директор, то зробив повну інвентаризацію архіву, багато справ було відсутні . Громадянка ОСОБА_3 приходила до нього скаржитись , просила їй допомогти. Юрист зустрічався з вказаною особою коли він сам був відсутній на місці.

Свідок захисту ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснив, що приймав участь у слідчій дії, а саме коли він перебував поблизу будинку №15 по вулиці Дехтярівській в місті Києві до нього підійшли люди, що представились працівниками міліції та попросили бути понятим. У приміщенні по вулиці Дехтярвіська -15а в його присутності оглядались речі обвинуваченого ОСОБА_1, було складено протокол, який потім підписав.

Свідок захисту ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що обвинуваченого бачила рік назад коли її запросили працівники міліції бути понятим на бульварі Кольцова поблизу Європейського університету. У її присутності працівники міліції оглядали автомобіль і коли відкрили задній капот автомобіля іноземного виробництва, то там лежали грошові кошти в сумі 10 000 доларів США. У салоні автомобіля сиділа дівчина, на задньому сидінні знаходилась дитина. У багажнику в дитячих речах лежали долари, вона сама їх рахувала. Перерахувавши кошти вона підписала протокол і пішла працювати, що було далі вона не знає.

Свідок захисту ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що її батько придбав будинок у селі Мотижин Макарівського району на початку 2000 року. З ОСОБА_3 вона знайома, оскільки у батька були з нею відносини. Вона особисто була у будинку в період з 2005-2006 років на вихідні та влітку. Як оформлявся будинок їй не відомо. В подальшому вказаний будинок був подарований батьком її брату, що на даний час має судовий спір з громадянкою ОСОБА_3

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 368 ч.3 КК України підтверджується письмовими матеріалами досудового розслідування, а саме :

- заявою громадянки ОСОБА_3 до начальника УБОЗ ГУ МВС України в Київській області, з якої слідує, що посадові особи Макарівського БТІ вимагають у неї хабар у сумі 10 000 доларів США за надання допуску та копій інвентаризаційної справи на її домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_2 ( том 1 а.с. 12) ;

- протоколом огляду , помітки та вручення грошових коштів, з якого слідує, що 22 квітня 2013 року в присутності понятих для перевірки та документування злочину гр.. ОСОБА_3 були надані працівниками УБОЗ ГУ МВС України грошові кошти в розмірі 10 000 ( десять тисяч) доларів США купюрами номіналом 100 доларів із зазначенням серії на номерів, а також проведено їх помітку хмічною спеціальною речовиною ( том 1 а.с. 63-65);

- копіями грошових купюр номіналом 100 доларів США ( том 1 а.с. 66-90);

- протоколом обшуку , дозвіл на який надано Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва , відповідно до якого у багажнику автомобіля « HYUNDAI MATRIX» номерний знак НОМЕР_1 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 10 000 ( десять тисяч) доларів США , які під час підсвічення ультрафіолетовим променем мають помітку букви «Х» . Серія та номери купюр переписані. ( том 1 а.с. 96-103)

- висновком комплексної судово-хімічної та технічної експертизи №311-ВКД та висновком експерта № 600х , з яких слідує що грошові купюри що були вилучені 22 квітня 2013 року під час обшуку автомобіля марки « HYUNDAI MATRIX» номерний знак НОМЕР_1 містять спеціальну хімічну речовину що має спільну родову належність із спеціальною хімічною речовиною виявленою на контрольних зразках відібраних при помічені і врученні грошових коштів від 22.04.2013 року ( том 1 ас.с. 114-119, 122-129);

- протоколом тимчасового вилучення майна , а саме диску лазерної системи считування формату CD-R « VIDEX» ПрАТ «Київстар» який містить інформацію дзвінків абонента НОМЕР_2 , що належить обвинуваченому та протоколом огляду диску ( том 1 а.с. 147-148, 150,-151 ) ;

- висновком судової комп"ютерно- технічної експертизи № 437 ВКЕ , з якого слідує, що в пам"яті сім картки мобільного оператора яка знаходилась в мобільному телефоні Нокія 6700 , що був вилучений у обвинуваченого є записи контактів. ( том 1 а.с. 156-158) ;

- копією інвентаризаційної справи № 228 на будинок АДРЕСА_2, яка містить всі відомості щодо зазначеного домоволодіння та його власника ( том 1 а.с. 164-205) ;

- наказом №26ОС від 29.03.2013 року «Про покладення виконання обов'язків» на обвинуваченого ОСОБА_1, що підтверджує час з якого обвинувачений почав виконувати обов'язки директора КП КОР «Макарівське БТІ»;

( том 1 а.с. 225) ;

- наказом №4-ОС від 02.04.2013 року яким в.о. директора було призначено з 03 квітня 2013 року ОСОБА_9 ( том 2 а.с. 26);

- протоколом про результати здійснення НСРД №1,6 від 22.04.2013 року ( том 2 а.с. 120) ;

Крім того, у судовому засіданні було здійснено перегляд відеозапису та відтворення аудіо запису проведеної негласної розшуково - слідчої дії , що міститься на цифрових носіях , де відображено обставини отримання хабара , а саме грошових коштів 10 000 доларів США обвинуваченим ОСОБА_1 від громадянки ОСОБА_3 22 квітня 2013 року поблизу Європейського університету у місті Києві.

Проаналізувавши вище вказані докази по даному кримінальному провадженні , суд до показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його непричетності до вимагання та отримання хабара від громадянки ОСОБА_3 в сумі 10 000 ( десять тисяч) доларів відноситься критично, оскільки його покази повністю спростовуються показами свідка ОСОБА_3, письмовими матеріалами справи ( висновками експертиз) , протоколом обшуку ) та речовими доказами, що були судом відтворенні переглянуті у судовому засіданні. Суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 вказуючи на провокаційні дії свідка ОСОБА_3 таким чином намагається уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення,

Під час промови у судових дебатах захисником обвинуваченого ОСОБА_2 було озвучено клопотання про визнання доказів зібраних органом досудового розслідування неприпустими.

Слід акцентувати увагу, що положеннями кримінально-процесуального законодавства України не передбачено такого поняття як «неприпустимі докази» .

Стаття 89 КПК України передбачає визнання доказів недопустимими .

Відповідно до вимог статті 86 КПК України доказ визнається допустимим якщо він отриманий у порядку встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Враховуючи вищевикладені норми кримінально-процесуального законодавства , суд під час ухвалення судового рішення клопотання захисника ОСОБА_2 до уваги не приймає, оскільки клопотання заявлене під час стадії судових дебатів і не містить належного обґрунтування відповідно до норм КПК України.

За результатами судового розгляду суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння знайшла своє підтвердження в судовому засіданні після допитів свідків, дослідження письмових матеріалів справи та огляду речових доказів.

Злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 368 КК України в редакції Кримінального кодексу України до вступу в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» , № 221-VII від 18 квітня 2013 року на підставі ч.2 ст.4 КК України відповідно до якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність , що діяв на час вчинення цього діяння , тобто одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара у значному розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабар, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становище, поєднане з вимаганням хабара .

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого , пом'якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.

Обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, за місцем проживання та останнім місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд не знаходить.

Обставин, що пом'якшували б покарання обвинуваченому також суд не знаходить.

На підставі викладеного суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах встановленої в санкції статті 368 ч.3 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та з конфіскацією майна.

Суд вважає, що враховуючи відсутність пом'якшуючих його покарання обставин , виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише шляхом ізоляції його від суспільства.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд ,-

з а с у д и в :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України в редакції Кримінального кодексу України до вступу в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» і призначити покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки, з конфіскацією майна .

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишити попередній - заставу .

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави (НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області код 37975298 , МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі міста Києва , рр 31111115700008 ) судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 1 566, 68 гривень.

Після набрання вироком чинності речові докази, а саме автомобіль марки « HYUNDAI MATRIX» номерний знак НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_14; мобільний телефон марки Nokia 6700 повернути власнику ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст.ст. 394, 395 КПК України, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії вироку.

Головуючий М.Ю. Устимчук