Ухвала суду № 38669249, 13.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/617/14 Справа № 202/141/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Дружинін К. М. Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Живоглядової І.К.,

секретаря Шевченко Т.В.,

за участю прокурора Харів Н.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2014 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянство України, який проживає за адресою АДРЕСА_1, судимий:

- 14.06.2010 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ст. ст. 309 ч. 1, 75 КК України на 1 рік позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік;

- 16.11.2010 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ст. ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4, 75 КК України на 2 роки позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки;

- 26.04.2011 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ст. ст. 122 ч. 1, 71, 78 ч. 3 КК України на 1 рік і 6 місяців позбавлення волі;

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винним за те, що він 06 грудня 2013 року близько 22 години 30 хвилин, знаходячись на зупинці громадського транспорту, біля будинку № 60 по пр. ім. газети «Правда» в м. Дніпропетровську, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав чуже майно - сумку, светри та гроші, які належали потерпілому ОСОБА_3 З викраденим майном зник, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду у сумі 600 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оскаржуючи фактичних обставин вчиненого злочину і кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і даних про його особу, внаслідок суворості, та пом'якшити покарання. Свої доводи обґрунтовує наявністю пом'якшуючих покарання обставин (т. 2 а.п. 24).

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу чи інші докази на підтвердження доводів апеляції сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів своєї апеляційної скарги, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи і зіставивши із наявними матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, за яке його засудженого, за обставин, викладених у вироку суду, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б потягли безумовне скасування вироку , перевіркою колегії суддів не виявлено.

Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого, колегії суддів виходить із наступного.

Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, випливає, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Також, слід зазначити, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Колегія суддів приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог кримінального закону. Судом враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, має судимість, наявність в нього на утриманні малолітньої дитини, а також його каяття та сприяння розкриттю злочинів, що суд обґрунтовано відніс до обставин, які пом'якшують покарання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд в повній мірі врахував всі обставини провадження і дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини що пом'якшують і обтяжують покарання, в тому числі і ті, на які посилається обвинувачений у своїй апеляційній скарзі та обґрунтовано призначив покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Підстав для застосування положення ст. 69 КК України чи призначення йому покарання без ізоляції від суспільства колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, вирок суду є законним, обґрунтованим і належно вмотивованим, який зміні чи скасуванню не підлягає.

В ході апеляційного розгляду прокурор заявив клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 Закону «Про амністію в 2014 році»,, мотивуючи тим, що той має неповнолітню дитину.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримав і подав письмову заяву про застосування до нього амністії. Просив звільнити його від кримінального покарання за вироком суду.

Суд, вислухавши учасників процесу, приходить до висновку, що клопотання прокурора і обвинуваченого підлягає задоволенню, при цьому ОСОБА_2 може бути звільнений від кримінального покарання, оскільки відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р., - звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років. А відповідно до ст. 9 того ж Закону - застосування цього Закону здійснюється щодо осіб, відносно яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке відноситься до середньої тяжкості. На момент набрання чинності Законом України «Про амністію в 2014 році» має малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто дитину до 18 років (т. 1 а.п. 83), не позбавлявся батьківських прав і амністія до нього не застосовувалася (т. 1 а.п. 68-69), він письмово звернувся до суду із заявою, про застосування амністії.

ОСОБА_2 підпадає під дію пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р. Зазначені обставини дають підстави для звільнення обвинуваченого від покарання.

На підставі викладеного та керуючись п. «в» ст. 1, ст. 9 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р., ст. 85 КК України, ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2014 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України - без змін.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р. звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінального покарання призначеного вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2014 року.

Звільнити ОСОБА_2 з під варти в залі суду.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду: