Ухвала суду № 38668865, 29.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

29 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4377/13-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Корунбуд» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Корунбуд» до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2013 року дочірнє підприємство «Корунбуд» (надалі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (надалі - відповідач, УПФ) про скасування рішення УПФ №15240/03 від 26.09.2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в розмірі: штраф в сумі 717,92 грн. та пеня в сумі 31480,07 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набув законної сили з 01.01.2011 року було виключено із ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» частини з 1 по 9, яки в свою чергу регулювали порядок прийняття Пенсійним фондом вимог, а тому на думку позивача рішення УПФ №15240/03 від 26.09.2013 року є протиправним.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.12.2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було порушено строки сплати страхових внесків за період з 20.11.2007 року до 31.10.2008 року, що підтверджується картками особового рахунку позивача.

26.09.2013 року УПФ у відповідності до приписів п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення №15240/03 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Згідно даного рішення позивачу нараховані: штраф в сумі 717,92 грн. та пеня в сумі 31480,07 грн. за період з 20.11.2007 року до 24.09.2013 року.

Спір у даній справі зводиться до встановлення права відповідача після 1 січня 2011 року нараховувати та застосовувати штрафні (фінансові) санкції та нараховувати пеню за порушення строків сплати страхових внесків, які підлягали сплаті до 1 січня 2011 року.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею; суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій; територіальні органи Фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом;

Відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення правопорушення) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Водночас, згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» частини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виключення наведених положень статті 106 з тексту Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є підставою вважати, що законодавцем скасовано відповідальність за вчинення відповідних порушень.

У зв'язку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нею передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску. При цьому, з аналізу Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вбачається, що його правила (окрім прикінцевих та перехідних положень) не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків за чинними раніше видами соціального страхування. Це означає, що відповідальність, встановлена Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», передбачається за правопорушення з іншим об'єктом і не може застосовуватись до порушень щодо сплати страхових внесків за діючими раніше видами страхування.

Таким чином, законодавцем запропонована така конструкція спірних відносин, згідно з якою з 1 січня 2011 року справляється новий вид страхових внесків, і регулювання їх сплати здійснюється згідно зі спеціальним нормативним актом - Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». В той же час, регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (з урахуванням окремих уточнень, внесених цим Законом).

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли у період з 20.11.2007 року по 31.10.2008 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що правильно встановлено судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 19.02.2013 року та 26.03.2013 року.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Корунбуд» - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський А.Г. Федусик