Ухвала суду № 38668071, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/800/12911/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ»на постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013у справі № 2а/0570/15719/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ»доМакіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової службипровизнання дій протиправними ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ» звернулось до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними дій відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки підприємства, складання акту перевірки від 31.08.2012 № 4124/22-4/36479685 та розповсюдження результатів документальної невиїзної перевірки до інших податкових органів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2012 позов задоволено частково, визнано протиправними дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби щодо: - складання акту від 31.08.2012 № 4124/22-4/36479685 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВІД-МАКОІЛ» щодо взаємовідносин ТОВ «Росімпортторг» за листопад 2011р. - січень 2012р., березень 2012р. та ТОВ «Внешпромімпорт» за квітень 2011р.; - розповсюдження до інших органів Державної податкової служби України акту від 31.08.2012 № 4124/22-4/36479685 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВІД-МАКОІЛ» щодо взаємовідносин ТОВ «Росімпортторг» за листопад 2011р. - січень 2012р., березень 2012р. та ТОВ «Внешпромімпорт» за квітень 2011 р.; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2012 скасовано та у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2012, оскільки вважає, що постанова суду апеляційної інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Відповідачем було подано клопотання від 25.07.2013 про заміну відповідача (Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби) його правонаступником - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Макіївська ОДПІ листами №4983/10/22-4 від 15.05.2012, №8310/10/22-4 від 26.06.2012, № 121325/10/22-4 від 15.08.2012 витребувала у позивача інформацію та її документальне підтвердження по взаємовідносинах з ДП з іноземними інвестиціями «Титан-Дніпро», ТОВ «Росімпортторг», ТОВ «Внешпромімпорт»;

- позивачем листами від 28.08.2012 направлено відповідь (інформацію та документацію) на вказані запити відповідача;

- 31.08.2012 Макіївської ОДПІ на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВІД-МАКОІЛ» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства при здійсненні операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємств ТОВ «Росімпортторг» за період листопад 2011 - січень 2012, березень 2012, та ТОВ «Внешпромімпорт» за квітень 2011.

- повідомлення про проведення перевірки № 45 надіслано позивачу рекомендованим листом із повідомленням 31.08.2012 о 15:54 год.;

- за результатами перевірки відповідачем складено акт № 4124/22-4/36479685 від 31.08.2012, яким встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, а саме: ч.1, ч.3, ч.5 ст. 203, ч. 1, ч.2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання позивачем вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах з придбання та продажу товарів (послуг); пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальників ТОВ «Росімпортторг», ТОВ «Внешпромімпорт» на суму 460 732,36 грн.; п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем до складу податкових зобов'язань віднесені суми ПДВ по нікчемним операціям з реалізації товарів на суму ПДВ 460 732,36 грн..

Вказаний акт перевірки надісланий відповідачем листом № 13645/7/22-4 від 03.09.2012 до Горлівської ОДПІ, Костянтинівської ОДПІ, ДПІ у Київському районі м. Донецька, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, Добропільської ОДПІ, ДПІ у м. Свердловську для використання в роботі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними дії відповідача щодо складання акту № 4124/22-4/36479685 від 31.08.2012 та його розповсюдження до інших податкових органів, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що, оскільки за наслідками перевірки відповідачем податкове повідомлення-рішення не приймалось, то єдиним документом, що має юридичні наслідки для позивача є акт перевірки, який, між тим, був надісланий відповідачем позивачу не у спосіб передбачений законом, що позбавило позивача права на надання заперечень на акт перевірки, а за наслідками направлення його іншим податковим органам контрагентам позивача було зменшено податковий кредит з ПДВ, внаслідок чого контрагенти заявляють вимоги до позивача про відшкодування збитків та про розірвання договірних відносин, що, на думку суду першої інстанції, є свідченням порушення прав позивача, а вказані позовні вимоги є належним способом захисту порушеного права.

Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, які викладені в наказі керівника податкового органу, відповідають передбаченим нормами чинного законодавством підставам її проведення.

Колегія суддів апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходила з того, що суд першої інстанції, визнавши правомірними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки підприємства, помилково дійшов висновку про задоволення позову в іншій частині, оскільки, вказані позовні вимоги є похідними від основних позовних вимог - про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки, а тому решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 названого Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка позивача проведена відповідачем з підстав, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, згідно чинного законодавства вчинення податковим органом дій по складанню акту перевірки за результатами проведення позапланової перевірки у випадках встановлення під час проведення такої перевірки порушень податкового законодавства прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби.

Тобто, дії по складанню акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки, складання акту перевірки, надсилання акту перевірки іншим податковим органам тощо) має бути об'єктом оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та підстав для складання акту перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Між тим, судовими інстанціями встановлено, що контролюючим органом за наслідками проведення перевірки позивача податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту перевірки № 4124/22-4/36479685 від 31.08.2012 та розповсюдження результатів документальної невиїзної перевірки до інших податкових органів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби) його правонаступником - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ» залишити без задоволення.

3. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 у даній справі залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний