Ухвала суду № 38668065, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/49367/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Усенко Є.А.,

секретар: Бовкун В.В.,

за участю представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3; Південної митниці Міндоходів - Сахарова М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2, як фізичної-особи підприємця, на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Південної митниці Міндоходів (далі - Митниця),

про скасування митної декларації,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування скорегованої вантажно-митної декларації № 500060001/2012/003578 від 5.07.2012 року (далі - ВМД).

16 липня 2013 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року, провадження у справі закрите у зв'язку з неможливістю розгляду справи у порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою з вимогою скасування ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду та ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадженні у справі, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що ВМД не є рішенням суб'єкта владних повноважень і відповідно до п. 1 ч. 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження в справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.06.2012 року під час митного оформлення товару за ВМД Митниця, як суб'єкт владних повноважень, прийняла рішення щодо визначення коду товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів через митний кордон України № 500060001/2/00148 від 5.07.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 Митного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спрямовує, координує та контролює діяльність митниць, митних постів, спеціалізованих митних органів та митних організацій спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з п. 5.3 роз. І Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України №307 від 9.07.1997 року (чинної на час спірних правовідносин) графи А, С, D/J, E/J, G, H, I, F митної декларації заповнюється посадовими особами митних органів. Інші графи митної декларації заповнюються декларантом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що графи 12, 31, 33, 42, 43, 45, 47 про ціну товару, метод визначення митної вартості, про митну вартість товару, опис та код товару, нарахування платежів заповнюється декларантом, а не Митницею.

Відповідно до ч. 9 ст. 269 Митного кодексу України посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати відомості, зазначені в митній декларації, крім внесення до неї відомостей, що належать до повноважень митних органів.

Згідно з ч. 7 ст. 69 Митного кодексу України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 256 Митного кодексу України рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що Митниця не приймала рішення щодо визначення митної вартості товару, яке ОСОБА_2 могла б оскаржити до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що спірна скорегована вантажно митна декларація не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України і не може бути оскаржена у порядку адміністративного судочинства

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження в справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дано правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст.,ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, як фізичної-особи підприємця, залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Блажівська Н.Є.

Усенко Є.А.