Ухвала суду № 38665503, 08.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2014 рокусправа № 804/1448/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Сергєєва М.Ш. дов від 05.01.2014

відповідача: - Туркіна А.С. дов від 14.02.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Нікопольскої об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року

у справі № 804/1448/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас»

до Нікопольскої об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 04.01.2013 № 0000011510 та № 0000011520.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 26.11.2012, про порушення позивачем норм податкового законодавства, і безпідставністю, в зв'язку з цим, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, здійсненого згідно означених вище податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.01.2013 № 0000011510 та № 0000011520.

Постанову суду мотивовано безпідставністю висновків акту перевірки щодо наявності у позивача безнадійної кредиторської заборгованості та порушення в зв'язку з цим приписів податкового законодавства.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (а.с.227), в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на обставини, викладені в акті перевірки від 26.11.2012. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав юридичної оцінки всім наданим доказам, які мають суттєве значення для вирішення спору, зокрема, тому що позивачем порушено пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3, що призвело до заниження валових доходів у сумі 262771,78 грн. за 3 квартал 2012 року. Крім того, взаємовідносини з ТОВ «Твій Таун» та з ПП «Полюс» не мали реального характеру з огляду на відсутність складських, виробничих приміщень та трудових ресурсів, а також на те, що товарно-транспортні накладні по поставці ПП «Полюс» ТМЦ позивачу оформлені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Податковим органом надано до суду апеляційної інстанції виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.244, 245), згідно якої назвою відповідача є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в зв'язку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, апеляційний суд допускає заміну Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби вказаним правонаступником.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Нікопольською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Інтегрітас" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 5 травня 2010 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складений акт № 2340/221/37055591 від 26.11.2012 (а. с.12-64).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Інтегрітас":

- пункту 4.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334), підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 478659,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2010 року - у сумі 79011,00 грн., за 2010 - у сумі 79011,00 гри., за ІІ-ІV квартал 2011 року - у сумі 238382,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 84477,00 грн., за півріччя 2012 року - у сумі 106084,00 грн., за 3 квартали 2012 року - у сумі 161266,00 грн.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 з урахуванням підпунктів 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 212673 грн. в тому числі за період вересень 2010 року - 8214,00 грн., жовтень 2010 року - 1017,00 грн., листопад 2010 року - 12470,00 грн., грудень 2010 року - 20841,00 грн., січень 2011 року - 19500,00 грн., березень 2011 року - 10484,00 грн., січень 2012 року - 97925,00 грн., лютий 2012 року - 13133,00 грн., березень 2012 року - 19735,00 грн., квітень 2012 року -9354 грн.;

- пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України за подання з недостовірними відомостями та не в повному обсязі податкового розрахунку сум доходу, сплаченого на користь платників податків, за формою №1-ДФ за II квартал 2011 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.01.2013:

- №0000011510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 538728,25 грн.: за основним платежем 478659 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 60069,25 грн.;

- №0000011520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 258346,25 грн.: за основним платежем 212673 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 45673,25 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків суду першої інстанції.

Стосовно взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків акту перевірки ТОВ «Інтегрітас» порушено пп.135.5.3 п.135.5 ст.135 та п.192.1 ст.192 ПК України через не включення до складу інших доходів у III кварталі 2012 року суми безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 262771,78 грн. та не коригування суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 43795 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, підприємницька діяльність якої припинена 5 липня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2010 року ТОВ «Інтегрітас» здійснювало господарські операції з придбання у ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 262771,78 грн., в тому числі ПДВ 43795,29 грн.

Факт придбання підтверджується видатковими накладними, податковими накладними за жовтень-грудень 2010 року (а. с.92-105).

27.04.2012 ФОП ОСОБА_3 уклала договір про відступлення права вимоги з ФОП ОСОБА_4 (Новий кредитор), за умовами якого ФОП ОСОБА_3 передала своє право вимоги щодо сплати товариством грошових коштів в сумі 262771,78 грн. Новому кредитору - ФОП ОСОБА_4 (а. с.106, 107).

Відповідно до п.1.3 вказаного договору моментом переходу до Нового кредитора права вимоги є момент укладення та підписання цього договору.

Письмове повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні отримано позивачем 03.10.2012 (а. с.108).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, право вимоги до позивача сплатити грошові кошти в розмірі 262771,78 грн. перейшло до ФОП ОСОБА_4 27.04.2012, тому саме остання є кредитором позивача щодо зобов'язання в розмірі 262771,78 грн. з II кварталу 2012 року, незалежно від моменту повідомлення (обізнаності) боржника про заміну кредитора.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців, наведеної на веб-сайті Єдиного державного реєстру, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 відбулась за її рішенням 05.07.2012.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 мало місце у липні 2012 року - вже після укладення з ФОП ОСОБА_4 вищевказаного договору про відступлення права вимоги 27.04.2012, у зв'язку з чим факт припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 не впливає на податковий облік позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ст.257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Тобто строк позовної давності, протягом якого постачальник товарно-матеріальних цінностей (у т.ч. і новий кредитор) мав права вимагати виконання позивачем зобов'язання (оплати поставлених товарно-матеріальних цінностей) мав закінчитись у 4 кварталі 2013 року.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до положень пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Кредиторську заборгованість можна охарактеризувати як заборгованість підприємства перед іншими особами.

У пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України наведено визначення безнадійної заборгованості, згідно якого це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

З наведених норм вбачається, що кредиторська заборгованість товариства перед ФОП ОСОБА_3 не підпадає під визначення безнадійної заборгованості, наведеної у п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, оскільки в п.п.«в» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України (на яку посилається податковий орган) йдеться про заборгованість того суб'єкта господарювання, якого ліквідовано (тобто боржника у зобов'язанні), а за обставин даної справи в даному випадку саме ТОВ «Інтегрітас» є боржником, оскільки має заборгованість по оплаті товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ФОП ОСОБА_3

До того ж, як встановлено вище, до моменту припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3, а саме: 27.04.2012 у встановленому порядку відбулась заміна кредитора, при цьому новий кредитор статусу суб'єкта підприємницької діяльності не позбавлений.

Отже наведені податковим органом обставини не є підставою для включення позивачем до складу інших доходів у III кварталі 2012 року суми 262771,78 грн.

Інших підстав для включення позивачем до інших доходів вказаної суми відповідачем не наведено, із матеріалів справи не вбачається.

У зв'язку з наведеними обставинами безпідставним є і висновок відповідача про завищення товариством обсягу податкового кредиту з ПДВ на суму 43795 грн. за операцією позивача з ФОП ОСОБА_3 внаслідок порушення п.192.1 ст.192 ПК України, згідно якого якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, положення п.192.1 ст.192 ПК України не передбачають обов'язок коригування сум податкового кредиту отримувачем товару в разі набуття кредиторської заборгованості статусу безнадійної, що свідчить про протиправність висновків податкового органу.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про безпідставність збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за порушення товариством п.п.135.5.3 п.135.5 ст.135 та п.192.1 ст.192 ПК України, яке не мало міста.

Згідно висновків акту перевірки ТОВ «Інтегрітас» при взаємовідносинах з ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» порушено пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, п.138.2 ст.138, п.п.139.1 ст.139 ПК України та пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 з урахуванням пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 ПК України.

Так, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Інтегрітас» мало господарські відносини з ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» за договорами-продажу:

- № 01/07-2010 від 01.07.2010, на підставі якого ТОВ «Інтегрітас» з 1 липня 2010 р. по 30 вересня 2010 р. придбав у ТОВ «Твін Таун» ТМЦ (гофротари, гільзи картоної, фольги, тощо) на загальну суму 172388,28 грн., в тому числі ПДВ 28 731,38 грн. (а. с.109, 110);

- № 28111 від 28.11.2011, на підставі якого ТОВ «Інтегрітас» з 1 грудня 2011 р. по 30 квітня 2012 р. придбав у ПП «Полюс» ТМЦ на загальну суму 840875,92 грн. (а. с.128, 129).

Щодо суті виявленого порушення, то згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України (який набрав чинності з 01.01.2011) не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача (ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс») статусу юридичної особи та статусу платника ПДВ на момент укладення відповідних правочинів та здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність господарської операції:

- з ТОВ «Твін Таун»: видаткові накладні та податкові накладні, товарно-транспортні накладні;

- з ПП «Полюс»: видаткові накладні та податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Виходячи із змісту перелічених документів вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Означена сума зобов'язань в подальшому сплачена позивачем, що підтверджується виписками по поточному рахунку ПАТ «Універсал Банк» від 07.09.2011, 14.09.2011, 19.09.2011 та 20.09.2011.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Використання позивачем придбаних у від ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» ТМЦ у власній господарській діяльності відповідачем не заперечувалось:

- отримані від ТОВ «Твін Таун» товарно-матеріальні цінності були використані у передпродажній підготовці Товариства для пакування товарів та готової продукції, які були реалізовані в повному обсязі; дохід від їх реалізації відображено в сумі доходу від реалізації готової продукції у бухгалтерському та податковому обліку (додаток 2.6 до акту перевірки);

- отримані від ПП «Полюс» товарно-матеріальні цінності після проведення передпродажної підготовки були реалізовані в повному обсязі; дохід від їх реалізації відображено в сумі доходу від реалізації готової продукції у бухгалтерському та податковому обліку (додаток 2.6 до акту перевірки).

Крім того, матеріали справи містять договори про відступлення права вимоги:

- № б/н від 8 травня 2012, за умовами якого ПП «Полюс» за плату передав ТОВ «Матадор» право вимоги, що належить ПП «Полюс» і ТОВ «Матадор» став кредитором за вищевказаним договором купівлі продажу № 281111 від 28.11.2011 р. на суму, що становить 418688,92 грн. з ПДВ.

- № б/н від 24 січня 2011, за умовами якого ТОВ «Твін Таун» (первісний кредитор) за плату передав ТОВ «Компанія Софтранс» право вимоги за вищевказаним договором купівлі-продажу № 01/07-2010 від 01.07.2010 р., сума боргу що відступається становить 172388,28 грн. з ПДВ.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що товар на загальну суму 172388,28 грн. та 840875,92 грн. придбаний позивачем у ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» відповідно до договорів, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, і такі операції, враховуючи зміст вищенаведених норм Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України не підпадають під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Щодо доводів скаржника про те, що у контрагентів позивача (ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс») відсутні власні виробничі, складські, торгові приміщення, устаткування та транспортні засоби для здійснення господарської діяльності, то по-перше, для здійснення операцій з купівлі-продажу не є обов'язковим наявність виробничого обладнання, транспортних засобів, складських приміщень тощо, по-друге, відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Що стосується посилання відповідача щодо невірного складання товарно-транспортних накладних та ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості ТМЦ, придбаних у ПП «Полюс», колегія суддів зазначає, що при наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару чи послуг і їхнє використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей або факту надання послуг, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару чи надання послуг.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність ТТН при наявності інших первинних документів не може стати належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем, підлягають обов'язковій сертифікації згідно чинного законодавства.

Також колегія судів зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу), відомостей про знаходження за місцем реєстрації тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з операцій придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс», у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Нікопольскої об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі № 804/1448/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко