Постанова № 38665282, 31.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року № 2а-10653/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0006772204 від 19.07.2012 р. ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2013 року у справі №К/800/14215/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс", (надалі - позивач), до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, (надалі - відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення частково задоволено касаційну скаргу відповідача, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2012 р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 р. скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ЛКТ", ТОВ "ТД "Нові перспективи", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Едікт", ТОВ "Дормашавто" за період, що перевірявся, порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду), визнав недійсними господарські договори між позивачем та зазначеними контрагентами, в силу чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача, - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, правонаступник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судове засідання 29.01.2014 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.11.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 30.11.2009 по 31.12.2011.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 30.11.2009 по 31.12.2011 встановлено його завищення всього у сумі 611560 грн., в т.ч. за грудень 2010 року у сумі 156112 грн., за січень 2011 року 100095 грн., за лютий 2011 року у сумі 5233грн., березень 2011 року у сумі 10 350 грн., за квітень 2011 року у сумі 111714 грн., за травень 2011 року у сумі 161839 грн., за червень 2011 року у сумі 39450 грн., за липень 2011 року у сумі 26567 грн., за вересень 2011 року у сумі 200,00 грн.

В ході проведення перевірки було встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав господарські взаємовідносини з рядом підприємств, а саме:

- з ТОВ "ЛКТ", які ґрунтувалися на договорі поставки від 10.06.10 №10/06-10, за яким позивачем було придбано у вказаного контрагента товар (ароматичну основу) та сплачено за нього грошові кошти в грудні 2010 року в сумі 757 874,10 грн., в т.ч. ПДВ 126312,35 грн. та в січні 2011 року в сумі 563268,52 грн., в т.ч. ПДВ 93878,09 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові накладні та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар.

Наявним у суб'єкта господарювання первинними документам податковий орган протиставив дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість", зазначивши розбіжність між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим ТОВ "ЛКТ" за грудень 2010 року та січень 2011 року з ТОВ "ЛКТ" на загальну суму ПДВ 220190,44 грн.

Крім того, у якості доказу суду надано акт про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "ЛКТ" щодо дотримання вимог податкового законодавства за період грудень 2010 року, січень 2011 року від 31.03.2011 № 453/23-0/37030109, отриманий від ДПІ у Жовківському районі Львівської області.

Зазначений доказ використано відповідачем під час перевірки та складання акту перевірки позивача, не зважаючи на відсутність оригіналу.

Відповідачем використані відомості про те, що підприємство-контрагент (ТОВ "ЛКТ") не знаходиться за юридичною адресою; у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), зазначено, що Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "ЛКТ" анульовано 08.04.2011.

- з ТОВ "ТД "Нові Перспективи", які ґрунтувалися на договорі поставки від 22.04.11 №22/04-11, за яким позивачем було придбано у вказаного контрагента товар (ароматичну основу) та сплачено за нього грошові кошти в квітні 2011 року в сумі 616782,04 грн., в т.ч. ПДВ 102797,01 грн. та травні 2011 року в сумі 821782,46 грн., в т.ч. ПДВ 136963,74 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові накладні та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар.

По зазначеному епізоду податковий орган протиставив дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ", на підставі яких ним встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим вказаним контрагентом за квітень, травень 2011 року.

Крім того, згідно отриманих від ДПІ у Городоцькому районі актів про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТД "Нові Перспективи" з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року та травень 2011 року від 11.07.2011 №291/23/37304247 та від 15.08.2011 №318/23/37304247, використаних відповідачем під про результати час перевірки та складання акту перевірки позивача, в яких встановлено, що ТОВ "ТД "Нові Перспективи" не знаходиться за юридичною адресою; у вказаного підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "ТД "Нові Перспективи" анульоване 11.07.2011 року (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Оригінал акту перевірки та інші належні та допустимі докази суду не надані.

- з ТОВ "Едікт", які ґрунтувалися на договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.11.10 № 9, за яким вказаним контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги в сумі 6 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 1066,67 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акт виконаних робіт по наданню транспортно-експедиторських послуг та податкова накладна, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги.

Аналогічно попереднім епізодам, відповідачем використані дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість " встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим ТОВ "Едікт" на загальну суму ПДВ 1 066,67 грн.

Також відповідач в обгрунтування позовних вимог посилався на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Едікт" з питань дотримання податкового законодавства під час придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) у ПП "Укрпромснаб", за січень 2011 року, у ТОВ "Монтаж-Демонтаж Прект" за січень 2011 року, у ПП "Союз-Трейд-В" за липень, вересень - листопад 2009 року від 10.11.2011 №881/23-2/21762837, отриманий від ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська.

Оригінал акту суду не надано, зазначений доказ використано для складання висновків акту не зважаючи на те, що складання акту про проведенні зустрічної звірки Податковим Кодексом України не передбачено (ст. 73.5 ПК України).

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Едікт" від 18.10.05 №17162290 на час розгляду справи анульовано не було.

- з ТОВ "Дормашавто", які ґрунтувалися на договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.12.10 №1012/3, за яким вказаним контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги за січень 2011 року в сумі 9 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1600,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 4800,00 грн., в т.ч. ПДВ 800,00 грн., за березень 2011 року в сумі 1 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 3 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн., за травень 2011 року в сумі 8 850,00 грн., в т.ч. ПДВ 1475,00 грн., за червень 2011 року в сумі 1 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 1200,00 грн., в т.ч. ПДВ 200,00грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних транспортних послуг та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги.

Аналогічно попереднім епізодам, податковим органом використані дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість " встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим контрагентом за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень 2011 року з ТОВ "Дормашавто", на загальну суму ПДВ 5 075,00 грн.

Крім того, використані акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дормашавто" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями, постачальникам за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, 01.05.2011 по 31.07.2011, 01.09.2011 по 30.09.2011, 01.11.2011 по 31.01.2012 та зa квітень, червень, жовтень 2011 року від 13.03.2012 № 30/3-22-80 та від 25.01.2012 № 54/3-23-20, отримані від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Оригінали актів суду не надано, зазначені докази використано для складання висновків акту не зважаючи на те, що складання акту про проведенні зустрічної звірки Податковим Кодексом України не передбачено (ст. 73.5 ПК України).

Відповідач звертав увагу, що згідно висновків у вказаних актах, ТОВ "Дормашавто" не знаходиться за юридичною адресою; у вказаного підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Свідоцтво платника ПДВ анульоване 16.03.2012 року.

Крім того, відповідачем при перевірці позивача, враховано викладену в акті перевірки ТОВ "Дормашавто" від 13.03.2012 № 30/3-22-80 слідчу версію ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо створення ТОВ "Дормашавто" з метою прикриття незаконної діяльності, тобто вчинення фіктивного підприємництва. Судових рішень з цього приводу суду не надано.

- з ФОП ОСОБА_1, які ґрунтувалися на договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.12.10 №16, за яким контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги за січень 2011 року в сумі 21300,00 грн., в т.ч. ПДВ 3550,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 26599,98 грн., в т.ч. ПДВ 4433,33 грн., за березень 2011 року в сумі 60899,94 грн., в т.ч. ПДВ 10149,99 грн., за квітень 2011 року в сумі 49900,08 грн., в т.ч. ПДВ 8316,68 грн., за червень 2011 року в сумі 42399,90 грн., в т.ч. ПДВ 7066,65 грн., за липень 2011 року в сумі 31799,94 грн., в т.ч. ПДВ 5299,99 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних транспортних послуг та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги.

Аналогічно попереднім епізодам, податковим органом використані дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість " встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим контрагентом за січень, лютий, березень, квітень, червень, липень 2011 року з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму ПДВ 38816,64 грн.

Відповідачем також використано у якості доказу акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 22.12.2011 № 21/17-208/НОМЕР_1, отриманий від ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС. Оригінал акту та інші належні та допустимі докази на підтвердження його висновків суду не надані.

У якості доводів на підтвердження обґрунтованості своїх висновків, представник відповідача посилався на те, що ФОП ОСОБА_1 не знаходиться за адресою реєстрації; надання послуг чи виконання робіт у періоді, що перевірявся, покупцям з боку ФОП ОСОБА_1 не є можливим (висновки вищевказаного акту в цій частині ґрунтуються, зокрема, на інформації гр. ОСОБА_3).

Судом встановлено, що 14.11.11 Господарським судом Херсонської області ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом. Свідоцтво платника ПДВ ФОП ОСОБА_1 анульовано 11.11.2011.

- з ФОП ОСОБА_2, які ґрунтувалися на договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.11.10 №5, за яким вказаним контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги за грудень 2010 року в сумі 178800,18 грн., в т.ч. ПДВ 29800,03 грн., за травень 2011 року в сумі 140399,82 грн., в т.ч. ПДВ 23399,97 грн., за червень 2011 року в сумі 193 099,86 грн., в т.ч. ПДВ 32183,31 грн., за липень 2011 року в сумі 127600,02 грн., в т.ч. ПДВ 21266,67 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, вищезазначеним контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних транспортних послуг та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги.

Аналогічно попереднім епізодам, податковим органом використані дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість " встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованим вказаним контрагентом за грудень 2010 року, травень, червень, липень 2011 року на загальну суму ПДВ 106649,98 грн.

Відповідачем також використано у якості доказу акти про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

- щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Гран Агропром" за грудень 2010 року від 31.03.2011 № 1097/17-200/НОМЕР_2

- про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ПП "Ферзь-Tpaнс" за травень -липень 2011 року від 09.12.2011 № 4706/17-200/НОМЕР_2, отриманих від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ДПС. Оригінали актів та інші належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в них, суду не надано.

Свідоцтво платника ПДВ фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 анульоване 10.05.2012 року.

Виходячи з наданої представником відповідача вище вказаної інформації, на думку відповідача, вищезазначені контрагенти є суб'єктами господарювання, що мають ознаки "фіктивності", а укладені з їх участю правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними, а видані такими контрагентами первинні документи не можуть бути прийняті до уваги та використані позивачем у податковому обліку.

За результатами перевірки позивача, відповідачем складено акт від 03.07.2012 № 467/22-4/36843876, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема: пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 156112 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на суму 156112 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 455 448 грн., в т.ч. за січень 2011 року на суму 100095 грн., за лютий 2011 року на суму 5233 грн., за березень 2011 року на суму 10 350 грн., за квітень 2011 року на суму 111714 грн., за травень 2011 року на суму 161839 грн., за червень 2011 року на суму 39450 грн., за липень 2011 року на суму 26567 грн., за вересень 2011 року на суму 200,00 грн.

На підставі акта перевірки від 03.07.2012 № 467/22-4/36843876, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 № 0006772204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 611 560,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72288,00 грн.

За вимогами цивільного законодавства, існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака-специфічна мета-порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника-фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та вище вказаними контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу навіть не опитувались. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд визнає необгрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу, що на підтвердження подальшого використання поставленої сировини, зокрема ароматичної сировини, поставленої ТОВ "ЛКТ" та ТОВ "Нові Перспективи", було надано Лист від 25.01.2013 року № 25-01/13 з підтвердженням використання даної сировини у виробництві напоїв відповідно до рецептур, також копії перших аркушів рецептур, затверджених у відповідності до чинного законодавства, акти списання сировини у виробництво, первинні документи на підтвердження придбання даної сировини, що підтверджує рух активів: лист з копіями рецептур, договір на передачу рецептур (Додаток - том 8); банківські виписки, договори, картка рахунку 631, списання у виробництво (Додаток - том 6 а.с. 115-197); податкові накладні ТОВ "ЛКТ" за грудень 2010 р. (Додаток - том 2 а.с. 9,11, 14, 16, 18), за січень 2011 р. (Додаток - том 2 а.с. 21, 24), ТОВ "ТД "Нові Перспективи" за квітень 2011 р. (Додаток - том 2 а.с. 168), за травень 2011 р. (Додаток - том 2 а.с. 170, 172,174, 177).

Щодо необхідності та реальності виконання зобов'язань по договорам перевезень з метою реалізації виробленого товару та поставки обладнання для подальшої реалізації товару, позивачем було надано первинні документи, а саме, договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти звірки, комерційні акти, для підтвердження реальності взаємовідносин з контрагентами, перевізниками у яких були: ФОП ОСОБА_1 (Додаток - том 5 а.с.2-248), ФОП ОСОБА_2 (Додаток - том 3 а.с. 1-242), ТОВ "Едікт" (Додаток - том 6 а.с..31-45), ТОВ "Дормашавто" (Додаток - том 6 а.с. 46-74).

Розрахунки з вказаними контрагентами позивача та наступними покупцями товарів підтверджуються банківськими виписками (Додаток - том 6 а.с.. 207-280, том 3, а.с. 1-28).

Позивачем також були надані, належним чином оформлені наступні податкові накладні: по ФОП ОСОБА_1 за січень 2011 (Додаток - том 1 а.с. 12, 22, 29), за лютий 2011 р. (Додаток - том 1 а.с. 37, 44, 56, 64), за березень 2011 (Додаток - том 1 а.с.. 71, 77, 84, 96, 102, 113, 120, 126, 138, 144), за квітень 2011 р. (Додаток - том 1 а.с. 151, 157, 163, 167, 174, 181, 187, 194), за червень 2011 р. (Додаток - том 1 а.с. 201, 204, 210, 216, 220, 228), за липень 2011 р. (Додаток - том 1 а.с. 234, 239, 243, 250, 257); по ФОП ОСОБА_2 за грудень 2010 р. (Додаток - том 3 а.с. 126-161), за травень 2011 р. (Додаток - том 3 а.с. 223-246), за червень 2011 р. (Додаток - том 4 а.с. 103-132), за липень 2011 р. (Додаток - том 4 а.с.181-198); по ТОВ "Едікт" за січень 2011 р. (Додаток - том 2 а.с. 160); по ТОВ "Дормашавто" за січень 2011 р. (Додаток - том 2 а.с. 34,39,44, 54, 59, 64, 68), за лютий 2011 (Додаток - том 2 а.с. 74, 79, 83, 88), за березень 2011 р. (Додаток - том 2 а.с.94), за квітень 2011 р. (Додаток - том 2 а.с. 100, 104, 109), за травень 2011 р. (Додаток - том 2 а.с. 115, 120, 124, 129, 134, 139,142), за вересень 2011 р. (Додаток - том 2 а.с. 151).

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з вказаними контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ вказані контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та в податкових органах як платники ПДВ, відтак мали достатній обсяг правосуб'єктності.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Податкового Кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась, зокрема, і з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло на час існування спірних правовідносин.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Податкового Кодексу України). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону).

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 03.07.2012 № 467/22-4/36843876, ним надавались відповідачу належним чином засвідчені копії первинних документів, зокрема, податкових накладних, отриманих від контрагентів, що підтверджує факт їх наявності. Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за договорами з контрагентами. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач ані в акті перевірки, ані в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також вище зазначені, досліджені судом первинні документи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так суд звертає увагу, що доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача - ТОВ "ЛКТ", ТОВ "ТД "Нові перспективи", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Едікт", ТОВ "Дормашавто", не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено обов'язку позивача перевіряти наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагентів до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій.

Згідно з дослідженими судом, наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за період, що перевірявся, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "ЛКТ", ТОВ "ТД "Нові перспективи", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Едікт", ТОВ "Дормашавто" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірок контрагентів, використаних під час перевірки позивача, оскільки інформація, викладена в таких актах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Суд звертає увагу, на наявну в матеріалах справи Постанову старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 10.04.2012 р., проте вважає її неналежним доказом недійсності правочину, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до суду з позовом про визнання договорів, укладених між позивачем та ТОВ "ЛКТ", ТОВ "ТД "Нові перспективи", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Едікт", ТОВ "Дормашавто", недійсними.

Суд також звертає увагу на те, що докази надані податковим органом на підтвердження висновків акту не відповідають вимогам ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства з підстав зазначених у тексті постанови та не можуть спростувати наявні у позивача первинні документи.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача є дистиляція, ректифікація та змішування спритних напоїв, виробництво безалкогольних напоїв, оптова торгівля напоями і на час існування спірних правовідносин була чинною видана позивачу Ліцензія на виробництво алкогольних напоїв серії АВ № 541623, реєстраційний номер 476.

З логічного аналізу, зазначених вище норм законодавства України, наданих представниками сторін та досліджених судом доказів та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 156112 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на суму 156112 грн., за січень 2011 року на суму 100095 грн., за лютий 2011 року на суму 5233 грн., за березень 2011 року на суму 10350 грн., за квітень 2011 року на суму 111714 грн., за травень 2011 року на суму 161839 грн., за червень 2011 року на суму 39450 грн., за липень 2011 року на суму 26567 грн., за вересень 2011 року на суму 200 грн., а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення №0006772204 від 19.07.2012 р.

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями частини першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 19.07.2012 р. № 0006772204 .

3. Судові витрати в сумі 2204,00 грн. (дві тисячі двісті чотири гривні) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" (ідентифікаційний номер 36843876) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко