Ухвала суду № 38662153, 14.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року справа №812/1119/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Гайдар А.В.,

судді: Ханова Р.Ф., Яковенко М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганської митниці Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/1119/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевського металургійного комбінату» до Луганської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № 702020001/2013/000547/2 від 22.08.2013 року та картки відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерції, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/1119/14 вимоги адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Луганської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000547/2 від 22.08.2013 року та картку відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00114 від 22.08.2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (код ЄДРПОУ 00039002) суму судового збору в розмірі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) грн. (арк.справи 131-135)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач - Луганська митниця Міндоходів звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. (арк.справи 141-143).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2012 року №0108/1442, укладеного між ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» та Кампанією «Азія Мінералс Лімітед» Гонконг, специфікації №10 від 31.05.2013 року, позивачем на митну територію України було ввезено вантаж: фероселікомарганець ФСМн17 (арк.справи 22-25).

Для здійснення митного оформлення товару ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» подано вантажно-митну декларацію №702020001/2013/008215 від 21.08.2013 року (а.с.70). Згідно зі специфікацією від 07.11.2012 № 10 до контакту №0108/1442 від 07.11.2012 року митна вартість товару була визначена за першим методом - за ціною контракту, а саме - фероселікомарганець ФСМн17 - 1,227 долл. США/тн (арк.справи 26-27).

Пояснюючи неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору, представник позивача в письмових запереченнях послався на те, що подані декларантом документи містили розбіжності, а саме: п.4 контракту від 07.11.2012 року №01108/1442 умови оплати за поставлений товар не відповідають п.8 специфікації від 31.05.2013 №10 до контракту від 07.11.2012 №0108/1442; подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості: не зазначено на яких умовах поставки визначена ціна товару згідно із витягом «Bulk ferroalloy prices» та «TEX REPORT»; неможливо перевірити формування ціни товару згідно з вимогами додатку №1 від 07.11.2012 до вказаного контракту, що містить формулу, за якою розраховується ціна товару, за якою в розрахунку мають бути застосовані котировки видання «Bulk ferroalloy prices» та «TEX REPORT» за місяць , що передував відправленню (червень 2013 року), а декларант надав котировку «TEX REPORT» за травень 2013 року (арк.справи 49).

21.08.2013 на підставі вимог ч.2,3 ст. 53, ч.5 ст.54 МКУ митний орган здійснив запит до декларанта щодо надання додаткових документів: страхові документи; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; договір (угоду) з третіми особами, пов'язаний з договором поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця; платіжні документи, що підтверджують вартість вантажу; копію митної декларації країни відправлення з перекладом. (арк.справи 56).

Позивач як декларант не відмовлявся надати витребувані додаткові документи, однак, представити їх не зміг через неможливість їх витребування від іноземних компаній, з якими останній немає договірних відносин, про що свідчить лист на адресу Луганської митниці Міндоходів №0108/Т-220 від 22.08.2013 року та відповідь постачальника Компанії «Азія Мінералс Лімітед» №АМL 1308-018 від 22.08.2013 року на запит інформації, згідно якого останній відмовив в наданні документів з посилання на їх конфіденційність(арк.справи 10, 11).

Як вбачається з запиту митного органу серед документів, надання яких він вважав необхідним для правильного визначення митної вартості товару, не зазначено котировку «TEX REPORT» за червень 2013 року, на відсутність якої як складової частини ціни товару за додатком №1 (а.с.26) до контракту, він посилається в запереченнях.

Крім того, з запиту вбачається, що підставою для витребування додаткових документів стало те, що подані документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості за заявленою МД (умови оплати за поставлений товар відповідно до договору та додатку до нього).

Крім того, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо надуманості встановлених митним органом розбіжностей, на наявність яких він посилається в запиті та запереченнях до позову, оскільки п.4 контракту від 07.11.2012 року №01108/1442 дійсно передбачає умови оплати за поставлений товар, а п.8 специфікації від 31.05.2013 №10 до контракту від 07.11.2012 №0108/1442 стосується строків поставки (арк.справи 22-27).

Також колегія суддів погоджується з доводами позивача, що до митної декларації, що ним подавалася, додавалися документи, що підтверджують передплату за поставлений товар: передплатний рахунок, балансовий рахунок, платіжні доручення, виписка з банківського рахунку (арк.справи 14-19, 70-71), тому встановити митну вартість товару було можливо на підставі зазначених документів як ціну, яка фактично сплачена за товар.

Оскільки митні декларації подавалися позивачем в електронному вигляді, консультацію із ним 21.08.2013 року також було проведено електронними засобами (арк.справи 57-58).

22.08.2013 року Луганською митницею Міністерства доходів і зборів складено картку відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00114 від 22.08.2013 року (арк.справи 9).

22.08.2013 року Луганською митницею Міністерства доходів і зборів прийняте рішення про коригування митної вартості товару №702020001/2013/000547/2 від 22.08.2013 року (арк.справи 8). На підставі витягу МД від 07.05.2013 року №700140000/2013/08703 митна вартість товару визначена за шостим (резервним) методом, а саме - фероселікомарганець ФСМн17 - 1,44 долл. США/тн.

На підставі рішення від 22.08.2013 року Луганської митниці про коригування вартості товарів ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» було подано до митного оформлення нові ВМД і декларації митної вартості, в яких зазначена митна вартість за ціною, визначеною митним органом в рішенні, та сплачено митні платежі - 532402,86 грн. ( в тому числі ПДВ - 464724,53 грн., мито - 67678,33грн.) замість 453917,81 грн. (ПДВ - 396216,39грн., мито - 57701,42 грн.), таким чином переплата склала - 78485,05 грн.(в тому числі ПДВ - 68508,14 грн., мито - 9976,91грн. (арк.справи 13-14).

Як вбачається з запиту, консультації, а також з рішень відповідача від 22.08.2013 року про коригування митної вартості товару та картки відмови від прийняття митної декларації, митним органом прямо не зазначено, які розбіжності в поданих документах встановлено, яких документів, що містять складову ціни товару (за формулою в додатку №1 до контракту) декларантом не подано.

Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації тата кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до статей 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доході і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За правилами частин 1-2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в органу доходів і зборів інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Частинами 7 та 8 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно дорозділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи витікає, що право органу доходів і зборів на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1-3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання викладено в постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, в якому було зазначено: «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».

Згідно з ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким, чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень щодо відмови у визначенні митної вартості товару на підставі першого методу - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач мав можливість встановити вартість товару, що постачався за фактично сплаченою ціною.

Крім того, позивач надав суду першої інстанції вантажно-митні декларації на підтвердження того, що позивачем на підставі того ж самого контракту той же самий товар (різними партіями) неодноразово оформлювався на митному посту м. Алчевськ, і відповідачем застосовувався перший метод визначення митної вартості товарів. Зазначені вантажно-митні декларації спростовують ствердження відповідачем, що в їх базі даних не було відомостей стосовно митної вартості ідентичного (поставленого на підставі того ж самого контракту) товару за травень 2013 року, що вказує на безпідставність застосування шостого (резервного) методу відповідачем (а.с.108-125).

Колегія судді погоджується з доводами позивача з того приводу, що в рішенні про коригування митної вартості Луганська митниця коригує вартість товару із розрахунку 1,44 долл.США/кг, використавши витяг МД від 07.05.2013 року, проте така вартість товару визначена згідно витягу МД за травень 2013 року, в той час як поставка здійснена на підставі ціни, визначеної в серпні 2013 року.

Заявлена ж позивачем вартість товару згідно першого методу складає 1,227 долл. США/кг відповідно специфікації №10 від 31.05.2013 року.

Висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.08.2013 року 3663 зазначено, що спираючись на результати проведеного аналізу кон'юнктури ринку встановлено, що рівень ціни на фероселікомерганець ФСМн17, а саме - 1,227 долл./кг, відповідає поточній кон'юнктурі ринку.

Таким чином, об'єктивна можливість застосування першого методу не була спростована відповідачем. Розбіжності, на які посилається Луганська митниця, обґрунтовано не беруться судом першої інстанції до уваги, оскільки відповідачем не здійснено повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судами як першої, так і апеляційної інстанцій, не встановлено.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність здійснити захист порушеного права позивача та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Луганської митниці Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/1119/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/1119/14 - залишити без змін.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної ухвали.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.В.Гайдар

Судді Р.Ф.Ханова

М.М.Яковенко