Постанова № 38662057, 05.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 р. Справа № 804/14106/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участі позивача - ОСОБА_1 та представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в якому просить:

- скасувати рішення за № 6501615 від 08 жовтня 2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Рееєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бідкова Вячеславовича Олексійовича про відмову у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на 34/200 частини домоволодіння, що розташоване АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_1;

- постановити рішення про скасування арешту та заборони відчуження 34/200 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, який зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 24.10.2006 року за № 3941186 та 07.05.2007 року за № 4918536 та зобов'язати Державну Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на 34/200 частини домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Державної Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції для реєстрації права власності на 34/200 домоволодіння за адресою вул. Шаховий проїзд 615 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бідковим В.О. позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на його домоволодіння. Підставою для цього стала інформація Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність відомостей, що 24.10.2006 року в реєстр внесено запис про арешт вищевказаного нерухомого майна на підставі повідомлень, 871/99 Д-3, 06.05.1999, Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, а також 07.05.2007 року зареєстровано заборону (архівний запис) на підставі заяви, б/н, 11.06.1996 року.

Позивач вважає відмову в реєстрації за ним права власності на 34/200 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 протиправною, оскільки рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на нерухоме майно задоволені усі позовні вимоги ОСОБА_1, а саме скасовано свідоцтво від 14.07.2011 року на право власності на нерухоме майно: 34/200 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, видане Третьою державною нотаріальною конторою м. Дніпропетровська відповідачці ОСОБА_5 та визнано за ОСОБА_1 право власності на це майно за набувальною давністю, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності за нею на це спірне майно відмовлено.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.05.1996 р. ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_7, а саме 34/200 частини домоволодіння АДРЕСА_1

Згідно Акту від 15.06.1999 р. про передачу житлового будинку (34/200 частини домоволодіння АДРЕСА_1) стягувачу в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_5 Третьою державною нотаріальною конторою м. Дніпропетровська видано свідоцтво № 3-2158 від 14.07.2011 р. про право власності ОСОБА_5 на 34/200 частини домоволодіння АДРЕСА_1

Відповідно до рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року № 22ц-10897/11 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, а саме було скасовано свідоцтво від 14.07.2011 р. № 3-2158, видане державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В., що посвідчує право власності ОСОБА_5 на 34/200 частини домоволодіння АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 34/200 частини домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2013 р. № 22-ц/774/6679/13 рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року № 22ц-10897/11 в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю на 34/200 частини домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1 скасовано, в задоволенні зазначених вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року № 22ц-10897/11 залишено без змін.

В мотивувальній частині рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2013 р. № 22-ц/774/6679/13 щодо обґрунтування причин скасування рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю зазначено, що ОСОБА_1 володіє спірними 34/200 частинами домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.05.1996 р. та рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів від 19.07.1996 р. № 162/8, а не з підстав, передбачених ст. 344 ЦК України.

Згідно п. 27 Порядку № 703 одним з документів, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат.

Відповідно до зазначених обставин суд встановив, що на час розгляду даної адміністративної справи право власності ОСОБА_1 на 34/200 частини домоволодіння АДРЕСА_1 було набуте на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.05.1996 р.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703 (далі - Порядок № 702) документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат.

Згідно п. 16 Порядку № 703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 23 № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ст. 24 ЗУ у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Відповідно до ч. 9 ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відтак відмова у державній реєстрації прав та їх обтяжень за обставин, визначених згідно ст. 24 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є правом, а не обов'язком органу державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи зазначене, при прийнятті рішення органу державної реєстрації про відмову в задоволенні заяви про державну реєстрацію права власності на підставі ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі при розгляді заяви ОСОБА_1 про реєстрацію за ним права приватної власності, органу державної реєстрації надано дискреційні повноваження щодо результатів розгляду даної заяви, органу державної реєстрації надано можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення щодо реєстрації права власності та дане рішення повинно бути прийнято з дотриманням положень ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема, рішення повинно бути обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення (вчинення дії).

Відповідно до рішення за № 6501615 від 08 жовтня 2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бідкова Вячеславовича Олексійовича було відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на домоволодіння, що розташоване АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_1.

Причинами відмови згідно даного рішення є акт державного виконавця Державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська про передачу житлової будівлі стягувача в рахунок погашення заборгованості від 15.06.1999 р., згідно якого 34/200 частини вищезазначеного домоволодіння перейшли у власність іншій особі в рахунок погашення боргу та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в наявності є відомості, що 24.10.2006 р. внесено запис про арешт вказаного нерухомого майна на підставі повідомлення, 871/99 Д-3, 06.05.1999 р., Красногвардійське районне управління юстиції м. Дніпропетровська, а також 07.05.2007 р. зареєстровано заборону (архівний запис) на підставі заяви, б/н 11.06.1996 р.

Правовою підставою відмови в проведенні державної реєстрації зазначено ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 27 Порядку № 703 одним з документів, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати.

Суд визнав необґрунтованою відмову державного реєстратора в задоволенні заяви позивача про реєстрацію права власності на підставі акту державного виконавця Державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська про передачу житлової будівлі стягувача в рахунок погашення заборгованості від 15.06.1999 р., оскільки згідно рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року № 22ц-10897/11, яке набрало законної сили та за яким було скасовано свідоцтво від 14.07.2011 р. № 3-2158, виданого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В., що посвідчує право власності ОСОБА_5 на 34/200 частини домоволодіння АДРЕСА_1, яке в свою чергу було оформлено на підставі акту державного виконавця Державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська про передачу житлової будівлі стягувача в рахунок погашення заборгованості від 15.06.1999 р. у зв'язку з тим, що торги (аукціони) не відбулися.

Відповідно до ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі прав, іпотеки майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав. При державній реєстрації права власності на таке майно записи про обтяження переносяться до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав.

В матеріалах справи відсутні документи щодо підстав внесення запису про арешт 34/200 частини домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі повідомлення, 871/99 Д-3, 06.05.1999 р., Красногвардійське районне управління юстиції м. Дніпропетровська та відсутні документи щодо підстав заборони (архівного запису) на дане нерухоме майно від 07.05.2007 р. на підставі заяви, б/н 11.06.1996 р.

Відповідно до листа № 3974 від 01.10.2013 р., листа № 30699/10 від 25.09.2013 р., листа № 293/01-21 від 16.09.2013 р. відсутня можливість встановити підстави реєстрації зазначених обтяжень 34/200 частини домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Враховуючи зазначене, беруючи до уваги факт набуття ОСОБА_1 право власності на зазначене майно на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.05.1996 р. суд визнав необґрунтованою відмову державного реєстратора в задоволенні заяви позивача про реєстрацію права власності у зв'язку з тим, що 24.10.2006 р. внесено запис про арешт вказаного нерухомого майна на підставі повідомлення, 871/99 Д-3, 06.05.1999 р., Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, та у зв'язку з тим, що 07.05.2007 р. зареєстровано заборону (архівний запис) на підставі заяви, б/н 11.06.1996 р.

Відтак судом встановлено, що рішення за № 6501615 від 08 жовтня 2013 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Рееєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бідкова Вячеславовича Олексійовича про відмову у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на 34/200 частини домоволодіння, що розташоване АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_1, є необґрунтованим, відповідачем не були враховані усі обставини, що мають значення для прийняття даного рішення (вчинення дії), застосування ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за встановлених обставин є протиправним.

Тому, вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора № 6501615 від 08 жовтня 2013 року є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З огляду на встановлені судом факти щодо неможливості встановити підстави реєстрації обтяжень 34/200 частини домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 суд встановив обґрунтованими вимоги в частині скасування арешту та заборони відчуження 34/200 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати рішення за № 6501615 від 08 жовтня 2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Рееєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бідкова Вячеславовича Олексійовича про відмову у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на 34/200 частини домоволодіння, що розташоване Дніпропетровська область, АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_1.

Скасування арешт та заборону відчуження 34/200 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, який зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 24.10.2006 року за № 3941186 та 07.05.2007 року за № 4918536 та зобов'язати Державну Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на 34/200 частини домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Присудити ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 78 грн. 00 коп. (сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 10.02.2014 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 10.02.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита