Рішення № 38661680, 12.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р.

Справа № 916/1137/14

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.

секретар судового засідання Бєлих К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центру упровадження високих технологій „НОЯБРЬ-95” до Публічного акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ” про стягнення 124110,16 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.03.2014 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Центру упровадження високих технологій „НОЯБРЬ-95”, порушено провадження у справі № 916/1137/14, призначено її до розгляду в засіданні суду на 14.04.2014 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 14.04.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.05.2014 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте не скористались наданим ст.22 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, тому розгляд справи здійснено за відсутності їх представників.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 12.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій „НОЯБРЬ-95” (далі – ТОВ „НОЯБРЬ-95”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ” (далі – ПАТ „ІЦКК”) 134110,16 грн. заборгованості, з яких 62578,11 грн. – основний борг, 69442,02 грн. – пеня, 1141,51 грн. – 3 % річних, 948,52 грн. – інфляційні втрати, вказуючи на часткову неоплату відповідачем вартості поставленого йому товару за договором поставки від 14.06.2013 р. № 863.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ „НОЯБРЬ-95” посилається на положення ст.ст.509,526,530,625 ЦК України, умови названого вище договору, накладну від 02.07.2013 р. № 144, довіреність на отримання ТМЦ від 01.07.2013 р. № 338, видаткову накладну (повернення) від 13.08.2013 р. № ИЦ-0000003, банківські виписки, претензію-вимогу від 13.02.2014 р. № 1290-юр, докази її направлення тощо.

08.05.2014 р. ТОВ „НОЯБРЬ-95” шляхом заявлення письмового клопотання подало прийняті судом до розгляду уточнення позовних вимог, у яких позивач просить стягнути з ПАТ „ІЦКК” 52578,11 грн. основного боргу, 69442,02 грн. пені, 1141,51 грн. 3 % річних, 948,52 грн. інфляційних втрат, у зв’язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу в сумі 10000,00 грн.

12.05.2014 р. від ПАТ „ІЦКК” надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому голова правління визнає основний борг в сумі 52578,11 грн., проте не визнає позов у частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім того, у відзиві відповідач просить відкласти розгляд справи через те, що єдиний його юрисконсульт знаходиться у відпустці з 01.05.2014 р. по 15.05.2014 р.

У задоволенні клопотання про відкладення розгляду суд відмовляє, оскільки голова правління відповідача не був позбавлений права залучити іншого юриста або представляти інтереси товариства безпосередньо.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив таке.

14.06.2013 р. між ТОВ „НОЯБРЬ-95” (Постачальник) та ПАТ „ІЦКК” (Покупець) укладено договір поставки № 863 (Договір), за змістом якого Постачальник зобов’язується передати в обумовлені строки Покупцю хімічну сировину (товар), а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його в строки та в порядку, передбачені Договором (п.1.1 Договору).

Загальна сума Договору встановлюється сумарною вартістю кожної партії продукції, отриманої Покупцем за весь строк дії Договору та вказаної у накладних (п.4.1 Договору). Оплата за товар проводиться Покупцем протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно з реквізитами, вказаними у розділі 12 Договору (п.4.2 Договору).

Покупець за порушення строків оплати, передбачених п.4.2 Договору, виплачує Постачальнику за кожен день прострочки платежу штрафні санкції в розмірі 0,5 % від суми неоплаченого товару (п.6.2.1 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2013 р., крім випадків дострокового припинення Договору (п.9.1 Договору).

На виконання Договору ТОВ „НОЯБРЬ-95” поставлено, а ПАТ „ІЦКК” прийнято хімічну сировину на загальну суму 104496,03 грн., що підтверджується накладною від 02.07.2013 р. № 144 та довіреністю на отримання ТМЦ від 01.07.2013 р. № 338.

ПАТ „ІЦКК” частково повернуло товар, доказом чого являється видаткова накладна (повернення) від 13.08.2013 р. № ИЦ-0000003 на суму 21917,92 грн.

Договір, накладну та видаткову накладну (повернення) підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

Крім того, Покупець частково оплатив товар, про що свідчить банківська виписка, а саме 22.10.2013 р. – 5000,00 грн., 12.12.2013 р. – 10000,00 грн., 14.01.2014 р. 5000,00 грн.

У зв’язку з неоплатою решти товару Постачальник оформив та направив Покупцю претензію-вимогу погасити існуючу заборгованість, залишення якої без відповіді та без задоволення спричинило звернення з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи та нормам законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення уточнених позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов’язання, підставою яких є письмовий Договір поставки.

При цьому ТОВ „НОЯБРЬ-95” як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обов’язки та поставлено товар на загальну суму 104496,03 грн., що підтверджується дослідженою в описовій частині рішення накладною та довіреністю на отримання ТМЦ.

В свою чергу ПАТ „ІЦКК” в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,712 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України не повністю оплачено вартість товару, поставленого за Договором, не дивлячись на те, що перерахування коштів відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України та п.4.2 Договору мало бути здійснено протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Враховуючи наведене, те, що після порушення провадження у справі ПАТ „ІЦКК” оплатило ще 10000,00 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення від 02.04.2014 р. № 2272 на суму 5000,00 грн., від 22.04.2014 р. № 2272 на суму 5000,00 грн., та визнання відповідачем позову в частині основного боргу, уточнені вимоги про стягнення останнього в сумі 52578,11 грн. підлягають задоволенню.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на доведення матеріалами справи факту прострочення Покупцем виконання грошового зобов’язання за Договором, господарський суд дійшов висновку, що ПАТ „ІЦКК” має сплатити:

- 948,52 грн., інфляційних втрат, з яких: 330,31 грн. нараховано на суму 82578,11 грн. за жовтень 2013 р.; 155,16 грн. нараховано на суму 77578,11 грн. за листопад 2013 р.; 337,89 грн. нараховано на суму 67578,11 грн. за грудень 2013 р.; 125,16 грн. нараховано на суму 62578,11 грн. за січень 2014 р.;

- 1141,51 грн. – 3% річних, з яких: 231,90 грн. нараховано на суму 104496,03 грн. за період з 31.08.2013 р. по 26.09.2013 р. (27 днів); 169,68 грн. нараховано на суму 82578,11 грн. за період з 27.09.2013 р. по 21.10.2013 р. (25 днів); 325,19 грн. нараховано на суму 77578,11 грн. за період з 22.10.2013 р. по 11.12.2013 р. (51 день); 183,29 грн. нараховано на суму 67578,11 грн. за період з 12.12.2013 р. по 13.01.2014 р. (33 дні); 231,45 грн. нараховано на суму 62578,11 грн. за період з 14.01.2014 р. по 27.02.2014 р. (45 днів).

Відтак, позов щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат також слід задовольнити повністю.

Що стосується стягнення з відповідача пені в сумі 69442,02 грн. на підставі п.6.2.1 Договору (0,5 % від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення), то в цій частині необхідно зауважити таке.

В постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. по справі № 25/187 в процесі вирішення аналогічного спору зроблено наступний правовий висновок:

„Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.”

Відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України... обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити що згідно із ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи наведене, те, що правові позиції Верховного Суду України повинні обов’язково враховуватись під час розгляду інших справ згідно ст.ст.82 та 111-28 ГПК України, той факт, що встановлений у Договорі розмір пені суперечить приписам законодавства, господарський суд визначає пеню, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, в зв’язку з чим ПАТ „ІЦКК” має сплатити 4946,55 грн. пені, з яких: 1004,88 грн. нараховано на суму 104496,03 грн. за період з 31.08.2013 р. по 26.09.2013 р. (27 днів); 735,28 грн. нараховано на суму 82578,11 грн. за період з 27.09.2013 р. по 21.10.2013 р. (25 днів); 1409,16 грн. нараховано на суму 77578,11 грн. за період з 22.10.2013 р. по 11.12.2013 р. (51 день); 794,27 грн. нараховано на суму 67578,11 грн. за період з 12.12.2013 р. по 13.01.2014 р. (33 дні); 1002,96 грн. нараховано на суму 62578,11 грн. за період з 14.01.2014 р. по 27.02.2014 р. (45 днів).

Відтак, позов щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 р. № 3674-VІ (зі змінами) сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір в сумі 200,00 грн. повертається позивачу, т.я. ним в ході розгляду справи зменшено позовні вимоги.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ” (68603, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова,300, код 00278818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центру упровадження високих технологій „НОЯБРЬ-95” (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Канатна,128, код 21864549) 52578/п’ятдесят дві тисячі п’ятсот сімдесят вісім/ грн. 11 коп. основного боргу, 4946/чотири тисячі дев’ятсот сорок шість/ грн. 55 коп. пені, 1141/одна тисяча сто сорок одна/ грн. 51 коп. 3 % річних, 948/девятсом сорок вісім/ грн. 52 коп. інфляційних втрат, 1192 /одна тисяча сто дев’яносто два/грн. 29 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України (ГУДКСУ в Одеській області, код 37607526, р/р № 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центру упровадження високих технологій „НОЯБРЬ-95” (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Канатна,128, код 21864549) 200/двісті/ грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за квитанцією від 19.03.2014 р. № 48017.123.1.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 14.05.2014 р.

Суддя Лічман Л.В.