Постанова № 38659530, 30.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року П/810/170/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альтєвробуд» до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альтєвробуд» (далі – позивач, Товариство, ТОВ «Альтєвробуд») до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган) про визнання протиправними дій щодо визнання в акті №134/22-1/37495163 від 10.09.2013 нікчемними договорів, які укладені ТОВ «Альтєвробуд» (код за ЄДРПОУ 37495163) з ТОВ «Камтес» (код за ЄДРПОУ 37633734) та ТОВ «Еверест 2008» (код за ЄДРПОУ 35822640) (далі – Акт перевірки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується зі вказаними висновками Акту перевірки, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи та є хибними з огляду на те, що ТОВ «Альтєвробуд» при здійсненні господарської діяльності зі вказаними контрагентами формувало валові витрати у зв’язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтєвробуд», код за ЄДРПОУ 37495163, зареєстроване як суб’єкт господарювання 02.03.2011 виконавчим комітетом Броварської міської ради, є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку як платник податків у Броварській ОДПІ.

З 28.08.2013 по 03.09.2013 посадовою особою Податкового органу на підставі направлення №162 від 28.08.2013 згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Альтєвробуд», код за ЄДРПОУ 37495163, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Камтес» (код за ЄДРПОУ 37633734) та ТОВ «Еверест 2008» (код за ЄДРПОУ 35822640) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами вказаної перевірки складено акт №134/22-1/37495163 від 10.09.2013, у висновках якого зафіксовано наступні порушення з боку Товариства:

1) в порушення частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу, перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів ТОВ «Альтєвробуд» з постачальниками ТОВ «Камтес» та ТОВ «Еверест 2008» та підприємствами-покупцями ТОВ «Технополіс-1», ТОВ «ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД», ТОВ «Будрегіонінвест» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 та не встановлено факту реального здійснення господарських операцій;

2) в порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ТОВ «Альтєвробуд» неправомірно віднесено до податкових зобов’язань по податковим накладним, виписаним на адресу ТОВ «Технополіс-1», ТОВ «ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД», ТОВ «Будрегіонінвест» на загальну суму 237121 грн.;

3) в порушення п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Альтєвробуд» неправомірно віднесено до податкового кредиту суми податковим накладним виписаним ТОВ «Камтес» та ТОВ «Еверест 2008» відповідно завищено податковий кредит в розмірі 230923 грн. 00 коп.;

4) в порушення п. 135.1 та п. 135.2 ст.135 Податкового кодексу України, ТОВ «Альтєвробуд» неправомірно віднесено до складу доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування суми коштів, отримані за результатом операцій з ТОВ «Технополіс-1», ТОВ «ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД», ТОВ «Будрегіонінвест»;

5) в порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, ТОВ «Альтєвробуд» неправомірно віднесено до складу витрат, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, суми витрат по результатам взаємовідносин з ТОВ «Камтес» та ТОВ «Еверест 2008»;

6) ТОВ «Альтєвробуд» порушено вимоги пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 із змінами та доповненнями.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Товариство направило на адресу Податкового органу відповідні заперечення, за результатом розгляду яких листом Податкового органу №2380/10/221-686 від 20.09.2013 висновки Акту перевірки залишені без змін.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо визнання в Акті перевірки нікчемними договорів, укладених між ТОВ «Альтєвробуд» та ТОВ «Камтес», ТОВ «Еверест 2008», позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п. 3 р. I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платнику податків грошових зобов'язань.

За приписами п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Таким чином, діяльність по проведенню перевірок та складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання свої посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

Пунктом 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Підстави прийняття, порядок оформлення, направлення та оскарження податкових повідомлень-рішень врегульовано ст. 58 Податкового кодексу України, пунктом 58.1 якої встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що дії суб'єкта владних повноважень – це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати правовий вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо).

Як було зазначено вище, акт перевірки податкового органу - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки суб’єкта господарювання.

При складанні акту перевірки відповідною посадовою особою (посадовими особами) реалізується компетенція контролюючого органу як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Однак, акт перевірки податкового є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, висновки якого самостійно не породжують для позивача прав та обов'язків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся.

Відповідно до ст. 74 Податкового Кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Виходячи з аналізу положень приведеної вище ч. 1 ст. 2 КАС України умовою для захисту порушених прав є наявність таких порушених прав.

Порушення прав позивача, в розумінні КАС України мало виникнути у зв'язку з прийняттям відповідачем податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов’язань, однак позивачем не доведено наявності будь-яких податкових повідомлень-рішень, прийнятих Податковим органом на підставі висновків Акту перевірки.

На запитання суду у судовому засіданні 23.04.2014 представник позивача повідомив, що податкове повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки не приймалось, інформація щодо внесення до автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" коригувань показників податкової звітності Товариства відсутня.

В даному випадку Податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому оспорювані дії не є такими, що порушують права позивача.

Аналогічна правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України, який зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів - ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків відносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовів щодо протиправності актів перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь - яких даних (незалежно від того, яким чином сформульовані відповідні позовні вимоги).

При цьому суд зазначає, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому певних висновків, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.