Постанова № 38659470, 16.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р. справа № 804/13256/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В. В.

при секретарі судового засідання Пешехоновій О.В.

за участі представників сторін:

позивача Бессараб Р.В.

відповідача Герасіка В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС Автоцентр Дніпр» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001981530 від 06.06.2013 р., -

в с т а н о в и в:

08 жовтня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС Автоцентр Дніпро» (далі - ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) № 0001981530 від 06.06.2013 р., яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 83 084 грн., в тому числі 66 467 грн. - основне зобов'язання, 16 617 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтуванні позовних вимог, позивач зазначив, що не погоджується з висновками акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» № 1323/222/35448001 від 21.05.2013 р. про відсутність факту реального здійснення господарських операцій при придбанні послуг у ТОВ «Центр автозапчастини» у січні 2013 року, оскільки вони ґрунтуються лише на висновках акту № 193/220/37023683 від 24.04.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Центр автозапчастини» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2013 р.», що надійшов до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від Харківської ОДПІ Харківської області ДПС. Позивач наголошує, що всі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують реальність проведених господарських операцій, були надані відповідачу під час перевірки. Отже, висновки акту № 1323/222/35448001 від 21.05.2013 р. не відповідають дійсності, та суперечать первинним документам, складеним за фактично отриманими послугами з суборенди нерухомого майна. Крім того, позивач зазначив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. по справі № 820/8476/13-а було задоволено позовні вимоги ТОВ «Центр автозапчастини» до Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області в частині визнання незаконними дій щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки № 193/220/37023683 від 24.04.2013 р., та щодо визнання в цьому акті ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій в діяльності ТОВ «Центр автозапчастини». Посилаючись на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001981530 від 06.06.2013 р. як незаконне (а.с. 3-9).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 р. за даним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено її до судового розгляду (а.с. 1).

В судовому засіданні 16.01.2014 р. представник позивача за довіреністю Бессараб Р.В. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Герасіка В.Ю. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що висновки акту перевірки позивача ґрунтуються на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента - ТОВ «Центр автозапчастини», який надійшов від Харківської ОДПІ. Зазначені висновки щодо контрагента зроблені податковим органом у зв'язку з ненаданням останнім документів, підтверджуючих факт здійснення фінансово-господарської діяльності, ненаданням обґрунтованих письмових пояснень, відсутністю підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності вірогідних підприємств-постачальників, відсутністю технічних та трудових ресурсів, а саме, наявністю лише двох найманих працівників та відсутністю власних транспортних засобів. На думку відповідача, зазначене свідчить, що діяльність ТОВ «Центр автозапчастини» за січень 2013 року має ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, а тому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» у повному обсязі (а.с 105-107).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 28.09.2007 р. (а.с. 49), перебуває на обліку платників податків у ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, та здійснює господарську діяльність, основними видами якої є: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; неспеціалізована оптова торгівля, торгівля іншими автотранспортними засобами.

Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на підставі наказу № 424 від 13.05.2013 р., п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Центр автозапчастини» за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р.

За висновками перевірки, податковим органом складено акт № 1323/222/35448001 від 21.05.2013 р., яким встановлено порушення ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» абз. «а» п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по операціях з придбання у ТОВ «Центр автозапчастини» послуг суборенди, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму на 66 467 грн. (а.с. 10-28).

Так, перевіряючими зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій при придбанні послуг з суборенди нежитлових приміщень (автосалон, навіс, тимчасова споруда, офісне приміщення) у ТОВ «Центр автозапчастини» у січні 2013 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 66 467 грн. по декларації за січень 2013 року.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення № 0001981530 від 06.06.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, в тому числі, за основним платежем - на 66 467 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - (штрафами) - на 16 617 грн. (а.с. 29).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області № 1745/10/10-25 від 09.08.2013 р. податкове повідомлення -рішення № 0001981530 від 06.06.2013 р. залишено без змін, а скарга платника податків - без задоволення (а.с. 44-47).

Не погодившись із зазначеним рішенням податкового органу, ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.07.2011 р. між ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» (суборендар) та ТОВ «Центр автозапчастини» (орендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № ЦЗ/А005-49/1, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в оплатне термінове користування нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 3 315 кв.м, а саме: автосалон Лит. А-2 загальною площею 3193,5 кв.м, будівля Б (тимчасова споруда) загальною площею 107,20 кв.м, будівля В загальною площею 14,3 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 20, з метою його використання суборендарем у своїй господарській діяльності. За умовами договору, об'єкт передається в суборенду за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Зазначений договір укладений на підставі договору оренди нерухомого майна № ЦЗ/А005-48 від 01.07.2011 р. між ПІІ АТ «Автоінвестсрой-Дніпропетровськ» та ТОВ «Центр автозапчастини» (а.с. 68-70).

Також, 21.07.2011 р. між ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» (суборендар) та ТОВ «Центр автозапчастини» (орендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № ЦЗ/А005-87, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в оплатне термінове користування нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 6 кв.м, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 208, з метою його використання суборендарем у своїй господарській діяльності. За договором, об'єкт передається в суборенду за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Зазначений договір укладений на підставі договору оренди нерухомого майна № ЦЗ/А005-85 від 21.07.2011 р. між ПІІ АТ «Автоінвестсрой-Дніпропетровськ» та ТОВ «Центр автозапчастини» (а.с. 72-74).

На виконання умов зазначених договорів, сторонами підписано акти приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.07.2011 р., та від 21.07.2011 р. (а.с. 71, 75).

Також, у відповідності до умов укладених договорів, сторонами щомісяця складалися акти надання послуг, та здійснювалась оплата за орендовані приміщення.

Зокрема, актами № 40, № 41 від 31.01.2013 р. підтверджено факт отримання ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» від ТОВ «Центр автозапчастини» у січні 2013 року послуги суборенди приміщень по вул. Набережна Перемоги, 20 та по вул. Берегова, 208 в м. Дніпропетровську згідно договорів № ЦЗ/А005-49/1 від 01.07.2011 р., № ЦЗ/А005-87 від 21.07.2011 р., відповідно, вартістю 1 000 грн. (в тому числі ПДВ 166,67 грн.), та 397 800 грн. (в тому числі ПДВ 66 300 грн.) (а.с. 79, 80).

Згідно платіжних доручень № 6126 від 28.01.2013 р., № 6044 від 11.01.2013 р., позивачем оплачено зазначені послуги на рахунок орендодавця - ТОВ «Центр автозапчастини» (а.с. 82, 84).

Згідно виписаних постачальником послуг податкових накладних № 42 від 31.01.2013 р. на суму 397 800 грн. (в тому числі ПДВ 66 300 грн.), № 41 від 31.01.2013 р. на суму 1 000 грн. (в тому числі ПДВ 166,67 грн.), суми податку на додану вартість у розмірі 66 466 грн. 67 коп. включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, накладні відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 та податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2013 року, про що прямо зазначено в акті перевірки (а.с. 16).

Всі зазначені вище первинні документи, що підтверджують реальність здійснення позивачем господарської операції - придбання послуги з суборенди нежитлових приміщень у січні 2013 року, надавалися позивачем до перевірки, та відображені у акті перевірки.

Натомість, висновок про нікчемність укладених між ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» з ТОВ «Центр автозапчастини» правочинів зроблено відповідачем виключно на підставі висновків акту № 193/220/37023683 від 24.04.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Центр автозапчастини» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2013 р.», складеного Харківською ОДПІ Харківської області ДПС, яким встановлено, що операції з виконання робіт (послуг) між вказаними контрагентами не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків. Зокрема, у вказаному акті зазначено, що місцезнаходження вказаного підприємства та його посадових осіб за юридичною адресою не встановлено, для надання пояснень директор ТОВ «Центр автозапчастини» на вимогу податкового органу не з'явився, відповідь на запит Харківської ОДПІ не надав. Крім того, проведеним аналізом податкової звітності встановлено, що на підприємстві працює два найманих працівника, транспорті засоби за підприємством не зареєстровані. З огляду на це, податковий орган дійшов висновку про відсутність підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності вірогідних підприємств-постачальників, відсутність технічних та трудових ресурсів, що свідчить про те, що діяльність ТОВ «Центр автозапчастини» за січень 2013 р. має ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. На підставі зазначеного, відповідачем було зроблено висновок, що у ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціях з придбання послуг у ТОВ «Центр автозапчастини» у січні 2013 року (а.с. 34-36).

При цьому, актом Харківської ОДПІ підтверджено декларування ТОВ «Центр автозапчастини» у січні 2013 року поставок покупцям, в тому числі і ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» (а.с. 34).

За викладених обставин, суд не погоджується з висновками відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центр автозапчастини» у січні 2013 року.

Так, відповідно до ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р., зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, договори, укладені між «АІС Автоцентр Дніпро» (суборендар) та ТОВ «Центр автозапчастини» (орендар) оформлені належним чином: договори суборенди нерухомого майна підписано уповноваженими особами, які на час підписання договору та його виконання мали необхідний обсяг правосуб'єктності. Спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Позивачем надано суду всі необхідні докази на підтвердження факту придбання послуг у ТОВ «Центр автозапчастини», а саме: акти прийому-передачі приміщень в оренду, акти виконаних робіт за січень 2013 р., оборотно-сальдову відомість, що підтверджує облік розрахунків за договором оренди, платіжні доручення, податкові накладні, видані «Центр автозапчастини», тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено, що вчинений правочин з надання послуг між ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» та ТОВ «Центр автозапчастини» є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували відсутність факту реального здійснення господарських операцій при придбанні послуг у ТОВ «Центр автозапчастини» у січні 2013 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 66 467 грн., у т.ч. по декларації за січень 2013 р. на суму 66 467 грн.

Посилання представника відповідача на висновки акту перевірки № 193/220/37023683 від 24.04.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Центр автозапчастини» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2013 р.», складений Харківською ОДПІ Харківської області ДПС, суд оцінює критично, оскільки висновки зазначеного акту не спростовують дійсність укладеного між ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» та ТОВ «Центр автозапчастини» правочину з надання послуг. Крім того, первинні документи щодо надання ТОВ «Центр автозапчастини» послуг з суборенди нерухомого майна у січні 2013 року під час складання вказаного акту не досліджувалися, наявність договорів оренди нерухомого майна № ЦЗ/А005-48 від 01.07.2011 р., та № ЦЗ/А005-85 від 21.07.2011 р., укладених між ПІІ АТ «Автоінвестсрой-Дніпропетровськ» та ТОВ «Центр автозапчастини», не перевірялася, а тому підстави стверджувати відсутність їх реального виконання у податкового органу відсутні.

Крім того, суд враховує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. по справі № 820/8476/13-а було задоволено позовні вимоги ТОВ «Центр автозапчастини» до Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області в частині визнання незаконними дій щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки № 193/220/37023683 від 24.04.2013 р., та щодо визнання в цьому акті ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій в діяльності ТОВ «Центр автозапчастини» (а.с. 61-67), тобто, фактично, спростовано єдиний доказ, на якому ґрунтуються висновки акту перевірки позивача.

Суд також зазначає, що недобросовісність контрагентів позивача не може впливати на його податкові зобов'язання. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права, яке повинно застосовуватися судами під час розгляду справ.

Згідно абз. "а" п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Проаналізувавши надані сторонами докази, суд приходить до висновку щодо наявності реальної можливості надання/одержання послуг за договорами суборенди нерухомого майна № ЦЗ/А005-49/1 від 01.07.2011 р., № ЦЗ/А005-87 від 21.07.2011 р. Зокрема, наявні у справі копії договорів з актами приймання-передачі нерухомого майна, актами виконаних робіт та податковими накладними за січень 2013 року свідчать про фактичне використання позивачем у своїй господарській діяльності відповідно до видів діяльності за КВЕД нерухомого майна, орендованого у ТОВ «Центр автозапчастини», та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту.

Зазначений висновок відповідачем не спростований.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свої витрати та податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість складалася без відповідного підтвердження первинними документами. В судовому засіданні представником відповідача також не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з придбання послуг у ТОВ «Центр автозапчастини».

Отже, відповідач, зробивши у акті перевірки висновок про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності (фіктивності) укладеного договору, така позиція податкового органу не підкріплена належними доказами, а саме, рішеннями суду про визнання правочинів недійсними або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача чи його контрагентів.

Відповідно, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту у січні 2013 року суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Центр автозапчастини», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС Автоцентр Дніпро» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001981530 від 06.06.2013 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21.01.2014 р.

Суддя В.В. Чорна