Ухвала суду № 38658628, 15.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-6068/11/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Ступакової І.Г. та Лук'янчук О.В.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представника ТОВ "Південьбуд Миколаїв ЛТД" - Баришнікова Андрія Олеговича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбуд Миколаїв ЛТД" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Південьбуд Миколаїв ЛТД" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0001682301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 191666,66 грн. у тому числі 153333,33 грн. - за основним платежем, та 38333,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що визнання податковим органом у акті перевірки господарських угод платника податків нечинними є хибним та спростовується первинними документами, крім того відповідач не має повноважень на визнання нікчемними або фіктивними угод, укладених між позивачем та його контрагентами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №0001682301 від 29.07.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 липня 2011 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведена документально планова виїзна перевірка ТОВ "Південьбуд Миколаїв ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011року.

Проведеною документальною виїзною перевіркою з питань правових відносин позивача з платником податків - постачальником ТОВ "Будтранс-2009" за листопад 2010 року встановлені факти відсутності виконання останнім підрядних (субпідрядні) робіт, що, на думку контролюючого органу свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Правочини, які були здійснені з ТОВ "Будтранс-2009 також можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави.

Посилаючись на порушення пп. 1, 2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 ЦК України, контролюючим органом зроблено висновок про нікчемність правових угод, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. За таких обставин перевіряючи дійшли до висновку про порушення ТОВ "Південьбуд Миколаїв ЛТД" вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 пп.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 153 333,33 грн., в тому числі за листопад 2010 року на суму 153333,33 грн.

За результатами перевірки складено акт № 2243/23-200/34511098 від 18.07.2011 року, на підставі якого винесено оскаржуване у даній справі, податкове повідомлення-рішення № 0001682301 від 29.07.2011 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 191 666,66 грн. у тому числі 153333,33 грн. - за основним платежем, та 38333,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено та досліджено договори підряду від 21.10.2010 року № 112 та від 17.11.2010 року № 123 укладені позивачем з ТОВ "Будтранс-2009", відповідно до якого ТОВ "Будтранс-2009" зобов'язано було виконати будівельно-монтажні та ремонтні роботи. На виконання умов зазначених договорів позивачем та ТОВ "Будтранс-2009" були підписані Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат, також, позивачем та ТОВ "Будтранс-2009" були підписані Акти прийомки виконаних будівельних робіт. Факт отримання зазначених підрядних робіт підтверджується податковими накладними та банківськими рахунками. Судом досліджено Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та затрат та Акт прийомки виконаних будівельних робіт між позивачем та Миколаївською філією ВАТ "Державний ощадбанк України"; Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та затрат та Акт прийомки виконаних будівельних робіт між позивачем та ПАО "Миколаївгаз", що свідчить про фактичне виконання будівельних робіт.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що договори, що укладались між позивачем і ТОВ "Будтранс-2009" були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тому відповідач не мав законних підстав для визнання правочинів між позивачем та таким контрагентом нікчемними.

Крім того, суд вважав, що констатування фактів порушень податкового законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Зазначене є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Також, суд вважав, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції вважав, що відповідачем в акті перевірки належним чином не було визначено підстав для висновків про нікчемність угоди, оскільки відсутні жодні порушення правил бухгалтерського та фінансового обліку, а реальність виконання угод підтверджені належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи. Тому, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, а тому скасував його.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Конституції України, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 пп.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи договори, укладені позивачем з контрагентом - ТОВ "Будтранс-2009" були вчиненні з додержанням норм чинного законодавства, мали реальний характер, були виконанні сторонами у повному обсязі.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (норми якого діяли на момент виникнення частини спірних правовідносин, далі - Закон №168/97) податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта про відсутність у постачальника об'єктивної можливості виконати підрядні роботи в силу відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, оскільки, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить в залежність право платника на податковий кредит від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником.

Крім того, апелянтом не спростовується, що платник податків при формуванні податкового кредиту діяв у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 №168/97-ВР і судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм закону, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише непроведенням зустрічної перевірки контрагента позивача щодо його взаємовідносин з іншими підприємствами, допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом-постачальником товару (робіт, послуг), який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку в податковому органі, в т.ч. зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення таким контрагентом правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли вказаний контрагент чи його контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 2243/23-200/34511098 від 18.07.2011 року, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0001682301.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно з вимогами матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 квітня 2014 року.

Головуючий:

Судді: