Ухвала суду № 38656767, 12.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/17330/13-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г.О.Провадження № 22-ц/780/2661/14 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.Категорія 26 12.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

12 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Верланова С.М., Воробйової Н.С.,при секретарі:Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_5 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2013 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 09 липня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 512/МКЗЗ/2008-980, згідно з яким відповідачка отримала кредит в розмірі 30000 грн., зі сплатою 19,9% річних, строком до 08 січня 2010 року.

Станом на 22 серпня 2013 року отримані ОСОБА_5 кредитні кошти не повернуті та виникла заборгованість на суму 75050,43грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 29663,66 грн., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом - 28589,74грн., пені за прострочення виконання зобов'язань - 8213,22грн. несплаченого штрафу - 2721,64грн., суми індексації - 5192,53грн.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що в добровільному порядку відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконує позивач просив стягнути заборгованість та судові витрати в повному розмірі.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «КБ «Надра» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилається на ч.2 ст. 264 ЦК України і зазначає те, що ними не було пропущено стороки позовної давності, а відповідачем не було подано відповідної заяви.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 липня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №512/МКЗЗ/2008-980, згідно з яким відповідачка отримала кредит на споживчі цілі в розмірі 30000 грн., зі сплатою 19,9% річних, строком до 08 січня 2010 року.

Відповідно до п. 4.1 - повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється за графіком. Позичальник сплачує відсотки починаючи з дати надання кредиту 20% річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому періоді (п. 4.1.2.1) Позичальник також зобов'язувався повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадках передбачених цим договором також сплатити неустойку та відшкодувати банку збитки.

Також, судом першої інстанції зазначено, що з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 22 серпня 2013 року вбачається, що заборгованість по кредиту становить 75050,43грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 29663,66 грн., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом - 28589,74грн., пені за прострочення виконання зобов»язань - 8213,22грн. несплаченого штрафу - 2721,64 грн., суми індексації - 5192 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж відповідачем був проведений у червні 2010 року, тобто про порушення своїх прав позивач дізнався з першого місяця, коли оплата була проведена не в повному обсязі, кредит був отриманий на споживчі цілі, а тому позивачем пропущено строки звернення до суду, а саме: позовна заява подана 24 жовтня 2013 року (згідно конверту поштового відправлення), заяви про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем до суду не надавалося, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення. Крім того, зазначав, що станом на 24 жовтня 2013 року сплила позовна давність по кредитному договору №512/МКЗЗ/2008-980 і відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, оскільки відповідна заява надійшла від відповідача до ухвалення судового рішення.

Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Отже, посилання позивача на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи.

Крім того, колегією суддів критично розцінюються доводи апелянта про переривання перебігу позовної давності, з посиланням при цьому на ч.2 ст.264 ЦК України та надану в суді апеляційної інстанції копію ухвали судді Білоцерківського міськрайонного суду від 10 березня 2011 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу, оскільки відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається лише у разі пред»явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Вказаний перелік підстав є вичерпним і жодна з цих підстав апелянтом доведена не була.

Також посилання апелянта на відсутність клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності спростовуються матеріалами справи, а саме: в прохальній частині заперечення (а.с. 32) відповідачем порушується питання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Отже, ОСОБА_5 було заявлено в суді першої інстанції, до ухвалення судового рішення, про застосування судом строку позовної давності відповідно до вимог ст. 267 ЦК України.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено у відповідності до норм ст. 308 ЦПК України, відповідає обставинам справи, з додержанням вимог закону і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

С.М.Верланов