Постанова № 38656395, 06.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 р. Справа № 820/10755/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка А.В.

представника позивача Гончаров С.М.

представника відповідача Артьомова О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 820/10755/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова

до Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури"

про стягнення різниці у розмірі виплаченої пенсії науковим працівникам,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 р. позов УПФ України в Ленінському районі м. Харкова задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" на користь УПФ України в Ленінському районі м. Харкова суму заборгованості з фінансування частини наукової пенсії за період вересень-грудень 2010 року, січень - грудень 2011 р., січень-березень та червень-листопад 2012 року, січень-жовтень 2013 року в розмірі 255 016, 91 грн.

ДП "Харківський завод електроапаратури" (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 р. та винести нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог посилається на те, що підприємство знаходиться в процесі ліквідації, тому вказані суми не підлягають погашенню за його рахунок, крім того, зазначає порушення судом ст. 99, 100 КАС України оскільки позовні вимоги за період з вересня 2010 року по квітень 2013 року заявлені поза межами строків звернення до суду. Також зазначає про перебування підприємства в стані ліквідації, та в зв'язку з цим відсутності обов'язку сплачувати зазначені суми.

Представник відповідача в судовому засідання повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник УПФ України в Ленінському районі м. Харкова (далі-позивач) заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України (т.1, а.с. 122-123).

Пенсійними органами згідно ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (надалі Закон України № 1977 від 13.12.1991 року) призначена та виплачується пенсія колишнім науковим працівникам які працювали у позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії відповідно до ст.24 цього Закону.

Підприємство відповідача відноситься до інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-ІV рівнів акредитації.

Позивачем надсилалися відповідачу повідомлення про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчислених відповідно до інших законодавчих актів за періоди вересень 2010 р. - грудень 2011 р., січень-березень та червень-листопад 2012 року, січень-жовтень 2013 року (а.с. 8 - 101 т. 1, а.с. 1-212 т. 2, а.с. 1-112 т. 3).

Сума заборгованості із відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеною відповідно до Закону № 1977-ХП та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів відповідача за період: вересень 2010 р. - грудень 2011 р., січень-березень, червень-листопад 2012 р., січень-жовтень 2013 р. становить 255 016, 91 грн., що також підтверджується розрахунком, копією акта звірки (а.с. 102 т. 1, 40 т.2).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України " Про наукову та науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок підприємства.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не вірно визначив період та суму, яка підлягає стягненню, що привело до невірного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається , що позивач звернувся до суду 06.11.2013р. з вимогами щодо стягнення заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчислених відповідно до інших законодавчих актів за періоди вересень 2010 р. - грудень 2011 р., січень-березень та червень-листопад 2012 року, січень-жовтень 2013 року.

Відповідно ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владним повноважень з позовом встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказаний закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Доказів наявності обставин , що перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду , позивачем не надано.

Посилання позивача та суду першої інстанції на ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині відсутності строку давності колегія суддів вважає помилковим.

Частина 15 ст.106 Закону N 1058-IV передбачає, що строк давності не застосовується щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів.

Колегія суддів вважає, що різниця у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу, що фінансується за рахунок коштів колишніх роботодавців пенсіонерів, не є недоїмкою у розумінні положень Закону №1058-IV.

Тому, пенсійні органи, звертаючись до суду з позовами про стягнення зазначеної різниці повинні додержуватися вимог ст.99 КАС України.

Відповідно ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Позивачем не надано доказів поважності причин пропуску ним строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно п.9 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи дату звернення з позовом у даній справі (06.11.2013 р.), колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період вересень 2010 року по квітень 2013 року підлягають залишенню без розгляду, тому як заявлені поза строками, встановленими ст. 99 КАС України.

Щодо позовних вимог за період з травня по жовтень 2013р. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч.9 ст.24 Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність №1977-ХІІ різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

На виконання наведеної норми Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову №372 про затвердження Порядку, який визначає механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної, зокрема, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право вказані особи.

Відповідно до пункту 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом №1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно з пунктом 4 Порядку у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Абзацом 2 п.5 Порядку визначено, що підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Відповідно до пункту 5 Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 07.12.1992 року № 686, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви державного підприємства приймаються товариством. Товариство є правонаступником прав і обов'язків підприємства, що приватизується.

Судом встановлено, що за період травня по жовтень 2013 р. відповідач має заборгованість із відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ в розмірі 36 905,19 грн., яка в добровільному порядку ним не погашена.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із відшкодування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчислених відповідно до інших законодавчих актів за періоди з травня по жовтень 2013 року в сумі 36 905,19 грн. підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача обов'язку відшкодовувати різницю по науковим пенсіям, у зв'язку із тим, що на підставі Наказу НКАУ № 277 від 03.09.2010 р. перебуває у стані ліквідації з 08.09.2010 р. колегія суддів вважає помилковими.

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Відповідно до ч. 1 ст. 45. Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому: у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог.

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчислених відповідно до інших законодавчих актів за періоди спірні періоди у випадку позивача є поточним платежем, а тому підлягає сплаті.

Частиною ч. 1 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 820/10755/13-а скасувати.

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про стягнення заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчислених відповідно до інших законодавчих актів за періоди з вересня 2010р. по квітень 2013 року залишити без розгляду.

Прийняти нову постанову.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" (61139, м. Харків, вул. Лозівська, 5, код ЄДРПОУ 14308262, р/р №26005962505803, № 26043962489903 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851) на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова (61052, м. Харків, вул. Ярославська, буд. 18/15-а, код ЄДРПОУ 22682106, р/р 256093012094 в філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823) суму заборгованості з фінансування частини наукової пенсії за період травень-жовтень 2013 року в розмірі 36 905,19 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ять гривень дев'ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 12.05.2014 р.