Постанова № 38656375, 29.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 р. Справа № 818/8880/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2014р. по справі № 818/8880/13-а

за позовом Державного підприємства "Наумівський спиртовий завод"

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Наумівський спиртовий завод", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Сумської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області, про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Сумської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області № 0000552201/856 від 13.08.2013р., яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 332 892,00 грн., № 0001172201 від 12.11.2013р., яким позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 8 388 461,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в сумі 2 097 115,25 грн., № 0001182201 від 12.11.2013р. про нарахування штрафної санкції в сумі 2 097 115,25 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2014р. по справі №818/8880/13-а вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення-рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0000552201/856 від 13.08.2013 р., № 0001172201 від 12.11.2013 р., № 0001182201 від 12.11.2013 р.

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2014р. по справі №818/8880/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2014р. по справі №818/8880/13-а прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 23.07.2013р. №54/22/00375208/04, в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме підпунктів 14.1.11, 14.1.13, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 395 756,00 грн.

Зазначені порушення, на думку відповідача, мале місце при здійсненні позивачем господарських операцій з ТОВ "Група компаній "Техінвестсервіс", ТОВ "Три-А", ТОВ "Блоксоюз".

Податковим органом вказано, що ДП "Наумівський спиртзавод" у вересні 2012 року включило до податкового кредиту суму податку на додану вартість 6 854,00 грн. по матеріальних витратах (електроенергія та газ), понесених в період підготовки до виробництва та в період вимушених простоїв (незавершене виробництво), що не відносяться до господарської діяльності підприємства.

Крім того, підприємством включено до складу податкового кредиту у відповідних періодах податок на додану вартість на загальну суму 50 458,00 грн. з вартості придбаної сірчаної кислоти, яка використана при виробництві біоетанолу понад встановлені норми та не відноситься до господарської діяльності.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії доручення та агентськими договорами.

Згідно п.185.1 ст.185 Кодексу об'єктом оподаткування податку на додану вартість операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару.

За приписами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при, їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Видається податкова накладна платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство "Наумівський спиртзавод" на підставі укладених договорів придбало у ТОВ "Три-А" нафтопродукти на загальну суму 437 135,00 грн., а також придбало у ТОВ "Блоксоюз" вентелі та задвижки (комплектуючі) на загальну суму 12 780,00 грн. Отримання нафтопродуктів ДП "Наумівський спиртзавод" проведено на підставі відповідних документів. Проте, згідно матеріалів перевірки ТОВ "Три-А" та ТОВ "Блоксоюз" не мають трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів. Згідно проведених перевірок не встановлено фактів передачі товарів від контрагентів - продавців до ТОВ "Три-А" та ТОВ "Блоксоюз", у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

На думку суду першої інстанції можливі порушення у веденні податкового обліку підприємством - постачальником не мають ніякого зв'язку із правильністю ведення податкового обліку ДП "Наумівський спиртзавод" та не створюють відповідно до вимог Податкового кодексу України правових наслідків для позивача у вигляді виключення з податкового кредиту сум ПДВ.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), витрати на придбання яких включається до складу валових витрат та на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге , а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, ДП "Наумівський спиртзавод" не повинно нести юридичної відповідальності у разі виявлення можливих порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача.

Факт завезення бензину та комплектуючих на підприємство підтверджується наданими до перевірки необхідними первинними документами бухгалтерського обліку, журналами ввезення ТМЦ на підприємство та даними реєстрації податкового посту, поясненнями водія.

Про вказані обставини зазначено також і відповідачем в акті перевірки і не було спростовано в судовому засіданні.

Перевіркою встановлено, що ДП "Наумівський спиртзавод" уклало договір з ТОВ "Група компаній "Техінвестсервіс" від 22 грудня 2011 року № 22.12.11 по придбанню меляси бурякової (далі - сировина). Відповідно до умов договору, поставку сировини здійснює ТОВ "Група компаній "Техінвестсервіс". В ході перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, що свідчать про рух сировини до місць її зберігання від продавця (постачальника) ТОВ "Група компаній "Техінвестсервіс" до покупця ДП "Наумівський спиртзавод".

У зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, податковий орган дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 8 554 945,00 гривень.

На думку суду першої інстанції вказаний висновок є не обґрунтований з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, будь-які документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Фактичне здійснення господарських операцій з отримання позивачем меляси від ТОВ "Група компаній "Техінвестсервіс" підтверджується необхідними первинними бухгалтерськими документами, а саме: договором на поставку меляси, видатковими та податковими накладними (т.1 а.с.188-250, т.2 а.с.1-56, 60-69), регістрами первинних документів на мелясу (патоку) (т.2 а.с.57-59), посвідченнями про якість меляси (т.2 а.с.65-73).

Факти надходження меляси на підприємство зафіксовані в Журналі обліку сировини, де зазначається, що меляса отримана саме від ТОВ "Група компаній "Техінвестсервіс" (т.2 а.с.158-169).

Крім того, факт ввезення меляси бурякової на територію підприємства підтверджується і даними податкового посту на підприємстві про її завезення та використання для виробництва біоетанолу.

Про реальність виконання вказаних господарських операцій зазначено і самим податковим органом в акті перевірки на 86 аркуші, що за перевіряємий період надійшло меляси 46032614 кг.

При цьому відповідачем робиться висновок про завищення податкового кредиту у зв'язку з тим, що мелясу було оприбутковано не по товарно-транспортній накладній, а не у зв"язку з безтоварністю господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні також підтвердив, що податковим органом не ставиться під сумнів реальність виконання господарських операцій.

Умовами договору на поставку меляси визначено місце поставки (передачі) товару Склад ДП "Наумівський спиртзавод" Сумська область, Краснопільський р-н, с. Наумівка. Транспортні витрати по доставці товару оплачує продавець і приймання товару за кількісними показниками проводиться на вагах в місці поставки (передачі) товару. Тобто на території позивача по справі. Податковим органом не взято до уваги, що меляса бурякова приймалась підприємством безпосередньо на складі підприємства від представника постачальника по кількості і якості по накладній постачальника, які надавались на перевірку з податковими накладними.

З урахуванням викладеного, у даному випадку у позивача не повинно бути в наявності товарно-транспортних накладних.

Тому, відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність господарських операцій.

Що стосується твердження податкового органу про включення до складу податкового кредиту у відповідних періодах податку на додану вартість на загальну суму 50 458,00 грн. з вартості придбаної сірчаної кислоти, яка використана при виробництві біоетанолу понад встановлені норми та не відноситься до господарської діяльності, то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Наумівський спиртзавод" вперше в Україні перейшло по застосовуваній технології на виробництво біоетанолу з послідуючим виробництвом компонента моторного палива альтернативного. Окремо у встановленому порядку норм витрат сировини і допоміжних матеріалів на виробництво біоетанолу в Україні не встановлено, а дозволено користуватись нормами на виробництво спирту етилового, які в окремих випадках не відповідають вимогам виробництва якісної продукції.

Отже виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість з обґрунтуванням понаднормовими її витратами відповідачем здійснено протиправно в порушення вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, яким визначено, що платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання по матеріалах, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю. Тобто, якщо відповідач по справі дійшов висновку, що сірчана кислота чи інші матеріали використані не у виробничій діяльності, то повинен був донарахувати податкове зобов'язання, а не виключати суми податку з податкового кредиту.

Також, в ході перевірки встановлено, що ДП "Наумівський спиртзавод" у вересні 2012 року включило до податкового кредиту суму податку на додану в розмірі 6 854,00 грн. по матеріальних витратах (електроенергія та газ), понесених в період підготовки до виробництва та в період вимушених простоїв (незавершене виробництво), що не відносяться до господарської діяльності підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що вказані матеріальні витрати понесені позивачем під час перепрофілювання підприємства, а не в період вимушених простоїв, що підтверджується даними Журналу обліку руху спирту в спиртосховищі за вересень 2012 р., згідно яких у вересні 2012 р. позивачем по справі здійснювалось планове виробництво біоетанолу та іншої продукції.

Тобто, включення позивачем до податкового кредиту суму податку на додану в розмірі 6 854,00 грн. по матеріальних витратах (електроенергія та газ) у вересні 2012р. відноситься до господарської діяльності підприємства, а тому є обґрунтованим.

З порушенням вимог Податкового кодексу України податковим органом здійснено і донарахування зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 18 155,00 грн. по списаній кредиторській заборгованості.

Відповідно до абз.5 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів, послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній із постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їхньої договірної (контрактної) вартості; але не нижче від звичайних цін.

Позивачем в листопаді-грудні 2012 р. враховуючи, що в процедурі банкротства кредиторами не були заявлені кредиторські вимоги, а в заявлених було відмовлено судом, списано кредиторську заборгованість у сумі 319 540,00 грн., в т.ч. в сумі отриманої попередньої оплати 39 689,61 грн. і в сумі отриманих товарів, робіт, послуг 279 851,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 45 793,00 грн.

У відповідності до вимог Податкового кодексу України в сумі задекларованого податкового кредиту із суми договірної вартості отриманих товарів, позивачем задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45 793,00 грн., що підтверджується і самим відповідачем по справі в акті перевірки на 46 аркушах.

Для визначення зобов'язань зі списаної кредиторської заборгованості підприємством, у відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, визначено базу оподаткування в сумі договірної вартості отриманих товарів, за які не розрахувались, без податку на додану вартість.

Тобто, в базу оподаткування по списаній кредиторській заборгованості позивачем обґрунтовано не виключено суми кредиторської заборгованості, яка утворилася по отриманій попередній оплаті.

Тому, зазначення податковим органом в акті перевірки про те, що згідно з формою податкової декларації з ПДВ, затвердженою наказом ДПАУ від 25.01.11р. № 41 "Про затвердження Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.02.11 за №197/18935 (далі - декларація з ПДВ), не передбачено рядка для відображення коригування завищення суми податкового кредиту у разі списання кредиторської заборгованості перед постачальником, то платник податку на момент такого списання кредиторської заборгованості повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ на вартість безоплатно отриманих послуг, є безпідставним.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими у повному обсязі виходячи з наступного.

Колегія суддів погоджується з тим, що відповідач безпідставно здійснив донарахування по операції з отримання у ТОВ "Блоксоюз" вентелі та задвижки (комплектуючі) на загальну суму 12 780,00 грн., оскільки факт завезення комплектуючих на підприємство підтверджується наданими до перевірки необхідними первинними документами бухгалтерського обліку, журналами ввезення ТМЦ на підприємство та даними реєстрації податкового посту.

Правомірним є також висновок суду першої інстанції стосовно включення до складу податкового кредиту у відповідних періодах податку на додану вартість на загальну суму 50 458,00 грн. з вартості придбаної сірчаної кислоти, яка використана при виробництві біоетанолу понад встановлені норми.

Матеріали справи свідчать про те, що ДП "Наумівський спиртзавод" вперше в Україні перейшло по застосовуваній технології на виробництво біоетанолу з послідуючим виробництвом компонента моторного палива альтернативного. Окремо у встановленому порядку норм витрат сировини і допоміжних матеріалів на виробництво біоетанолу в Україні не встановлено, а дозволено користуватись нормами на виробництво спирту етилового, які в окремих випадках не відповідають вимогам виробництва якісної продукції.

Отже виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість з обґрунтуванням понаднормовими її витратами відповідачем здійснено протиправно в порушення вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, яким визначено, що платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання по матеріалах, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю. Тобто, якщо відповідач по справі дійшов висновку, що сірчана кислота чи інші матеріали використані не у виробничій діяльності, то повинен був донарахувати податкове зобов'язання, а не виключати суми податку з податкового кредиту.

Цілком правомірно у вересні 2012 року позивач включив до податкового кредиту суму податку на додану в розмірі 6 854,00 грн. по матеріальних витратах (електроенергія та газ), понесених в період підготовки до виробництва та в період вимушених простоїв (незавершене виробництво), що не відносяться до господарської діяльності підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що вказані матеріальні витрати понесені позивачем під час перепрофілювання підприємства, а не в період вимушених простоїв, що підтверджується даними Журналу обліку руху спирту в спиртосховищі за вересень 2012 р., згідно яких у вересні 2012 р. позивачем по справі здійснювалось планове виробництво біоетанолу та іншої продукції.

Тобто, включення позивачем до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 6 854,00 грн. по матеріальних витратах (електроенергія та газ) у вересні 2012р. відноситься до господарської діяльності підприємства, а тому є обґрунтованим.

Безпідставно відповідачем здійснено і донарахування зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 18 155,00 грн. по списаній кредиторській заборгованості.

Відповідно до абз.5 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів, послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній із постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їхньої договірної (контрактної) вартості; але не нижче від звичайних цін.

Позивачем в листопаді-грудні 2012 р., враховуючи, що в процедурі банкротства кредиторами не були заявлені кредиторські вимоги, а в заявлених було відмовлено судом, списано кредиторську заборгованість у сумі 319 540,00 грн., в т.ч. в сумі отриманої попередньої оплати 39 689,61 грн. і в сумі отриманих товарів, робіт, послуг 279 851,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 45 793,00 грн.

У відповідності до вимог Податкового кодексу України в сумі задекларованого податкового кредиту із суми договірної вартості отриманих товарів, позивачем задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45 793,00 грн., що підтверджується і самим відповідачем по справі в акті перевірки на 46 аркушах.

Для визначення зобов'язань зі списаної кредиторської заборгованості підприємством, у відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, визначено базу оподаткування в сумі договірної вартості отриманих товарів, за які не розрахувались, без податку на додану вартість.

Тобто, в базу оподаткування по списаній кредиторській заборгованості позивачем обґрунтовано не виключено суми кредиторської заборгованості, яка утворилася по отриманій попередній оплаті.

Тому, зазначення податковим органом в акті перевірки про те, що згідно з формою податкової декларації з ПДВ, затвердженою наказом ДПАУ від 25.01.11р. № 41 "Про затвердження Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.02.11 за №197/18935 (далі - декларація з ПДВ), не передбачено рядка для відображення коригування завищення суми податкового кредиту у разі списання кредиторської заборгованості перед постачальником, то платник податку на момент такого списання кредиторської заборгованості повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ на вартість безоплатно отриманих послуг, є безпідставним.

Не можуть бути визнані обґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно господарських операцій позивача по придбанню меляси та нафтопродуктів.

Стосовно господарських операцій по придбанню нафтопродуктів.

Матеріали справи свідчать про те, що постачальником нафтопродуктів було ТОВ «Три-А» (м. Охтирка, Сумська область). До Сумської ОДПІ надійшли від Охтирської ОДПІ матеріали перевірки ТОВ «Три-А» (довідка від 14.09.2012 №210/22- 00/36467236) про те, що ТОВ «Три-А» не має трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів. Згідно проведених перевірок не встановлено фактів передачі товарів від контрагентів - продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів та встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій.

Крім цього, приєднаний позивачем до матеріалів справи журнал ввозу та вивозу сировини та проміжних матеріалів, готової продукції на територію об'єкту «Наумівський спиртовий завод» (том справи 1, аркуші 61-88), не містить інформації стосовно того, від якого постачальника були завезені нафтопродукти, якої марки завозився бензин, чи були на зберіганні на час спірних господарських операцій інші нафтопродукти, їх кількість та джерела походження, а тому пов'язати їх отримання від ТОВ «Три-А» неможливо.

Позивачем не надано доказів того, яким чином нафтопродукти, отримані від ТОВ «Три-А», були використані у власній господарській діяльності.

Отже висновок відповідача стосовно того, що господарські операції позивача з ТОВ «Три-А» не мають реального характеру є обґрунтованими.

Стосовно придбання меляси бурякової.

ДП «Наумівський спиртазод» уклав договір з ТОВ «Група компаній «Техінсервіс» від 22.12.2011 № 22.12.11 по придбанню меляси бурякової. Відповідно до умов договору поставку сировини здійснює ТОВ «Група компаній «Техінсервіс».

Як свідчать матеріали справи позивачем на перевірку не було надано товарно-транспортних накладних, що підтверджують про рух сировини до місць її зберігання від продавця (постачальника) ТОВ «Група компаній «Техінсервіс» до покупця ДП «Наумівський спиртазод». Тобто не підтверджено перехід права власності від продавця до покупця, як того потребують умови договору. Відповідно до наданих для перевірки документів не було можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій, з урахуванням оперативності проведення операцій. Отже позивачем не підтверджено перехід права власності від продавця до покупця як того вимагають умови договору.

Не може бути визнано обґрунтованим посилання позивача на присутність на територій заводу представника постачальника і приймання безпосередньо ним меляси з подальшої передачею її у виробництво.

По-перше, такий порядок взаємовідносин позивача з постачальником жодним документом не передбачений.

По-друге, доказів розташування на території заводу представництва ТОВ «Група компаній «Техінсервіс» позивачем не надано.

Так саме, приєднаний позивачем до матеріалів справи журнал ввозу та вивозу сировини та проміжних матеріалів, готової продукції на територію об'єкту «Наумівський спиртовий завод» (том справи 1, аркуші 61-88), не містить інформації стосовно того, від якого постачальника була завезена меляса, чи була на зберіганні на час спірних господарських операцій інша меляса.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем до суду апеляційної інстанції супровідним листом №298 від 15.04.2014р. надані товарно - транспортні накладні на перевезення меляси від ТОВ «Група компаній «Техінсервіс».

При цьому відповідно до цих накладних один автомобіль за один рейс перевозив від 23 до 40 тон меляси (при тому, що ємність залізничної цистерни складає 60 тон).

Представник позивача у судовому засіданні не зміг пояснити, що це за спеціальні автотранспортні засоби, які можуть здійснювати перевезення таких вантажів, їх марку та власника.

Зазначені обставини підтверджують правомірність висновку відповідача про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Група компаній «Техінсервіс». не мають реального характеру.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2014р. по справі №818/8880/13-а прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню, вимоги відповідача по апеляційній скарзі підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2014р. по справі № 818/8880/13-а скасувати в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 000055201/856 від 13.08.2013р. в сумі 332 892,00 (триста тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн., податкового повідомлення-рішення № 0001182201 від 12.11.2013р. в сумі 2 082 254,75 (два мільйони вісімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн., та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001172201 від 12.11.2013 р. в сумі 8 310 904,00 (вісім мільйонів триста десять тисяч дев'ятсот чотири) грн. суми донарахування ПДВ та 2 082 254,75 (два мільйони вісімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. фінансових санкцій.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Державного підприємства "Наумівський спиртовий завод" - відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2014р. по справі №818/8880/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 05.05.2014 р.