Ухвала суду № 38656297, 07.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18864/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

07 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві та просить суд: визнати протиправною та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/40459, винесеної М/п «Столичний» Київської регіональної митниці, Державної митної служби України; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700397/2 від 29.05.2013 року, винесеного М/п «Столичний» Київської регіональної митниці, Державної митної служби України; зобов'язати Київську міжрегіональну митницю Міндоходів визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортувалися (вартість операції), щодо товарів відповідно до декларації митної вартості № 100270000/2013/200448; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надміру сплаченого Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» податку на додану вартість у розмірі 87974,39 грн. та суму надміру сплаченого мита у розмірі 20946,28 грн., на загальну суму 108920,67 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2014 позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Дієса» згідно митної декларації № 100270000/2013/200448 був заявлений в режимі імпорту товар - пральні машини побутові торгової марки HANSA. Митна вартість була визначена за основним методом - ціною контракту. Вказаний товар був придбаний позивачем згідно зовнішньоекономічного контракту № AW-ELDO 14/07/2011 від 14.07.2011 (далі - Контракт).

Київською регіональною митницею Державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700397/2 від 29.05.2013 року та карту відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів , транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/40459 (далі разом або окремо - оскаржуване/ні рішення). За наслідком такого коригування різниця у митних платежах становить 418 505,2 грн. (мито - 20946,28грн, податок на додану вартість 87974,39 грн.) в бік збільшення.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та просить скасувати їх.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

У відповідності до положень ч.1. ст. 51 та ч.1. ст.52 Митного кодексу України (№ 4495-VI від 13.03.2012, далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2. ст. 52 МКУ).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2. ст.53 МКУ).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3. ст. 53 МКУ.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1. ст.54 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати(складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч.10.,11. ст. 58 МКУ).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МКУ).

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 7, 8, 9 ст. 55 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Так в оскаржуваному рішенні вказується, зокрема, оскільки поставка була на умовах СIF - не надано страхові документи та у коносаменті не зазначено оплату транспортування.

В письмових запереченнях також вказується на ненадання відомостей щодо складових вартостей товару в частині вартості упаковки, маркування завантаження, митних процедур.

Щодо страхових документів поставки на умовах CIF колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з Контракту умовами поставки товару є CIF Одеса (Інкотермс -2000).

Згідно "ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) (україномовний варіант)" (№ 560 від 01.01.2000; далі - Інкотермс) термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ПРОТЕ, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Згідно статті А.3. (а, б) Інкотермс продавець зобов'язаний: за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу; за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Згідно статті Б.3. (а, б) Інкотермс покупець не несе зобов'язань за договором перевезення та страхування.

Таким чином, позивач за Контрактом не несе жодних витрат щодо страхування товару, оскільки його поставка відбувається на умовах CIF Одеса (Інкотермс -2000). Вказане зумовлює відсутність відомостей у відповідній МД ТОВ «Дієса» щодо витрат на страхування, оскільки такі позивачем не можуть бути понесені за таких умов поставки.

Вказане відповідає вимогам і положенням ст.49, ч. 4., 5., 9., 10 ст. 58 МКУ. В тому числі п.1.ч.10 ст.58 МКУ - «.витрати, понесені покупцем.».

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що умови поставки CIF Одеса (Інкотермс - 2000) в частині врахування витрат на страхування вантажу обумовлюють безпідставність та необґрунтованість тверджень відповідача щодо ненадання документів з приводу оплати страхування, адже ці витрати понесені продавцем за його особистий рахунок, а не покупцем. Вказане виключає врахування позивачем вартості страхування в розрахунок складових митної вартості товару.

Щодо вартості упаковки, маркування завантаження, митних процедур, то такі вимоги відповідача можуть бути обґрунтовані тільки тоді, коли такі витрати не включені у вартість товару (яка фактично була сплачена окремо від вартості товару), що і передбачено ч.10. ст.58 МКУ. Оскільки такі складові ціни товару не виокремленні і не передбачені Контрактом, а включені у вартість товару в цілому, то підстав для витребування такої інформації не було. Разом з тим, умова Контракту, яка визначає загальну ціну товару, що включає в себе витрати з вартості упаковки, маркування завантаження, митних процедур, об'єктивно усуває обставини існування таких документів у декларанта взагалі. А тому покликання відповідача в цій частині колегія суддів не знаходить обґрунтованим і мотивованим.

Щодо коносаменту і відсутність у ньому оплати товару колегія суддів зазначає, що останній містить умови відповідно до яких, по-перше, фрахт оплачується по приходу, по-друге, фрахт підлягає сплаті на місці призначення.

Разом з тим, відповідачу слід було б з'ясувати хто і яким чином оплачує фрахт на місці призначення, оскільки умовами поставки є CIF, тобто витрати здійснює нерезидент.

Проте, суд звертає увагу на те, що застосований відповідачем резервний метод з використанням МД від 17.04.2013 № 500040001/2013/9509 (т.1 а.с. 113) є необґрунтованим і безпідставним, оскільки за цією декларацію товар пральні машини торгової марки LG поставлявся (і виготовлялися) з Китаю на умовах CIР.

Поряд з цим в інших позиціях цінової бази відповідача, наприклад, за 18.04.2013 року наявні МД № 500040001/2013/9701 та № 500040001/2013/9705 (т.1. а.с. 113) за якими здійснена поставка і митне оформлення пральних машин торгової марки ВЕКО з Туреччини (вироблено там же) на умовах за ціною 154,88 доларів США, що є меншим ніж ціна заявлена позивачем.

Вказані умови є найбільш наближеними до умов поставки товару позивачем ніж за зазначеною у оскаржуваному рішенні відповідачем МД, оскільки в останній інша країна походження та транспортування товарів (Китай), умови поставки, довжина маршруту.

А тому твердження відповідача про відсутність у нього інформації щодо застосування, наприклад, ст.60 МКУ колегія суддів не вбачає обґрунтованим, як підстави для використання зазначеної у оскаржуваному рішенні МД, оскільки у нього доступні інші відомості, зазначені зокрема у МД № 500040001/2013/9701 та № 500040001/2013/9705.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.