Постанова № 38656270, 29.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2014 року 810/1376/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд”

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (надалі - позивач) з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості.

Предмет позову складають відносини між сторонами з приводу зміни відповідачем митної вартості товару, визначеної позивачем при розмитненні товару та винесення рішень щодо такої зміни.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на безпідставність висновків відповідача про неможливість визначити митну вартість товару за ціною договору, а тому просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 30.08.2013 №100250000/2013/500192/2, від 28.08.2013 № 100250000/2013/500177/2, від 28.08.2013 № 100250000/2013/500181/2, від 10.09.2013 № 100250000/2013/500226/2, від 10.09.2013 № 100250000/2013/500227/2, від 10.09.2013 № 100250000/2013/500228/2, від 02.10.2013 № 100250000/2013/500276/2 та від 04.10.2013 № 100250000/2013/500282/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленнітовару, який ввозився на територію України, визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник у деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, орган доходів і зборів безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову, вказав, що при розмитненні товару (риба свіжоморожена морська – скумбрія, торгівельна марка Iceland Pelagic ehf. Ісландія) відповідачем було встановлено розбіжність відомостей в документах, які не базуються на об’єктивних даних, а саме: надані прайс-листи фірми - виробника товару не містять інформації стосовно сайтів для пошуку контактів із фірмами у мережі інтернет, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції, яка повинна бути адресована необмеженій кількості можливих потенційних покупців. У зв`язку з зазначеними обставинами відповідач дійшов висновку, що надані прайс-листи не можуть розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості. Також, відповідач зазначив, що під час проведення контролю за визначенням митної вартості товарів було встановлено ряд розбіжностей, що полягали у: відсутності інформації про вартість робіт, пов’язаних із пакуванням товару; відсутності інформації про усі складові митної вартості; відсутності на копіях митних декларацій країни відправлення відбитку митного органу країни відправлення, що суперечить умовам контракту від 29.11.2012 № 455.

У судове засідання 29.04.2014, сторони повідомлені належним чином про розгляд справи не з’явились.

29 квітня 2014 року від представників позивача та відповідача до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Досліджуючи обставини в межах заявленого позову, судом було встановлено наступне.

29 листопада 2012 року між ТОВ “Фоззі-Фуд” та “International Iceland Pelagic ehf.” був укладений контракт № 455 купівлі-продажу товарів. З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської митниці Міндоходів митні декларації (МД) від 29 серпня 2013 № 100250000/2013/032328, в якій задекларував товар (свіжоморожена ціла скумбрія (Frozen Mscktrel/Scomber Scombrus), розмірний ряд 300-500 г, торгівельна маркаIceland Pelagiс”, Ісландія, заявив його вартість у загальній сумі 1,9956 USD, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становить 203942,80 грн.

Також, були подані наступні декларацї: від 28.08.2013 року №100250000/2013/032230; від 28.08.2013 року № 100250000/2013/032264; від 10.09.2013 року № 100250000/2013/032862; від 10.09.2013 №100250000/2013/032876; від 01.10.2013 року № 100250000/2013/033868; від 04.10.2013 року № 100250000/2013/034021.

На виконання вищезазначеного контракту на територію України позивачем було імпортовано товар на загальну суму 2013942,80

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів (перелічені у графі 44 МД), що необхідний для розмитнення товару, а саме: декларацію митної вартості від 29.08.2013 №100250000/2013/032328; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу; транспортні документи; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну (CMR); книжку МДП; платіжний документ, що підтверджує вартість товару; рахунок-фактуру (інвойс); виписку з бухгалтерської документації; пакувальний лист; комерційну пропозицію; ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2; сертифікат про проходження товару загальної форми та інші.

Крім того, для підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією було подано додаткові документи за власним бажанням ТОВ “Фоззі-Фуд”, а саме: прайс-лист від 15.07.2013; комерційну пропозицію від 15.07.2013; експортну митну декларацію країни відправлення від 26.08.2013;

Подачу таких документів відповідач не заперечує, та, зокрема, відображає таку подачу в картці відмови.

Київська митниця Міндоходів прийняла рішення про коригування митної вартості товарів: від 30.08.2013 №100250000/2013/500192/2; від 28.08.2013 № 100250000/2013/500177/2; від 28.08.2013 № 100250000/2013/500181/2; від 10.09.2013 № 100250000/2013/500226/2; від 10.09.2013 № 100250000/2013/500227/2; від 10.09.2013 № 100250000/2013/500228/2; від 02.10.2013 № 100250000/2013/500276/2; від 04.10.2013 № 100250000/2013/500282/2;

Зі змісту оскаржуваних рішень слідує, що відповідач не погодився із застосуванням підприємством методу визначення митної вартості за ціною договору, оскільки: наявна у митному органі інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності її визначення позивачем; позивачем не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості; використані декларантом відомості не підтверджені документально, а методи визначення митної вартості, передбачені ст.ст. 62 та 63 Митного кодексу України, не можуть бути застосовані у зв’язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунку.

У подальшому позивач, не погоджуючись з рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості, рішеннями про відмову у прийнятті митної декларації (карткою відмови), звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, які складають предмет позову, суд виходить з наступного.

Порядок визначення митної вартості товару регулюється Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1-3 ст.51 Митного кодексу України, - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу.

Зі ст.57 Митного кодексу України слідує, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що декларація митної вартості складена позивачем з порушеннями, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Таким чином, суд констатує, що орган доходів і зборів неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом. У контексті термінології, що використовується у статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, це означає, що рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів є протиправним.

Так, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, визначений ст.58 Митного кодексу України. Із зазначеної статті слідує, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Дані умови незастосування основного методу визначення митної вартості є вичерпними і не можуть доповнюватись відповідачем в довільній формі зважаючи лише на функцію контролю відповідача при розмитненні товару. Тому висновки відповідача щодо того, що ідентичний товар розмитнювався за іншою ціною не може вважатись достатньою та належною підставою для відмови позивачу у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що функція контролю за визначенням декларантом митної вартості може бути реалізована митним органом винятково в межах повноважень, чітко визначених Митним кодексом України. В протилежному випадку діяльність відповідача здійснюється з порушенням вимог ч.2 ст.19 Конституції України.

Окрім того, суд зважає на те, що ст.53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які має подати декларант при розмитненні товару та які є достатніми для визначення митної вартості за ціною договору. Такими документами, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи слідує, що позивач подав достатній та належний пакет документів для застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення, прийняті Київською міжрегіональною митницею Міндоходів:

- від 30.08.2013 №100250000/2013/500192/2,

- від 28.08.2013 № 100250000/2013/500177/2,

- від 28.08.2013 № 100250000/2013/500181/2,

- від 10.09.2013 № 100250000/2013/500226/2,

- від 10.09.2013 № 100250000/2013/500227/2,

- від 10.09.2013 № 100250000/2013/500228/2,

- від 02.10.2013 № 100250000/2013/500276/2,

- від 04.10.2013 № 100250000/2013/500282/2,

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»(Ідентифікаційний код 32294926) судовий збір у розмірі 361 (триста шістдесят одна) грн. 22 коп.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.