Постанова № 38656194, 24.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Житомир справа № 806/794/14

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ракаловича В.М.,

при секретарі Степанові П.В.,

з участю позивача та представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Житомирської обласної державної адміністрації про визнання наказу протиправним і його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-,

встановив:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом. Просила визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Житомирської обласної державної адміністрації від 20 січня 2014 року № 02-к про звільнення її з посади начальника відділу інформаційної та видавничої діяльності управління інформації департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Житомирської обласної державної адміністрації з 21 січня 2014 року за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, поновити її на раніше займаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування свого позову посилалась на те, що звільнення є незаконним, оскільки їй не була запропонована інша робота, незважаючи на наявність вакантних посад, не були враховані її переваги перед іншими працівниками.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначав, що звільнення позивачки за п.1 ст. 40 КЗпП України проведено на законних підставах, оскільки її посада скорочена, їй пропонувалась інша робота, від якої вона відмовилась. Про якісь переваги позивачки перед іншими працівниками (ст.42 КЗпП) не може йти мови, оскільки аналогічних посад, на яких би залишались інші працівники, у відповідача не було. У зв'язку із змінами штатного розпису відповідачем була проведена певна перестановка кадрів, в рамках якої питання про переваги не повинно було обговорюватись.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, про необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на посаді начальника відділу інформаційної та видавничої діяльності управління інформації департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Житомирської обласної державної адміністрації.

Виконуючи рекомендації Кабінету Міністрів України та Держкомтелерадіо щодо кадрового забезпечення напрямку діяльності, пов'язаного із реалізацією державної інформаційної політики на регіональному рівні, директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Житомирської ОДА наказом №45 від 15.11.2013 року вніс зміни до штатного розпису відповідача.

Відповідно до цих змін, посада позивачки була виведена із штату. У зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України, позивачка 20 листопада 2013 року була попереджена про майбутнє вивільнення через 2 місяці. Одночасно їй пропонувалась інша робота у відповідача, від якої позивачка відмовилась.

У судовому засіданні ОСОБА_1 цей факт визнала, але заявила, що відповідач мав можливість запропонувати їй і інші посади, але не зробив цього, призначивши на них всупереч статті 42 КЗпП України ряд працівників, перед якими вона мала переваги.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач діяв правомірно.

Твердження позивачки про порушення відповідачем вимог статті 42 КЗпП України ( переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці) є недоречним. До спірних правовідносин ця норма права не може бути застосована, оскільки у відповідача була лише одна посада начальника відділу інформаційної та видавничої діяльності управління інформації, з якої і звільнена позивачка. Із змісту статті 42 КЗпП України випливає, що переваги на залишення на роботі повинні обговорюватись лише в тому випадку, коли скорочується одна чи декілька посад з числа однорідних, на яких залишається частина працівників.

На підставі наказу №45 від 15.11.2013 року одночасно з виведенням із штатного розпису ряду посад до нього були введені інші посади, на які відповідач перевів деяких своїх працівників. Позивачка намагалась довести своє переважне право на зайняття цих посад, проте суд не входить в обговорення цього питання, оскільки питання доцільності перестановки (перегрупування) працівників належить до виключної компетенції роботодавця (пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Нові працівники для заміщення вакантних посад, на які претендувала позивачка, з 15 листопада 2013 року відповідачем на роботу не приймались, на день її звільнення з роботи всі зазначені посади були зайнятими. Позивачка переконалась у цьому, оглянувши в суді відповідні письмові докази, надані відповідачем.

За таких обставин, рішення відповідача про звільнення ОСОБА_1 з роботи було безальтернативним.

Керуючись КЗпП України, ст.ст.158-163 КАС України, -

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.М. Ракалович

Повний текст постанови виготовлено: 05 травня 2014 р.