Рішення № 38654777, 12.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5585/14

12.05.14

За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі депо Слов’янськ ДП "Донецька залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРТРАНСКОМ"

про стягнення 60 403,75 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Донецька залізниця" в особі Вагонного депо Слов’янськ ДП "Донецька залізниця" (далі-позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРТРАНСКОМ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 60 403,75 грн., в тому числі 58 111,95 грн. основного боргу та 2291,80 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору № Д/В-037/6-ДР від 28.12.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.05.2014р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомлено.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 01.04.2014р. не виконав.

Суд відзначає, що відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.05.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012р. між Державним підприємством "Донецька залізниця" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРТРАНСКОМ" був укладений договір № Д/В-037/6-ДР, умовами якого передбачено, що підрядник зобов’язується, відповідно до цього договору, на свій ризик та за завданням замовника виконати деповський ремонт вантажних вагонів (на піввагон) замовника силами та на базі структурного підрозділу підрядника – Вагонного депо Слов’янськ, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник надає вагони підряднику для виконання робіт за цим договором, на коліях залізничної станції Слов’янськ Донецької залізниці, згідно із Календарним планом проходження деповського ремонту (Додаток № 1 до цього договору), в кількості необхідній підряднику для виконання робіт протягом трьох діб. (п. 2.1 договору).

Підрядник зобов’язався за рахунок замовника, самостійно здійснити подачу вагонів до ВЧД, виконати передбачені цим договором роботи, оформити документи для відправки вагонів з ВЧД і відправити вагони на залізничну станцію, зазначену у заявці замовника, протягом двох робочих днів з моменту надання замовником заявки з реквізитами та перерахуванням замовником коштів на поточний рахунок структурного підрозділу підрядника в порядку передбаченому п. 4.5, п. 4.6 цього договору. В кожному окремому випадку сторони вправі письмово погодити інші строки виконання конкретного виду робіт. Зазначені у пунктах 2.1, 2.2 догвору витрати підрядника з оформлення перевізних документів, подачі, простою, відправки вагонів оплачуються замовником, на підставі окремого рахунку підрядника протягом п’яти банківських днів з моменту отримання рахунку замовником (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору вартість робіт по ремонту одного вагона за цим договором визначається актом виконаних робіт до фактично понесених витрат, що визначаються калькуляціями вартості ремонтних робіт під час проведення ремонту, з урахуванням прибутку від собівартості цих робіт у розмірі 30%.

Згідно п. 4.5 договору замовник здійснює переоплату вартості робіт протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку замовником, окремо за кожний вагон (партію вагонів), що надаються підряднику згідно п. 2.1 цього договору для виконання робіт. Сума передоплати визначається структурним підрозділом підрядника – ВЧД, на підставі даних про технічний стан вагону замовника, розраховується порядком згідно п. 4.1 договору, становить 20640,30 грн. з урахуванням 20% ПДВ за кожний вагон та не є остаточною ціною ремонту вагону. Остаточна ціна ремонту вагону визначається актами виконаних робіт, порядком встановленим п. 4.1 договору. Остаточний розрахунок за цим договором між сторонами проводиться протягом п’яти банківських днів з дати підписання акту(ів) виконаних робіт. Підрядник має право притримувати (зупиняти експлуатацію) вагони замовника до проведення остаточного розрахунку за цим договором.

Відповідно до п. 10.1 договору договір вважається укладеним з моменту його підписання вповноваженим представниками сторін та проставляння печаток сторін і діє до 31.12.2013року, а в частині виконання зобов’язань – до повного виконання сторонами свої зобов’язань.

Додатком № 1 до договору сторони встановили календарний план проходження деповського ремонту. А також позивач та відповідач погодили номери вагонів, найменування деталей вантажного вагону, найменування ремонтопридатних деталей вантажного вагону та інші характеристики вагонів.

З матеріалів справи вбачається, що Вагонним депо Слов’янськ згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 94 487,08 грн., що підтверджується актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих вагонів від 31.12.2013, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (копія в матеріалах справи).

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 36 515,77 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 57971,31 грн.

Також, відповідачем не компенсовані позивачу витрати по сплаті залізничного тарифу за прибуття на станцію Слов’янськ одного з вагонів, що передбачено п. 2.2 договору, про що сторони підписали акт прийому виконаних робіт від 31.12.2013 на суму 140,64 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов’язання щодо оплати виконаних робіт та компенсації витрат позивача, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 58 111,95 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № Д/В-037/6-Д від 28.12.2012р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих вагонів від 31.12.2013, а також позивач виконуючи умови договору поніс витрати, що підтверджується актом прийому виконаних робіт від 31.12.2013.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в результаті чого заборгував позивачеві 58 111,95 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п.п. 2.2, 4.5 договору, обов’язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи та компенсувати витрати позивача в розмірі 58 111,95 грн. настав з моменту підписання актів приймання передачі та повинен бути виконаний протягом 5 банківських днів.

Проте, станом на день прийняття рішення по справі, відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався, а також відповідач не компенсував позивачу понесені витрати.

З матеріалів справи вбачається, що Вагонне депо Слов’янськ зверталося до відповідача з претензією № 6-01/6-208 від 17.02.2014 про сплату боргу за договором в розмірі 59 084,24 грн. На доказ отримання претензії відповідачем позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.02.2011р.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, за виконані роботи по договору в повному обсязі не розрахувався.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов’язання щодо оплати виконаних робіт, компенсації витрат позивачу та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № Д/В-037/6-Д від 28.12.2012р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 58 111,95 грн. заборгованості.

Також, за прострочення виконання зобов’язання по оплаті вартості виконаних робіт позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2291,80 грн. пені нарахованої за 68 днів.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6.1 договору замовнику, в разі несвоєчасного проведення платежів передбачених цим договором, сплачує підряднику, за весь час затримки проведення платежів, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки, яка обчислюється виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів.

Перевіривши розрахунок позовних вимог про стягнення пені суд встановив, що вимоги є обґрунтованими, однак такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 407,42 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі депо Слов’янськ ДП "Донецька залізниця" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРТРАНСКОМ" (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 47, код ЄДРПОУ 38022303), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вулиця Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) 58 111 (п’ятдесят вісім тисяч сто одинадцять) грн. 95 коп. заборгованості, 1 407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 42 коп. пені, та 1800 (одну тисячу вісімсот) грн. 26 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.05.2014 року

Суддя О.А. Грєхова