Рішення № 38654747, 07.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1742/14 07.04.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна»

До публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»

Про повернення компресора повітряного гвинтового DVK 150 та стягнення 382118,37 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Орищенко Л.І. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» до публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» про повернення компресора повітряного гвинтового DVK 150 за договором купівлі-продажу 192/2012 від 17.07.2012 р. з урахуванням амортизації 51000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив оплату поставленого позивачем компресора повітряного гвинтового DVK 150, що на думку позивача, є підставою для його повернення на підставі ч. 2 ст. 697 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 07.02.2014 р. порушено провадження у справі №910/1742/14.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги про повернення компресора повітряного гвинтового DVK 150 відхилив у повному обсязі. За його твердженнями, з моменту поставки товару він не мав можливості здійснити оплату товару, оскільки на його рахунки накладено арешт, а тому він не є винуватим. Також відповідач вважає п. 3.3 вищевказаного договору, яким передбачено перехід права власності на товар тільки після його повної оплати, таким, що не відповідає суті правовідносин між сторонами та суперечить іншим умовам договору. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на те, що властивості товару передбачають передачу прав власності на нього у повному обсязі і його використання з метою здійснення в процесі виробництва в якості основного засобу, а також на те, що предметом договору є купівля-продаж, а не оренда.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову. Зокрема, позивач крім вимоги про повернення компресора повітряного гвинтового DVK 150, заявив вимоги про стягнення з відповідача 382118,37 грн., з яких 9418,37 грн. пені, 56164,18 грн. 28% річних, 82215,00 грн. штрафу, 75258,00 грн. збитків, 216062,82 грн. курсова різниця гривні по відношенню до Євро. Складену суму даних грошових вимог, що разом складає 439118,37 грн., позивачем з власної ініціативи було зменшено на 57000,00 грн., кваліфікувавши дане зменшення амортизацією.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

17.07.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (продавцем) та публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 192/2012 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця в обумовлені строки товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього його вартість згідно з умовами Договору.

Загальна ціна (вартість) товару складає 274050,00 грн. (п. 2.1 Договору)

Згідно з п. 2.2 Договору покупець оплачує авансовий платіж в розмірі 20% від вартості товару, що складає 54810,00 грн., протягом 5 робочих днів з дня підписання Договору, решту платежу, що складає 80% вартості товару у розмірі 219240,00 грн., покупець сплачує у чотири етапи рівними сумами: 54810,00 грн. - протягом 30 календарних днів з дня передачі товару, про що свідчить підписана накладна на передачу товару; 54810,00 грн. - протягом 60 календарних днів з дня передачі товару, про що свідчить підписана накладна на передачу товару; 54810,00 грн. протягом 90 календарних днів з дня передачі товару, про що свідчить підписана накладна на передачу товару; 54810,00 грн. протягом 120 календарних днів з дня передачі товару, про що свідчить підписана накладна на передачу товару.

Товар за цим Договором повинен бути поставлений не пізніше 60 робочих днів з моменту здійснення першого платежу покупцем. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на передачу товару (п. 3.2 Договору)

Згідно з п. 3.3 Договору товар переходить у власність покупця з моменту його повної оплати.

За видатковою накладною № 2554 від 11.09.2012 р. позивач передав, а відповідач отримав компресор повітряний гвинтовий DVK 150 вартістю 274050,00 грн..

Виходячи з умов Договору товар повинен бути повністю оплачений до 08.01.2013 р..

Право сторін пов'язати у договорі момент набуття права власності на переданий товар з моментом його повної оплати ґрунтується, в першу чергу, на приписах як ст. 334 ЦК України, так і безпосередньо передбачено ст. 697 ЦК України, яка врегульовує саме зобов'язання купівлі-продажу. У випадку застосування даної умови набуття права власності єдиним обмеженням, яке передбачено ч. 1 ст. 697 ЦКУ України, є відсутність у покупця до переходу права власності до нього права розпорядження майном. Дане обмеження може не застосовуватись, якщо інше встановлено договором, законом або випливає із призначення та властивостей товару, однак наявність права розпорядження майном жодним чином не змінює умови договору та закону щодо моменту набуття права власності на переданий товар.

Крім того, в спірних правовідносинах відсутні обставини щодо розпорядження відповідачем вищевказаним компресором, оскільки розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати або припиняти юридичну долю речі. Натомість, відповідач тільки користується компресором, тобто використовує для себе корисні якості речі, з огляду на що його посилання на властивості товару як на підставу виникнення права власності є необґрунтованим.

Можливість використання покупцем речі до її оплати не суперечить суті правовідносин купівлі-продажу, на що помилково вказує відповідач, а також не суперечить іншим умовам договору.

Відповідачем товар оплачено на суму 119810,00 грн..

Станом на день розгляду справи заборгованість за Договором становить 154240,00 грн..

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 697 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Таким чином вимога позивача про повернення компресора повітряного гвинтового DVK 150 є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позивач заявив до стягнення 216062,82 грн. курсової різниці, посилаючись на п. 2.3 Договору. Даним пунктом передбачено право позивача вимагати стягнення вартості товару з урахуванням курсу гривні по відношенню до Євро на день оплати. Таким чином, застосування цих положень Договору можливо у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту своїх прав був би пов'язаний з примусовим виконанням відповідача обов'язку за Договором - стягнення вартості товару. У той же час позовна вимога про повернення товару пов'язана з відмовою від Договору і спрямована на припинення між сторонами правовідношення купівлі-продажу. У зв'язку з цим положення п. 2.3 Договору при обраному позивачем способі захисту своїх прав не можуть бути застосовані в силу відсутності вимоги про стягнення вартості товару, складовою частиною якої є зміна курсової різниці валют. З огляду на це позов в частині стягнення 216062,82 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За пунктом 6.2 Договору у разі прострочення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, до стягнення з відповідача підлягає 9418,37 грн. пені за період з 11.10.2012 р. по 11.04.2013 р..

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати товару більш ніж 10 днів покупець зобов'язаний сплатити продавцю штрафу у розмірі 10 відсотків від несплаченої частини вартості товару. У разі прострочення оплати товару більш ніж 20 днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20 відсотків від несплаченої частини вартості товару. У разі прострочення оплати товару більш ніж 30 днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 50 відсотків від несплаченої частини вартості товару

Позивачем заявлено до стягнення:

27405 грн. штрафу за прострочення сплати 54810,00 грн., які повинні були сплачені протягом 30 календарних днів з дня передачі товару ;

27405 грн. штрафу за прострочення сплати 54810,00 грн., які повинні були сплачені протягом 60 календарних днів з дня передачі товару;

27405 грн. штрафу за прострочення сплати 54810,00 грн., які повинні були сплачені протягом 90 календарних днів з дня передачі товару.

Оскільки прострочення оплати цих сум складає понад 30 днів, вимоги про стягнення 82215 грн. штрафу (27405 грн. + 27405 грн. + 27405 грн.) є обґрунтованими.

Відповідно до п. 6.5 Договору у випадку прострочення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю відсотки за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 28 відсотків річних з неоплаченої частини вартості товару. Право продавця вимагати з покупця сплати процентів за прострочення оплати товару визначено також ч. 5 ст. 694 ЦК України.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 56164,18 грн. процентів річних за користування грошовими коштами.

В свою чергу, вимоги про стягнення 75258 грн. збитків задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Зокрема, обґрунтовуючи понесення даних збитків позивач посилається на п. 6.4 Договору, яким передбачено, що у разі прострочення оплати товару покупець відшкодовує продавцю збитки завдані неналежним виконанням зобов'язань, розмір яких визначається в процентному співвідношенні від суми невиконаного зобов'язання з оплати товару в залежності від тривалості такого порушення: 10 відсотків неоплаченої вартості товару за перший місяць (повний або неповний), з подальшим збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний наступний повний або неповний місяць прострочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Оскільки розмір збитків є способом виміру фактичного зменшення майнових благ сторони, чинним законодавством України обов'язок доведення факту понесення збитків і наявності причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. А тому, незалежно від того, яким чином сторони вирішили обраховувати розмір збитків (фіксована сума, процентне відношення до суми невиконаного зобов'язання, тощо) дані обставини матимуть значення виключно за умови доведення наявності самих з збитків.

Позивачем не надано жодних доказів понесення витрат, втрат або пошкодження майна, не одержання доходів, які одержав би у разі належного виконання зобов'язання відповідачем у сумі 75258 грн., з огляду на що його вимоги про стягнення збитків у вказаній вище сумі є безпідставними.

Як зазначено судом вище, позивачем з власної ініціативи було зменшено на 57000,00 грн. заявлені позовні вимоги, кваліфікувавши дане зменшення амортизацією. При цьому позивачем не визначено окремо, за рахунок яких з заявлених позовних вимог має місце зменшення ціни позову.

За таких обставин при вирішенні спору суд виходить з заявленої ціни позову (382118,37 грн.) та вимог, що визнані обґрунтованими: 9418,37 грн. пені, 82215 грн. штрафу, 56164,18 грн. процентів річних за користування грошовими коштами. Оскільки дані суми при їх додаванні не перевищують ціну позову, вимоги про їх стягнення є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині повернення компресора повітряного гвинтового DVK 150 та стягнення 9418,37 грн. пені, 82215 грн. штрафу, 56164,18 грн. 28% річних. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 5481 грн. з вимоги про повернення компресора та 2955,95 грн. судового збору з задоволених грошових вимог, разом - 8437,75 грн.. Недоплачені позивачем 7642,37 грн. судового збору з вимог про стягнення 382118,37 грн. підлягають стягненню з нього до Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (03680, м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, код 14308569) повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 9, код 33399780) компресор повітряний гвинтовий DVK 150 протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (03680, м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, код 14308569) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 9, код 33399780) 9418,37 грн. пені, 82215 грн. штрафу, 56164,18 грн. 28% річних, 8437,75 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 9, код 33399780) до Державного бюджету України 7642,37 грн. судового збору.

Рішення підписано 07.05.2014 р.

Суддя С. А. Ковтун