Ухвала суду № 38654181, 15.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

справа №610/687/13-к Головуючий суду 1 інстанції

провадження 11/790/2155/13 Тімонова В.М.

категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Мікулін М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Мікуліна М.І.

суддів Пашнєва Г.Г.,

Долгова Ю.Д.

за участю прокурора Князевої О.Є.

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5,

ОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальну справу № 11/790/2155/13 за апеляціями прокурора, потерпілого ОСОБА_3, засудженого та його захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 08 липня 2013 року у відношенні ОСОБА_7,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Купянська Харківської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, працюючого в ТОВ « Персонал-Плюс» оператором АЗС, який мешкає в АДРЕСА_1 та має двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Як встановив суд, 26 вересня 2010 року, близько 02 годині 30 хвилин, ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним мотоциклом ІЖ- Юпітер з боковим причепом, без реєстраційних номерів, рухався із швидкістю 30-40 км/год по автодорозі Харків -Зміїв-Балаклія-Гороховатка зі сторони села Морозівка Балаклійського району Харківської області в напрямку смт. Савинці і проявив злочинну необережність, яка виразилась в порушенні ним вимог п.п.1.3.1.5,2.9 а,в, 2.10 а, г. д.,10.1, 12.2 і 12.3 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим на шляху прямування в районі розташування кілометрового покажчика 104+200 м скоїв наїзд на двох пішоходів ОСОБА_8, 1995 року народження та ОСОБА_9, 1995 року народження, які рухалися по проїзній частині автодороги.

В результаті наїзду мотоцикла пішоходу ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку і стволово-базальних структур з двосторонньою субдуральною гематомою, лінійний перелом лобної кістки справа, посилочної і тім'яної кістки, що ускладнився набряком, дислокацією головного мозку, що спричинило смерть.

Другому пішоходові ОСОБА_9 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з двома забійними ранами в потилично-тім'яній області, перелому тім'яної і потиличної кісток з переходом на основу черепа і крововилив під м'які мозкові оболонки.

Порушення водієм ОСОБА_7 зазначених вимог Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним мотоциклом, перебував у стані алкогольного сп'яніння, невірно вибрав швидкісний режим, при виникненні небезпеки, пішоходів, які знаходилися поблизу смуги руху мотоцикла несвоєчасно застосував заходи до зменшення швидкості і зупинки транспортного засобу, а не впевнившись у безпеці своїх дій, почав здійснювати маневр вліво, з метою об'їзду пішоходів, в результаті чого скоїв на них наїзд.

В апеляціях:

- прокурор просить вирок скасувати та справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з суттєвими порушеннями норм кримінально-процесуального закону, які виразилися в тому, що всупереч вимогам ст. 334 КПК України суд першої інстанції у вироку у відношенні ОСОБА_7 при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, не встановив ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних останнім потерпілій ОСОБА_9 в результаті порушення ним Правил дорожнього руху України. Крім того, прокурор вважає, що всупереч вимогам ст. 372 КПК України при призначенні ОСОБА_7 покарання суд допустив невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки він скоїв тяжкий злочин, вину у вчиненні злочину повністю не визнав, давав суду неправдиві показання і намагався уникнути від кримінальної відповідальності, ущерб потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до теперішнього часу не відшкодував;

- потерпілий ОСОБА_3 просить вирок скасувати, так як призначене покарання по своїй м'якості не відповідає тяжкості злочину і особі засудженого та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, а також задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляції посилається на те, що ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння керував мотоциклом, здійснив наїзд на його неповнолітню доньку ОСОБА_10 і неповнолітню ОСОБА_9 та після наїзду на дітей з місця ДТП зник, залишивши збитих ним дівчаток у безпорадному стані, вину не визнав і, не дивлячись на наявність в справі достовірних доказів, не розкаявся у скоєному злочині;

- захисники засудженого - адвокат ОСОБА_5, а також ОСОБА_6 і засуджений ОСОБА_7 просять вирок скасувати з мотивів однобічності та неповноти досудового слідства та судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, які виключали можливість поставлення вироку, а справу щодо ОСОБА_7 провадженням закрити за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки останній злочин не вчиняв. На обґрунтування доводів апеляцій посилаються на те, що органом досудового слідства та судом не встановлено час та місце дорожньо-транспортної пригоди, а початкові слідчі дії по справі, а саме огляди місця події з складанням схем до них від 26.09.2010 року проведені з суттєвими порушеннями норм кримінально-процесуального закону, так як поняті ОСОБА_11 та ОСОБА_12 приймали участь не з початку проведення цих слідчих дій, а вилучені речові докази не пакувались. Судом же першої інстанції було відмовлено в письмових клопотаннях захисту про виклик і допит ряду свідків, витребування роздруківки телефонних розмов підсудного і свідків для встановлення часу дорожньо-транспортної пригоди, а також про виклик в судове засідання судових експертів для роз'яснення виконаних ними судових експертиз, висновки яких захистом ставляться під сумнів. Окрім того, згідно висновку судово-медичної експертизи №561-БЛ/10 від 27 жовтня 2010 року у потерпілої ОСОБА_8 були встановлені тілесні ушкодження, перелік яких наведено у цьому процесуальному документі, однак у вироку, як причина її смерті, так і встановлені цією експертизою тілесні ушкодження істотно відрізняються. У вироку суд, як на докази вини ОСОБА_7 посилається на свідчення представника потерпілої ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_9, але представник потерпілої ОСОБА_4 і потерпілий ОСОБА_3 свідками пригоди не були, а потерпіла ОСОБА_9 в ході досудового слідства і в судових засіданнях не змогла пояснити про конкретні обставини пригоди та механізм отримання нею травми, при цьому вказувала, що перед отриманням травми транспортних засобів не було та шуму роботи двигуна мотоцикла вона не чула. Оскільки, на думку захисту, ОСОБА_7 не вчиняв злочин, то судовим рішенням його необґрунтовано було притягнуто також і до цивільної відповідальності.

Заслухавши доповідача, вислухавши прокурора, потерпілого ОСОБА_3, які підтримали апеляції, думку представника потерпілої ОСОБА_4 про задоволення апеляцій прокурора та потерпілого, а також вислухавши захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та засудженого, які підтримали апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора треба задовольнити, а апеляції потерпілого ОСОБА_3, засудженого та його захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - задовольнити частково, з таких підстав.

Відповідно до ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину /час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину/; винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшуючи та обтяжуючи покарання; характер та розмір шкоди, завданої злочином.

Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 26 вересня 2010 року, близько 02 годині 30 хвилин, він при керуванні транспортним засобом за обставин, які вказані в основних процесуальних документах слідства: постанові про притягнення в якості обвинуваченого /т.1, а. с. 161-163/ та обвинувальному висновку /т.1, а. с. 256-258/ порушив правила дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 і заподіяло потерпілій ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином, в силу ст. 64 КК України ці обставини, які вказані в основних процесуальних документах слідства, у тому числі щодо ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілій ОСОБА_9 підлягали доказуванню при розгляді кримінальної справи в суді.

Згідно ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Між тим, як вбачається з змісту вироку у відношенні ОСОБА_7, суд першої інстанції при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним не встановив ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілій ОСОБА_9 в результаті порушення останнім правил дорожнього руху, хоча у судовому рішенні після цього кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України за такою ознакою.

Враховуючи наведене, а також роз'яснення, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року, колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора про невідповідність судового рішення вимогам ст. 334 КПК України.

Крім того, як вбачається з змісту вироку, суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним встановив, що в результаті порушення водієм ОСОБА_7 правил дорожнього руху потерпілій ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку і стволово-базальних структур з двосторонньою субдуральною гематомою, лінійний перелом лобної кістки справа, посилочної і тім'яної кістки, що ускладнився набряком, дислокацією головного мозку, що спричинило смерть.

Одночасно, в апеляціях у захист стверджується, що згідно висновку судово-медичної експертизи №561-БЛ/10 від 27 жовтня 2010 року у потерпілої ОСОБА_8 були встановлені тілесні ушкодження, перелік яких наведено у цьому процесуальному документі, однак у вироку, як причина її смерті, так і встановлені цією експертизою тілесні ушкодження істотно відрізняються.

Однак, відповідно до таких доводів у захист суд першої інстанції в мотивувальної частині вироку оцінки цьому процесуальному документу не дав, хоча і навів у судовому рішенні висновки цієї експертизи, в тому числі про встановлення у потерпілої ОСОБА_8 синця в потиличної області голови, тулуба - садно в поясничній області в серединній третині, кінцівок - два садна на правій голені,сінець на лівій стопі.

Більш того, суд першої інстанції як на докази, які підтверджують вину ОСОБА_7 у скоєні злочину послався і на висновки комплексних судово-медичної, медико-криміналістичної і авто-технічної експертиз № № 297/316/491-КЕ/2012, 298/317/491-КЕ/2012 від 19 жовтня 2012 року щодо характеру, локалізації і механізму утворення в умовах дорожньо-транспортної пригоди на тілі потерпілої ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, в тому числі садна в поясничній області в серединній третині, два садна на правій гомілці, сінця на лівій стопі.

Отже, всупереч вимогам ст. 334 КПК України суд першої інстанції при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним наявність на тілі потерпілої ОСОБА_8 зазначених тілесних ушкоджень не встановив, але послався на їх утворення в умовах дорожньо-транспортної пригоди як на доказ, який підтверджує вину ОСОБА_7 у скоєні злочину.

Протокол же судового засідання не містить даних про те, що суд з'ясовував думку прокурора, потерпілого або представника потерпілого щодо вимог ст. 277 КК України, а також роз'яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року.

Як також стверджує в апеляціях захист, початкові слідчі дії по справі, а саме огляди місця події з складанням схем до них від 26.09.2010 року проведені з суттєвими порушеннями норм кримінально-процесуального закону, так як поняті ОСОБА_11 та ОСОБА_12 приймали участь не з початку проведення цих слідчих дій, а вилучені речові докази не пакувались.

Такому твердженню належна оцінка судом у вироку також не дана.

За таких обставин, висновки суду, викладені у цьому процесуальному документі, не містять в належному обсязі мотивів, з яких суд відкинув доводи захисту.

При таких обставинах, під час судового розгляду були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які в силу ст. ст. 334, 370 КПК України перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Враховуючи вимоги ст. 374 КПК України, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд, в ході котрого необхідно вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, ретельно перевірити доводи як обвинувачення, так і в захист підсудного, усунути вказані в цій ухвалі недоліки.

Оскільки вирок суду підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, колегія суддів відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, у зв'язку з чим апеляції в захист задовольняє частково.

В той же час, перевіряючи доводи апеляцій прокурора та потерпілого про м'якість призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає, що якщо при новому розгляді справи суд знову прийде до висновку про вчинення ним злочину за таких же обставин і даних про особу винного, то призначене йому покарання даним вироком є м'яким.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора задовольнити, а апеляції потерпілого ОСОБА_3, засудженого та його захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 08 липня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Головуючий суддя -

Судді