Постанова № 38653169, 29.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року № 813/2004/14

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

позивача Гринкевича І.Й., згідно довіреності,

відповідача Квасниці Н.Б., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабудмакс» до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегабудмакс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2014 р. №000032220, прийнятого за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності декларування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» (ЄДПРОУ 36670293) за серпень 2012 року та грудень 2012 року, оформленої актом від 14.01.2014 року №6/22-10/36416836.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що висновки акта ДПІ в Сихівському районі м. Львова, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Зазначає, що розмір податкового кредиту відповідно до податкових накладних від контрагента ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» за серпень та грудень 2012 року цілком обґрунтовано нормами діючого законодавства. Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, що супроводжували господарські операції з вищевказаною особою, складені у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, - пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Відповідно, ТзОВ «Мегабудмакс» жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, документально доведеним є факт реальності господарських операцій із ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» та документально доведеними є факти виконання робіт, їх оплати та використання у власній господарській діяльності. В зв'язку з наведеним, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправними підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у запереченні від 25.03.2014 року, суть якого зводиться до наступного. Згідно листа від контрагента ТзОВ «Мегабудмакс» - ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» - останній не мав господарських взаємовідносин з позивачем в серпні та грудні 2012 року, відповідно, позивачем безпідставно зменшено податкове зобов'язання з ПДВ, нібито сплаченого в ціні наданих послуг (виконаних робіт). Крім того, згідно бази Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання у розрізі контрагентів встановлено розбіжності в сумі 44300,00 грн. за серпень 2012 року, 42337,72 грн. за грудень 2012 року.

Також згідно наданої ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» довідки, виданої Сихівським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області від 21.03.2013 р. №16/9-447, контрагент позивача втратив первинні бухгалтерські документи за період з 01.01.2010 року по 08.01.2014 року, які не відновив та не надав контролюючому органу у строки, передбачені п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України. За результатами обстеження юридичної адреси ТзОВ «АйТі Аутсоцінг» м. Донецьк, вул. Жмури, 1, ДПІ у Київському районі м. Донецька листом від 17.10.2013 року повідомлено про не встановлення місцезнаходження ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» за вказаною адресою. Згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 16.12.2014 року у справі №905/6686/13 ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» ліквідовано у зв'язку з визнанням його банкрутом. З урахуванням наведеного, надані послуги (виконані роботи) ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» для ТзОВ «Мегабудмакс» не носять реального характеру, тому у задоволені позовних вимог просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ТзОВ «Мегабудмакс», ЄДРПОУ 36416836, зареєстровано 11.03.2009 року Львівським міським управлінням юстиції, свідоцтво № 14151020000021774, адреса: м. Львів, вул.. Козельницька, 4, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Сихівському районі м. Львова, є платником ПДВ з 04.06.2009 року.

В період з 26.12.2013 року по 08.01.2014 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проводилась позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності декларування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» (ЄДПРОУ 36670293) за серпень 2012 року та грудень 2012 року, за наслідками якої складено акт від 14.01.2014 року №6/22-10/36416836.

Перевіркою, зокрема висновками акта, встановлено порушення ТзОВ «Мегабудмакс» п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 86637,72 грн., у тому числі: за вересень 2012 року в сумі 44073,00 грн., жовтень 2012 року в сумі 227,00 грн., грудень 2012 року в сумі 42338,00 грн. За серпень 2012 року перевіркою порушень правильності декларування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» не встановлено (розділ 4 акта «Висновки»).

Так, органом доходів і зборів на підставі документів, що були досліджені під час проведення перевірки, встановлено, що ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» не мало господарських взаємовідносин з ТзОВ «Мегабудмакс» за серпень та грудень 2012 року (стр. 13 акта), внаслідок чого позивачем податковий кредит за вказані періоди сформовано неправомірно. Крім того, відповідно до АІС «Податковий блок» - Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено розбіжності між податковим кредитом ТзОВ «Мегабудмакс» та податковими зобов'язаннями ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» на суму 44300,00 грн. за серпень 2012 року, 42337,72 грн. за грудень 2012 року.

На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 року №000032220, яким донараховано 129957,00 грн. податку на додану вартість, в тому числі основний платіж 86638,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43319,00 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Позивачем на підтвердження віднесення до податкового кредиту суми ПДВ за вересень 2012 року в сумі 44 073,00 грн., жовтень 2012 року в сумі 227,00 грн., грудень 2012 року в сумі 42 338,00 грн. представлено суду наступні документи:

- Договір підряду №2/8 від 02.08.2012 року, відповідно до якого Виконавець - ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» приймає на себе виконання добудови Буської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 (м. Буськ, вул. Шкільна, 15). Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт №№ 1, 2, 3, 4, 5 ТзОВ «Мегабудмакс» прийняло виконанні роботи на суму 241034,19 грн., у тому числі ПДВ 40172,33 грн. Позивачем надано до перевірки податкові накладні на усю суму виконаних робіт, проте орган доходів і зборів має зауваження лише до податкових накладних №1484 від 17.08.2012 року, №1803 від 20.08.2012 року, №2320 від 30.08.2012 року на суму 220000,00 грн., у том числі ПДВ 36666,67 грн.

Слід зазначити, що Договір підряду №2/8 від 02.08.2012 року було укладено для виконання Додаткового договору до «Договору №4/9 від 31.08.2010 року» №1 від 19.06.2012 року та Додаткового договору до «Договору №4/9 від 31.08.2010 року» №2 від 27.07.2012 року, укладених між Відділом освіти Буської РДА та ТзОВ «Мегабудмакс» на добудову Буської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 в м. Буськ по вул. Шкільна, 15;

- Договір підряду №14/12 від 03.12.2012 року, відповідно до якого Виконавець ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» виконує роботи по влаштуванню санвузлів на добудові Буської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 (м. Буськ, вул. Шкільна). Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №1, 2 ТзОВ «Мегабудмакс» прийняло виконанні роботи на суму 162878,50 грн., у тому числі ПДВ 27146,42 грн. ТзОВ «Мегабудмакс» надано до перевірки податкові накладні на усю суму виконаних робіт, проте орган доходів і зборів має зауваження лише до податкової накладної №1663 від 26.12.2012 року на суму 27997,98 грн., в тому числі ПДВ 4666,33 грн.

Договір підряду №14/12 від 03.12.2012 року було укладено для виконання Додаткового договору до «Договору №4/9 від 31.08.2010 року» №1 від 19.06.2012 року та Додаткового договору до «Договору №4/9 від 31.08.2010 року» №2 від 27.07.2012 року, укладених між Відділом освіти Буської РДА та ТзОВ «Мегабудмакс» на влаштування санвузлів на добудові Буської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 в м. Буськ по вул. Шкільна, 15;

- Договір підряду №3/8 від 02.08.2012 року, відповідно до якого Виконавець ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» виконує роботи по реконструкції загальноосвітньої школи І і ІІ ступенів в с. Голубиця Бродівського району. Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт б/н за серпень 2012 року ТзОВ «Мегабудмакс» прийняло виконанні роботи на суму 181308,00 грн., у тому числі ПДВ 30 218,00 грн. ТзОВ «Мегабудмакс» надано до перевірки податкові накладні на усю суму виконаних робіт, проте орган доходів і зборів має зауваження лише до податкової накладної №2427 від 31.08.2012 року на суму 45800,00 грн., у тому числі ПДВ 7633,33 грн.

Договір №15 на додаткові роботи від 20.08.2012 року, укладений між Управлінням капітального будівництва Львівської облдержадміністрації та ТзОВ «Мегабудмакс», був частково виконаний на підставі договору підряду №3/8 від 02.08.2012 року на реконструкцію загальноосвітньої школи І і ІІ ступенів в с. Голубиця Бродівського району;

- Договір підряду №15/12 від 03.12.2012 року, відповідно до якого Виконавець ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» виконує роботу по реконструкції загальноосвітньої школи І і ІІ ступенів в с. Голубиця Бродівського району. Згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2012 року ТзОВ «Мегабудмакс» прийняло виконанні роботи на суму 11353,20 грн., у тому числі ПДВ 1 892,20 грн. ТзОВ «Мегабудмакс» надано до перевірки податкову накладну на усю суму виконаних робіт №1875 від 28.12.2012 року.

Договір підряду №15/12 від 03.12.2012 року було укладено для виконання Договору №15 на додаткові роботи від 20.08.2012 року, укладеного між Управлінням капітального будівництва Львівської облдержадміністрації та ТзОВ «Мегабудмакс» на реконструкцію загальноосвітньої школи І і ІІ ступенів в с. Голубиця Бродівського району;

- Договір підряду №11/12 від 03.12.2012 року, відповідно до якого Виконавець ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» виконує роботи по завершенню будівництва СЗШ І-ІІ ступенів на 150 учнів та дві дошкільні групи по 15 дітей та фельдшерський пункт в с. Пристань Сокальського району. Згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2012 року ТзОВ «Мегабудмакс» прийняло виконанні роботи на суму 25995,60 грн., у тому числі ПДВ 4332,6 грн. ТзОВ «Мегабудмакс» надано до перевірки податкові накладні на усю суму виконаних робіт, проте орган доходів і зборів має зауваження лише до податкової накладної №1607 від 25.12.2012 року на суму 13978,69 грн., у тому числі ПДВ2 329,78 грн.

Договір підряду №11/12 від 03.12.2012 року було укладено для виконання Додаткової угоди №1/12 від 14.09.2012 р. до Договору №9 про закупівлю робіт за державні кошти від 15.08.2011 року, укладеної між Управлінням капітального будівництва Львівської облдержадміністрації та ТзОВ «Мегабудмакс» на завершення будівництва СЗШ І-ІІ ступенів на 150 учнів та дві дошкільні групи по 15 дітей та фельдшерський пункт в с. Пристань Сокальського району;

- Договір підряду №12/12 від 03.12.2012 року, відповідно до якого Виконавець ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» виконує капітальний ремонт будівлі для розміщення військовослужбовців за контрактом в м. Львів, Скнилів, в/м №58, будівля №361. Згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт №№1, 2, 3, 4 за грудень 2012 року ТзОВ «Мегабудмакс» прийняло виконанні роботи на суму 560152,42 грн., у тому числі ПДВ 93358,74 грн. ТзОВ «Мегабудмакс» надано до перевірки податкові накладні на усю суму виконаних робіт, проте орган доходів і зборів має зауваження лише до податкових накладних №1661 від 26.12.2012 року, №1662 від 26.12.2012 року, на загальну суму 200696,31 грн., у тому числі ПДВ 33449,8 грн.

Договір підряду №12/12 від 03.12.2012 року було укладено для виконання Додаткового Договору №2 від 12.11.2012 року до договору підряду №220 від 08.12.2011 року з капітального ремонту будівлі для розміщення військовослужбовців за контрактом, м. Львів, Скнилів в/м №58, будівля №361, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та ТзОВ «Мегабудмакс».

Судом на підставі наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень та виписок з особового рахунку позивача встановлено факт оплати безготівкових коштів за виконані роботи в адресу ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» та факт надходження коштів від замовників в адресу ТзОВ «Мегабудмакс».

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України - господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Надані позивачем договори з ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» підписані уповноваженими особами та скріплені печатками, при їх укладенні сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, а, тому, такі договори створюють, змінюють та припиняють правовідносини між позивачем та його контрагентом.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Крім того, аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом реквізити. Докази того, що вказані акти приймання робіт, податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними в матеріалах справи відсутні.

Відтак, такі первинні бухгалтерські документи є підставою для формування податкового кредиту відповідного періоду.

Суд також вважає, що під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку витрат та податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги. При здійсненні такого контролю органу доходів і зборів необхідно перевіряти факт укладення та виконання відповідних договорів саме між особою, яка поставила товар/роботу/послугу і склала податкові накладні, та особою, яка отримувала товар/роботу/послугу і сформувала витрати та податковий кредит.

Натомість, відповідачем цього зроблено не було, а лише здійснено покликання на інформацію з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, якою встановлено розбіжності між податковим кредитом ТзОВ «Мегабудмакс» та податковими зобов'язаннями ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» на суму 44300,00 грн. - за серпень 2012 року, 42337,72 грн. - за грудень 2012 року.

Судом такі докази не можуть бути враховані як належні та допустимі, оскільки якщо контрагент ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом зобов'язання щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Вказана позиція по суті узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 13.01.2009 року та позицією Вищого адміністративного суду України викладеною у постановах від 21.01.2010 року, від 21.07.2010 року.

В листі Міністерства доходів і зборів України 27.05.2013 року № 3642/6/99-99-19-04-01-15 зазначено, що згідно з положеннями Податкового кодексу України право суб'єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, безперечно, залежить від сплати вказаного податку у ціні придбання товару, використання придбаного товару у господарській діяльності та підтвердження вказаної операції відповідними первинними документами. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства "Інтерсплав" проти України (2007 рік) та у справі за позовом товариства "Булвес" проти Болгарії (2009 рік).

Так, у вказаних рішеннях Європейського суду з прав людини йдеться про те, що суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Також слід звернути увагу на те, що з акта перевірки від 14.01.2014 року №6/22-10/36416836 вбачається, що ДПІ в Сихівському районі м. Львова заперечується лише частина податку на додану вартість, сплаченого в ціні вартості робіт (послуг), отриманих від ТзОВ «АйТі Аутсорсінг», а не вся сума ПДВ, сплаченого контрагенту позивачем. Зазначене ставить під сумнів висновок відповідача про нереальність та безтоварність господарських операцій ТзОВ «Мегабудмакс» з ТзОВ «АйТі Аутсорсінг».

Крім того, суд зазначає, що заперечуючи факт виконання робіт ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» для ТзОВ «Мегабудмакс» лише по окремих податкових накладних, ДПІ в Сихівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області не заперечує факту виконання робіт по інших, що ставить під сумнів позицію органу доходів і зборів про нереальність та безтоварність укладених позивачем з його контрагентом договорів.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що перевірка позивача ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проводилась з питань правильності декларування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» за серпень 2012 року та грудень 2012 року, водночас, згідно розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, грошове зобов'язання ТзОВ «Мегабудмакс» визначено також за період вересень-жовтень2012 року, які не були предметом перевірки.

Судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що згідно листів від відділу освіти Буської РДА, управління капітального будівництва Львівської ОДА, Західного територіального КЕУ, роботи для вказаних осіб виконувало ТзОВ «Мегабудмакс», а не ТзОВ «АйТі Аутсорсінг». Суд вказує, що зі змісту таких листів вбачається, що ТзОВ «Мегабудмакс» був стороною всіх договорів як генпідрядник і, відповідно, підписував як самі договори, так і акти на виконані роботи.

Щодо листа ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» № 5/4 від 15.04.2013 року про відсутність у такого взаємовідносин з позивачем в серпні 2012 року та грудні 2012 року, то суд зазначає, що ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» втратило всі первинні господарські документи за період з 07.12.2011 року по 31.12.2013 року, про що свідчить довідка № 16.9.447, видана 21.03.2013 року Сихівським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, а, відтак, не могло довести або спростувати наявність чи відсутність взаємовідносин з позивачем в серпні 2012 року, грудні 2012 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті від 14.01.2014 року №6/22-10/36416836 в частині заниження ТзОВ «Мегабудмакс» податку на додану вартість на загальну суму 86637,72 грн., в тому числі за вересень 2012 року на 44073,00 грн., жовтень 2012 року на 227,00 грн., грудень 2012 року на 42338,00 грн. в силу наявних розбіжностей в даних податкової звітності із контрагентом ТзОВ «АйТі Аутсорсінг» та в силу безтоварності господарських операцій. Висновки відповідача, як органу доходів і зборів, не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним спірне податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 р. №000032220, яким ТзОВ «Мегабудмакс» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129957,00 грн., в тому числі основний платіж - 86638,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43319,00 грн.

Тому, таке підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому, з Державного бюджету України в користь ТзОВ «Мегабудмакс» слід стягнути 260,00 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000032220 від 27.01.2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Стягнути з Державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабудмакс", ЄДРПОУ 36416836, м. Львів, вул. Козельницька, 4, 260 (двісті шістдесят) гривень рівно сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05.05.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.