Ухвала суду № 38652434, 28.02.2014, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2654/14-ц

Категорія 4

2/295/1559/14

УХВАЛА

Іменем України

28.02.2014 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду міста Житомира

Корицька В.О.,

розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі

за позовом ОСОБА_2,

10000, АДРЕСА_1,

до ОСОБА_3,

10000, АДРЕСА_2

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Виробничо-торгівельна фірма «АВантіс»,

10000, м. Житомир, вул. Чехова,1

про витребування майна, -

встановив:

Позивачем заявлено позов до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «АВантіс» (надалі - товариство) про витребування у товариства приміщення майстерні по обслуговуванню автомобілів, позначене на плані літ. «Г-1», площею 240,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 6 березня 2013 року, яке набрало законної сили 9 квітня 2013 року, визнано удаваним договір дарування від 13 лютого 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнано за позивачем право власності на приміщення майстерні по обслуговуванню автомобілів, позначене на плані літ. «Г-1», площею 240,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Проте відповідачу відмовлено у реєстрації права власності на приміщення майстерні оскільки останнє зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «АВантіс» на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2013 року, укладеного між товариством та представником по довіреності відповідача ОСОБА_3

Враховуючи викладене, позивач посилаючись на ст. 16, п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України просить суд витребувати у товариства приміщення майстерні, оскільки останні вибули з її володіння поза її волею та придбані товариством за відплатним договором у особи, яка не мала права їх відчужувати.

Ухвалою суду від 28.02.2014 р. відкрито провадження у справі.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подана заява про забезпечення вказаного позову, у якій ОСОБА_2 просить накласти арешт на приміщення майстерні по обслуговуванню автомобілів, позначене на плані літ. «Г-1», площею 240,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

При цьому зазначає, що невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження майна і утруднить чи зробить неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суддя прийшов висновку, що заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України та підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

З рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обов'язків №2467728 від 22 травня 2013 року вбачається, що право власності на приміщення майстерні по обслуговуванню автомобілів, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже зареєстровано, про що здійснено відповідний запис за №750255.

Оскільки позивач ставить питання про витребування майна у його набувача, суд вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного приміщення майстерні.

Разом з тим, задоволенню не підлягають вимоги про накладення арешту на приміщення майстерні, оскільки зазначений спосіб забезпечення позову є фактично дублюванням вжитого судом вище способу обтяження, а тому у його задоволенні належить відмовити за недоцільністю.

Враховуючи викладене, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, що заходи забезпечення позову пов'язані та співмірні заявленим позовним вимогам, суд вважає за необхідне задовольнити частково заяву позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «АВантіс» (10000, м. Житомир, вул. Чехова,1 ) у будь-який спосіб відчужувати, надавати в іпотеку чи іншим чином розпоряджатися приміщенням майстерні по обслуговуванню автомобілів, позначене на плані літ. «Г-1», площею 240,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Виконання даної ухвали покласти на Реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції Житомирської області.

У решті вимог заяви відмовити.

Копію ухвали після виконання направити Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «АВантіс» (10000, м. Житомир, вул. Чехова,1 ).

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О. Корицька