Постанова № 38649726, 16.04.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 року Справа № П/811/939/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі

головуючого: судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Гури К.В.,

відповідача - Скрипника О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ковальов-Авто" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 13.03.2014р. №0000082207 та №00000902207.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, вказував на те, що відповідачем в порушення вимог ст.78 Податкового кодексу України проведена перевірка ПП "Ковальов-Авто" за відсутності підстав для її проведення. Тому, на думку позивача, наказ про проведення перевірки прийнято відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства та дії відповідача були неправомірними. Також вказує на протиправність висновків відповідача в акті перевірки щодо безпідставного включення позивачем до витрат підприємства та податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс", в рамках укладених угод, які є нікчемнимии. Оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Крім того, зазначав, що відповідачем порушено вимоги ст.86 Податкового кодексу України, так як акт перевірки отримано позивачем 21.02.2014р., а податкові повідомлення-рішення винесені 13.03.2014року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного податкового законодавства України. Вказував, що договори, укладено позивачем з ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс", без наміру створення правових наслідків та дані договори є нікчемними. Також вказував, що позивачем порушено вимоги п.п.138.2, 138.4, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Ковальов-Авто" занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011р., за І квартал 2012р. та за півріччя 2012 року у розмірі 61342 грн.; п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень-жовтень 2011 року, лютий-червень 2012 р. та червень 2013 року на загальну суму 83771 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приватне підприємство "Ковальов-Авто" зареєстровано як юридична особа Кіровоградською районною державною адміністрацією 17.12.2010 року (т.1 а.с.9), та перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ як платник податків (т.1 а.с.11, 12).

Судом встановлено, що Кіровоградською ОДПІ на підставі наказу №243 від 11.02.2014р., проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №9/11-23-22-07/37277402 від 21.02.2014р. (т.1 а.с.16-51)

Відповідно до даного акту перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПП "Ковальов-Авто" по взаємовідносинам з ТОВ "Баярд-К" за липень-вересень 2011р., ТОВ "Асторойл" за жовтень 2011р., ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" за лютий-квітень 2012р., ТОВ "Арагон Торг" за травень-червень 2012р., ТОВ "Альфа Инкс" за червень 2013р., перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.п.138.2, 138.4, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011р., за І квартал 2012р. та за півріччя 2012 року у розмірі 61342 грн.;

п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень-жовтень 2011 року, лютий-червень 2012 р. та червень 2013 року на загальну суму 83771 грн..

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2014 року:

№0000082207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 92013 грн., у т.ч. за основним платежем - 61342 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30671 грн. (т.1 а.с.15);

№0000092207, яким ПП "Ковальов-Авто" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 125657 грн., в т.ч. за основним платежем - 83771 грн. та 41886 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.14).

Посилання позивача на порушення допущені під час призначення, порядку проведення перевірки та винесення рішень, судом не приймаються до уваги, оскільки порушення вчинені під час перевірки, за результатами якої складено акт, не є безумовною підставою для скасування рішень, винесених на підставі даного акту.

Так само, окремі недоліки акту перевірки, який є службовим документом, що стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, не можуть бути безспірною підставою для скасування винесених на підставі цього акту податкових повідомлень -рішень.

Отже, факти порушення процедури проведення перевірки (у разі їх наявності) не зумовлюють недійсність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки, за доведеності порушень податкового законодавства з боку платника податку.

За таких обставин, суд не бере до уваги посилання позивача на порушення, допущені під час здійснення перевірки та прийняття рішень.

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс".

Так, позивачем укладено з ТОВ "Баярд-К" договір, згідно якого ТОВ "Баярд-К" (Постачальник) зобов'язується передати в погоджені строки ПП "Ковальов-Авто" (Покупцю) товар, а Покупець - зобов'язується прийняти даний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Факти отримання позивачем від даного контрагента товару (ТМЦ), підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними №1389 від 25.07.2011р., №1721 від 23.08.2011р., №2070 від 21.09.2011р. (т.1 а.с.239-241), податковими накладними №1389 від 25.07.2011р., №1721 від 23.08.2011р., №2070 від 21.09.2011р. (т.1 а.с.227-229).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за липень 2011р. у сумі ПДВ - 6667 грн., за серпень 2011р. - 5000 грн., вересень 2011р. - 5000 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПП "Ковальов-Авто" та про що свідчать податкові декларації з ПДВ та реєстри отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди (т.1 а.с.163-169, 196-217).

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Баярд-К" вартість отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с.16-18)

Витрати, понесені ПП "Ковальов-Авто" на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу валових витрат за ІІІ квартал 2011р., що встановлено податковим органом при перевірці позивача та про що свідчать податкові декларації з податку на прибуток підприємства (т.1 а.с.129-136).

Також, суд враховує, що відповідачем в акті перевірки зазначено: згідно показників декларації з ПДВ, ТОВ "Баярд-К" задекларовано суми податкових зобов'язань, та покупцями, зокрема є ПП "Ковальов-Авто", суми ПДВ за липень 2011р.- 6667 грн., за серпень 2011р. - 5000 грн., вересень 2011р. - 5000 грн., відхилень не встановлено.

Між ПП "Ковальов-Авто" та ТОВ "Асторойл" укладено договір поставки автомобільного підйомника.

Факти отримання позивачем від даного контрагента товару, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковою накладною №680 від 28.10.2011р. (т.1 а.с.235), податковою накладною №680 від 28.10.2011р. (т.1 а.с.223).

Вищезазначену податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2011р. у сумі ПДВ - 8500 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПП "Ковальов-Авто" та про що свідчить податкова декларація з ПДВ та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011р. (т.1 а.с.159-160, 188-191).

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок вартість отриманого товару, що підтверджується платіжним дорученням. (т.2 а.с.12)

Витрати, понесені ПП "Ковальов-Авто" на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу валових витрат за 2-4 квартали 2011р., що встановлено податковим органом при перевірці позивача та про що свідчать податкові декларації з податку на прибуток підприємства (т.1 а.с.120-128).

Також, суд враховує, що відповідачем в акті перевірки зазначено: згідно показників декларації з ПДВ, ТОВ "Асторойл" задекларовано суми податкових зобов'язань, та покупцями, зокрема є ПП "Ковальов-Авто", сума ПДВ за жовтень 2011р.- 8500 грн., відхилень не встановлено.

ПП "Ковальов-Авто" укладено з ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" договір купівлі-продажу від 03.02.2012р., згідно якого ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" (Продавець) зобов'язується продати, а ПП "Ковальов-Авто" (Покупець) прийняти й оплатити товар згідно рахунків та накладних, на умовах даного договору. (т.1 а.с.96)

Факти отримання позивачем від даного контрагента товару (запчастин), підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними №434 від 03.02.2012р., №435 від 03.02.2012р., №158 від 05.03.2012р., №881 від 20.04.2012р., №1364 від 25.04.2012р. (т.1 а.с.233-234, 236-238); податковими накладними №10 від 03.02.2012р., №11 від 03.02.2012р., №158 від 05.03.2012р., №881 від 20.04.2012р., №1364 від 25.04.2012р. (т.1 а.с.221-222, 224-226).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за лютий 2012р. у сумі ПДВ - 11167 грн., за березень 2012р. - 9833 грн., квітень 2012р. - 15000 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПП "Ковальов-Авто" та про що свідчать податкові декларації з ПДВ та реєстри отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди (т.1 а.с.155-158, 161-162, 180-187, 192-195).

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" вартість отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с.10-11, 13-15)

Витрати, понесені ПП "Ковальов-Авто" на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу валових витрат за І, ІІ квартали 2012р., що встановлено податковим органом при перевірці позивача та про що свідчать податкові декларації з податку на прибуток підприємства (т.1 а.с.115-119, 137-142).

Між ПП "Ковальов-Авто" та ТОВ "Арагон Торг" укладено договір поставки запчастин для ремонту автомобілів.

Факти отримання позивачем від даного контрагента товару, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними №147 від 28.05.2012р., №1315 від 26.06.2012р. (т.1 а.с.230, 232); податковими накладними №117 від 28.05.2012р., №1315 від 26.06.2012р. (т.1 а.с.218, 220).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за травень 2012 р. у сумі ПДВ - 9167 грн., за червень 2012р. - 7833 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПП "Ковальов-Авто" та про що свідчать податкові декларації з ПДВ та реєстри отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди (т.1 а.с.149-150, 153-154, 170-171, 176-179).

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Арагон Торг" вартість отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с.6, 8-9)

Витрати, понесені ПП "Ковальов-Авто" на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу валових витрат за ІІ квартал 2012р., що встановлено податковим органом при перевірці позивача та про що свідчать податкові декларації з податку на прибуток підприємства (т.1 а.с.137-142).

Також, суд враховує, що відповідачем в акті перевірки зазначено: згідно показників декларації з ПДВ, ТОВ "Арагон Торг" задекларовано суми податкових зобов'язань, та покупцями, зокрема є ПП "Ковальов-Авто", суми ПДВ за травень 2012 р. - 9167 грн., за червень 2012р. - 7833 грн., відхилень не встановлено.

Між ПП "Ковальов-Авто" (Покупець) та ТОВ "Альфа Инкс" (Постачальник) укладено договір поставки №59 від 01.06.2013р., згідно якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. (т.1 а.с.92)

Факти отримання позивачем від даного контрагента товару (запчастин), підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковою накладною №31 від 03.06.2013р. (т.1 а.с.231), податковою накладною №31 від 03.06.2013р. (т.1 а.с.219).

Вищезазначену податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту за червень 2013р. у сумі ПДВ - 5603,03 грн., про що свідчить податкова декларація з ПДВ та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за червень 2013р. (т.1 а.с.151-152, 172-175).

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок вартість отриманого товару, що підтверджується платіжним дорученням. (т.2 а.с.7)

Витрати, понесені ПП "Ковальов-Авто" на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу валових витрат за ІІ квартал 2013р., що встановлено податковим органом при перевірці позивача та про що свідчить податкова декларація з податку на прибуток підприємства (т.1 а.с.112-114).

Також, суд враховує, що відповідачем в акті перевірки зазначено: згідно показників декларації з ПДВ, ТОВ "Альфа Инкс" задекларовано суми податкових зобов'язань, та покупцями, зокрема є ПП "Ковальов-Авто", сума ПДВ за червень 2013р, відхилень не встановлено.

Доставка товару від ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс" здійснена транспортом позивача, який знаходиться в оренді у останнього, про що свідчать договір оренди автомобіля (т.1 а.с.102-103), акт прийому-передачі (т.1 а.с.105) та подорожні листи (т.2 а.с.19-28).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Так, одним із основних видів діяльності позивача є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (т.1 а.с.13). Для проведення технічного обслуговування та ремонту автомобілів, позивачем і придбавались у ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс" запасні частині, які були використані ПП "Ковальов-Авто" у власній господарській діяльності, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: договорами про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів (т.1 а.с.77, 80-81, 82, 85-86, 87) актами списання (т.2 а.с.29-38), актами виконаних робіт (т.2 а.с.39-53), актами здачі-прийняття робіт (т.2 а.с.54-61); актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.2 а.с.62-64).

До того ж, суд враховує, що позивач здійснює господарську діяльність по ремонту автомобілів за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с.Соколівське, пров.Гаражний, 17, що підтверджується договором оренди приміщення (т.1 а.с.107); актом прийму-передачі №1 від 01.01.2011р.. (т.1 а.с.108), платіжними дорученнями (т.1 а.с.242-250, т.2 а.с.1-5)

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п.138.8 ст.138 ПК України.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Тобто, необхідною умовою для включення витрат до витрат підприємства, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс" є компенсацією за отримані товари, а також наявність документального підтвердження виконання операцій між позивачем та даними юридичними особами, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат - витрати на придбання товарів (запчастин), суми нарахованих (сплачених) витрат за отримані від ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс" товари. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 61342 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 30671 грн.

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що позивачем протягом перевіряємого періоду занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень-жовтень 2011 року, лютий-червень 2012 р. та червень 2013 року на загальну суму 83771 грн..

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отримані та видані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.12 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс" також вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, перевезення, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.2011р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Також за умови фактичного виконання операції з поставки товару (робіт, послуг), навіть незнаходження постачальника за місцем реєстрації та порушення ним податкової дисципліни, не може бути підставою позбавлення покупця права на податкову вигоду за умови відсутності доказів недобросовісності покупця як платника.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс" товарів (запчастин), підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даному контрагенту ПДВ до податкового кредиту за липень-жовтень 2011 року, лютий-червень 2012 р. та червень 2013 року на загальну суму 83771 грн..

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс" є нікчемними. Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були та є зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, крім ТОВ "Баярд-К" та ТОВ "Асторойл", які припинено за судовими рішенням у зв'язку з визнанням банкрутом, що підтверджується витягами з ЄДР (т.1 а.с.55-59), та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вищезазначені договори, сторонами яких є позивач та ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс" є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, тобто є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. До того ж, суд зазначає, що даний акт перевірки ґрунтується лише на відомостях, викладених в актах перевірки контрагентів позивача.

Посилання відповідача на акти перевірки контрагентів позивача, як на доказ нікчемності угод, судом не приймається до уваги, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та даними товариствами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і актів перевірки контрагентів.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначені платником податку витарти та податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, суд зазначає що відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем відносно того, що укладені ним правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, надання послуг, виконання робіт, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Також, відповідачем не наведено доказів, які свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Асторойл", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Альфа Инкс", укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 13 березня 2014 року №0000082207 та №0000092207, які підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 435,34 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ПП "Ковальов-Авто".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 13 березня 2014 року №0000082207 та №0000092207.

Присудити Приватному підприємству "Ковальов-Авто" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 435,34 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 22.04.2014 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина