Постанова № 38644540, 12.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"12" травня 2014 р. Справа № 902/71/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Бучинська Г.Б. ,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-МДМ"

на рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.2014 р.

у справі №902/71/14 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-МДМ"

про розірвання договору оренди №6/2012 від 18.07.2012р.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Левицька-Корчун В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.03.2014 р. у справі №902/71/14 позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-МДМ" про розірвання договору оренди №6/2012 від 18.07.2012р. задоволено. Розірвано договір оренди від 18 липня 2012р. № 6/2012, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-МДМ".

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 18 липня 2012 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця та ТОВ "Приват-МДМ" було укладено договір оренди № 6/2012, предметом якого є відповідне нерухоме військове майно. Разом з правом користування даними будівлями, Орендарю було надано право для досягнення мети оренди користування прилеглою до будівель земельною ділянкою площею 289,95 га. В подальшому, в січні 2013 року, у зв'язку з частковим поверненням орендованого нерухомого майна, між ТОВ "Приват-МДМ" та КЕВ м. Вінниця було укладено додатковий договір №1 від 31.01.2013 р. Згідно умов Додаткового договору II Орендарю було передано наступне майно: будівлю №7 площею 299 кв.м., будівлю №79 площею 95 кв.м., будівлю №87 площею 421 кв.м., будівлю №97 площею 918 кв.м., будівлю №104 площею 720 кв.м. військового містечка №115. Даним додатковим договором, було визначено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (грудень 2012 року) на рівні 5625,00 грн.

На підставі акту перевірки цільового використання орендованих будівель та контролю за виконанням орендарем умов та обов'язків договору оренди від 01.10.201013 р., судом першої інстанції було встановлено той факт, що орендовані будівлі не використовуються для цілей, визначених договором оренди, частина земельних ділянок площею 168 га, на які надано право орендарю використовувати для досягнення мети оренди, використовуються під засів кукурудзи і соняшника.

Також, місцевим господарським судом було враховано, що в матеріалах справи наявна довідка КЕВ м. Вінниці про те, що за період з 11.12.2013 р. по 05.03.2014 р. ТОВ "Приват-МДМ" заборгував КЕВ м. Вінниці кошти на загальну суму 24109,73 грн. з них 5341,34 грн. - по сплаті орендних платежів та 18768,39 грн. - по сплаті компенсації податку за землю. Крім того, було враховано і той факт, що для досудового врегулювання спору КЕВ м. Вінниця надіслав відповідачу повідомлення про відмову від Договору оренди №6/2012 від 18.07.2012 р. (Вих. №3220 від 18.10.2013 р.). Однак відповідач не відреагував на дану вимогу.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було прийнято до уваги правові положення, наведені у ст.. ст.. 651, 653 ЦК України.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції вказав на те, що за відповідачем мало місце прострочення строків оплати орендних платежів за договором оренди від 18.07.2012р. №6/2012, що є порушенням зобов'язання з боку відповідача за вказаним договором, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Крім того, судом взято до уваги, що порушення умов договору щодо сплати орендної плати та компенсації земельного податку підтверджується ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.12.2013 р. у справі № 902/1578/13 за позовом КЕВ м. Вінниці до ТОВ "Приват-МДМ" про стягнення 93 233, 26 грн. та вищевказаною довідкою КЕВ м. Вінниці.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та наведені вище висновки, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача про розірвання договору оренди від 18 липня 2012р. № 6/2012.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-МДМ" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.2014 р. у справі №902/71/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Між КЕВ та ТОВ «Приват-МДМ» було укладено договір оренди № 6/2012 від 18.07.12р., відповідно до якого, позивач передав в оренду відповідачу нерухоме майно. Відповідно до п. 2.1 договору передача майна в оренду відбувається на підставі акту прийому-передачі. Факт передачі нерухомого майна підтверджується Актом прийому-передачі від 18.07.12 р. (Додаток № 2 до договору).

При цьому, скаржник наголошує на тому, що у вказаному вище Акті прийому-передачі зазначено, що будівлі знаходяться у занедбаному стані та потребують проведення поточного та окремого капітального ремонту.

Скаржник також звертає увагу на те, що за умовами п.3.1 договору сторони погодили, що орендна плата становить 10085,68 грн., а 31.01.13 р. між сторонами було укладено Додатковий договір №1, відповідно до якого сторони змінили (зменшили) обсяг орендованого нерухомого майна та зменшили розмір орендної плати до 5625,00 грн.

На спростування висновків суду першої інстанції, скаржник посилається на положення ст. 651 ЦК України, яка була застосована судом першої інсанції, згідно з якою встановлено, що істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірною позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Як зазначає скаржник, суд першої інстанції встановив, що мало місце прострочення відповідачем строків оплати орендних платежів, що є порушенням зобов'язання з боку відповідача за вказаним договором, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладені договору. При цьому, суд в мотивувальній частині рішення зазначив, що станом на листопад 2013 року відповідач заборгував позивачу 93233,26 грн. та в ході судового засідання здійснив оплату заборгованості на суму 120143,39 грн. Тобто, станом на грудень 2013 року відповідач фактично здійснив авансовий платіж в сумі 26910,13 грн. та на день подачі даного позову - 12.01.14 р. у відповідача була відсутня заборгованість по сплаті орендних платежів.

З приводу тверджень позивача про наявність у відповідача заборгованості по сплаті компенсації податку на землю в сумі 18 768, 39 грн. скаржник вказує наступне.

Даний вид платежу, згідно умов договору оренди, є компенсацією податку на землю, а тому відповідач вважає, що позивач мав надати суду докази сплати даного виду податку, а судом мало бути досліджено та надано оцінку твердженням позивача. Отже, як стверджує скаржник, висновки суду про наявність істотного порушення умов договору, які стали підставою для розірвання договору оренди з посиланням на норми ст. 651 ЦК України, не ґрунтуються на нормах права та відповідних доказах, встановлених судом під час розгляду справи, а є лише припущенням.

Крім того, висновки суду першої інстанції щодо нецільового використання земельної ділянки спростовуються Листом, підписаним Відділом Держкомзему у Ямпільському районі та ТВО начальника КЕВ м. Вінниці «Інформація щодо наявності земель державної власності, які перебувають у користуванні частин Міноборони», з якого вбачається, що 217,6 га землі із земель бувшої військової частини с. Дзигівка є сільськогосподарськими угіддями.

Також в обґрунтування своєї правової позиції, скаржник посилається на положення ст.. 22 ЗК України, відповідно до якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, та п. 38 Положення «Про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затверджених Наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.97 р., відповідно до якого ділянки, що тимчасово не використовуються, дозволяється передавати у тимчасове використання для посіву сільськогосподарських культур.

Таким чином, на думку відповідача, твердження позивача щодо нецільового використання земельної ділянки є такими, що не відповідають дійсності, оскільки не суперечать меті оренди нерухомого майна - вирощуванню та утриманню ВРХ, свиней, домашньої птиці, для якої необхідний корм. Крім того, отримання коштів від реалізації частини с/г продукції, вирощеної на даній земельній ділянці, мали бути спрямовані на ремонт та приведення до необхідного для досягнення мети оренди стану приміщень.

В той же час, як стверджує апелянт, судом першої інстанції не було надано відповідної правової оцінки договору оренди, який, має ознаки комплексного договору - договору оренди майна та договору оренди земельної ділянки, та не було встановлено, що даний договір в силу норм ст. 6 Закону України «Про оренду землі» підлягає державній реєстрації, чого сторонами вчинено не було.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Факт несплати орендних платежів по договору впродовж 6 місяців, з червня 2013 р. по грудень 2013 року, апелянтом не заперечується, доказом цього є наявний в матеріалах справи Акт звірки взаємних розрахунків від 11.12.2013 р. Даний борг відповідачем був сплачений виключно внаслідок звернення КЕВ м. Вінниця до суду із відповідним позовом. В ході судового розгляду справи за позовом КЕВ м. Вінниця до ТОВ «Приват- МДМ» про стягнення заборгованості, відповідач здійснив оплату заборгованості на загальну суму 120 143, 39 грн. Внаслідок чого, ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.12.2013 р. у справі №902/1578/13 було припинено провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також позивач вказує на пункт 10.6.1. Договору, яким встановлено, що договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: використовує майно не відповідно до умов договору; не вніс плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу.

З урахуванням положень, наведених у п. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», позивач зазначає, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Крім того, процесуальний опонент скаржника вказує на те, що КЕВ м. Вінниця в жовтні 2012р., зважаючи на наявність заборгованості по сплаті орендних платежів впродовж 5 місяців, керуючись правом наданим ст. 782 ЦК України, надіслав ТОВ «Приват- МДМ» повідомлення про відмову від Договору оренди №6/2012 від 18.07.2012р. (Вих. №3220 від 18.10.2013 р.).

Також позивач зауважив, що станом на 18.04.2014 р. відповідач знову заборгував кошти в сумі 13 134, 83 грн., та всупереч умовам п. 3.9. та п. 5.2. Договору оренди №6/2012 не вніс завдатку в розмірі не меншому ніж орендна плата за перший місяць оренди. З урахуванням вказаного, стверджує, що така поведінка відповідача вказує на те, що ТОВ «Приват-МДМ» є недобросовісним орендарем, не має наміру виконувати зобов'язання по договору оренди №6/2012 належним чином, а відтак наявні законні підстави для розірвання Договору оренди №6/2012 від 18.07.2012 р.

Позивач наголошує на тому, що ТОВ «Приват-МДМ» орендовані будівлі не використовує взагалі, частина земельних ділянок, на які надано право орендарю використовувати для досягнення мети оренди, використовуються під засів кукурудзи і соняшника. ТОВ «Приват-МДМ» на землях Міністерства оборони України здійснює ведення товарного сільськогосподарського виробництва, хоча дозволу на такі дії орендарю не надавалось.

З урахуванням приписів ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони», позивач зазначає, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. В даному випадку такого дозволу не було.

За таких обставин, позивач наголошує на тому, що ТОВ «Приват-МДМ» в порушення вимог закону, за відсутності будь-яких дозволів чи погоджень, неправомірно використовує землі Міністерства оборони України для ведення сільськогосподарського виробництва.

З огляду на вказане вище, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до вимог закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

12 травня 2014 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Пояснила, що практично орендоване майно не використовувалося, оскільки перебуває в занедбаному стані та не заперечила факту засівання земельної ділянки сільськогосподарськими культурами. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.2014 р. у справі №902/71/14 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог.

Представник позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці в судове засідання не з'явився. Проте, в попередньому судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 22.04.2014 р. представник КЕВ м. Вінниці заявила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Наголосила на тому, що орендоване майно використовується не за призначенням. З огляду на зазначене, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Крім того, 12.05.2014 р. від позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №902/71/14 на іншу дату у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання.

Судова колегія дійшла висновку, що подане позивачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики зхастосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. (абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Підставою для відкладення розгляду справи позивач називає відсутність необхідного транспорту міжміського сполучення, який би надав змогу прибути у призначений день та час, при цьому не зазначає в чому саме полягає необхідність участі його представника в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене та приписи ст. ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення та реєстр Рівненського апеляційного господарського суду про відправку рекомендованої кореспонденції від 10.04.2014 р. (а.с. 231-233), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України апеляційна скарга підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення 18 липня 2012 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (позивач, орендодавець) та ТОВ "Приват-МДМ" (відповідач, орендар) договору оренди № 6/2012 (далі по тексту - Договір, а.с. 10-18).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом останнього є нерухоме військове майно - будівля №1 площею 273 кв.м., будівля №2 площею 259 кв.м., будівлю №7 площею 299 кв.м., будівлю №79 площею 95 кв.м., будівлю № 87 площею 421 кв.м., будівлю №97 площею 918 кв.м., будівлю №103 площею 2523 кв.м., будівлю №104 площею 720 кв.м. військового містечка №115, що знаходиться на балансі КЕВ м. Вінниця, розташоване за адресою: 24531, Вінницька область, Ямпільський район, с. Дзигівка, вартість якого визначена на 02.04.2012 р. за незалежною оцінкою та становить 804 442,00 грн.

За умовами п. 1.3 Договору назване в п. 1.1 нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання нерухомого майна з метою вирощування та розведення поголів'я великої рогатої худоби, свиней та домашньої птиці (як інше використання).

У п. 1.4. Договору сторони погодили, що стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком орендодавця та орендаря.

Згідно з п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 (три) роки і більше - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання - передачі майна.

Відповідно до Розділу 3 Договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (березень 2012 року) на рівні 12610 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (із змінами) (далі Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (березень 2012 року) 10085,68 грн. (додаток № 5). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за і користування визначається згідно з чинною Методикою на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного місяця.

У відповідності до п.п. 5.1., 5.3. Договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору; своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

За умовами п. 7.1. Договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором.

У п. 10.1. Договору визначено строк його дії, а саме: цей Договір укладено строком на два роки одинадцять місяців 14 днів, що діє з моменту підписання до 01 липня 2015 року включно.

Згідно з п.п. 10.2, 10.3 Договору умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору; зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін.

Пунктом 10.6. визначено, що сторони погоджуються, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: використовує майно не відповідно до умов договору; не вніс плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу; не робить поточний та інші види ремонтів орендованого майна згідно з умовами Договору; передає орендоване майно (його частку) у суборенду; не застрахував орендоване майно згідно з п. 5.8 цього Договору; не переглядає орендну плату у разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення розміру орендної плати; своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження майна.

У п. 10.7. сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; у разі смерті орендаря або банкрутства; реалізації (відчуження) майна.

Вказаний вище Договір засвідчений підписами сторін та скріплений їхніми печатками.

Згідно з Актом приймання-передачі нерухомого військового майна від 18.07.2012 р., зазначені будівлі були передані орендареві (а.с. 48). У відповідності до вказаного Акту, технічний стан будівель задовільний, проте будівлі знаходяться у занедбаному стані та потребують проведення поточного ремонту (підлога, стіни, покрівля), та окремого капітального ремонту (по відновленню віконних та дверних блоків, окремих конструкцій кроквяної системи покрівлі).

Разом з правом користування даними будівлями, орендарю було надано право для досягнення мети оренди користування прилеглою до будівель земельною ділянкою площею 289,95 га.

Крім того, 31 січня 2013 року між ТОВ "Приват-МДМ" та КЕВ м. Вінниця було укладено додатковий договір №1 від 31.01.2013 р. до Договору оренди № 6/2012 від 18.07.2012 р. Згідно умов Додаткового договору № 1 Орендарю було передано наступне майно: будівлю №7 площею 299 кв.м., будівлю №79 площею 95 кв.м., будівлю №87 площею 421 кв.м., будівлю №97 площею 918 кв.м., будівлю №104 площею 720 кв.м. військового містечка №115.

Вказаним додатковим договором було визначено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (грудень 2012 року) на рівні 5625,00 гри. та визначено, що орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 250 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Всі інші умови договору оренди №6/2012 від 18.07.2012 р. залишились незмінними.

В матеріалах справи міститься акт перевірки цільового використання орендованих будівель та контролю за виконанням орендарем умов та обов'язків договору оренди №6/2012 від 18.07.2012р. нерухомого військового майна, який складено комісією 01.10.2013 р. Відповідно до вказаного акту встановлено, що орендовані будівлі не використовуються для цілей, визначених договором оренди, частина земельних ділянок площею 168 га, на які надано право орендарю використовувати для досягнення мети оренди, використовуються під засів кукурудзи і соняшника. За результатами проведеної перевірки, комісія дійшла висновку, що орендар: не використовує будівлі відповідно меті оренди; не здійснює своєчасно капітальний та поточний ремонт орендованого майна; орендарем не сплачена орендна плата у вигляді завдатку, який вноситься протягом місяця з моменту підписання Договору; заборгованість становить понад чотирьох місяців; орендарем не поновлений страховий поліс та не наданий пожежний дозвіл (а.с. 171-172).

Крім того, під час проведення перевірки, прокуратурою було встановлено, що земельна ділянка, яка була надана ТОВ "Приват-МДМ" для досягнення мети оренди, використовується не за призначенням, а саме використовується відповідачем з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 173-174).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 12.05.2014 р. представник відповідача пояснила, що практично орендоване майно для вирощування поголів'я ВРХ, свиней та птиці не використовувалося, оскільки майно було передане в занедбаному стані. Підтвердила, що не заперечує факту засівання земельної ділянки соняшником та кукурудзою.

Вказаним вище підтверджується порушення відповідачем пункту 5.1. Договору щодо використання орендованого майна не за призначенням, яке було обумовлено сторонами у договірному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, КЕВ м. Вінниця надіслав відповідачу повідомлення про відмову від Договору оренди №6/2012 від 18.07.2012 р. (Вих. № 3220 від 18.10.2013 р.) з тих мотивів, що станом на 17.10.2013 р. за відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 31713, 23 грн. за період з червня 2013 р. по жовтень 2013 р. за використання орендованого майна (а.с. 170). Докази реагування відповідача на вказану вимогу в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до письмових пояснень, позивач повідомив про те, що в листопаді 2013 року КЕВ м. Вінниця звернувся до господарського суду Вінницької області із позовною заявою про стягнення з ТОВ "Приват-МДМ" заборгованості в сумі 93 233,26 грн. В ході судового розгляду ТОВ "Приват-МДМ" здійснив оплату заборгованості на загальну суму 120143,39 грн. Внаслідок чого, ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.12.2013 р. у справі № 902/1578/13 було припинено провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, факт несплати відповідачем орендних платежів та компенсації податку за землю підтверджується вказаними вище.

Згідно з актом взаємних розрахунків від 11.12.2013 р., складеним між КЕВ М.Вінниця та ТОВ "Приват-МДМ", встановлено кінцеве сальдо 15 132, 00 грн. на користь ТОВ "Приват-МДМ" (а.с. 175). Акт засвідчений підписами сторін та скріплений печатками останніх.

Згідно з довідкою КЕВ м. Вінниці за період з 11.12.2013р. по 05.03.2014 р. ТОВ "Приват-МДМ" заборгував КЕВ м. Вінниці кошти на загальну суму 24109,73 грн. з них 5341,34 грн. - по сплаті орендних платежів та 18768,39 грн. - по сплаті компенсації податку за землю (а.с. 197).

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Предметом позову у даній справі є вимога про розірвання договору оренди №6/2012 від 18.07.2012р.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, між сторонами склалися правовідносини на підставі укладення договору оренди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зі змісту спірного договору оренди вбачається, що предметом останнього є військове нерухоме майно.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" невиконання сторонами своїх зобов'язань визначено як підстава для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду ( ч. 3 ст. 26 Закону).

За умовами п.п. 5.1., 5.3. Договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору; своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як свідчать матеріали справи, орендар не здійснював користування земельних ділянок для досягнення мети оренди (вирощування та розведення поголів'я великої рогатої худоби, свиней та домашньої птиці), а саме використовував їх з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний факт підтверджується результатами перевірки прокуратури, проведеної в липні 2013 року, та перевірки цільового використання орендованих будівель, здійсненої фахівцями КЕВ м. Вінниця у жовтні 2013 року, і не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 10.6.1. Договору, сторони погоджуються, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар використовує майно не відповідно до умов договору.

В силу дії ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 9.3 договору сторони погодили, що спори, які виникають за цим договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з п. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати у спірний період виникли на підставі договору оренди від 18.07.2012 р. №6/2012, згідно з умовами якого (з врахуванням змін, внесених додатковим договором №1 від 31.01.2013 р. до Договору оренди № 6/2012 від 18.07.2012 р.) орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (грудень 2012 року) на рівні 5625,00 гри. та визначено, що орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме актом взаємних розрахунків від 11.12.2013р., складеним між КЕВ м. Вінниця та ТОВ "Приват-МДМ", який засвідчений підписами сторін та скріплений печатками останніх, стверджується той факт, що відповідач визнає факт несплати орендних платежів впродовж шести місяців (з червня 2013 року по грудень 2013 року). Вказана заборгованість була сплачена лише після звернення позивача з позовом до господарського суду Вінницької області та порушенням провадження у справі, що підтверджується ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.12.2013 р. у справі № 902/1578/13 за позовом КЕВ м. Вінниці до ТОВ "Приват-МДМ" про стягнення 93 233, 26 грн. При цьому, довідкою КЕВ м. Вінниці підтверджується факт заборгованості за період з 11.12.2013 р. по 05.03.2014 р. на загальну суму 24109,73грн.

Таким чином, за наведеного вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції констатує факт неналежного виконання відповідачем умов договору оренди в частині здійснення зобов'язань по сплаті орендних платежів та по сплаті компенсації податку за землю.

Відповідно до п. 10.6.1. Договору, сторони погоджуються, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар не вніс плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу.

Тобто, право на розірвання договору згідно його умов виникає у орендодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць.

Як було зазначено вище, пунктом 10.6. Договору визначено, що сторони погоджуються, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: використовує майно не відповідно до умов договору; не вніс плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу; не робить поточний та інші види ремонтів орендованого майна згідно з умовами Договору; передає орендоване майно (його частку) у суборенду; не застрахував орендоване майно згідно з п. 5.8 цього Договору; не переглядає орендну плату у разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення розміру орендної плати; своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження майна.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині використання орендованого майна відповідно до умов договору та щодо здійснення орендних платежів в обумовлені договором строки є доведеним та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди у порядку ст.. 651 ЦК України є підставними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 10.7 договору оренди чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного, такого, що узгоджується з нормами закону та обставинами справи, висновку стосовно наявності правових підстав для задоволення позову про розірвання спірного договору оренди нерухомого майна від 18.07.2012 р. № 6/2012.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.2014р. у справі №902/71/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-МДМ" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 05.03.2014 р. у справі №902/71/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-МДМ" - без задоволення.

2. Справу № 902/71/14 надіслати господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.