Ухвала суду № 38644351, 12.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року справа №812/2397/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Куленка О.Д., за участі представника позивача Масленнікової Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 812/2397/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.03.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 04.04.2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області та просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 26.03.2014 року головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» у сумі 1 390 387,20 грн., що знаходяться у касі або інших сховищах боржника; зобов'язати відповідача винести постанову про зняття арешту з коштів позивача у сумі 1 390 387,20 грн., що знаходяться у касі або інших сховищах боржника.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія». Роз'яснено позивачу право звернення з даними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства до Свердловського міського суду Луганської області. Адміністративний позов разом з додатками повернуто позивачу.

Позивач не погодився з даним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ст.ст. 86, 159, 181, Кодексу адміністративного судочинства України, Закон України «Про виконавче провадження» та зазначає, що у позивача були всі законні підстави звертатися до адміністративного суду з позовом, оскільки ним оскаржується постанова про накладення арешту на кошти при примусовому виконанні саме зведеного виконавчого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

07 квітня 2014 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що позивач оскаржує постанову Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області від 26.03.2014 року про арешт коштів позивача у сумі 1 390 387, 20 грн., яка винесена безпосередньо на підставі судових наказів Свердловського міського суду у Луганській області та декількох наказів Господарського суду Луганської області, оскільки з постанови не вбачається, що примусове виконання проводиться у рамках зведеного виконавчого провадження, то позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з частиною першою статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (зі змінами, внесеними постановами Пленуму ВАСУ від 21.05.2012 року № 5, від 14 вересня 2012 року № 10, від 30 вересня 2013 року № 14) судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про арешт коштів, що знаходяться у касі або інших сховищах боржника від 26 березня 2014 року винесена державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження № 245/2 щодо примусового виконання судових наказів Господарського суду Луганської області і Свердловського міського суду Луганської області (а.с. 48).

Таким чином, судом першої інстанції помилково відмовлено у відкритті провадження у справі та зроблено висновок, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає цілком слушним довід апеляційної скарги щодо обов'язку суду залишити без руху позовну заяві у випадку коли є сумніви відносно юрисдикції або наявності доказів на підтвердження обґрунтування позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202, п. 6 ч. 1 ст. 205, 206, ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» у справі № 812/2397/14 - задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 812/2397/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.03.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст складено 14 травня 2014 року.

Головуючий суддя Г. М. Міронова

Судді: І. В. Юрко

А. А. Блохін