Постанова № 38644308, 12.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 року 810/2448/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області до Виробничого управління Водопровідно-каналізаційного господарства "Тетіївводоканал" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Тетіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області з позовом до Виробничого управління Водопровідно-каналізаційного господарства "Тетіївводоканал" про стягнення податкового боргу у сумі 140912, 11 грн

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий борг відповідача по податку на додану вартість та з податку на прибуток становить 140912 грн. 11 коп. Позивачем було вжито всіх заходів щодо добровільного погашення відповідачем заборгованості перед бюджетом але заборгованість до цього часу відповідачем не погашена, тому позивач звернувся до суду.

У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 12.05.2014 року представником позивача Коваль А.В. надано суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в якому зазначено, що позивач просить справу розглянути в порядку письмового провадження.

Також, 12 травня 2014 року відповідач надав до суду письмову заяву, в якій підтвердив наявність заборгованості у сумі140912, 11 грн., а також заявив про визнання позову, просив розглядати справу в порядку письмового провадження.

На підставі ст. 122, статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач в будь-який час до закінчення судового розгляду має право визнати адміністративний позов повністю або частково.

Враховуючи положення статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, визнання адміністративного позову має бути викладено в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, розглянувши заяву відповідача, встановивши наявність у представника відповідача повноважень визнавати позов, з'ясувавши, що визнання позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів яких-небудь осіб, визнання позову прийняв.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

6 липня 1999 р. відповідач зареєстрований юридичною особою, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія ААБ № 327860 , взятий на облік платника податків з 19 березня 1997 р. за № 275, що підтверджується відповідною довідкою від 14 лютого 2011 р. № 187 та 21 жовтня 1997 р. зареєстрований платником податку на додану вартість.

Станом на 15.04.2014 року податковий борг відповідача становить 140912,11 грн., який складається з заборгованості по податку на додану вартість в сумі 95752, 11 грн. та по податку на прибуток в сумі 45160 грн.

Щодо заборгованості по податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно ст. 15 п. 15.1. Податкового Кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового Кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 203 Податкового Кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків, крім випадків, передбачених податковим законодавством, самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податкові (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем було подано до Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області:

16.12.2013 року Податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року, в якій відповідач самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду - 15761 грн. 00 коп.;

15.01.2014 року Податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013року , в якій відповідач самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду - 17224 грн. 00 коп.;

13.02.2014 року Податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року , в якій відповідач самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду - 21524 грн. 00 коп.;

17.03.2014 року Податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року , в якій відповідач самостійно визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду - 23493 грн. 00 коп.

На день розгляду справи суму податку на додану вартість визначену вказаними вище податковими деклараціями відповідач не сплатив.

Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

10.01.2014 року позивачем було проведено перевірку відповідача щодо своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість, терміном сплати 30.07.2013 року, 30.08.2013 року, 30.09.2013 року, 01.10.2013 року, 30.10.2013 року, 30.11.2013 року, за результатами якої складено Акт № 4/152/24891021 від 10.01.2014 року про результати камеральної перевірки ВУ ВКГ "Тетіївводоканал" щодо своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість.

Відповідно до вказаного вище Акту, перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог п. 203.2 Податкового Кодексу України, не своєчасно сплачено ПДВ , в зв'язку з чим на підставі п.126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України нараховано штрафну санкцію у сумі 2206,5 грн. та 13367, 41 грн.

На підставі зазначеного Акту № 4/152/24891021 від 10.01.2014 року позивачем було виставлено відповідачу податкове повідомлення-рішення №0000011500 від 10.01.2014 року, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію в розмірі 2206,5 грн. та №0000021500 на суму 13367, 41 грн., які були вручені відповідачу 10.01.2014 року.

Відповідно до ст. 203 Податкового Кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно ст. 57 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 126 Податкового Кодексу України, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Станом на день розгляду справи зазначена сума штрафу відповідачем не сплачена.

Разом з тим, у відповідності до ст.129 Податкового Кодексу України було нараховано пеню в розмірі 2176, 2 грн.

Отже, судом встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача з податку на додану вартість становить - 95752, 11 грн.

Щодо заборгованості по податку на прибуток суд зазначає.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем було подано до позивача 25.02.2014 року Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік , в якій відповідач самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 45160 грн..

Станом на день розгляду справи заборгованість в сумі 45160 грн. відповідачем не сплачена.

Отже, сума заборгованості відповідача по податку на прибуток становить 45160 грн. Відповідно до п.п 14.1. 175 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Отже, відповідно заборгованість відповідача у сумі 140912, 11 грн. є податковим боргом .

Наявність та розмір податкового боргу відповідача підтверджується: копіями податкових повідомлень - рішень, податкових вимог, Довідкою від 15.04.2014 року №796/9/25-00-25, Актом перевірки № 4/152/24891021 від 10.01.2014 року, копіями податкових декларацій.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пунктом 95.2. ст. 95 Кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 20.1.18 ст. 20 Податкового Кодексу України, передбачено, що органи державної податкової служби мають право, звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Також відповідно до пункту 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем визнано позов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області - підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства «Тетіївводоканал» на користь Державного бюджету України в особі Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби заборгованість в розмірі 140912 (сто сорок тисяч дев'ятсот дванадцять) гривень 11 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.