Постанова № 38643866, 16.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року 14:35 Справа № 808/2113/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 88 836,83 грн.,

за участю представників: від позивача - не з'явився, від відповідача - не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - позивач, УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя) до Публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» (далі - відповідач, ПАТ «ЗАЗ»), у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 88 836,83 грн. витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що за період грудень 2013 - лютий 2014 року включно сума належна до відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) колишнім працівникам відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 склала 88 836,83 грн., яка не була сплачена.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. До суду надав письмові пояснення до позову, разом із заявою про розгляд справи за його відсутності. На задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився. Про місце, час та дату судового засідання повідомлений належним чином 07 квітня 2014 року. До суду 16 квітня 2014 року подав заперечення на позов. Про причину неприбуття у судове засідання суд не повідомлено.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

На підставі приписів частини 6 статті 12 та частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ «ЗАЗ» є платником збору на обов'язкове пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зареєстроване в УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400 (надалі Закон № 400) визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Судом встановлено, що колишнім працівникам ПАТ «Запорізький арматурний завод»:

16 грудня 2003 ОСОБА_1, який працював на підприємстві відповідача та виконував роботу, яка згідно законодавства дає йому право на пенсію на пільгових умовах, призначено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Стаж роботи на ПАТ «Запорізький арматурний завод» становить 07 років 21 день, відповідно частка плати даного підприємства становить 70,58 %. Загальна сума плати за період з грудня 2013 року по лютий 2014 року становить 6 324,24 грн., звідси сума плати даного підприємства Пенсійному фонду України становить 4 463,64 грн., проте у позові позивач просить суд стягнути по вищевказаному пенсіонеру лише суму 4 463,56 грн.

15 лютого 2009 року ОСОБА_2, яка працювала на підприємстві відповідача та виконувала роботу, яка згідно законодавства дає їй право на пенсію на пільгових умовах, призначено пенсію пенсії за віком. Стаж роботи на ПАТ «Запорізький арматурний завод» становить 07 років 06 місяців, відповідно частка плати даного підприємства становить 100 %. Загальна сума плати за період з грудня 2013 року по лютий 2014 pоку становить 3 500,58 грн.

20 лютого 2008 року ОСОБА_4, який працював на підприємстві відповідача та виконував роботу, яка згідно законодавства дає йому право на пенсію на пільгових умовах, призначено пенсію пенсії за віком. Стаж роботи на ПАТ «Запорізький арматурний завод» становить 09 років 09 місяців 15 днів, відповідно частка плати даного підприємства становить 97,92 %.

Загальна сума плати становить 5 139,16 грн. за період з грудня 2013 року по лютий 2014 pоку, становить 49 779,21 грн., а саме згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку:

за грудень 2013 року ОСОБА_4 нараховано 46 336,89 грн. (у графі 17 «сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку» - 44 746,94 грн., у графі 18 «місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії» - 1 589,95 грн.);

за січень 2014 року ОСОБА_4 нараховано 1 721,16 грн. (графа 18 «місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії»);

за лютий 2014 року ОСОБА_4 нараховано 1 721,16 грн. (графа 18 «місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії»).

Нарахування ОСОБА_4 у грудні 2013 року суми 44 746,94 грн., яка зазначена у графі 17 розрахунку, виникла у зв'язку з виконанням позивачем постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 02 липня 2013 року по адміністративній справі № 0814/14551/2012 (провадження № 2-а/334/42/2013), якою, зокрема, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Запоріжжя поновити розмір пільгової пенсії ОСОБА_4 та здійснити виплату ОСОБА_4 всіх недоотриманих пенсійних виплат з 01 липня 2011 року.

12 лютого 2007 року ОСОБА_3, яка працювала на підприємстві відповідача та виконувала роботу, яка згідно законодавства дає їй право на пенсію на пільгових умовах, призначено пенсію за віком. Стаж роботи на ПАТ «Запорізький арматурний завод» становить 07 років 6 місяців, відповідно частка плати даного підприємства становить 100 %. Загальна сума плати з лютого 2014 pоку становить 31 093,48 грн.

За лютий 2014 року ОСОБА_3 нараховано 31 093,48 грн. (у графі 17 «сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку» - 29 999,34 грн., у графі 18 «місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії» - 1 094,14 грн.).

Нарахування ОСОБА_3 у лютому 2014 року суми 29 999,34 грн., яка зазначена у графі 17 розрахунку, виникла у зв'язку з виконанням позивачем постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 02 липня 2013 року по адміністративній справі № 0814/14551/2012 (провадження № 2-а/334/42/2013), якою, зокрема, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Запоріжжя поновити виплату пільгової пенсії ОСОБА_3 та здійснити виплату ОСОБА_3 всіх недоотриманих пенсійних виплат з 01 липня 2011 року.

Як встановлено з матеріалів справи, колишнім працівникам відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, були призначені та виплачуються пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зайнятість вищезазначених пенсіонерів у відповідача на роботах з особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок відповідача по кожному пенсіонеру, а саме по ОСОБА_1 - довідка № 302 від 11 грудня 2003 року, по ОСОБА_2 довідка № 42 від 06 квітня 2009 року, по ОСОБА_4 - довідка № 245 від 21 листопада 2007 року, по ОСОБА_3 - довідка № 29к від 28 березня 2007 року.

Відповідно до пункту 2 прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції встановлено, що платниками страхових внесків є підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Надсилання позивачем та отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, підтверджується наявними у матеріалах справи супровідними листами та копіями повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підтверджується наявність у відповідача зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій вищезазначеним пенсіонерам за грудень 2013 року - лютий 2014 року у розмірі 88 836,83 грн., яке не було ним виконано.

Зазначені розрахунки складені з дотриманням позивачем всіх необхідних вимог Інструкції. Розмір сум відшкодування фактичних витрат на витрату та доставку пенсій по кожному з вищезазначених пенсіонерів визначено позивачем з дотриманням вимог Закону № 1058-IV та Інструкції.

Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем за період з грудня 2013 року по лютий 2014 року у судовому порядку не оскаржувалися.

Крім того, судом досліджено довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, видані відповідачем вищезазначеним пенсіонерам, які працювали на роботах за Списком № 1.

Разом з цим, відповідач не надав суду будь-яких платіжних документів, які б свідчили про повне/часткове відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій вищезазначених пенсіонерів.

Згідно наведених норм чинного законодавства у відповідача наявний обов'язок по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Щодо посилання представника відповідача на те, що ПАТ «Запорізький арматурний завод» не повинен відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам ЗВО «Арматуробудування», оскільки відповідач не є правонаступником ЗВО «Арматуробудування», а ЗВО «Арматуробудування» ліквідовано без правонаступників, суд зазначає наступне.

Законом Союзу Радянських Соціалістичних Республік «Про державне підприємство (об'єднання)» від 30 червня 1987 року (далі - Закон Про підприємство) визначаються економічні і правові основи господарської діяльності соціалістичних державних підприємств (об'єднань).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону «Про підприємство» державні підприємства (об'єднання), поряд з кооперативними, є основною ланкою єдиного народногосподарського комплексу. Згідно частини 2 статті 1 Закону Про підприємство, підприємство є юридичною особою, користується правами і виконує обов'язки, пов'язані з його діяльністю, володіє відособленою частиною загальнонародної власності і має самостійний баланс. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку і самофінансування. Виробнича, соціальна діяльність підприємства і оплата праці здійснюються за рахунок зароблених трудовим колективом коштів.

Частиною 1 статті 5 Закону «Про підприємство» передбачалось, що у галузях народного господарства відповідно до цілей і завдань господарської діяльності, особливостей структури та організації управління діють різні види об'єднань і самостійні підприємства. Основними видами об'єднань є виробничі і науково-виробничі. Об'єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону «Про підприємство» в об'єднанні його структурні одиниці діють на госпрозрахункових засадах і відповідно до положень про них, затверджуваних об'єднанням, складаються з підрозділів. Структурна одиниця може мати окремий баланс і рахунки в установах банків, її структура затверджується об'єднанням. Об'єднання закріплює за структурною одиницею необхідні основні фонди та оборотні засоби, визначає порядок здійснення внутрігосподарських відносин і вирішення спорів між структурними одиницями, а також відповідальність за невиконання ними своїх обов'язків. Структурна одиниця в межах наданих їй законодавством і об'єднанням прав розпоряджається закріпленим за нею майном і укладає від імені об'єднання господарські договори з іншими організаціями.

З матеріалів справи встановлено, що Запорізьке виробниче об'єднання «Арматуробудування» створено на підставі наказу Міністерства хімічного та нафтового машинобудування СРСР від 22 жовтня 1975 року № 221. До його складу увійшли три самостійних підприємства ДП «Запорізький арматурний завод», ДП «Сімферопольський арматурний завод» та ДП «Славгородський арматурний завод».

Суд, дослідивши статут Запорізького державного виробничого об'єднання арматуробудування (ВО «Запоріжпромарматура») встановив, що відповідно до пункту 1.7 статуту підприємства, що входять до складу об'єднання, користуються повною господарською та юридичною самостійністю. Пунктом 2.1 Статуту передбачено, що цілями галузевого об'єднання підприємств є координація і подальший розвиток виробничої кооперації, що склалася за роки сумісної діяльності, з метою розширення номенклатури і підвищення якості промислової арматури на базі найвищих досягнень вітчизняної та зарубіжної техніки і технології, забезпечення прибутку.

З наведеного суд дійшов висновку, що до складу Запорізького державного виробничого об'єднання арматуробудування входили три самостійні підприємства, зокрема ДП «Запорізький арматурний завод». Об'єднання діяло відповідно до власного статуту та з відповідною метою - координація і подальший розвиток виробничої кооперації, фактичного об'єднання виробничих потужностей чи передачі майна не відбувалося. Отже, особи, які приймалися до роботи на виробництво (цех, дільниця, тощо) фактично працювали на підприємстві, яке входило до складу об'єднання. З наданої до матеріалів справи копій трудових книжок судом встановлено, що

ОСОБА_1 працевлаштовано до ЗВО «Арматуробудування» (мовою оригінала: 11 березня 1981 року «принят в чугуннолитейный цех № 2 слесарем-ремонтником по 4 разряду», 01 квітня 1981 року «переведен в чугунолитейном цехе № 2 термистом на печах 4 разряда»);

ОСОБА_2 працевлаштовано до ЗВО «Арматуробудування» (мовою оригінала: 31 липня 1982 року «принята в чугунолитейный цех № 1 учеником земледела», 03 листопада 1982 року «присвоен первый разряд земледела»);

ОСОБА_4 працевлаштовано до ЗВО «Арматуробудування» (мовою оригінала: 07 вересня 1984 року «принят в чугунолитейный цех мастером кранового хозяйства», 04 жовтня 1984 року «переведен в том же цехе мастером участка термической обработки и обрубки литья»);

ОСОБА_3 працевлаштовано до ЗВО «Арматуробудування» (мовою оригінала: 11 жовтня 1985 року «принята в чугунолитейный цех крановым машинистом плавительного участка 4 разряда»);

Суд зазначає, що надалі у зв'язку з проголошенням незалежності України Верховною радою України прийнято Закон України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. На виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 227 від 24 вересня 1991 року про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України».

Розпорядженням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 92-р від 27 січня 1992 року «Про перереєстрацію Запорізького арматурного заводу Держоборонпроммаша України», перереєстровано із союзного підпорядкування в підпорядкування Держоборонпроммаша України Запорізький державний арматурний завод. 25 листопада 1991 року головою Держоборонпроммаша України затверджено статут Запорізького арматурного заводу Держоборонпроммашу України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 15 червня 1993 року «Про корпоратизацію підприємств» (далі - Указ) встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства. Відповідно до пункту 2 Указу засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

03 лютого 1994 року відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року «Про корпоратизацію підприємств» розпорядженням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 100-р «Про перереєстрацію державного підприємства «Запорізький арматурний завод» в відкрите акціонерне товариство» перереєстровано ДП «Запорізький арматурний завод» в ВАТ «Запорізький арматурний завод». І саме зі створенням 03 лютого 1994 року ВАТ «Запорізький арматурний завод» відповідач ототожнює виникнення у нього зобов'язань перед Пенсійним фондом України.

Згідно до частини 1 статті 23 Закону Про підприємство реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перебудова) і припинення діяльності підприємств провадяться у встановленому порядку за рішенням органу, який є правомочним створювати відповідні підприємства.

Відповідно до пункту 4.2 статуту підприємства, які входять до об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.

Згідно пунктом 4.3 статуту вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із об'єднання здійснюється за згодою власника майна та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при перереєстрації ДП «Запорізький арматурний завод» в ВАТ «Запорізький арматурний завод» ДП «Запорізький арматурний завод» фактично вийшло зі складу виробничого об'єднання - ЗВО «Арматуробудування». Водночас, відповідач, перебуваючи у складі виробничого об'єднання ЗВО «Арматуробудування», здійснював господарську діяльність на засадах самостійності, тобто ДП «Запорізький арматурний завод» було самостійним підприємством у складі об'єднання. Наявність чи відсутність факту передачі майна, а також правонаступництва відповідачем прав та обов'язків ЗВО «Арматуробудування» не впливає на зобов'язання ПАТ «Запорізький арматурний завод» перед Пенсійним фондом, оскільки з аналізу вище викладеного встановлено, що змінилася лише організаційно - правова форма підприємства відповідача, а особи, що фактично працювали на виробництві ДП «Запорізький арматурний завод», продовжували там працювати і надалі. Наведене також відображається і в трудових книжках пенсіонерів, які прийняті на роботу до ЗВО «Арматуробудування» у чавунолітейний цех.

Крім того, посилання представника відповідача на те, що довідки пенсіонерів відкликались ВАТ «Запорізький арматурний завод», і у свою чергу підприємством видавались оновлені довідки, суд не бере до уваги, оскільки судовими рішеннями (окремо по кожному пенсіонеру) судами встановлено правомірність призначення пенсіонерам пенсій, у відповідності з наявним трудовим стажем на підприємстві відповідача.

На момент розгляду справи в суді заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах у розмірі 88 836,83 грн. відповідачем не сплачено, заборгованість перед Пенсійним фондом не погашена.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій у повному розмірі. Тому, заборгованість у сумі 88 836,83 грн. за період грудень 2013 року - лютий 2014 року, яка обліковується за відповідачем перед органом Пенсійного фонду України, підлягає стягненню.

Отже, доводи відповідача не приймаються судом до уваги з підстав зазначених вище.

За правилами частин 1, 6 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

У відповідності до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» (код ЄДРПОУ 14309190) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 20508404, на розрахунковий рахунок 25601301001079 в Запорізькому обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код платежу 50020600) заборгованість у розмірі 88 836,83 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять шість гривень вісімдесят три копійки) грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період грудень 2013 - лютий 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк (з дня отримання копії постанови), апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов.