Ухвала суду № 38643335, 14.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року м. Київ К/9991/15382/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Сєтова М.О.,відповідача:Маісурадзе З.А.,прокурора:Чубенка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 02.02.2009 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 р.

у справі №23/524-АП-3/751/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

за участю Прокурора Запорізької області,

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2009 р. адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.07.2005 р. №0000061313/2 у частині нарахування 2 394,00 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.07.2005 р. №0000061313/2.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку з проведеною реорганізацією на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази реорганізації відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період 20.12.2004 р. по 03.03.2005 р. відповідачем було проведено позапланову комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2004 р., про що 03.03.2005 р. складено акт №6/13-31-3-00130926.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем було порушено:

пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.8 пп.5.4.9 п.5.4, п.5.9 ст.5, пп.12.1.1, пп.12.1.5 п. 12.1, пп.12.4.1 п.12.4 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2003 р. на суму 216,00 грн.; занижено податок на прибуток на суму 7 188 110,48 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2004 р. на суму 7 019 199,63 грн., 2 квартал 2004 р. на суму 168 910,85 грн., завищено податок на прибуток за 3 квартал 2004 р. на суму 2 431,00 грн.;

пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого не було нараховано авансовий внесок на суму дивідендів у розмірі 495 550,70 грн., у тому числі: 1 квартал 2004 р. на суму 259 907,70 грн., 3 квартал 2004 р. на суму 235 643,00 грн., а всього, відповідно до висновків акту перевірки, позивачем було занижено загальну суму валового доходу у перевіряємому періоді у розмірі 28 781 906,36 грн., у тому числі: за 1 квартал 28 069 867,51 грн., за 2 квартал 2004 р. на суму 712 038,85 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2005 р. №0000061313/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 14 504 541,55 грн., у тому числі основний платіж - 7 681 230,18 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6 823 311,37 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення, податковою адміністрацією було прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2005 р. №0000061313/0 у частині штрафних санкцій у розмірі 247 775,35 грн., які застосовані на авансові внески з податку на прибуток, нараховані на дивіденди, та було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2005 р. №0000061313/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 14 256 766,20 грн., у тому числі основний платіж - 7 681 230,18 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6 575 536,02 грн., яке і є предметом оскарження у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали, рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2004 р. у справі №21/25 за позовом ДП «Енергоринок» до ВАТ «Запоріжжяобленерго» було визнано заборгованість до стягнення з останнього на користь позивача у сумі 55 792 635,36 грн., що виникла внаслідок несплати за електроенергію, отриману з 01.11.2002 р. по 31.05.2003 р.

На підставі листа від 13.01.2004 р. №112/06 ВАТ «Запоріжжяобленерго» до ДП «Енергоринок» було зараховано суму переплати за грудень 2003 року в рахунок погашення заборгованості за січень 2003 року у сумі 10 840 909,96 грн. та за травень 2003 року у сумі 282 857,89 грн. Таким чином, судами було встановлено, що заборгованість ВАТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» згідно акту звірки розрахунків за продану з ОРЕ електроенергію ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 27.01.2004 р. №01/52-389 за грудень 2003 року станом на 01.01.2004 р. у справі №21/25 склала 44 668 867,51 грн.

У 1 кварталі 2004 р. позивачем було збільшено валові доходи на суму 16 599 000,00 грн. згідно пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2004 р. у справі №21/25.

У лютому - вересні 2004 року погашення заборгованості у справі №21/25 не відбувалось.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивач в порушення пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизив валовий дохід на суму 28 069 867,51 грн. у 1 кварталі 2004 року, у результаті чого йому було донараховано податок прибуток у розмірі 7 017 466,88 грн. - основного платежу та 6 315 720,19 грн. - штрафних санкцій.

Із наведеним висновком податкового органу не погодився суд попередньої інстанції, вказавши на те, що такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2004 р. у справі №21/25 набрало законної сили тільки 07.04.2004 р. (2-й квартал 2004 р.), тобто після його перегляду в апеляційному порядку Запорізьким апеляційним господарським судом, який своєю постановою від 07.04.2004 р. змінив рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2004 р. у справі №21/25, що виключає необхідність збільшувати позивачу валовий дохід за 1 квартал 2004 року на суму 28 069 867,51 грн.

За змістом пп.12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

На думку податкового органу вказані нормативні положення не ставлять в залежність зобов'язання платника податку - покупця збільшувати валові доходи від моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

У той же час, колегія суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що застосування терміну «прийняття рішення», наведене у абз. "б" пп.12.1.5. п. 21.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», можливе виключно з урахуванням системного аналізу норм Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого судове рішення, яке не набрало законної сили, не є обов'язковим для виконання.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2004 р. у справі №21/25, яким визнано заборгованість позивача у даній справі перед ДП «Енергоринок», було оскаржено до Запорізького апеляційного господарського суду, з огляду на що, суд апеляційної інстанції, з урахуванням ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (у даному випадку з 07.04.2004 р.), обгрунтовано зазначив, що висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу саме за І-й квартал 2004 р. є помилковим.

Що стосується висновків акту перевірки щодо встановлених порушень позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали у заниженні валового доходу на вартість понаднормативних витрат електроенергії у розмірі 591 920,45 грн., що призвело до нарахування податкового зобов'язання у розмірі 147 980,11 грн. основного платежу та 118 384,09 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд апеляційної інстанції також правомірно визначився із наступним.

Так, відповідач зазнає, що при перевірці правильності визначення валового доходу у 2 кварталі 2004 року позивача було встановлено, що останнім не включено до розрахунку приросту(убутку) балансової вартості запасів по графі 4 таблиці 1, додатку К1/1 «Запаси використані не у господарській діяльності» та р.1.02 Декларації, вартість понаднормативно втраченої електроенергії у сумі 591 920,45 грн.

Суд апеляційної інстанції, даючи оцінку наведеним порушенням, вказав на висновок судово-економічної експертизи від 12.08.2010 р. №6286, відповідно до якого встановлені відповідачем порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ґрунтуються на первинних документах бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1998 р. № 124 «Про затвердження порядку ведення приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів), що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів», обліку підлягають покупні товари та малоцінні предмети на складах, матеріали, сировина, комплектуючи вироби та напівфабрикати на складах, незавершеному будівництві, залишках готової продукції на складах.

У той же час, електрична енергія за своїми ознаками не підпадає під визначення запасів, оскільки відрізняється від інших товарів, сировини, матеріалів, тощо особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками, які включають в себе неможливість складування.

Отже, такий ресурс не може зберігатися на складах, у незавершеному виробництві та у залишках готової продукції, оскільки електроенергія за своєю фізичною природою не може накопичуватись, що дає підстави погодитись з висновками суду апеляційної інстанції стосовно відсутності у діях позивача встановлених перевіркою порушень п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що могли б призвести до заниження валового доходу.

Суд попередньої інстанції також цілком правомірно погодився із висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності доводів податкового органу, відповідно до яких позивачем в порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в І кварталі 2004 року включено суму 5040,02 грн., в якості витрат на оплату послуг ЗДП «Трейд Лайн» до складу валових через непідтвердження таких витрат відповідними первинними документами.

Так, згідно пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З правого аналізу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також з вимог ведення податкового обліку, не вбачається обмеження форми та виду документів які підтверджують понесені витрати підприємства, тоді як вартість отриманих позивачем послуг від ЗДП «Трейд Лайн» з обслуговування автомобіля «Шкода» підтверджено відповідним первинним документом, а саме - актом виконаних робіт, який було проігноровано відповідачем під час перевірки.

Разом із тим, колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновком суду попередньої інстанцій у частині встановлених відповідачем порушень позивачем вимог пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали у ненарахуванні авансового внеску на суму дивідендів у розмірі 495 550,70 грн.

Так, відповідно до пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

За приписами абз. 1, 3 пп. 7.8.2 п. 7.8 цього ж Закону емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.10 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визначено, що державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Як свідчать матеріали справи, частина статутного фонду позивача, що належить державі складає 60,2475%.

Перевіркою було встановлено, що згідно звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2004 року та звіту про фінансові результати за 9 місяців 2004 року чистий прибуток підприємства склав, відповідно, 11 504 000,00 грн. та 10 430 000,00 грн.

Надаючи оцінку обставинам справи та аналізуючи наведені нормативні положення у їх сукупності, суд першої інстанції правомірно визначився із тим, що статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визначено обов'язок платників податків сплатити до бюджету суму коштів, яка за своєю природою відрізняється від податків і зборів, натомість є обов'язковим відрахуванням до бюджету, який не може ставитись у залежність від рішень органів управління товариства. Відтак, спірна сума підлягала обов'язковому перерахуванню до бюджету як частина прибутку.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було.

Згідно наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій за цим порушенням сума донарахованого основного платежу становить 495 550,70 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 125 100,91 грн.

Відтак, керуючись приписами ст. 226 КАС України, відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції у наведеній частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 р. у справі №23/524-АП-3/751/08-АП скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2005 р. №0000061313/2 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 495 550,70 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 125 100,91 грн.

Залишити в цій частині в силі постанову Господарського суду Запорізької області від 02.02.2009 р. у справі №23/524-АП-3/751/08-АП про відмову у задоволенні позовних вимог.

У решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 р. у справі №23/524-АП-3/751/08-АП залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г.