Ухвала суду № 38643297, 14.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/9989/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2-а-5960/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»

до 1. Державної податкової інспекції в м.Суми

2. Головного управління Державного казначейства України у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Суми від 18.06.2010 № 0001142706/0/45906 про зменшення ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 7000 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» 7000 грн. заборгованості з податку на додану вартість та судовий збір в сумі 3,40 грн.

ДПІ у м. Суми подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позові повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» подало декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2009 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми.

Згідно з довідками ДПІ у м.Суми про результати невиїзної позапланової документальної перевірки від 11.02.2010 № 1007/23-6/05747991 та від 11.03.2010 № 1627\23-6\05747991 підтверджено суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у м.Суми проведена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2009 року, за результатами якої складено акт від 11.06.2010 № 4621/23-6\05747991, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 0001142706/0/45906 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 2800 грн. та за грудень 2009 року в сумі 4200 грн.

Підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Податковий орган вважає, що позивач немає права на бюджетне відшкодування через відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентом постачальника позивача.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо протиправності таких висновків податкового органу.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регулювався п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм Закону, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування. При цьому на підставі безпосередньо досліджених доказів - первинних документів встановлено, що операції реально відбулися.

Закон не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма контрагентами постачальника у ланцюгу постачання товару.

Допущені постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло