Ухвала суду № 38642752, 08.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/3540/14 Справа: № 640/3331/14ц Категорія: «договірні» Головуючий 1 інстанції: Бородіна Н.М. Доповідач: Піддубний Р.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Швецової Л.А.,

при секретарі: Щегельському Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та розірвання договору про надання юридичної допомоги, -

встановила:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути зі ОСОБА_2 85 661 грн. заборгованості за укладеним 04 лютого 2014 року між нею та відповідачем договором позики, розірвати укладений 25 березня 2013 року між нею та ОСОБА_2 договір про надання юридичної допомоги та стягнути з останнього отримані за вказаним договором 7 000 грн.

Крім того, 28 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила вжити заходи забезпечення заявленого нею позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме та рухоме майно.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції в іншому складі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із відсутності передбачених процесуальним законом підстав для вжиття заходів забезпечення заявленого ОСОБА_1, позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені цим Кодексом.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 152 ЦПК, утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 червня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК одним із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого ОСОБА_1, позову є, серед іншого, вимога про стягнення зі ОСОБА_2 85 661 грн. заборгованості за укладеним 04 лютого 2014 року між нею та відповідачем договором позики, а також стягнення 7 000 грн., отриманих відповідачем за укладеним 25 березня 2013 року договором про надання юридичної допомоги.

З урахуванням заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві нерухоме та/або рухоме майно, у разі його відчуження відповідачем, може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення заявленого ОСОБА_1 позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 152, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2014 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення заявленого нею позову задовольнити частково.

Накласти арешт на майно та/або грошові кошти, що належать ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, які знаходяться у нього або в інших осіб в межах ціни позову - 92 661 (дев'яносто дві тисячі шістсот шістдесят одна) гривня.

В іншій частині у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді