Постанова № 38640844, 06.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року № 813/2982/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кріль О.С.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини 3002 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до військової частини 3002 внутрішніх військ МВС України, в якому просить стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію замість речового майна на загальну суму 14 566,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при звільненні йому не була виплачена грошова компенсація замість речового майна, яке не було видане під час проходження служби. Згідно довідки від 27.09.2013 №120 року про виплату грошової компенсації замість належних предметів форменного обмундирування, що підлягає видачі, виданої військовою частиною 3002 ВВ МВС України, йому належить до виплати компенсація на загальну суму 14 566,18 грн. Однак у виплаті йому було відмовлено з причини, що такі виплати кошторисними призначеннями не передбачено. Вважає, що своїми діями адміністрація в/ч 3002 ВВ МВС України порушує його права.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просить його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав повністю, про що подав письмову заяву про визнання позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно з наказом начальника Бази з ремонту радіоелектронної техніки внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2013 року № 53 по стройовій частині, позивача ОСОБА_1, начальника Бази з ремонту радіоелектронної техніки внутрішніх військ МВС України, звільнено відповідно до п. 6 "б" ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 06.09.2013 року № 93 о/с у запас Збройних Сил України за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, та направлено його на військовий облік до Галицько-Франківського РВК м. Львова з 27.09.2013 року.

Довідкою в/ч 3002 ВВ МВС України № 120 від 27.09.2013 року про розмір грошової компенсації замість належних предметів форменного обмундирування, що підлягають виплаті ОСОБА_1, до виплати такому належало 14 566,18 грн.

27.09.2013 року ОСОБА_1 звернувся до командира в/ч 3002 полковника Сахона О.О. із заявою про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно підчас проходження служби.

01.10.2013 року позивачу у такій виплаті було відмовлено з тих підстав, що чинним законодавством України не передбачено виплату таких коштів особам, звільненим у запас.

При прийнятті судового рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» на позивача, як на військовослужбовця зазначених військ, поширюються вимоги Конституції України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів, якими встановлені правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 та ст. 22 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на військовій службі в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей». Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9 даного Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення в розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у ст. 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення щодо адміністративного позову.

У відповідності до вимог ст. 136 КАС України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Визнання позову судом розгадається як одностороннє волевиявлення відповідача, спрямоване на врегулювання спору. Наслідками визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом є ухвалення постанови суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до ст. 164 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач надав суду письмову заяву про визнання вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення соціальної виплати - грошової компенсації за речове майно, не отримане під час звільнення з військової служби.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

В порядку ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у формі судового збору в розмірі 255,78 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини 3002 Внутрішніх Військ Міністерства Внутрішніх справ України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Стягнути з Військової частини 3002 Внутрішніх Військ Міністерства Внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне речове майно в сумі 14 566 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 18 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 255,78 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

повний текст постанови виготовлено 12.05.2014 року.