Ухвала суду № 38640678, 08.05.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"08" травня 2014 р.Справа № 924/1296/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши заяву ВАТ „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 04.04.2014 р. про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.13 р. за нововиявленими обставинами по справі:

За позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави

до 1. Немиринецької сільської ради Старокостянтинівського району с. Немиринці

2. Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району с. Миролюбне

3. Відкритого акціонерного товариства „Хмельницькрибгосп" Летичівський р-н, смт. Меджибіж

про визнання недійсними рішень Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997 р. №11, Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14; державного акта від 25.12.1997 р. серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданого на підставі рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997 р. №14, державного акта від 26.11.1997 р. серії І-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданого на підставі рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997 р. №11.

Представники сторін:

від прокуратури: Ткачук Н.С. - прокурор прокуратури м. Хмельницького (службове посвідчення №001728 від 28.08.2012 р.)

від відповідача-1: Москалюк О.Л. - голова Миролюбненської сільської ради;

від відповідача-2: Мініх І.М. - за довіреністю №122 від 01.11.2013 р.;

від відповідача-3: не прибув;

Суть спору: Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. по справі №924/1296/13 позов Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Немиринецької сільської ради Старокостянтинівського району с. Немиринці, Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району с. Миролюбне, відкритого акціонерного товариства „Хмельницькрибгосп" Летичівський р-н, смт. Меджибіж про визнання недійсними рішень Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11, Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14 та державного акта від 25.12.1997р. серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданого на підставі рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14, державного акта від 26.11.1997р. серії І-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданого на підставі рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11 задоволено частково.

Вказаним судом рішенням було визнано недійсним державний акт від 26.11.1997р. серії І-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданий Немиринецькою сільською радою народних депутатів на підставі рішення від 20.11.1997 №11. Визнано недійсним державний акт від 25.12.1997р. серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданий Миролюбненською сільською радою народних депутатів на підставі рішення №14 від 25.12.1997р. В решті позову відмовлено.

Стягнуто із Немиринецької сільської ради с. Немиринці Старокостянтинівського району (код 04405372) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128") 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) судового збору. Стягнуто з Миролюбненської сільської ради, с. Миролюбне Старокостянтинівського району (код 04405366) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128") 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 р. рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. у справі №924/1296/13 залишено без змін, апеляційну скаргу ВАТ „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" - без задоволення.

31.03.2014 року матеріали справи №924/1296/13 повернуто на адресу господарського суду за вх.№05-22/137/14.

07.04.2014 р. на адресу суду від ВАТ „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" надійшла заява за вих.№04/14 від 04.04.2014 р. про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. за нововиявленими обставинами по справі №924/1296/13.

Ухвалою суду від 07.04.2014 р. заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами прийнято до провадження та призначено до розгляду в засіданні суду на 28.04.2014 року.

Представник заявника (відповідача-3) в засідання суду 08.05.2014р. не прибув, однак надав суду доповнення до заяви про нововиявленні обставини за вих.№100/14 від 25.04.2014 р. Відповідно до вказаного доповнення зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час прийняття оспорюваного рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11; рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997 р. №14 та державного акта від 25.12.1997 р. серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданого на підставі Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997 р. №14; державного акта від 26.11.1997 р. серії І-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданого на підставі рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997 р. №11 поширював дію Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963р. (в т. ч. положення щодо позовної давності).

Статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 83 Цивільного кодексу Української РСР встановлено вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги, зокрема, про визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними актів на право користування земельними ділянками.

Отже, як зазначає заявник (ВАТ „Хмельницькрибгосп") чинне на той час цивільне законодавство не передбачало жодних винятків щодо застосування позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в ред.2003 р., його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

В п.1.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004р. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.

Згідно ст.ст.32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявник вважає, що підстави для задоволення позовних вимог прокурора відсутні виходячи з наступного.

В позовній заяві прокурора зазначається, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено що рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11; рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997 р. №14 винесені з порушенням вимог земельного законодавства.

Однак прокурор не зазначає коли саме було проведено вказану перевірку прокуратурою.

Прокурор посилається на невідоме рішення Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області, з якого вбачається проведення інспекцією документальної перевірки, однак також не вказано дату проведення цієї перевірки. З пояснення Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області вбачається, що перевірка проводилась на вимогу прокуратури Красилівського району, однак також не вказано коли саме була проведена дана перевірка.

Які порушення при використанні земельних ділянок допущені ВАТ „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство „Хмельницькрибгосп" в клопотанні Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області не зазначається.

Крім того, заявник вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення перевірок та належного оформлення їх результатів державними інспекторами Державної інспекції сільського господарства у Хмельницькій області відповідно до наказів Міністерства аграрної політики України від 25.02.2013р. №132 „Про затвердження Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства" та від 16.08.2013р. №503 „Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю)" (наказ на проведення перевірки, направлення на перевірку, повідомлення землекористувача про проведення перевірки, а також акт перевірки за уніфікованою формою), даний факт також підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства України від 12.03.2014 року (знаходиться в матеріалах справи).

Отже, на думку заявника (ВАТ „Хмельницькрибгоспу") матеріали справи не містять доказів проведення прокуратурою Старокостянтинівського району чи Державною інспекцією сільського господарства в Хмельницькій області перевірки дотримання ВАТ „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство „Хмельницькрибгосп" вимог земельного законодавства та наявності результатів такої перевірки, а тому початок перебігу позовної давності саме з жовтня 2013 року прокурором не є доведеним.

Оскільки рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів, Миролюбненської сільської ради народних депутатів було винесено в 1997 році, відповідач дійшов до висновку про пропуск позовної давності у даному спорі з мотивів закінчення цього строку задовго до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що строк позовної давності сплив до 1 січня 2004 року, то до відповідних відносин мають застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.

Статтею 75 Цивільного кодексу Української РСР передбачалась обов'язковість застосування судом позовної давності незалежно від заяв сторін.

У зв'язку з відсутністю доказів проведення Державною інспекцією сільського господарства в Хмельницькій області перевірки дотримання ВАТ „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство „Хмельницькрибгосп" вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок водного фонду та належного оформлення результатів перевірки, відсутні підстави вважати, що про порушене право прокурор дізнався в жовтні 2013 р., а отже посилання прокурора на п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування давності у вирішенні господарських спорів" заявник вважає необґрунтованим.

Таким чином, оскільки на час прийняття Цивільного кодексу України строк позовної давності для захисту права, яке прокурор вважає порушеним, сплив більш ніж десять років тому, суд має застосувати до спірних правовідносин статтю 80 Цивільного кодексу Української РСР, відповідно до якої закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладені обставини, заявник (ВАТ „Хмельницькрибгосп") просить в позовній заяві Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Немиринецької сільської ради Старокостянтинівського району, Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району та ВАТ „Хмельницькрибгосп" відмовити, в зв'язку з пропущенням строку позовної даності.

Прокурор в засідання суду 08.05.2014р. прибув., проти заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заперечив з підстав, викладених у запереченні за вих.№121-59-13 від 28.04.2014 року. Відповідно до вказаних заперечень прокурор зазначив, що заявник підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами вказує лист Державної інспекції сільського господарства України від 12.03.2014р. №1425/6/1-14 за результатами розгляду листа відповідача від 05.03.2014р. №05/14 щодо неправомірних, на думку відповідача, дій посадових осіб Держсільгоспінспекції в Хмельницькій області при проведенні у 2013 році перевірок дотримання ВАТ „Хмельницькрибгосп" вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок водного фонду на підставі вимог прокуратури Хмельницької області.

Проте, лист Держсільгоспінспекції України від 12.03.2014р. №1425/6/1-14 містить лише міркування відносно дотримання порядку проведення перевірок Держсільгоспінспекцією в області вимог земельного законодавства, без врахування того, що даною інспекцією перевірки за вимогами прокуратури Хмельницької області проведені та виявлено порушення земельного законодавства у Немиринецькій та Миролюбненській сільських радах Старокостянтинівського району, а не у ВАТ „Хмельницькрибгосп".

Крім того, лист Держсільгоспінспекції України від 12.03.2014 р. №1425/6/1-14 містить лише пропозицію для ВАТ „Хмельницькрибгосп" звернутись до суду за захистом права на землю у відповідності до вимог ч.2 ст.158 Земельного кодексу України і не являється нововиявленою обставиною (не скасовує результатів перевірок).

Доводи відповідача не спростовують встановлені судом факти, що Немиринецькою сільською радою рішення від 20.11.1997 року №11 та Миролюбненською сільською радою рішення від 25.1.1997 року №14 - не приймались, тому в задоволені позовних вимог прокурора щодо визнаний недійсними вище вказаних рішень рад судом і було відмовлено.

Так як, державний акт від 26.11.1997 серії I-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданий Немиринецькою сільською радою народних депутатів, та державний акт від 25.12.1997 року серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданий Миролюбненською сільською радою народних депутатів з перевищенням повноважень, тобто без відповідного рішення районної ради у відповідності до ч.2 ст.79 ЗК України (в ред.1990 року), та навіть без рішення сільських рад, що суперечило вимогам Земельного кодексу України (ст.ст.9, 11, 19, 22, 23, 79 ЗК України), а також Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберіганні державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №28 від 15.04.1993 р., в якій зазначено, що державні акти видаються виключно на підставі рішень місцевих рад, виданих у межах їх компетенції тому господарським судом Хмельницької області правомірно прийнято рішення про визнання недійсними зазначених державних актів, виданих без рішень відповідних рад.

Крім того, дану позицію підтримала колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, прокурор просить суд прийняти ухвалу про відмову у задоволенні заяви ВАТ „Хмельницькрибгосп" про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. по справі №924/1296/13 за нововиявленими обставинами, а вказане рішення залишити без змін.

Відповідача-1(Немиринецька сільська рада) та його представник у судовому засіданні заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підтримують та у доповненнях від 08.05.2014 р. до заяви про перегляд за НВО, вказують на таке. Дійсно Немиринецькою сільською радою народних депутатів Старокостянтинівського району Хмельницької області було прийнято рішення від 20.11.1997р. №11 на підставі якого було видано державний акт від 26.11.1997р. серії I-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га.

Дане рішення було прийняте в зв'язку з проведенням інвентаризації земель, які належали на праві користування Хмельницькому державному виробничому обласному рибокомбінату, до структури якого належала Старокостянтинівська рибдільниця. В подальшому дане підприємство на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькі області від

08.12.1998 р. №833 відповідача-3 перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство".

При прийняті рішення сільська рада народних депутатів користувалась Земельним кодексом України в редакції 1990 року. Стаття 18 даного кодексу дозволяє сільськім, селищним Ради народних депутатів надавати земельні ділянки для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для сільськогосподарського використання. Зазначеною статтею Земельного кодексу України передбачено надання районними, а також міськими Радами народних депутатів, в адміністративному підпорядкуванні яких є райони, земельних ділянок за межами населених пунктів: - із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 Земельного Кодексу.

Стаття 79 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 р.) чітко передбачає, що землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є райони, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення. Тобто, районні і міські (з районним поділом) Ради надавали земельні ділянки тільки поза межами населених пунктів: із земель запасу - для сільгоспвикористання; із земель лісового і водного фондів - для ведення лісового і водного господарства; для ведення селянського (фермерського) господарства - у випадку, коли сільська або селищна Рада відмовила у наданні такої ділянки.

Водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків. Хмельницький обласний державний виробничий рибокомбінат та його правонаступник ВАТ „Хмельницькрибгосп" є сільськогосподарським товаровиробником в галузі аквакультури і ніколи не був водогосподарським підприємством- організацією, а тому не потребує рішення районної ради для отримання у постійне користування земельних ділянок водного фонду. Даний факт підтверджується листом Держводагенства України від 17.04.2014р. №1890/9/11-14, де зазначено, що до водогосподарських підприємств, установ та організацій належать підприємства, установи та організації які утворені Держводагенством Украї

Зазначена правова позиція підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства України від 12.03.2014р. №1425/6/1-14, в якому зазначено, що передача земель ВАТ „Хмельницькрибгосп" у постійне користування відбувалася не з земель, які перебували у користуванні водогосподарських підприємств, і які надавалися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район.

На підставі даного рішення на законних підставах було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ХМ №000970 від 26.11.1997р. Крім того, державні акти видавалися за наслідками інвентаризації земель Хмельницького облрибкомбінату, що підтверджується технічними звітами по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок, отже на момент видачі рішень та державних актів, землі перебували в користуванні ВАТ „Хмельницькрибгосп", державні акти видавалися в зв'язку із земельною реформою, а саме за наслідками інвентаризації земель, які перебувають в користуванні осіб.

Також Державна інспекція сільського господарства України в своєму листі вказує на те, що в ході проведення перевірок не виявлено порушень земельного законодавства при наданні в постійне користування земель ВАТ „Хмельницькрибгосп", а тому ВАТ „Хмельницькрибгосп" є належним та законним користувачем зазначених земельних ділянок.

Повідомлено, що рішення про передачу у користування №11 від 20.11.1997р. у відповідності до законодавства було відправлено для зберігання до районного архіву Старокостянтинівської РДА.

Представник відповідача-2 в засідання суду 08.05.20147р. прибув, надав суду письмовий відзив по справі, відповідно до якого зазначив, що перегляд рішення суду від 23.12.2013р. по справі №924/1296/13 за нововиявленою обставиною, вказаною заявником є безпідставним, а заява про його перегляд підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за ново виявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за ново виявленими обставинами" від 26.12.2011р. №17 до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування ново виявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Не може вважатись нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались господарським судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до п.5 вказаної Постанови Пленуму ВГС також не можуть визнаватись нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Так, лист Державної інспекції сільського господарства України №1425/6/1-14 від 12.03.2014 року не може вважатись у відповідності до ст.112 ГПК України, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011р. №17 нововиявленою обставиною, так як:

по-перше, не існувала на час розгляду справи Господарським судом Хмельницької області: лист Державної інспекції сільського господарства України №1425/6/1-14 від 12.03.2014 року складено після розгляду справи Господарським судом Хмельницької області 23.12.2013 року та залишенням його в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 року по цій же справі, тобто, ні на час розгляду справи в господарському суді першої, ні апеляційної інстанції така „нововиявлена обставина" була відсутня;

по-друге, дані обставини не були відомі заявнику на час розгляду справи по одній причині, вони взагалі не існували на час розгляду справи Господарським судом Хмельницької області 23.12.2013 року;

по-третє, щодо істотності обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте), то варто зазначити наступне: в заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник посилається на висновки, викладені в листі Державної інспекції сільського господарства України № 1425/6/1-14 від 12.03.2014 року де зазначено про відсутність порушення земельного законодавства при передачі земель в постійне користування ВАТ „Хмельницькрибгосп", що встановлено в ході проведення перевірки і що перевірка Державною інспекцією сільського господарства в Хмельницькій області проведена без належного вивчення відповідних документів.

Натомість, лист Державної інспекції сільського господарства України №1425/6/1-14 від 12.03.2014 року є лише відповіддю на звернення ВАТ „Хмельницькрибгосп" щодо неправомірних дій з боку посадових осіб Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області та, відповідно, не є актом перевірки в розумінні наказів Міністерства аграрної політики України від 25.02.2013р. №132 „Про затвердження Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства" та від 16.08.2013р. №503 „Про затвердження переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення Державною інспекцію сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного контролю (нагляду)" висновки якого могли б бути покладені в основу судового рішення при розгляді спору в суді першої інстанції у випадку їх не оскарження. Перевірка, як контрольний захід, суб'єкта господарювання - ВАТ „Хмельницькрибгосп" Державною інспекцією сільського господарства України не проводилась, а висновки щодо правомірності користування землею та проведення перевірки без належного вивчення документів, викладені в відповіді на звернення є всього лише суб'єктивною думкою автора листа, відповідно, не є тими істотними обставинами, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Більше того, предметом спору за позовом було визнання недійсним рішення Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11 та рішення Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997р. №14 та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, виданих на підставі вище вказаних рішень з підстав перевищення с/радою повноважень при передачі землі в постійне користування, так як у відповідності до ч.2 ст.79 Земельного кодексу України (в ред.1990 року) повноваження щодо розпорядження земель водного фонду за межами населеного пункту відносились до повноважень районних рад.

Предметом же розгляду Державною інспекцією сільського господарства України звернення ВАТ „Хмельницькрибгосп" було, на думку заявника, неправомірні дії посадових осіб Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області при проведенні в 2013 році перевірки дотримання ВАТ „Хмельницькрибгосп" вимог земельного законодавства.

Отже, різні предмети судового розгляду та розгляду за письмовим зверненням ВАТ „Хмельницькрибгосп".

Більше того, вказуючи в своєму листі на порушення при проведенні перевірки посадовими особами територіального органу порядку її проведення, Державною інспекцією сільського господарства України не притягнуто жодну посадову особу до дисциплінарної відповідальності, результати перевірки Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області не оскаржені та не скасовані в установленому законом порядку, а в останньому абзаці листа від 12.03.2014р. №1425/6/1-14 радить самому ВАТ „Хмельницькрибгосп" звернутись за захистом свого порушеного права до суду.

Отже, за відсутності жодної за одночасної наявності трьох умов для скасування судового рішення у відповідності до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за ново виявленими обставинами" від 26.12.2011р. №17, відсутні підстави для скасування судового рішення.

При цьому, відповідач-2 також звертає увагу на те, що не може вважатись нововиявленою обставина, яка грунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались господарським судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до п.5 вказаної Постанови Пленуму ВГС також не можуть визнаватись нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Так, на порушення порядку проведення перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Хмельницькій області, не обґрунтованість інтересів держави прокурором при зверненні до суду з даним позовом, а також пропуском останньою строків позовної давності ВАТ „Хмельницькрибгосп" посилався як учасник судового процесу в своїх письмових та усних поясненнях в суді першої інстанції. Даним фактам судом як першої, так і апеляційної інстанції було надано належну оцінку, що знайшло своє відображення в судових рішеннях, тому, зазначаючи лист Державної інспекції сільського господарства України №1425/6/1-14 від 12.03.2014 року як ново виявлену обставину, заявник намагається здійснити переоцінку тих доказів, які вже оцінювались господарським судом в процесі розгляду справи.

Більше того, в обґрунтування задоволення позовних вимог, судом першої інстанції, що також було підтримано і апеляційною судовою інстанцією, було покладено відсутність рішення уповноваженого органу (ради) про передачу землі в постійне користування, а не законність проведення перевірки Державною інспекцією сільського господарства у Хмельницькій області, тому нововиявленими обставинами, на думку відповідача-2, може бути лише наявність рішення Старокостянтинівської районної ради про передачу заявнику землі в постійне користування, що й стане істотною обставиною для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте), але таких доказів заявником подано не було.

З урахуванням вище викладеного, відповідач-2 просять залишити заяву ВАТ „Хмельницькрибгосп" про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013р. по справі № 924/1296/13 за нововиявленою обставиною без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 року по справі № 924/1296/13 без змін.

За результатами розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, судом до уваги приймається таке:

Згідно із ч.1 ст.112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст.114 ГПК України, рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

Частиною другою ст.112 ГПК України визначено підстави для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, якими є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановляння ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

У п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №17 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зазначено, що визначений статтею 112 ГПК перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є вичерпним.

Відповідно до п.2 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто, підтверджені належними і допустимими доказами.

При цьому, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. по справі №924/1296/13 було визнано недійсним державний акт від 26.11.1997 р. серії І-ХМ №000970 на право постійного користування земельною ділянкою площею 261,28 га, виданий Немиринецькою сільською радою народних депутатів на підставі рішення від 20.11.1997 №11. Також визнано недійсним державний акт від 25.12.1997 р. серії І-ХМ №000966 на право постійного користування земельною ділянкою площею 320,04 га, виданий Миролюбненською сільською радою народних депутатів на підставі рішення №14 від 25.12.1997 р.

При цьому, висновки суду першої інстанції підтверджено і Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 р. по даній справі.

Заявник - ВАТ „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. по справі №924/1296/13 посилається на твердження у листі Державної інспекції сільського господарства України від 12.03.2014 р. №1425/6/1-14 „Про розгляд листа", що Державною інспекцією сільського господарства України не виявлено порушень земельного законодавства при наданні в постійне користування земель ВАТ „Хмельницькрибгосп".

При цьому висновки, зроблені у листі стосовно того, що ВАТ „Хмельницькрибгосп" є законним та належним користувачем земельних ділянок, в тому числі і земельних ділянок, користування якими здійснюється на підставі державних актів на право постійного користування землею від 26.11.1997 р. серії І-ХМ №000970 та від 25.12.1997 р. серії І-ХМ №000966 суд вважає такими, що не ґрунтується на проведеній Державною інспекцією сільського господарства України перевірці законності підстав видачі зазначених актів.

Із врахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги наявні у справі докази у сукупності, судом встановлено, що лист Державної інспекції сільського господарства України від 12.03.2014 р. №1425/6/1-14 „Про розгляд листа" не спростовує фактичних обставин, встановлених судом, стосовно неправомірності рішень рішень Немиринецької сільської ради народних депутатів від 20.11.1997р. №11, Миролюбненської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997 р. №14 про передачу в постійне користування ВАТ „Хмельницькрибгосп" земельних ділянок.

Із врахуванням вимог ст.112-114 ГПК України та п.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №17 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" викладені у листі доводи та обставини не є тими фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення від 23.12.2013 р. по справі №924/1296/13.

При цьому, сам лист Державної інспекції сільського господарства України від 12.03.2014 за №1425/6/1-14 не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки останній не існував на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, а обставини проведення перевірки були відомі ВАТ „Хмельницькрибгосп" при розгляді та вирішені судами зазначеної господарської справи.

Судом також враховується, що вказаний лист не стосується предмету спору та не містить інформації щодо правомірності рішень та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою площею 121,03 га, виданих на підставі вказаних рішень.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Питання ж підстав представництва прокуратурою інтересів держави при зверненні до суду із зазначеним позовом, строків давності, підстав та процедури проведення Державною інспекцією сільського господарства в Хмельницькій області перевірки досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій. А тому не можуть вважатися нововиявленими обставинами та за своєю суттю є намаганням заявника здійснити переоцінку тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом при розгляді зазначеної справи.

Крім того, згідно з п.2 абз.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

В даному випадку судом приймається до уваги, що згідно п.п.8.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне заяву ВАТ „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" за вих.№04/14 від 04.04.2014р. про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області по справі №924/1296/13 від 23.12.2013 р. за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати заявнику не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.49, 86 ,112, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

УХВАЛИВ:

Заяву ВАТ „Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" за вих.№04/14 від 04.04.2014р. про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. за нововиявленими обставинами по справі №924/1296/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. по справі №924/1296/13 залишити без змін.

Суддя В.В. Магера

Віддрук.4 прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу-4 (вул. Чкалова, 58, смт. Меджибіж, Летичівський р-н, Хмельницька обл., 31530) - рекоменд. з повідомл.;

3 - прокуратура міста - нарочно згідно заяви;

4 - відповідачу-2 - згідно зяви