Рішення № 38640640, 29.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5124/14 29.04.14

За позовомПриватного підприємства «Будсистеммонтаж» До Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Простягнення 53 151,50 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Положенцев Т.В., представник за довіреністю;

Від відповідача - Протас О.В., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість по договору №96-С від 31.10.2011р. у розмірі 53 151,50 грн., з яких: 43 065,60 грн. - сума основного боргу, 2 849,38 грн. - 3% річних, 559,85 грн. - інфляційних втрат, 6 676,64 грн. - пеня.

У судовому засіданні 29.04.2014р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6 676,64 грн., в решті позовних вимог позов підтримав.

Відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір у справі.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що роботи на капітальний ремонт сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів за договором, вказаним в позовній заяві, фінансуються за рахунок коштів Бюджету міста Києва. Разом з тим, кошти протягом 2013 року з Державного бюджету не надходили. Враховуючи викладене, а також умови п. 2.9 Договору відповідач просив у позові відмовити повністю.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2011р. між Управлінням житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - Замовник) та Приватним підприємством «Будсистеммонтаж» (надалі - Підрядник) укладено договір №96-С з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2011р. сторони погодили, що остаточна сума договору складає 43 065,60 грн.

Згідно з п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з капітального ремонту сходових клітин та влаштуванню освітлення під'їздів житлового будинку за адресою: вул. Головка, 6 у Солом'янському районі м. Києва, у відповідності з кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2 вказаної Додаткової угоди №1, договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до п. 2.7 договору відповідач здійснює оплату робіт, що передбачені договором, на підставі п. 49 Бюджетного кодексу України після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.9 Договору у разі затримки бюджетного фінансування (відсутність коштів на розрахунковому рахунку Замовника), Замовник зобов'язується провести розрахунок за виконані роботи протягом 14 банківських днів з дати надходження бюджетного фінансування на його рахунок.

Сторонами погоджено порядок здачі-приймання виконаних робіт у пункті 3 Договору, відповідально до якого здача-приймання виконаних робіт по об'єкту оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт та витрат типової форми № КБ-3.

У матеріалах справи наявний акт №96-С/1 приймання виконаних робіт за листопад 2011 року, форми КБ-2в підписаний сторонами та іншими органами визначеними у п.п. 3.2, 3.3, 3.4 договору. Жодних недоліків сторонами та відповідними органами не було виявлено. Іншого матеріали справи не містять.

Також, у матеріалах справи наявна довідка про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати за листопад 2011 року, форми КБ-3 підписана сторонами та скріплена печатками.

Отже, позивачем виконані будівельні роботи відповідно до умов договору, належним чином, про що свідчать підписані сторонами без зауважень та виявлених недоліків акт №96-С/1 приймання виконаних робіт за листопад 2011 року, форми КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати за листопад 2011 року, форми КБ-3, договірна ціна складена на 31.08.2011р та підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2014р. на суму 43 065,60 грн.

Відповідач не заперечив про факт виконання будівельних робіт позивачем, у зв'язку із чим спору щодо факту та якості здійснення будівельних робіт за умовами договору у справі немає.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором.

Проте, відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 43 065,60 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірний договір за своєю природою є договором підряду, відтак застосовуються відповідні положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та мови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що договір з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів є оплатним і обов'язку Позивача виконати певну роботу відповідає обов'язок Відповідача прийняти та оплатити вартість робіт у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Як було зазначено раніше, сторони визначили, що у п. 2.7 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату робіт, що передбачені договором, на підставі п. 49 Бюджетного кодексу України після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт, а відповідно до п. 2.9 Договору у разі затримки бюджетного фінансування (відсутність коштів на розрахунковому рахунку Замовника), Замовник зобов'язується провести розрахунок за виконані роботи протягом 14 банківських днів з дати надходження бюджетного фінансування на його рахунок.

Разом з тим, суд вказує, що вказівка в договорі на те, що оплата виконаних робіт пов'язана з надходженням коштів з Державного бюджету не є встановленням строку виконання зобов'язання відповідачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 251 ЦК України:

- строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення;

- терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В даному випадку, договором не визначено строку виконання зобов'язання ані у роках, ані у місяцях, тощо.

Не встановлено і терміну, що визначався б календарною датою до якої відповідач повинен був би розрахуватися або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так, подія з надходження коштів з державного бюджету не є такою, що має неминуче настати.

Враховуючи не встановлення сторонами у договорі, строку виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що вимога (претензія) №201 від 28.12.2011р. щодо сплати заборгованості за договором №96-С була надіслана позивачем відповідачу 29.12.2011р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист на ім'я відповідача.

Враховуючи не встановлення строку виконання грошового зобов'язання та направлення у зв'язку зі цим вимоги (претензії) №201 від 28.12.2011р., строк виконання грошового зобов'язання відповідачем за договором №№96-С від 31.10.2011р. на момент розгляду справи є таким, що настав, проте зобов'язання відповідачем виконано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано акт №96-С/1 приймання виконаних робіт за листопад 2011 року, форми КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати за листопад 2011 року, форми КБ-3, договірна ціна складена на 31.08.2011р., отже матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином.

Проте, відповідач, всупереч умовам Договору свого зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг в повному обсязі не виконав.

У зв'язку у із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором за відповідачем рахується заборгованість в сумі 43 065,60 грн., що також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.10.2014р. на суму 43 065,60 грн. підписаним обома сторонами та скріпленим печатками.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Відповідач вказує на те що, роботи на капітальний ремонт сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів за договором, вказаним в позовній заяві, фінансуються за рахунок коштів Бюджету міста Києва. Разом з тим, кошти протягом 2013 року з Державного бюджету не надходили.

Вказані доводи судом відхиляються, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, факт наявності боргу у відповідача за договором №96-С від 31.10.2011р. у сумі 43 065,60 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних в сумі 2 849,38 грн. та інфляційні втрати в сумі 559,85 грн. від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Відтак, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 2 849,38 грн. та інфляційні втрати в сумі 559,85 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 41, Код: 37485401) на користь Приватного підприємства «Будсистеммонтаж» (03061, м. Київ, проспект Відрадний, буд. 10, Код: 36797262) заборгованість по Договору №96-С від 31.10.2011р. у розмірі 43 065 (сорок три тисячі шістдесят п'ять) грн. 60 коп., 2 849 (дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 38 коп. 3% річних, 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 85 коп. інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.05.2014р.

Суддя І.І.Борисенко