Рішення № 38639061, 06.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1200/14 Справа № 183/1503/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Березюк В. В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.Категорія 37

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

06 травня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.

При секретарі: Шаботинець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Новомосковська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості отримання права на спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила визнати факт проживання однією сім'єю, як чоловіка ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, та жінки - її ОСОБА_2, з 1987 року по день смерті померлого, та визнати за нею право на спадкування у першу чергу за законом на 1/3 частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, разом з відповідачами - синами померлого, які є спадкоємцями першої черги за законом. В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що вона проживала разом з померлим з 1987 року однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. ОСОБА_5 за життя заповіту не склав, у зв'язку з чим спадкоємцями першої черги за законом є його діти - відповідачі по справі. Позивачка ж не є його спадкоємицею за законом, оскільки не перебувала з померлим у шлюбі. ОСОБА_2 зазначила, що померлий через свою роботу, пов'язану із шкідливими хімічними речовинами, тяжко хворів, і на початок 2011 року вже не мав змоги виконувати будь-які дії з фізичними навантаженнями, у зв'язку з чим потребував стороннього догляду. Позивачка постійного доглядала за ОСОБА_5, вела господарство та матеріально забезпечувала сім'ю. Його діти - відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали окремо, допомоги по догляду за ним не надавали. Таким чином, позивачка вважає, що вона має право на спадкування за законом у першу чергу на рівні із відповідачами у такій же частці спадщини як і спадкоємці першої черги.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2013 року, в якому виправлено описку ухвалою від 29 листопада 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості отримання права на спадкування - задоволені частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 1 січня 2005 року по день смерті ОСОБА_5.

Визнано за ОСОБА_2 право на спадкування у першу чергу за законом 1/3 частину спадщини, разом зі спадкоємцями першої черги - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с.101-104).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.107-108).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід змінити в частині визначення періоду проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, а в іншій частині рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити, з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.7, 8). Згідно довідки, виданої головою квартального комітету, ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_5, як чоловік та дружина з 1987 року (а.с.5). За життя ОСОБА_5 страждав хворобою легенів: «Буллезная емфизема верхних долей обеих легких (с более выраженным поражением слева)» (а.с.9).

Померлий ОСОБА_5 за час свого життя заповіту не склав, інших спадкоємців, окрім сторін по справі судом не встановлено (а.с. 27-28, 46-62).

ОСОБА_2 звернулася до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено, у зв'язку з відсутністю підстав для спадкоємства, як особи, яка не входить до кругу спадкоємців, закликаних до спадкування (а.с. 62).

Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права на спадкування у першу чергу за законом, суд 1 інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 тривалий час мешкала разом з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто особи, вони проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. В останні роки перед смертю ОСОБА_5 тяжко хворів, через що знаходився у безпородному стані, а ОСОБА_2 піклувалася про нього, доглядала, лікувала та забезпечувала його, бо він через тяжку хворобу не міг забезпечувати, ані себе, ані позивачку.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині визнання права в порядку спадкування за законом на домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, суд виходив із того, що право власності на два житлові будинки - «Б» та «Г» з будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - за померлим не зареєстровано, і відповідно не входить до складу спадщини (а.с.79).

При цьому суд 1 інстанції правильно керувався ст. 1217 ЦК України, відповідно до якої, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст.1264 ЦК України у четверту чергу прав на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, а оскаржуване рішення в зазначеній частині, є законним та обґрунтованим й відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги в цій частині суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення в зазначеній частині - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду у вищевказаній частині відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Що стосується визначення періоду проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 01 січня 2005 року, то в цій частині рішення суду підлягає зміні, оскільки воно ухвалено з порушенням норм процесуального права, бо Цивільний процесуальний кодекс України, на який посилається суд, набрав чинності 01 вересня 2005 року, а отже саме з цього часу слід було встановити факт проживання однією сім'єю позивачки з померлим, як чоловіка та жінки без шлюбу.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2013 року - змінити в частині визначення періоду проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, з 01 січня 2005 року на 01 вересня 2005 року.

В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2013 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: