Постанова № 38637215, 29.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа№ 910/21617/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Євдокимові В.О.

за участю представників

від позивача: Янковська Ю.В., дов. б/н від 17.06.2013р.

Іванівська О.В., дов. б/н від 01.02.2014р.

від відповідача: Рубінс А.А., дов. № 550 від 02.04.2014р.

Кравченко А.М., дов. № 548 від 02.04.2014р.

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Державного підприємства «Національна атомна

енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 11.02.2014 р.

у справі № 910/21617/13 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської

організації «Союз інвалідів України «Фаворит

плюс»

до Державного підприємства «Національна атомна

енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 12 419 847,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Всеукраїнської громадської організації "Союз інвалідів України" "Фаворит плюс" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 997 500,00 грн. 3% річних, 1 662 500,00 грн. збитків від інфляції, 6 982 500,00 грн. пені, 274 540,00 грн. 3% річних, 457 567,00 грн. збитків від інфляції, 1 235 765,30 грн. збитків та 809 474,80 грн. збитків за невиконання відповідачем свого зобов'язання за Договором №07-2098/2007ДЗ від 14.06.2007р. та рішеннями суду.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було подано до суду заяву про збільшення суми позовних вимог і до стягнення заявлено суми в розмірі: 923 552,62 грн. 3% річних, 5 380 046,38 грн. збитків від інфляції, 4 737 249,96 грн. пені, 246 558,44 грн. 3% річних, 949 310,92 грн. збитків від інфляції, 1 235 765,30 грн. збитків та 809 474,80 грн. збитків.

В друге позивачем було знову подано до суду заяву про збільшення суми позовних вимог і до стягнення заявлено суми в розмірі: 923 552,62 грн. 3% річних, 5 380 046,38 грн. збитків від інфляції, 4 737 249,96 грн. пені, 246 558,44 грн. 3% річних, 949 310,92 грн. збитків від інфляції, 1 558 547,41 грн. збитків та 809 474,80 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2014р. у справі № 910/21617/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" "Фаворит-Плюс" 3% річних у розмірі 923 552,62 грн. (дев'ятсот двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві гривні 62 копійки), інфляційні втрати у розмірі 5 380 046,38 грн. (п'ять мільйонів триста вісімдесят тисяч сорок шість гривень 38 копійок) та пеню у розмірі 4 737 249,96 грн. (чотири мільйони сімсот тридцять сім тисяч двісті сорок дев'ять гривень 96 копійок). Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" "Фаворит-Плюс" 3% річних у розмірі 246 558,44 грн. (двісті сорок шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім гривень 44 копійки) та інфляційні втрати у розмірі 949 310,92 грн. (дев'ятсот сорок дев'ять тисяч триста десять гривень 92 копійки). Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" "Фаворит-Плюс" збитки у розмірі 1 558 547,41 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сорок сім гривень 41 копійка). Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" "Фаворит-Плюс" збитки у розмірі 809 474,80 грн. (вісімсот дев'ять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні 80 копійок). Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 68 820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2014р. у справі № 910/21617/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2014р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2014р. у справі № 910/4656/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 17.04.2014р.

15.04.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2014р. у справі № 910/21617/13 без змін.

В судовому засіданні 17.04.2014р. було оголошено перерву до 29.04.2014 р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.04.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2014р. у справі № 910/21617/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2014р. у справі № 910/21617/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2009р. в справі №8/226 за позовом Дочірнього підприємства Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 4 726 956,28 грн. встановлено, що між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) був укладений Договір №07-2098/2007 ДЗ (надалі - Договір) з внесенням в подальшому в нього змін Додатковими угодами.

Вказаним рішенням встановлено існування у відповідача боргу перед позивачем за прострочення виконання зобов'язання щодо сплати відповідачем попередньої оплати за Договором та стягнуто з останнього на користь позивача 273 515,06 грн. 3% річних, 2 712 726,20 грн. збитків від інфляції, 1 740 715,02 грн. пені, 1 350 051,46 грн. матеріальної шкоди. Окрім того, доповнено Договір пунктами 2.8., 2.9., 7.8., пункти 3.5.1., 3.5.2. Договору викладено в новій редакції. Також продовжено дію Договору на 1 рік і 6 місяців та продовжено виконання зобов'язань з боку відповідача за Договором на 1 рік і 6 місяців.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009р. рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2009р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010р. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009р. було залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. в справі №42/87 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Дочірнього підприємства Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" про зобов'язання передати товар, стягнення неустойки 1 681 538,00 грн., за зустрічним позовом Дочірнього підприємства Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 29 701 641,13 грн. в задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. було змінено та відмовлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в задоволенні первісного позову, зустрічні позовні вимоги Дочірнього підприємства Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" задоволено частково та зобов'язано Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виконати грошове зобов'язання в натурі згідно рахунку №СФ-Ш7 від 23.11.2009р. в розмірі 19 947 168,40 грн. Стягнуто з відповідача 399 283,19 грн. 3% річних, 1 462 301,82 грн. інфляційних витрат, 1 577 227,00 грн. пені, 59 643,01 грн. 3% річних, 423 660,93 грн. інфляційних витрат.

Зазначеною постановою встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-Ш7 на суму 20 074 155,00 грн., який останнім оплачений не був, хоча повинен був бути оплачений з дня набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва у справі №8/226, тобто з 02.11.2009р. Також зазначеною постановою встановлено факт невиконання відповідачем рішення суду від 23.07.2009р. №8/226.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2011р. №42/87 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010р. було залишено без змін.

З огляду на викладене, правовідносини за Договором, який є предметом розгляду у даній справі, врегульовані судовими рішеннями у справі №8/226 та у справі №42/87, які набрали законної сили, а факти, які встановлені у цих справах не підлягають доведенню відповідно до ст. 35 ГПК України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2011р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. №42/87, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010р. між позивачем та відповідачем укладена Додаткова угода №2, якою продовжено строк дії Договору до 30.05.2013р. Сторонами затверджено 25 специфікацій до Договору, врегульовано питання виконання розрахунків за Договором та підписано Уточнений календарний план, що є невід'ємним додатком до Додаткової угоди №2.

Проте, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не виконано зобов'язання за Додатковою угодою №2.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу та прострочення його оплати у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 19 947 168,40 грн. встановлений судовим рішенням у справі №42/87.

Строк оплати авансового платежу в розмірі 19 947 168,40 грн., у відповідності до Постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №42/87 від 09.11.2010р. є таким, що настав 09.11.2010р. у відповідності до ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, а тому повинен був бути виконаний відповідачем.

Зазначене зобов'язання про сплату суми авансового платежу в розмірі 19 947 168,40 грн. відповідачем виконано 31.05.2012р., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача.

Також, у зв'язку з простроченням виконання вказаного зобов'язання, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 737 249,96 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати авансового платежу в сумі 19 947 168,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у випадку неналежного виконання або невиконання зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність відповідно до Договору і чинного законодавства України.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що за порушення вказаних в договорі строків оплати продукції, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розрахунки суми пені позивача є обґрунтованими, а тому позовні вимоги в справі №910/21617/13 про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 4 737 249,96 грн. є такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 923 552, 62 грн. трьох відсотків річних та 5 380 046,38 грн. індексу інфляції нарахованих на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3% річних ґрунтуються на законі (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 923 552,62 грн. та інфляційних втрат в розмірі 5 380 046,38 грн., нарахованого на суму боргу, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 246 558,44 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 949 310,92 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з сплати суми боргу, встановленої постановою апеляційного господарського суду від 09.11.2010р. в справі №42/87.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №42/87 з відповідача на користь ДП "Фаворит-Плюс" стягнуто 458 926,20 грн. - 3% річних, 1 885 962,76 грн. - інфляційних витрат та 1 577 227,00 грн. - пені.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" зазначені кошти вчасно не сплатило, внаслідок чого у позивача виникло право щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно зі змістом ст. 625 ЦК України, з листа Вищого господарського суду України за № 01-8\685 від 20.11.2008 року "Про практику застосування у вирішення спорів деяких норм чинного законодавства" - приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, підвищеного в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Відповідно до інформаційного листа Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічна позиція міститься і в ухвалі Верховного Суду України від 12.03.2009р., де зазначено, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення якої передбачено законом.

Відповідно до вищевикладеного, враховуючи положення ст. 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з місцевим судом щодо розрахунків за період з 09.11.2010р. по 12.02.2013р. та вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних в розмірі 246 558,44 грн. та інфляційних витрат в розмірі 949 310,92 грн., в зв'язку з простроченням виконання Постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №42/87 підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у сумі 1 558 547,41 грн., пов'язаної зі сплатою позивачем відсотків за користування кредитами та залучення додаткових грошових коштів через допущені відповідачем прострочення.

Факт вимушеного кредитування ДП "Фаворит плюс" за Договором встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 23.07.09 №8/226.

Вказаним рішенням суду стягнуто з ДП НАЕК "Енергоатом" на користь ДП "Фаворит плюс" збитки та матеріальну шкоду 1 350 051,46 грн., що пов'язана саме з кредитуванням у банку АТ "Фортуна банк" та укладанням Договору про надання кредитної лінії №04К-КЛ/61 від 03.06.2008 року.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, керуючись ч.2 ст. 35 ГПК України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суд дійшов висновку, що причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками (зайво сплачені відсотки за Договором про надання кредитної лінії №04К-КЛ/61 від 03.06.2008 року), що виникли внаслідок невиконання рішення суду щодо стягнення коштів на користь позивача є обгрунтованими.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Договору про надання кредитної лінії №04К-КЛ/61 від 03.06.2008 року, додаткових угод до нього та з урахуванням ст. 257 ЦК України, суд вважає правомірним стягнення відсотків за користування кредитною лінією з відповідача за останні три роки з 09.11.2010 року по 09.11.2013 року у розмірі 1 412 640,58 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем судових рішень, які набрали законної сили, ДП "Фаворит плюс" було позбавлене права доступу до належних йому грошових коштів, тому з метою забезпечення виконання своїх обов'язків за Договором та для поповнення обігових коштів позивач звернувся до АТ "Фортуна банк" за додатковими коштами, що підтверджується укладеним Договором про надання овердрафту № 04ОВ/39/121/ЮР від 20.05.2011 року.

Згідно з ч. 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника, що спростовує твердження відповідача щодо покладення подвійного тягаря відшкодування збитків на позивача.

Отже, з підстав протиправного ухилення відповідача від своєчасного виконання рішення суду, що набрало законної сили, позивач набув права на відшкодування збитків, нанесених неправомірними діями відповідача.

У порушення зазначених норм закону, умов договору та рішення суду, відповідач відповідні зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які полягають в залученні кредитних коштів (Договір про надання кредитної лінії №04К-КЛ/61 від 03.06.2008 та Договір про надання овердрафту №04ОВ/39/121/ЮР від 25.05.2011 року) та нести витрати по сплаті відсотків за кредитними договорами.

Пунктом 4 ст. 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 217 ГК України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 218, 219 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно завдання останньому шкоди, яка виникла в результаті вимушеного користування грошовими коштами за Договором про надання овердрафту №04ОВ/39/121/ЮР від 25.05.2011р., завданої відповідачем внаслідок невиконанням судових рішень, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми збитків в розмірі 1 558 547,41 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, що згідно розрахунків позивача, становлять 809 474,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені збитки не пов'язанні із виконанням чинного правочину, зокрема, Договору №07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007р. і є позадоговірними.

За ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена (упущена) вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, на кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру.

Таким чином, а ні ст. 22 ЦК України, а ні ст. ст. 224 - 225 ГК України не встановлюють виключного правового зв'язку поняття "збитки" із зобов'язаннями, підставою виникнення яких є правочин.

Враховуючи викладене, чинне законодавство не надає, проте й прямо не забороняє потерпілій стороні вимагати стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку) в деліктних правовідносинах.

Цієї думки дотримується і Вищий господарський суд України, який в постанові від 15.06.2006р. у справі №44/174-05 підтримав рішення судів першої та апеляційної інстанції про стягнення з правопорушника позадоговірних збитків. Чинне законодавство України надає можливість захистити права та охоронювані законом інтереси учасників господарських відносин, зокрема й шляхом стягнення позадоговірних (деліктних) збитків. Така відповідальність правопорушника є виправданою, адже фактично майно власника зменшене не було, проте й очікуваного доходу через протиправні дії третьої особи також не принесло.

Крім того, позивачем доведено, що не маючи доступу до власних грошових коштів, через невиконання відповідачем рішень судів, що набрали законної сили, отримані кошти за Договором про надання кредитної лінії №04К-КЛ/61 від 03.06.2008р. та Договором про надання овердрафту №04ОВ/39/121/ЮР від 25.05.2011р. спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань за Договором, внаслідок чого позивач не міг своєчасно виконати зобов'язання за іншими договорами, зокрема, за Контрактом №SIP05-4-012 від 18.02.2011 року, що укладений з Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС", за умовами якого позивач зобов'язався поставити третій особі товар та надати послуги з монтажу та введення в експлуатацію системи радіаційного контролю викидів нової вентиляційної труби (СРК НВТ).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав зобов'язання за Контрактом №SIP05-4-012 з поставки товару та надання послуг у повному обсязі, тому міг і повинен був отримати визначені ним доходи у повному обсязі і тільки неправомірні дії відповідача з несвоєчасного виконання рішень судів стали єдиною і достатньою причиною, яка призвела до несвоєчасного виконання зобов'язань позивача за вказаним контрактом, що позбавило його можливості отримати залишок грошових коштів у розмірі 809 474,80 грн., які були утримані контрагентом як штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань в рамках вказаного правочину.

Таким чином, сума неодержаних доходів (упущеної вигоди) за Контрактом №SIP05-4-012 не є абстрактною, а дійсно була б позивачем отримана у разі використання власних грошових коштів, доступу до яких позивач був позбавлений протиправними діями відповідача через несвоєчасне виконання рішень судів, що набрали законної сили у справах №8/226 та №42/87. Разом з цим, судом встановлено, що заходи щодо примусового стягнення грошових коштів за означеними рішеннями господарських судів вжиті позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства України.

За результатами досліджень наявних в матеріалах справи доказів та наведених позивачем обґрунтувань відносно понесених останнім збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 809 474,80 грн., завданих відповідачем внаслідок протиправних дій з несвоєчасного виконання судових рішень, суд дійшов висновку, що вказана вимога позивача є обґрунтованою та такою, що підтверджується матеріалами даної справи та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2014р. у справі № 910/21617/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2014р. у справі № 910/21617/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/21617/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков