Постанова № 38637178, 24.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р. Справа№ 910/4656/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Євдокимові В.О.

за участю представників

від прокуратури: Бондарчук І.П., посв. № 009970 від 17.10.2012р.

від позивача-1: не з'явились

від позивача-1: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Група

Н.М.К.»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 05.12.2013 р.

у справі № 910/4656/13 (головуючий суддя Привалов А.І., судді

Бодарчук В.В., Ващенко Т.М.)

за позовом заступника прокурора Подільського району м. Києва в

інтересах держави в особі

1) Київської міської ради

2) Департаменту земельних ресурсів виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської

державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група

Н.М.К.»

про розірвання договору оренди та повернення земельної

ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Подільського району міста Києва звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." про розірвання договору оренди земельних ділянок за адресою: м Київ, вул. Електриків, 28, укладеного 22.11.2007р. між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К.", та повернення земельних ділянок, наданих в оренду, за актами прийому-передачі Київській міській раді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не використовує земельні ділянки за цільовим призначенням, а також неналежним чином виконує умови договору в частині сплати орендної плати, що є підставами для розірвання Договору оренди земельних ділянок від 22.11.2007р. та повернення земельних ділянок до територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2013р. у справі № 910/4656/13 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано Договір оренди земельних ділянок, укладений 22.11.2007р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К.", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 26.11.2007р. за № 85-6-00360, з усіма додатками та змінами, які внесені Договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.01.2010р., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 27.01.2010р. за № 85-6-00467. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." передати за актом прийому-передачі Київській міській раді земельні ділянки, розташовані по вул. Електриків, 28 у Подільському районі м. Києва, а саме:

- земельну ділянку площею 41 256 кв. м., вартістю 16 794 822,53 грн., кадастровий номер 8000000000:85:319:0054;

- земельну ділянку площею 6 697 кв. м., вартістю 2 602 347 грн., кадастровий номер 8000000000:85:319:0046;

- земельну ділянку площею 2 868 кв. м., вартістю 1 114 458 грн. 91 коп., кадастровий номер 8000000000:85:319:0047.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." в доход Державного бюджету України 69 967 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2013р. у справі № 910/4656/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р. у справі № 910/4656/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 10.02.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014р. у справі № 910/4656/13 було відкладено розгляд справи на 24.03.2014р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. у справі № 910/4656/13, враховуючи перебування головуючого судді Мартюк А.І. та судді Зубець Л.П. у відпустці, було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Рєпіна Л.О., судді: Михальська Ю.Б., Новіков М.М..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014р. у справі № 910/4656/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Рєпіна Л.О., судді: Михальська Ю.Б., Новіков М.М. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24.04.2014р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. у справі № 910/4656/13 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р. у справі № 910/4656/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." прийнято до провадження.

Представник прокуратури проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2013р. у справі № 910/4656/13 без змін.

Представники позивачів та відповідача в засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивачів та відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ", місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Прокурором вірно визначено в якості позивача 1 - Київську міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та в якості відповідача 2 - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орган, що входить до складу виконавчої органу Київської міської ради та виконує функції, пов'язані з реалізацією повноважень органу місцевого врядування у земельних відносинах.

Судом встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007р. № 62/1896 між позивачем 1 (за договором - орендодавець) та відповідачем 22.11.2007р. було укладено Договір оренди земельних ділянок, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, що визначені цим договором та розташовані по вул. Електриків, 28 у Подільському районі м. Києва, строком на п'ятнадцять років для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення з наземними та підземними паркінгами.

Відповідно до п. 6.2. договору, право на оренду земельних ділянок виникає після державної реєстрації цього договору.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.11.2007р. за № 85-6-00360 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2010р. між позивачем 1 та відповідачем було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 22 листопада 2007 року за реєстровим № 3326, яким внесено зміни, зокрема, в частині визначення меж наданих в оренду земельних ділянок, згідно з планами, що додані до даного договору.

Відповідно до п. 8.4. договору, до обов'язків орендаря відноситься: приступити до використання земельних ділянок у строк, встановлений договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельних ділянок та державної реєстрації договору; завершити забудову земельних ділянок в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату.

Прокурор мотивуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач в порушення умов договору свої обов'язки по договору щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за оренду земельних ділянок не виконує; земельні ділянки за цільовим призначенням не використовує та будівництво у визначений договором строк, тобто до 26.11.2010р., на земельних ділянках не завершив.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статі 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договору, визначена договором орендна плата за земельні ділянки становить платіж, який відповідач вносить позивачу-1 за користування земельними ділянками у грошовій формі. Річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 5 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 4.7. договору, орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з наданих прокурором до матеріалів справи доказів, а саме: постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2012р. у справі № 2а-6175/12/2670, від 12.12.2012р. у справі № 2а-14950/12/2670, від 07.10.2013р. у справі № 826/14586/13-а; довідки ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01.03.2013р. за № 1399/9/19-1-06 та податкових декларацій відповідача з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в останнього існує заборгованість з листопада 2011 року по вересень 2013 року у загальній сумі 1 776 919,47 грн.

Таким чином, належними доказами доведено порушення відповідачем умов договору оренди земельних ділянок щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів за користування земельними ділянками комунальної власності.

Крім того, до матеріалів справи надано Акти обстеження земельної ділянки № 126/07, № 127/07, № 128/07 від 27.02.2013р., складених головним спеціалістом відділу контролю Управління по контролю за використанням та моніторингом земель Департаменту земельних ресурсів, за участю начальника відділу землеустрою - головного землевпорядника Подільського району м. Києва, з додаванням планів-схем та матеріалів фотофіксації, з яких вбачається, що будівництво торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення з наземними та підземними паркінгами, відповідно до цільового призначення, визначеного договором оренди земельних ділянок, відповідачем на даний час не ведеться.

Під час розгляду справи відповідач обставини, надані прокурором, належними доказами не спростував, та доказів виконання умов договору оренди в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів за користування земельними ділянками, а також використання земельних ділянок за цільовим призначенням суду не надав.

Статтею 22 Закону України "Про оренду землі" встановлено право орендодавця вимагати від орендаря використання землі за цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди земельної ділянки.

Аналогічне положення закріплене і в п. 8.1. договору оренди земельних ділянок.

Приписами статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Також, п.п. 11.4., 11.5. договору оренди земельних ділянок передбачено, що договір може бути достроково розірваний за рішенням суду, у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1. та 8.4. договору.

Отже судом встановлено невиконання відповідачем обов'язків орендаря земельних ділянок, визначених у п. 8.4. договору.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з пунктом 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі". Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Як вбачається з актів обстеження земельних ділянок, в останніх лише зафіксовано ту обставину, що відповідач фактично до використання земельних ділянок не приступив, будівельні роботи не ведуться. При цьому, у вказаних актах відсутнє будь-яке посилання на використання земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Крім того, прокурором жодним чином не обґрунтовано у чому конкретно полягає шкода, завдана органу місцевого самоврядування у зв'язку із зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак, чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що невикористання відповідачем земельних ділянок для забудови протягом трьох років підряд - не є порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", зокрема ст. 24 та 25, саме недотримання яких є підставами для розірвання договору оренди земельних ділянок, згідно статті 32 Закону України "Про оренду землі", в судовому порядку, і чим права та охоронювані законом інтереси орендодавця (Київської міської ради) обумовлені наведеними нормами закону - не порушуються, а тому вимоги прокурора щодо розірвання договору оренди земельних ділянок з підстав невикористання земельних ділянок за цільовим призначенням є безпідставними.

Враховуючи, що в силу положень ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі", основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельних ділянок, є істотним порушенням договору у розмінні ст. 651 Цивільного кодексу України. Оскільки, укладаючи спірний договір оренди земельної ділянки, позивач 1 розраховував на вчасну сплату відповідачем орендних платежів, а тому не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань є істотним порушенням умов договору та свідчить про наявність передбачених законом підстав для розірвання договору.

Позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди земельних ділянок від 22.11.2007р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 26.11.2007р. за № 85-6-00360 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з вимогами статті 34 Закону України "Про оренду землі", в разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 7.1. договору оренди земельних ділянок, визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню, оскільки підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, який є розірваним, і з огляду на те, що у зв'язку із розірванням договору, відповідач втратив статус орендаря, суд вважає позовні вимоги щодо повернення земельних ділянок, які розташовані по вул. Електриків, 28 у Подільському районі м. Києва та виступали предметом оренди за Договором оренди земельних ділянок від 22.11.2007р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 26.11.2007р. за № 85-6-00360, такими що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2013р. у справі № 910/4656/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2013р. у справі № 910/4656/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/4656/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков