Ухвала суду № 38635347, 17.04.2014, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/655/14-ц

Провадження №2/173/603/2014

У Х В А Л А

іменем України

17 квітня 2014 р. м. Верхньодніпровськ

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Шевченко О.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановила:

В провадженні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, визнання права власності, визнання договору дарування удаваним, встановлення укладення договору купівлі-продажу.

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій зазначає, що 12 листопада 1977 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. В жовтні 2013 року за ініціативою відповідача було припинено сімейно-шлюбні відносини та з того часу вони проживають окремо. 24 січня 2014 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення про розірвання шлюбу між ними. Під час шлюбу було придбано майно, яке було зареєстровано на відповідача. ОСОБА_2 не бажає провести поділ майна в добровільному порядку та має намір продати його та виїхати за межі України. До складу спільного майна належить дві квартири та домоволодіння на земельній ділянці. Оскільки шлюб розірвано, відповідач має можливість розпорядитися цим майном, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду. У зв'язку з чим позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, ОСОБА_2, вчиняти дії щодо відчуження майна: житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за кожним з них право власності на ? частину цього майна, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2.

Згідно з ч. 3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до ч.3 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_2, має можливість розпорядитися спірним нерухомим майном, що зробить неможливим в майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому суд вважає вимоги ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову законними та обґрунтованими, а заява про забезпечення позову - підлягає задоволенню.

Керуючись 151 -153 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

ухвалила:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити ОСОБА_2 (ін.н. НОМЕР_1), мешкає за адресою: АДРЕСА_2 відчужувати нерухоме майно:

домоволодіння по АДРЕСА_1,

квартиру АДРЕСА_2

Копію ухвали направити сторонам для відома та до відділу ДВС Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області та реєстраційній службі Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області - для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя О.Ю.Шевченко