Вирок № 38635116, 28.04.2014, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

28.04.2014

Справа № 335/1059/14-к 1-кп/335/135/2014 В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., суддів Геєць Ю.В., Рибалко Н.І., при секретарі Корягіній Ю.С., за участю прокурора Моніна І.В., Михайлова М.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимому:

- 29.10.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст. 187, ч.2 ст.187, ст.69 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст. ст.75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10 року народження, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, маючого повну середню освіту, працював продавцем у магазині „Сільпо", не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11 року народження, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, маючого повну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2013 року, приблизно о 22 годині, ОСОБА_1, ОСОБА_3, та ОСОБА_2, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою, із застосуванням насилля відносно ОСОБА_9, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, знаходячись в ліфті під'їзду № 3, будинку № 1 по вул. Руставі в м. Запоріжжя, скоїли злочин при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1, діючи узгоджено з ОСОБА_2 схопили та почали тримати за руки ОСОБА_9, при цьому ОСОБА_1 наніс не менше двох ударів кулаком в обличчя ОСОБА_9, а ОСОБА_3 скориставшись безпорадним станом ОСОБА_9, шляхом перевірки наявності коштовних речей у кишенях потерпілого, заволодів його телефоном SAMSUNG GT2121B вартістю 350 гривень та грошовими коштами у сумі 750 гривень, після чого з викраденим майном зникли з місця пригоди, спричинивши ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1100 гривень.

Крім того, 23 грудня 2013 p., приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, являючись особою, яка раніше вчинила розбій, діючи умисно, знаходячись біля будинку 18-А, по бул. Центральному, в м. Запоріжжі, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою заволодіння майном ОСОБА_7, напали на останнього, застосувавши до нього насильство, небезпечне для життя та здоров'я, а саме, наздогнавши потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_2 тримав потерпілого за ліву руку, а ОСОБА_1 за праву, ОСОБА_3 у цей час діставав з карманів потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти та мобільний телефон. Після цього, ОСОБА_1, для припинення супротиву потерпілого ОСОБА_7, наніс останньому три удари кулаком та один удар коліном в область обличчя потерпілого ОСОБА_7, тим самим ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скоїли розбійний напад відносно ОСОБА_7, застосувавши до нього насильство, небезпечне для життя та здоров'я, спричинивши потерпілому ОСОБА_7, згідно висновку судово-медичної експертизи №189 від 29.01.2014 року, закритий лінійний перелом потиличної кістки, забиття головного мозку середньої тяжкості, які в сукупності кваліфікуються, як тяжкі тілесні пошкодження за наслідком небезпечності для життя, та закритий перелом кісток носу зі зміщенням кісних фрагментів без порушення функцій носового дихання, рану на спинці носу та рану на слизистій оболонці нижньої губи та заволоділи майном потерпілого, а саме грошовими коштами у сумі 1400 грн., мобільним телефоном «Нокіа», моделі « 1110і», який матеріальної цінності не становить, спричинивши ОСОБА_7, майнову шкоду на вказану суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_9) визнав повністю, щиро розкаявся, пояснив, що 24.11.2013 року він разом з ОСОБА_3 прогулювалися, та на зупинці по вул. Руставі біля банкомату побачили декілька чоловіків в алкогольному стані, які знімали гроші з банкомату, один з яких зняв грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. Після чого, вони довгий час слідкували за потерпілим ОСОБА_9 (приблизно 2,5 - 3 години). Потім вони зустріли ОСОБА_2, якому запропонували пограбувати потерпілого ОСОБА_9, на що він погодився. Приблизно о 22 годині, потерпілий зайшов до під'їзду № 3, будинку № 1 по вул. Руставі в м. Запоріжжя. Він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зайшли слідом за потерпілим, після чого, у ліфті, він з ОСОБА_2 схопили та почали тримати за руки ОСОБА_9, при цьому вони штовхнули потерпілого та він вдарився головою, а ОСОБА_3 в цей час шляхом перевірки наявності коштовних речей у кишенях потерпілого, заволодів його мобільним телефоном та грошовими коштами у сумі 750 гривень, після чого вони поділили гроші, мобільний телефон забрав ОСОБА_3, та розійшлись.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_9) визнав повністю, щиро розкаявся, та пояснив, що 24.11.2013 року він зустрів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які запропонували йому пограбувати потерпілого ОСОБА_9, на що він погодився. Після чого, вони слідкували за потерпілим ОСОБА_9 Приблизно о 22 годині, потерпілий зайшов до під'їзду № 3, будинку № 1 по вул. Руставі в м. Запоріжжя. Він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зайшли слідом за потерпілим, після чого, у ліфті, він з ОСОБА_1 схопили та почали тримати за руки ОСОБА_9, при цьому вони штовхнули потерпілого та він вдарився, а ОСОБА_3 в цей час шляхом перевірки наявності коштовних речей у кишенях потерпілого, заволодів його мобільним телефоном та грошовими коштами у сумі 750 гривень, після чого вони поділили гроші, мобільний телефон забрав ОСОБА_3, та розійшлись.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_9) визнав повністю, щиро розкаявся, та пояснив, що 24.11.2013 року він разом з ОСОБА_1 прогулювалися та на зупинці по вул. Руставі біля банкомату побачили декілька чоловіків в алкогольному стані, які знімали гроші з банкомату, один з яких зняв грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. Після чого, вони довгий час слідкували за потерпілим ОСОБА_9 (приблизно 2,5 - 3 години). Потім вони зустріли ОСОБА_2, якому запропонували пограбувати потерпілого ОСОБА_9, на що він погодився. Приблизно о 22 годині, потерпілий зайшов до під'їзду № 3, будинку № 1 по вул. Руставі в м. Запоріжжя. Він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зайшли слідом за потерпілим, після чого ОСОБА_2 з ОСОБА_1 схопили та почали тримати за руки ОСОБА_9, при цьому вони штовхнули потерпілого та він вдарився, а він в цей час шляхом перевірки наявності коштовних речей у кишенях потерпілого, заволодів його мобільним телефоном та грошовими коштами у сумі 750 гривень, після чого вони поділили гроші, мобільний телефон він забрав собі, та розійшлись. Пізніше мобільний телефон він продав за 100 грн.

Потерпілий у судовому засіданні пояснив, що 24.11.2013 року приблизно о 22-00 год. у ліфті під'їзду № 3, будинку № 1 по вул. Руставі в м. Запоріжжя, на нього напали обвинувачені, при цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тримали його за руки, штовхнувши його, внаслідок чого він вдарився головою об стіну, а ОСОБА_3 в цей час із кишень забрав гроші у розмірі 750 грн. та мобільний телефон. Також пояснив, що ніяких претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не має, так як родичі обвинуваченого ОСОБА_3 відшкодували шкоду у повному обсязі.

Показання обвинувачених та потерпілого відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинувачених в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.187 КК України (по епізоду нападу з метою заволодіння майна ОСОБА_7.) обвинувачений ОСОБА_1 визнав повністю, пояснив, що 23.12.2013 року близько 20.40 год. він зустрівся із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 біля ТЦ „Україна" в м. Запоріжжя. Приблизно о 22-00 год вони утрьох пішли до супермаркету «АТБ» по вул. Патріотичній в м. Запоріжжя для придбання серветок. Коли ОСОБА_1 знаходився біля каси, попереду нього розраховувся чоловік, у якого він побачив грошові кошти. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відійшли від каси, дивлячись чи є у цього чоловіка гроші. Коли вони вийши з супермаркету, то вирішили пограбувати зазначеного чоловіка. Дочекавшись, коли чоловік вийде, пішли за ним. Коли чоловік зайшов у двори по бул. Центральному, недалеко від дитячого садочку, наздогнавши потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_2 тримав потерпілого за ліву руку, а він за праву, ОСОБА_3 у цей час діставав з карманів потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти та мобільний телефон. Після цього, він, для припинення супротиву потерпілого ОСОБА_7, так як він почав кричати, наніс останньому три удари кулаком та один удар коліном в область обличчя потерпілого ОСОБА_7 Після чого вони побігли у двори, де поділили гроші, мобільний телефон забрав ОСОБА_3 та розійшлись.

Свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.187 КК України (по епізоду нападу з метою заволодіння майна ОСОБА_7.) обвинувачений ОСОБА_2 визнав частково, пояснив, що 23.12.2013 року близько 20.40 год. він зустрівся із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щоб прогулятися. Приблизно о 22-00 год вони утрьох пішли до супермаркету «АТБ» по вул. Патріотичній в м. Запоріжжя. Коли вони вийшли з супермаркету ОСОБА_1 запропонував пограбувати чоловіка похилого віку, всі погодилися. Дочекавшись, коли чоловік вийде, пішли за ним. Коли чоловік зайшов у двори по бул. Центральному, недалеко від дитячого садочку, наздогнавши потерпілого ОСОБА_7, він тримав потерпілого за ліву руку, а ОСОБА_1 за праву, ОСОБА_3 у цей час діставав з карманів потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти та мобільний телефон. Після цього, вони побігли у двори, а ОСОБА_1 залишився та наносив потерпілому удари. При цьому забрав у потерпілого сумку, однак після того як ОСОБА_3 запропонував йому залишити сумку, ОСОБА_1 її залишив та побіг разом з ними. Після чого вони побігли у двори, де поділили гроші, мобільний телефон забрав ОСОБА_3 та розійшлись. Також зазначив, що вони домовлялися потерпілого не бити та він особисто потерпілому удари не наносив.

Свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.187 КК України (по епізоду нападу з метою заволодіння майна ОСОБА_7.) обвинувачений ОСОБА_3 визнав частково, пояснив, що 23.12.2013 року близько 20.40 год. він зустрівся із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щоб прогулятися. Приблизно о 22-00 год вони утрьох пішли до супермаркету «АТБ» по вул. Патріотичній в м. Запоріжжя. Коли вони вийшли з супермаркету ОСОБА_1 запропонував пограбувати потерпілого, всі погодилися. Дочекавшись, коли потерпілий вийде, пішли за ним. Коли він зайшов у двори по бул. Центральному, недалеко від дитячого садочку, наздогнавши потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_2 тримав потерпілого за ліву руку, а ОСОБА_1 за праву, і він у цей час діставав з карманів потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти та мобільний телефон. Після цього, вони побігли у двори, а ОСОБА_1 залишився та наносив потерпілому удари. При цьому забрав у потерпілого сумку, однак після того як він запропонував йому залишити сумку, ОСОБА_1 її залишив та побіг разом з ними. Після чого вони побігли у двори, де поділили гроші, мобільний телефон він забрав собі та розійшлись. Також зазначив, що вони домовлялися потерпілого не бити та він особисто потерпілому удари не наносив.

І хоча обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, визнав повністю, а обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - визнали частково, висновки суду про винність обвинувачених у скоєні вказаного кримінального правопорушення основані на сукупності безпосередньо у судовому засіданні досліджених доказів:

- з показань потерпілого ОСОБА_7 наданих у судовому засіданні, вбачається, що 23.12.2013 року приблизно о 22-00 год. він направився до супермаркету «АТБ», який розташований по вул. Патріотичній у м. Запоріжжя за покупками. При цьому, у нього у кишені куртки, у поліетиленовому пакеті, знаходилися грошові кошти у розмірі 1 400,00 грн. та у кишені брюк - мобільний телефон «Нокіа» в корпусі сірого кольору. Здійснивши покупки та розрахувавшися на касі, він вийшов з супермаркету та спрямував додому у двори по бул. Центральному. Підходячи до дитячого садочку, який розташований по бул. Центральному, 18 А, ззаду до нього підбігли обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тримали його за руки, а ОСОБА_3 у цей час діставав з карманів грошові кошти та мобільний телефон. Він почав звати на допомогу, після чого ОСОБА_1, який держав його за праву руку наніс йому декілька ударів по обличчю. Також зазначив, що його кинули на землю та він втратив свідомість;

- свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_3 У грудні 2013 року у них вдома з'явився мобільний телефон сірого кольору. Коли вона запитала у сина звідки телефон, він ій відповів, що знайшов його. Коли до них приїхали працівники міліції, вона добровільно передала їм зазначений телефон. Крім того, зазначила, що її син ОСОБА_3 добре вчився та позитивний хлопець, вважає, що її син попав під вплив своїх друзів, у зв'язку з чим і скоїв злочини;

- згідно протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.12.2013 року, потерпілий ОСОБА_7 впізнав осіб, які відкрито із застосуванням насилля 23.12.2013 року заволоділи грошовими коштами та мобільним телефоном, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3;

- відповідно до висновків експертів: №189 від 10.01.2014 року; №458-д від 23.01.2014 року; №459-д від 23.01.2014 року; №460-д від 23.01.2014 року; №462-д від 23.01.2014 року, встановлено, що тілесні ушкодження нанесені потерпілому ОСОБА_7, у сукупності кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпечності для життя;

- при демонстрації відеозапису з відеокамер спостереження з супермаркету „АТБ" (речовий доказ - DVD-R диск), встановлено, що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 23.12.2013 року знаходячись у приміщенні супермаркету „АТБ", слідкували за потерпілим ОСОБА_7, який в цей же час розраховувся за покупки;

- в процесі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого та обвинувачених, з відеозапису до протоколів проведення слідчого експерименту від 16.01.2014 року та 22.01.2014 року, обвинувачені на місці скоєння злочину показали механізм нападу та нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.

Аналізуючи викладені вище докази у сукупності з точки зору їх допустимості, достатності, суд дійшов висновку про те, що провина обвинувачених доведена у повному обсязі сукупністю доказів, які логічні, послідовні і взаємоузгоджені, підстав сумніватися в їх достовірності суд не встановив. Суд бере до уваги викладені докази при постановленні вироку.

Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що склад злочину за ч.4 ст.187 КК України не доведено стороною обвинувачення та дії обвинувачених слід кваліфікувати за ознаками грабежу, є необгрунтованими та спростовуються сукупністю вищевикладених досліджених доказів, зокрема: показаннями самих обвинувачених, з яких вбачається, що напад було вчинено за попередньою змовою, з метою заволодіння майном потерпілого, в ході якого потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, показаннями потерпілого, з яких вбачається, що дії обвинувачених при нападі на нього були узгоджені, а також висновками експертів, якими встановлено тяжкість завдиних потерпілому тілесних ушкоджень та іншими вищезазначеними дослідженими доказами.

Оцінюючи докази по кримінальному провадженню в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 повністю доведена та його дії суд кваліфікує:

за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб;

за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, об'єднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою яка раніше вчинила розбій.

Вина ОСОБА_2 повністю доведена та його дії суд кваліфікує:

за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб;

за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Вина ОСОБА_3 повністю доведена та його дії суд кваліфікує:

за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб;

за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, осіб винних та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, судом визнає щире каяття, активне сприяння органу досудового слідства.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, суд визнає: вчинення злочину відносно особи похилого віку.

На підставі викладеного, та з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1, який не працевлаштований, молодого віку, позитивно характеризується, на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, проживає тільки з батьком (у неповній родині), однак злочини вчинив, перебуваючи на іспитовому строку, мав переважну роль у скоєні злочинів, а саме спричинення ним тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 та нанесення ударів потерпілому ОСОБА_9, а також враховуючи думку потерпілого ОСОБА_9, який просив призначити м'яке покарання, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_7, який просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі, принесених вибачень потерпілим, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів до нього необхідно застосувати покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статтей.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, судом визнає щире каяття, активне сприяння органу досудового слідства.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, суд визнає: вчинення злочину відносно особи похилого віку.

На підставі викладеного, та з урахуванням особи обвинуваченого, який працевлаштований, молодого віку обвинуваченого, вчинення злочину вперше, має виключно позитивні характеристики, на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_9, який просив призначити м'яке покарання, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_7, який просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі, вибачення перед потерпілим, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових злочинів йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Однак, приймаючи до уваги вищевикладене, але з урахуванням наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, (визнання вини, щире каяття, молодий вік, виключно позитивні характеристики), що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, які зазначені вище, суд вважає можливим при призначенні покарання ОСОБА_2 застосувати ч.1 ст.69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.187 КК України.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3, згідно ст. 66 КК України, судом визнає щире каяття, активне сприяння органу досудового слідства, відшкодування матеріального збитку потерпілим.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3, суд визнає: вчинення злочину відносно особи похилого віку.

На підставі викладеного, та з урахуванням особи обвинуваченого, який не працевлаштований, молодого віку обвинуваченого, вчинення злочину вперше, має виключно позитивні характеристики, на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_9, який просив призначити м'яке покарання, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_7, який просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі, вибачення перед потерпілим, відшкодування матеріальної шкоди потерпілим, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових злочинів йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Однак, приймаючи до уваги вищевикладене, але з урахуванням наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, (визнання вини, щире каяття, молодий вік, виключно позитивні характеристики, відшкодування шкоди потерпілим), що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, які зазначені вище, суд вважає можливим при призначенні покарання ОСОБА_3 застосувати ч.1 ст.69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.187 КК України.

Цивільний позов, заявлений Міською клінічною лікарнею екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя підлягає задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження та визнаний обвинуваченими.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що шкода потерпілому завдана внаслідок неправомірних дій обвинувачених.

Позиваючись до обвинувачених про відшкодування моральної шкоди, потерпілий ОСОБА_7 вказує на те, що обвинувачені своїми діями вчинили розбійний напад, застосувавши до нього небезпечне для життя і здоров'я насильство, яке викликало негативні наслідки морального характеру.

Моральна шкода заподіяна позивачу виразилися у негативних емоціях та переживаннях у зв'язку з пошкодженням обличчя, внаслідок чого у потерпілого з'явилася нервозність, що вплинуло на його стан здоров'я, був порушений звичайний ритм його життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із вимог ст. 23, 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вважає суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. такою, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин при яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_7, ступінь вини обвинувачених, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілого і яка на думку суду, буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку потерпілий отримав внаслідок нападу на нього та побиття.

Долю речових доказів по даному кримінальному провадженню, суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК Украины.

Керуючись ст. ст. 349, 366-371, 373-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати виним:

за ч. 2 ст. 186 КК України і призначити покарання у вигляді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 187 КК України і призначити покарання у вигляді 8-ми (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 8-ми (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбутий строк призначений вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.10.2013 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 8-ми (восьми) років 1-го (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання - з 28.12.2013 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили - залишити без змін.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10 року народження, визнати виним:

за ч. 2 ст. 186 КК України і призначити покарання у вигляді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 187 КК України і призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 4-х (чотирьох) років 6-ти (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 4-х (чотирьох) років 6-ти (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту фактичного затримання - з 11.02.2014 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 до набрання вироку законної сили - залишити без змін.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11 року народження, визнати виним:

за ч. 2 ст. 186 КК України і призначити покарання у вигляді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 187 КК України і призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 4-х (чотирьох) років 6-ти (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 4-х (чотирьох) років 6-ти (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ОСОБА_3 до набрання вироку законної сили - залишити без змін.

Цивільний позов Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., ІН НОМЕР_1 (АДРЕСА_1), з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІН НОМЕР_2 (АДРЕСА_2), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, ІН НОМЕР_3 (АДРЕСА_4) на користь Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 05498677, р/р 35422201036214, код банку 813015 УДК Запорізької області м. Запоріжжя) матеріальну шкоду у розмірі 9458,37 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень 37 коп.) грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., ІН НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12, (АДРЕСА_5) моральну шкоду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІН НОМЕР_2 (АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12, (АДРЕСА_5) моральну шкоду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, ІН НОМЕР_3 (АДРЕСА_4) на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12, (АДРЕСА_5) моральну шкоду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.) грн.

Речові докази:

- мобільний телефон „Нокіа" в корпусі сірого кольору, який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 - залишити останньому за належністю;

- DVD-R диск з записом з відеокамер спостереження з супермаркету „АТБ", який долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя І.А.Крамаренко

Судді Ю.В. Геєць

Н.І. Рибалко