Постанова № 38634108, 05.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 травня 2014 року 08:10 № 826/4790/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Борисової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Союзінтертрейд»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзінтертрейд» (надалі - Позивач/ТОВ «Союзінтертрейд») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2014 р. №0001372201 та №0001362201, винесені ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві;

2. Стягнути з Відповідача на користь Позивача оплачений судовий збір шляхом перерахування на поточний рахунок Позивача.

Ухвалою суду від 14.04.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) під час винесення 26.03.2014 р. податкових повідомлень-рішень №0001372201 та №0001362201.

В судове засідання не з'явився представник Відповідача, про час та місце був повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не вказав, клопотання про відкладення судового розгляду справи не подавав.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Союзінтертрейд» зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 16.04.1996 р. (код ЄДРОПУ 24248868), з 07.02.2002 р. взято на податковий облік та станом на дату реєстрації перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основними видами діяльності Позивача згідно із довідки з ЄДРОПУ серії АБ №336179 є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, установлення та монтаж, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, інша професійна, наукова та технічна діяльність.

У період з 14.02.2014 р. по 27.02.2014 р. та з 28.02.2014 по 06.03.2014 р. на підставі повідомлення №23 від 03.02.2014 р. та наказів №204 від 03.02.2014 р., №347 від 28.02.2014 р., згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Союзінтертрейд» вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. відповідно до затвердженого плану-графіку перевірок, за результатами якої складений акт від 14.03.2014 р. №106/26-57-22-01-10/24248868 «Про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Союзінтертрейд» (код ЄДРПОУ 24248868) з питань вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт перевірки №106), в якому зафіксовано про виявлені Відповідачем наступні порушення Позивача вимог законодавства, зокрема:

ь пп.14.1.27 та пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2 та п.138.8 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 288 400,00 грн., в т.ч.: за ІІ квартал 2011 р. в сумі 110 248,00 грн., за ІІІ квартал 2011 р. в сумі 8 664,00 грн., за І квартал 2012 р. в сумі 62 618,00 грн., за ІІ квартал 2012 р. в сумі 106 870,00 грн.;

ь п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 та п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 253 982,00 грн., в т.ч.: за травень 2011 р. - на 22 534,00 грн., за червень 2011 р. - на 73 333,00 грн., за липень 2011 р. - на 7 534,00 грн., за лютий 2012 р. - на 18 000,00 грн., за квітень 2012 р. - на 40 766,00 грн., за травень 2012 р. - на 1 701,00 грн., за червень 2012 р. - на 90 114,00 грн.;

ь ст.109, ст.110, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, ст.171 та ст.177 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 7 329,00 грн.;

ь п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637.

Водночас, на підставі Акту перевірки №106 ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення від 26.03.2014 р.

ь за формою «Р» №0001362201, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 333 040,50 грн. (із яких 253 982,00 грн. - за основним платежем, 79 058,50 грн. - штрафні санкції);

ь за формою «Р» №0001372201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 373 144,00 грн. (із яких 288 400,00 грн. - за основним платежем, 84 744,00 грн. - за штрафними санкціями).

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси Позивача під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ТОВ «Союзінтертрейд» оскаржило його в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з Акту перевірки №106, у перевіряємий період Позивач мав господарські взаємовідносини з Підприємством «Спецбуд-інвест» Світловодської міської Організації Інвалідів «Злагода» (надалі - Підприємство «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода») відповідно до укладених договорів, зокрема:

ь Договір №1904 від 19.04.2011 р. (надалі - Договір №1904), згідно якого ТОВ «Союзінтертрейд» (Замовник) передає, а Підприємство «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода» (Підрядник) приймає на себе виконання модернізації пневмомережі по реконструкції компресорної станції. Вартість робіт згідно договірної ціни складає 225 408,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 568,00 грн.);

ь типові договори надання технічних послуг: Договір №1105 від 11.05.2011 р. (надалі - Договір №1105) та Договір №0106 від 01.06.2011 р. (надалі - Договір №0106), згідно яких Підприємство «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода» (Виконавець) зобов'язується забезпечити ремонт компресорів «Atlas Copco» та «Ingersoll Rand», а ТОВ «Союзінтертрейд» (Замовник) зобов'язується оплатити надані послуги. Загальна сума Договорів залежить від фактичної кількості наданих Виконавцем послуг.

На виконання умов укладених з Підприємством «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода» Договорів Позивачем були надані акти здачі-приймання робіт, а саме: до Договору №1904 на загальну суму 225 408,00 грн. (ПДВ - 37 568,00 грн.); до Договору №1105 на загальну суму 110 000,00 грн. (ПДВ - 18 333,33 грн.); до Договору №0106 на загальну суму 285 000,00 грн. (ПДВ - 47 500,00 грн.).

Водночас, перевіркою було також встановлені взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «ВК Віконні системи» реорганізовано в ТОВ «Пагамент», відповідно до ряду укладених типових договорів надання технічних послуг (Договір №007-12 від 10.01.2012 р., Договір №037-12 від 27.02.2012 р., Договір №042 від 02.04.2012 р.), згідно яких ТОВ «ВК Віконні системи» (Виконавець) зобов'язується надати послуги (забезпечити пуско-наладку та запуск блоків та компресорів «Ingersoll Rand», забезпечити сервісне обслуговування компресора «Atlas Copco»), а ТОВ «Союзінтертрейд» (Замовник) зобов'язується оплатити надані послуги.

На підтвердження надання контрагентом відповідних послуг Позивачем надані акти здачі-приймання робіт, зокрема: до Договору №007-12 на загальну суму 156 900,00 грн. (ПДВ - 26 150,00 грн.); до Договору №037-12 на загальну суму 169 000,00 грн. (ПДВ - 28 166,67 грн.); до Договору №042 на загальну суму 75 000,00 грн. (ПДВ - 12 500,00 грн.).

Крім того, у перевіряємий період Позивач мав взаємовідносини із ПП «Валга» реорганізовано ТОВ «Раквере») відповідно до укладених договорів, таких як:

ь Договір поставки №2803 від 28.03.2012 р. (надалі - Договір №2803), згідно якого ПП «Валга» (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність ТОВ «Союзінтертрейд» (Покупець) присадки, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити присадки будь-якого походження. Постачальник відпускає товар Покупцю на умовах EXW за Інкотермс 2000, завантаження товару на автомобільний транспорт здійснюється організацією-зберігачем товару згідно умов договору, укладеному між Постачальником та Зберігачем; згідно із Додатковою угодою від 28.03.2012 р. постачальник відпускає товар Покупцю на умовах СРТ за Інкотермс 2000 (м. Київ, вул. Святошинська, 20);

ь Договір зберігання товару №3003/12 від 30.03.2012 р. (надалі - Договір №3003/12), згідно із яким ПП «Валга» (Виконавець) зобов'язується передати ТОВ «Союзінтертрейд» (Замовник) у строкове володіння та користування, а Замовник зобов'язується прийняти у строкове володіння та користування приміщення, яке знаходиться за адресою: 36023, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Красіна, 71 «Б» на території бази Виконавця.

На виконання вимог укладеного Договору №2803 Позивачем були надані рахунок-фактура та видаткова накладна на загальну суму 31 915,20 грн. (ПДВ - 5 319,20 грн.).

Разом із тим, до Договору №3003/12 Позивачем надані підписані між сторонами акти зберігання товару, а також акти здачі-приймання робіт на загальну вартість робіт розміром 70 000,00 грн. (ПДВ - 11 666,66 грн.).

Поряд із цим, в ході проведення перевірки було встановлено взаємовідносини Позивача з ТОВ «УКР ПЕЛЛ» відповідно до укладеного договору поставки №19-06/3 від 19.06.2012 р. (надалі - Договір №19-06/3), згідно із яким ТОВ «УКР ПЕЛЛ» (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність ТОВ «Союзінтертрейд» (Покупець) товар (шкіряний напівфабрикат «WET-BLUE»), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити цей товар.

При цьому, в матеріалах справи наявні підписані сторонами специфікації до Договору №19-06/3 із зазначенням умов постачання кожної партії товару (FCA - м. Новомиргород (Україна), терміном поставок - червень 2012 р., та загальної вартості товару, зокрема: Специфікація №1 від 26.06.2012 р. на загальну вартість товару 575 460,00 грн. (ПДВ - 95 910,00 грн.); Специфікація №2 на загальну вартість товару 540 684,00 грн. (ПДВ - 90 114,00 грн.).

На підтвердження виконання умов Договору №19-06/3 Позивачем були надані акти приймання-передачі та видаткові накладні до кожної із підписаної між сторонами Специфікації.

Крім того, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, за перевіряємий період відповідно до укладених з контрагентами Договорів на адресу ТОВ «Союзінтертрейд» були виписані податкові накладні, які були віднесені Позивачем до реєстру отриманих податкових накладних та суми ПДВ за якими були включені до податкового кредиту, а саме: від Підприємства «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода» на загальну суму ПДВ - 103 401,31 грн.; від ТОВ «ВК Віконні системи» на загальну суму ПДВ - 54 316,67 грн.; від ПП «Валга» на загальну суму ПДВ - 16 985,87 грн.; від ТОВ «УКР ПЕЛЛ» на загальну суму ПДВ - 90 114,00 грн.

В той же час, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, в пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Разом із тим, за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «Союзінтертрейд» задекларовано податкового кредиту по ПДВ у сумі 8 167 129,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено його завищення всього на суму 264 818,00 грн., в т.ч.: за травень 2011 р. - на 22 534,00 грн., за червень 2011 р. - на 73 333,31 грн., за липень 2011 р. - на 7 534,00 грн., за лютий 2012 р. - на 18 000,00 грн., за березень 2012 р. - на 41 635,87 грн., за квітень 2012 р. - на 5 833,33 грн., за травень 2012 р. - на 5 833,33 грн. та за червень 2012 р. - на 90 114,00 грн.

Проте, у періоді, що перевірявся, Позивач декларував від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту, яке зарахувалось до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 238 351,00 грн. в наступних періодах: за січень 2011 р. в сумі 55 152,00 грн., за серпень 2011 р. в сумі 27 520,00 грн., за березень 2012 р. в сумі 88 992,00 грн., за травень 2012 р. в сумі 4 132,00 грн., за вересень 2012 р. в сумі 5 723,00 грн. та листопад 2012 р. в сумі 56 832,00 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

ь витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті:

ь інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу;

ь крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Разом із тим, відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, у пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Поряд із цим, згідно із п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з Акту перевірки №106, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було встановлено, що ТОВ «Союзінтертрейд» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 42 410 946,00 грн. Перевіркою повноти визначення витрат за перевіряємий період Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 1 324 089,00 грн.

Водночас, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поряд із цим, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (надалі - Положення №88) передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Разом із тим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 14.04.2014 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції, зокрема копії: первинних документів, що підтверджують оприбуткування, зберігання на балансі позивача та подальше списання із балансу позивачем отриманих у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. товарів (послуг) згідно укладених з контрагентами договорів; витягів з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарів; копії довіреностей уповноважених представників позивача, які отримували ТМЦ; платіжних доручень та оригіналів виписок з розрахункових рахунків позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати позивачем вартості придбаних товарів (послуг), тощо; за укладеними з Підприємством «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода» Договором №1904 - ескізи Замовника існуючої пневмомережі та докази їх відтворення Підрядником; докази розробки Підрядником пневматичної схеми підключення осушувача та розробки електричної схеми підключення осушувача; докази розробки Підрядником логарифму управління дистанційного управління системою GPRS; докази розробки Підрядником підключення через інтерфейс RS-485; докази розроблення Підрядником логарифму управління датчиком автоматичного контролю точки роси; докази розробки Підрядником логарифму керування для автоматичного управління соленоїдними клапанами; докази розробки Підрядником системи автоматичної регенерації адсорбера; докази розробки Підрядником логарифму автоматичного викиду конденсату; виставлені рахунки вартості матеріалів; за Договором №1105 та за Договором №0106 - інструкції по експлуатації компресорів «Atlas Copco» та «Ingersoll Rand»; повідомлення Замовника про виявлені несправності; виставлені Замовнику рахунки на оплату; за укладеними з ТОВ «ВК «Віконні системи» (ТОВ «Пагамент») Договорами №007-12, №037-12, №042 - виставлені Виконавцем рахунки на оплату; інструкції по експлуатації Hibon SME 100.08 «Ingersoll Rand», UP 5-10 «Ingersoll Rand», ZR-160 VSD «Atlas Copco»; повідомлення Замовника про виявлені несправності; за укладеними з ПП «Валга» (ТОВ «Раквере») (Постачальник) договорами: за Договором №2803 - додатки до Договору; сертифікати/паспорти якості виробника на товар; інформація про організацію-зберігача товару; укладені між Постачальником та зберігачем договори; товарно-транспортні накладні або залізничні накладні на придбаний Позивачем товар; акти приймання-передачі товару на складі Позивача; документи щодо приймання товару за якістю та кількістю; за Договором №3003/12 - заявки (повідомлення) на роботи з навантаження та розвантаження Позивача; акт приймання-передачі приміщення; копії пропусків автотранспорту на територію складу; пропуски персоналу Позивача на безперешкодний вхід до будинку; за укладеним з ТОВ «Укр Пелл» Договором поставки №19-06/3 - транспортна документація тощо; укладені договори між Позивачем та перевізниками, що здійснювали транспортування придбаного товару; штатний розпис; список працівників Позивача, які розвантажували придбаний товар; інші належним чином завірені документи (або письмові пояснення), що посвідчують мету здійснення такої операції та зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними, розрахунковими документами, документами бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємств, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, складських і офісних приміщень, виробничого і спеціального технічного обладнання, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів на перевезення придбаних товарів, приміщень, складів тощо.

На виконання вимог ухвали суду, представником Позивача були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Союзінтертрейд» та його контрагентами Підприємство «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода», ТОВ «ВК Віконні системи», ПП «Валга» та ТОВ «УКР ПЕЛЛ».

Так, відповідно до п.4.1 укладених між Позивачем та Підприємством «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода» Договорів №1105 та №0106, а також п.4.1 укладених з ТОВ «ВК «Віконні системи» Договорів №007-12, №037-12 та №042 Виконавець зобов'язується виконати всі необхідні роботи згідно із технічними вимогами інструкції з експлуатації.

На виконання вимог укладених Договорів представником Позивача був наданий суду диск із розміщеними на ньому відповідними інструкціями з експлуатації компресорів «Atlas Copco» та «Ingersoll Rand».

Разом із тим, згідно із п.2.2 Договору №0106 та Договору №007-12 вартість наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю відповідно до виставлених Виконавцем рахунків.

Суд приймає до уваги пояснення представника Позивача щодо відсутності виставлених Виконавцем рахунків, оскільки оплата за укладеними з Підприємством «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода» Договорами проводилась на підставі актів виконаних робіт.

Крім того, в матеріалах справи наявні банківські виписки та платіжні доручення, що підтверджують факт сплати ТОВ «Союзінтертрейд» коштів за отримані від Підприємства «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода» та ТОВ «ВК Віконні системи» роботи та послуги.

Разом із тим, суд приймає до уваги пояснення Позивача про те, що ТОВ «Союзінтертрейд» є офіційним дистриб'ютором компанії «Ingersoll Rand» та наділений правом продавати обладнання, що підтверджується наданими Позивачем торгівельною угодою від 10.02.2011 р. та сертифікатами.

Таким чином, приймаючи до уваги надані Позивачем докази, суд прийшов до висновку про правомірність віднесення ТОВ «Союзінтертрейд» до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно до отриманих від Підприємства «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода» та ТОВ «ВК Віконні системи» податкових накладних.

Поряд із цим, суд не погоджується із викладеними Відповідачем в Акті перевірки №106 підставами щодо завищення ТОВ «Союзінтертрейд» собівартості придбаних товарів на суму 450 570,00 грн. та неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ розміром 90 114,00 грн. згідно із отриманою від ТОВ «УКР ПЕЛЛ» податковою накладною, обґрунтовуючи відсутністю в Договорі №19-06/3 підпису директора ТОВ «УКР ПЕЛЛ». Крім того, згідно із висновками податкового органу, укладений Договір №19-06/3 не скріплений печаткою, від так, такий правочин не спричиняє правових наслідків.

Однак, з огляду на Договір №19-06/3 судом встановлено наявність як підпису директора ТОВ «УКР ПЕЛЛ» ОСОБА_2 так і печатки контрагента.

При цьому, на підтвердження факту оплати ТОВ «Союзінтертрейд» за придбаний у ТОВ «УКР ПЕЛЛ» товар Позивачем надано суду банківські виписки та платіжні доручення.

Водночас, на спростування зазначених вище висновків податкового органу Позивачем також були надані оборотно-сальдові відомості по рахунках, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, обчисленням та сплатою податкових зобов'язань, що також надало можливість суду пересвідчитись щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції між ТОВ «Союзінтертрейд» та його контрагентами (Підприємства «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода», ТОВ «ВК Віконні системи» та ТОВ «УКР ПЕЛЛ»).

В той же час, суд погоджується із висновками Відповідача щодо завищення Позивачем собівартості придбаних товарів та податкового кредиту за господарськими взаємовідносинами з ПП «Валга» відповідно до укладених Договорів №2803 та №3003/12 з огляду на наступне.

Згідно із п.4.1 укладеного між ТОВ «Союзінтертрейд» та ПП «Валга» Договору №2803 приймання товару за якістю і кількістю проводиться відповідно до Інструкції від 20.05.2008 р. №281/171/578/155.

При цьому, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №281/171/578/155 (надалі - Інструкція №281) встановлений єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Відповідно до п.5.4.1 Інструкції №281 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. №363 (надалі - Правила №363), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования». З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (надалі - ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно із п.5.4.2 та п.5.4.3 Інструкції №281 маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Водночас, у п.14.3 та п.14.4 Інструкції №281 облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік. Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Пунктами 14.5 та 14.6 Інструкції №281 приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП. Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Разом із тим, Правилами №363 визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

При цьому, в р.1 Правил №363 передбачено, що замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.

Пунктом 8.25 Правил №363 передбачено, що час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

В п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

В п.11.6 р.11 Правил №363 передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і п.8.26 цих Правил, зокрема:

ь час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

ь вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Так, на виконання умов укладеного Договору №2803 Позивачем була надана суду ТТН №349 від 30.03.2012 р., що судом, в свою чергу, до уваги не приймається, оскільки в ній відсутні обов'язкові відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а також час прибуття автомобіля для розвантаження.

Більше того, Позивачем суду не були надані документи приймання товару за кількістю, що передбачено вимогами Інструкції №281, такі як: акт про прийняті присадки за результатами зважування на вагах або за трафаретами на тарі, витягів із товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (присадок) за формою №31-НП, журналу обліку надходження нафтопродуктів (присадок) за формою №6-НП та журналу вимірювання тощо, що свідчить про відсутність обов'язкових документів приймання придбаного товару за кількістю.

Разом із тим, судом не приймається витяг із журналу виписаних та виданих довіреностей, оскільки в наданому документі відсутні відомості про представника одержувача (гр. ОСОБА_3) із зазначенням відповідної посади.

Поряд із цим, п.186.1 ст.186 ПК України встановлено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Однак, з огляду на наявну в матеріалах справи ТТН №349 суд позбавлений можливості встановити, куди фактично були поставлені придбані Позивачем присадки, оскільки відсутні будь-які відомості про пункт розвантаження.

Водночас, згідно із укладеною між ПП «Валга» та ТОВ «Союзінтертрейд» Додатковою угодою до Договору №2803 Постачальник відпускає товар на умовах СРТ за Інкотермс 2000 (м. Київ, вул. Святошинська, 20).

При цьому, суд звертає увагу на пояснення Позивача про те, що за вказаною адресою знаходиться склад ТОВ «Союзінтертрейд», який винаймається у ПрАТ «Київоблагротехпостач». Проте, жодних пояснень із їх документальним підтвердженням (договір оренди, договір права власності тощо) щодо фактичної наявності у Позивача складського приміщення за вказаною адресою судом не отримано.

Поряд із цим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю запитуваних судом у Позивача документів щодо наявності у ТОВ «Союзінтертрейд» матеріально-технічних ресурсів, до яких відносяться виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва, суд був позбавлений можливості пересвідчитись у використанні орендованого у ПрАТ «Київоблагротехпостач» у господарській діяльності Позивача.

Разом із тим, відповідно до п.1.6 Договору №3003/12 укладеного з ПП «Валга» роботи з навантаження та розвантаження продукції Замовника здійснюються за його заявкою (повідомленням). Крім того, згідно із п.1.7 Договору навантаження та розвантаження продукції здійснюється на підставі бухгалтерських документів (видаткової, прибуткової накладної, ТТН та інших, що визначають найменування та кількість продукції) та у присутності відповідальної особи Виконавця.

Відповідно до п.2.1 та п.3.3 Договору №3003/12 приміщення надається Замовнику для розміщення складу сировини та присадок. Передача приміщення, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу.

Однак, на виконання вимог укладеного Договору №3003/12 Позивачем не були надані ані відповідні заявки (повідомлення) ТОВ «Союзінтертрейд», ані бухгалтерські документи, що визначають кількість продукції.

Між тим, з огляду на наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі присадок на зберігання до Договору №3003/12, судом встановлено відсутність розшифрування підписів уповноважених сторонами осіб, що здійснювали приймання-передачу такого товару.

Більше того, у суду також була відсутня можливість встановлення факту щодо реальності використання отриманого за укладеним Договором №3003/12 приміщення у своїй господарській діяльності, оскільки на спростування відповідних висновків суду Позивачем не було надано жодного належним чином складеного документу із зазначенням відомостей про придбання, перевезення та подальшої реалізації ТОВ «Союзінтертрейд» присадок в асортименті й кількості, що були передані ПП «Валга» на зберігання.

При цьому, зазначених висновків суду не спростовують надані Позивачем акт прийому-передачі приміщення від 30.03.2012 р., згідно якого ПП «Валга» передано ТОВ «Союзінтертрейд» у строкове володіння та користування, а Замовник прийняв приміщення для зберігання товару за адресою: 36023, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Красіна, 71 «Б», а також акт прийому-передачі приміщення від 31.05.2012 р., згідно із яким Замовник здав Виконавцю, а Виконавець прийняв вказане вище приміщення.

Таким чином, суд погоджується із висновками податкового органу щодо завищення ТОВ «Союзінтертрейд» собівартості придбаних товарів на суму 84 929,33 грн., а також податкового кредиту на суму 16 985,87 грн.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однак, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних належних первинних документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували про факт здійснення відповідних господарських правовідносин між ТОВ «Союзінтертрейд» та ПП «Валга».

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд акцентує увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Так, Позивачем в якості додаткових доказів реальності здійснення господарський операцій з контрагентами та на підтвердження необхідності укладення спірних правочинів були надані наступні документи, зокрема: укладені Позивачем договори разом із первинними бухгалтерськими документами до них - Договір №422-430 від 21.03.2011 р. з ВАТ «Азот» (до Договору №1902); Договір №4600027415 від 18.03.2011 р. та Договір №4600028443 від 12.05.2011 р. з ПАТ «САН ІнБев Україна» (до Договору №1105); Договір №027-11 від 15.04.2011 р. із ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл» (до Договору №0106); Договір підряду №1207/2011 від 12.07.2011 р. з ПАТ «САН ІнБев Україна» (до Договору №042), Контракт №09/12/11 від 06.12.2011 р. з AWETA G&P, BW (до Договору №037-12) та Договір поставки №1977 від 18.05.2011 р. з ВАТ «Полтавський горно-збагачувальний комбінат»; Контракт №20 від 22.06.2012 р. з компанією «Melport Solutions LLP» (до Договору №19-06/3).

Судом приймаються до уваги твердження Позивача, що укладаючи Договори з Підприємством «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода» та ТОВ «ВК Віконні системи», він передоручав (повністю або частково) виконання робіт, на виконання укладених Договорів із ВАТ «Азот», ПАТ «САН ІнБев Україна», ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл» та іншими.

Крім того, суд приймає до уваги пояснення Позивача, що придбаний у ТОВ «УКР ПЕЛЛ» товар був реалізований ТОВ «Союзінтертрейд» компанії «Melport Solutions LLP», на підтвердження чого були надані митні декларації, транспорті накладні, інвойси.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази подальшого використання Позивачем придбаних у ПП «Валга» присадок за укладеним Договором №2803, а також докази використання у своїй господарській діяльності отриманого за Договором №3003/12 приміщення, а також відповідних отриманих від ПП «Валга» послуг по зберіганню та робіт з навантаження-розвантаження присадок, що підтверджує висновки Відповідача про завищення податкового кредиту та витрат у перевіряємий період, що призвело до заниження ПДВ на суму 16 985,87 грн. та податку на прибуток на суму 17 835,00 грн. за такими спірними правочинами.

В свою чергу, відповідних висновків суду та податкового органу не спростовують наявні в матеріалах справи сертифікати якості, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення та банківські виписки.

Поряд із зазначеним, судом не приймається до уваги посилання Відповідача на отримані в ході проведення перевірки акти перевірок контрагентів Позивача, зокрема: акт від Світловодської ОДПІ від 30.09.2011 р. №170/1600/37262580 «Про проведення перевірки Підприємства «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода» щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по декларації з ПДВ за лютий-серпень 2011 р.»; лист ВПМ Олександрійської ОДПІ №8557/7/26-27 від 02.09.2011 р.; акт від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. №7212/224/33972398 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи»; акт від ДПА у Полтавській області від 08.04.2013 р. №417/22.5-10/30285569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валга», якими встановлено відсутність фізичних та технічний можливостей, відсутній штат працюючих осіб у підприємства, неможливість встановлення причетності службової особи до ведення фінансово-господарської діяльності, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Водночас, суд звертає увагу, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 також визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновки податкового органу про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані лише на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів ТОВ «Союзінтертрейд» з іншими суб'єктами господарської діяльності та не є належними доказами порушення Позивачем податкового законодавства, від так, суд прийшов до висновку про правомірність формування Позивачем витрат та податкового кредиту за укладеними Договорами із контрагентами (Підприємства «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода», ТОВ «ВК Віконні системи» та ТОВ «УКР ПЕЛЛ»).

Із наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що господарські операції між Позивачем та його контрагентами Підприємством «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода», ТОВ «ВК Віконні системи» та ТОВ «УКР ПЕЛЛ» мали реальний характер, факти поставок, виконання робіт та надання послуг оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними з ними Договорами за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення відповідних господарських операцій. При цьому, податкові накладні та інші первинні документи за такими правочинами за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, оскільки містять всі обов'язкові реквізити та дані.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про правомірність формування ТОВ «Союзінтертрейд» витрат та податкового кредиту за операціями з Підприємством «Спецбуд-інвест» СМОІ «Злагода», ТОВ «ВК Віконні системи» та ТОВ «УКР ПЕЛЛ».

Водночас, оскільки в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ПП «Валга», не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, суд прийшов до висновку про безпідставність формування Позивачем витрат та податкового кредиту за укладеними Договорами №2803 та №3003/12.

Разом із тим, суд погоджується із твердженнями Позивача про неправомірність застосування Відповідачем штрафних санкцій розміром 50% за виявлені податковим органом порушення ТОВ «Союзінтертрейд» за І та ІІ квартали 2012 р., а також за липень 2011 та лютий, квітень, травень, червень 2012 р., оскільки відповідно до абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Однак, Відповідачем було застосовано розмір штрафних санкцій 50% згідно із абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України, де зазначено, що при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно із зазначеним, оскільки податковим органом визначено суми грошового зобов'язання вперше, а не повторно, відповідно, розмір накладеного на ТОВ «Союзінтертрейд» штрафу повинен становити 25% суми визначеного податкового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001372201 в частині суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 270 565,00 грн. за основним платежем та 80 285,00 грн. за штрафними санкціями.

Між тим, беручи до уваги зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту, яке зараховувалось до складу податкового кредиту наступних звітних періодів, суд прийшов до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0001362201 в частині суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 246 448,00 грн. за основним платежем та 77 175,50 грн. за штрафними санкціями.

Разом із тим, податкове повідомлення-рішення №0001372201 в частині суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17 835,00 грн. за основним платежем, та 4 459,00 грн. за штрафними санкціями суд вважає за доцільне залишити без змін.

Водночас, суд залишає без змін податкове повідомлення-рішення №0001362201 в частині суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 7 534,00 грн. за основним платежем та 1 883,00 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору (1471,80 грн.) має бути стягнута з Позивача та з Відповідача (2521,00 грн.), оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзінтертрейд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001372201 в частині суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 270 565,00 грн. за основним платежем та 80 285,00 грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001362201 в частині суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 246 448,00 грн. за основним платежем та 77 175,50 грн. за штрафними санкціями.

4. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзінтертрейд» понесені судові витри в розмірі 400 (чотириста) грн. 20 коп. із видатків Державного бюджету України, направлених на асигнування Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзінтертрейд» (адреса: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17 Ж, код ЄДРПОУ 24248868) решту суми судового збору у розмірі 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/4790/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

7. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 2 521 (дві тисячі п'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін