Ухвала суду № 38633350, 07.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 338/255/13-к

Провадження № 11-кп/779/37/2014

Категорія ч.1 ст.229 КК України

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М.

Суддя-доповідач Кавацюк М.Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Кавацюка М.Ф.,

суддів Ткачук Н.В., Шкрібляка Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/779/37/2014 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді справи та обвинуваченого ОСОБА_2, на вирок Богородчанського районного суду від 12 червня 2013 року, з участю секретаря судового засідання Кравчук І. Я., прокурора Грищука В.І., обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, представників потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, , -

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Глибівка, жителя АДРЕСА_1,

одруженого, з середньою освітою, приватного підприємця,

українця, громадянина України, не судимого, засуджено,-

за ч.1 ст.229 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 5100 грн. з конфіскацією і знищенням продукції, яка маркована як продукція торгівельної марки "Andreas Stihl AG and CO KG" та " Лукойл ".

Вирішено питання речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов компанії "Andreas Stihl AG and CO KG" задоволено. Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь вказаної компанії 15892 грн. матеріальної шкоди, 3181,74 грн. витрат, пов,язаних із залученням спеціалістів та 1982,72 грн. витрат, пов,язаних із прибуттям представників потерпілого до місця судового провадження.

Цивільний позов компанії ТзОВ " ЛЛК Україна " задоволено частково. Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь вказаної компанії 14659,50 грн. матеріальної шкоди, 48166,73 грн. витрат, пов,язаних із залученням спеціалістів. У решті позовних вимог відмовлено.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що він допустив незаконне використання знаків для товарів і послуг, що завдало матеріальної шкоди у значному розмірі власникам прав на торгівельну марку " STIHL" та " Лукойл " за таких обставин.

ОСОБА_2, будучи зареєстрованим як приватний підприємець з 1996 року, здійснював роздрібну торгівлю товарами промислової групи, в тому числі деталями до різних марок автомобілів та моторними оливами.

У період часу з січня по серпень 2012 року, діючи умисно всупереч встановленому порядку, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою отримання прибутку, без дозволу правовласника став використовувати знаки для товарів і послуг " Лукойл " та " STIHL", якими маркував моторні оливи, що не являються оливами вказаних торгових марок.

Таким чином, пропонуючи до продажу моторні оливи під вказаними торговими знаками та зберігаючи товар з нанесеним знаком з метою його продажу, ОСОБА_2 вдався до протиправних дій, що полягали у недобросовісній конкуренції, зокрема умисно неправомірно використовував фірмове найменування, знаки для товарів, зазначення походження товарів, що призвело до змішування його господарської діяльності з діяльністю господарюючих суб,єктів, які мають пріоритет на використання згаданих товарних знаків.

Внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 торгівельної марки " STIHL" компанії "Andreas Stihl AG and CO KG", яку представляє в Україні ТзОВ " Андреас Штіль", завдано матеріальної шкоди на суму 15892 грн., тобто у значному розмірі.

Внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 торгівельної марки " Лукойл" ТзОВ "ЛЛК Україна", як ліцензованому представнику в Україні "Нафтової компанії "Лукойл", завдано матеріальної шкоди на суму 14659,9 грн., тобто у значному розмірі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2013 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської від 06.серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання у виді штрафу в розмірі 18 тис. грн. з конфіскацією і знищенням продукції, яка маркована як продукція торгівельної марки " STIHL" " Лукойл".

Вважає, що суд першої інстанції при постановленні вироку необґрунтовано та безпідставно застосував ч.1 ст.69 КК України, не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його корисливий характер, розмір заподіяної злочином матеріальної шкоди, небажання обвинуваченого відшкодовувати цю шкоду у добровільному порядку. Покликається на те, що призначене судом покарання є неспіврозмірним по відношенню до загального розміру заподіяних кримінальним правопорушенням матеріальних збитків.

Під час апеляційного розгляду прокурор вніс доповнення до апеляційної скарги про виключення із вироку стягнення з ОСОБА_2 в користь ТзОВ «ЛЛК України» 48 166,73 грн. судових витрат, як не підтверджені документально.

У своїй апеляційній скарзі і запереченні ОСОБА_2 вважає апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судом при призначенні покарання було враховано ряд обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Разом з тим, вважає, що судом необґрунтовано було стягнуто з нього на користь компанії ТзОВ " ЛЛК Україна " 14659,50 грн. матеріальної шкоди, 48166,73 грн. витрат, пов,язаних із залученням спеціалістів та компанії "Andreas Stihl AG and CO KG" 15892 грн. матеріальної шкоди, 3181,74 грн. витрат, пов,язаних із залученням спеціалістів та 1982,72 грн. витрат, пов,язаних із прибуттям представників потерпілого до місця судового провадження. Вважає, що ряд доказів, поставлених в основу вироку, здобуто незаконним шляхом і вони є недопустимими, які просить виключити із вироку.

Просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити.

Заслухавши доповідь судді Кавацюка М.Ф., пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями, обвинуваченого та його захисника, які, заперечивши вимоги апелянта, просять кримінальне провадження закрити, представників потерпілих які просять апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду без змін, з'ясувавши обставини кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, судом першої інстанції встановлена правильно і він вину визнав повністю у суді першої інстанції за ч.1 ст.229 КК України.

Щодо покликання прокурора на м'якість призначеного ОСОБА_2, покарання, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.65 КК України у повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також, що представники потерпілих не наполягали на суворому покаранні обвинуваченого.

Крім цього, судом взято до уваги те, що з моменту відкриття кримінального провадження обвинувачений був позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність через вилучення продукції, яка не мала відношення до інкримінованого кримінального правопорушення.

Обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнано щире каяття та стан здоров,я обвинуваченого, який внаслідок отриманої травми голови переніс операцію по трепанації черепа та продовжує лікування, що підтверджується відповідними медичними документами (а.с.180,181).

Враховуючи наявність вказаних обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії легких кримінальних правопорушень, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу винного, його позитивну характеристику з місця проживання, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.229 КК України.

Як вбачається із обвинувального акта, у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_2, затвердженому прокурором, який подав апеляційну скаргу (а.с.2-4), як обставини, що пом,якшують покарання підозрюваного зазначено щире каяття та визнання ним вини. Тому твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно визнав вказану обставину пом,якшуючою, не заслуговує на увагу.

Безпідставними є також покликання прокурора про те, що призначене судом покарання є неспіврозмірним по відношенню до загального розміру заподіяних кримінальним правопорушенням матеріальних збитків, оскільки судом також враховано думку представників потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні обвинуваченого.

Таким чином, суд першої інстанції призначив покарання, необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого, а доводи апеляційної скарги прокурора є необґрунтованими.

Про наведене вказав в своїй ухвалі від 19.12.2013 року і ВССУ (а.с.292,т.4).

Щодо твердження прокурора та обвинувачено ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_3 про необґрунтоване стягнення процесуальних витрат, пов»язаних із залученням спеціаліста в сумі 48166, 73 грн. то вони є слушними, оскільки документально не підтверджені, а в матеріалах справи (а.с.144,т.4) тільки є платіжне доручення № 3538 від 03.10.2012 року, яким ТОВ «ЛЛК Україна» перераховано вказану суму за проведене випробування спеціалістами МАСМА УкрНДІНП відповідно до рахунку №658 від 20.09.2012 року. Самого рахунку та інших розрахунків, кошторису, матеріали справи не містять.

На вимогу апеляційного суду, представник потерпілого ОСОБА_5, за клопотанням якого було йому надано два тижні, не представив відповідних документів, заявивши в судовому засіданні про їх відсутність. Натомість, після проведених судових дебатів, перед останнім словом обвинуваченого, представником потерпілого поштою, направлено документ про вартість робіт по проведенню лабораторних досліджень на згадану суму, який датований 24.04.2014 року, а не вереснем 2012 року, що викликає сумнів в його достовірності про час складання даного розрахунку, а тому до уваги не береться.

Що стосується твердження ОСОБА_2 про те, що судом безпідставно стягнуто з нього на користь компанії ТзОВ " ЛЛК Україна " та компанії "Andreas Stihl AG and CO KG" відповідні суми коштів, то колегія суддів вважає, що воно є необґрунтованим.

Суд належним чином обґрунтував своє рішення в частині часткового задоволення цивільних позовів про стягнення із ОСОБА_2 на користь компаній матеріальної шкоди, витрат, пов,язаних із залученням спеціалістів ( крім витрат в користь ТОВ «ЛЛК Україна») та витрат, пов,язаних із прибуттям представників потерпілого до місця судового провадження.

Згідно представленого Статуту ТзОВ «Лукойл Лубрікантс Україна», затвердженого 14.06.2013 року і зареєстрованого 02 липня 2013 року, назву потерпілого змінено з ТзОВ «ЛЛК Україна» на ТзОВ «Лукойл Лубрікантс Україна», а тому у вироку слід змінити назву потерпілого.

Щодо покликань обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про визнання недопустимими ряду доказів, які здобуті незаконним шляхом і які поставлені в основу вироку, як докази обвинувачення, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції у вироку не навів жодного із вказаних процесуальних документів в апеляційній скарзі та не поставив їх у вирок, як доказ обвинувачення.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідно до п.8, розділу Х! Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

У відповідності до ст.66 КПК (1960 р.) докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем і відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами і організаціями.

Згідно ст.114 КПК (1960р.) слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.

Як вбачається із матеріалів, дана кримінальна справа виділена із іншої кримінальної справи, яка розслідувалась Калуським РВ УМВС і по якій слідчий давав вказівки чи доручення органам дізнання про проведення окремих слідчих дій, як це зазначено у ст..114 КПК (1960 р.).

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 задовольняє частково, а вирок суду підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376,404, 407,418,419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково. Вирок Богородчанського районного суду від 12 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Скасувати рішення суду в частині цивільного позову про стягнення з ОСОБА_2 в користь ТзОВ «ЛЛК Україна» процесуальних витрат, пов'заних із залученням спеціалістів у сумі 48 166, 73 грн., з підстав викладених у мотивувальній частині ухвали.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Головуючий М.Ф.Кавацюк

Судді Ю.Д.Шкрібляк

Н.В.Ткачук

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду М.Ф.Кавацюк