Ухвала суду № 38632835, 06.05.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1466/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько В.В.

Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Гайсюка О.В., Черниш Т.В.,

за участю секретаря - Савченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на постанову начальника відділу державної виконавчої служби Жовтоводського районного управління юстиції Павлюшиної Євгенії Валеріївни про закриття виконавчого провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 квітня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 квітня 2014 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову начальника відділу державної виконавчої служби Жовтоводського районного управління юстиції Павлюшиної Є.В. від 23 жовтня 2013 року про закриття виконавчого провадження № 39881486.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а його скаргу задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що виконавче провадження по виконанню рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2013 року про стягнення з ДП «Східний ГЗК» на його користь 12000 грн. відшкодування моральної шкоди було закрито незаконно так, як стягувані з боржника кошти він не отримав. Надане на підтвердження заперечень начальника відділу державної виконавчої служби Жовтоводського районного управління юстиції Павлюшина Є.В. платіжне доручення не має відміток Державної казначейської служби про прийняття його до виконання.

Заявник, його представник та заінтересовані особи, повідомленні належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної трудовим каліцтвом. Суд вирішив стягнути з державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 12000 грн. на відшкодування завданої шкоди (а.с. 3, 4).

10 вересня 2013 року на підставі вказаного рішення суду Кіровським районним судом м. Кіровограда було видано виконавчий лист (а.с. 5).

Відповідно до постанови державного виконавця органу виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції Павлушиної Є.В. №39881486 від 23 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №404/2194/13-ц 2/404/1288/13, виданого 10 вересня 2013 року про стягнення з державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 12000 грн. (а.с. 7).

У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у встановлений строк, постановою державного виконавця від 1 жовтня 2013 року вирішено стягнути з нього судовий збір у сумі 1200 грн. (а.с. 21).

Згідно платіжного доручення № 14241 від 21 жовтня 2013 року (а.с. 25), ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» перерахувало на рахунок відділу державної виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції 13200 грн., як сплату відшкодування на ОСОБА_2 моральної шкоди та судового збору.

Постановою державного виконавця органу виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції Павлушиної Є.В. від 23 жовтня 2013 року виконавче провадження закінчено в зв'язку з повною сплатою боргу (а.с. 23).

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження державного виконавця № 39881486/7 від 22 жовтня 2013 року та платіжні доручення № 4517, 4516 від 23 жовтня 2013 року підтверджують факт перерахування відділом Державної виконавчої служби Жовтоводського районного управління юстиції на картковий рахунок ОСОБА_2 відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» 12 000 грн. стягнутих у виконавчому провадження з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Однак погодитися з такими висновками суду неможна так, як суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

Відповідно до п. 12.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі Інструкція), органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Пунктом 12.13. Інструкції передбачено, що не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (додатки 4, 5) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС.

Згідно п. 12.14. Інструкції копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

Відповідно до п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про платіжні системи те переказ коштів в Україні» документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.

Пунктом 2.14. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 222 (із наступними змінами), передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Як вбачається з наданого відділом державної виконавчої служби Жовтоводського районного управління юстиції копії платіжного доручення № 4516 від 23 жовтня 2013 року (а.с. 24, 38), уповноважена особа цього органу підготувала платіжне доручення про перерахування на користь ОСОБА_2 на вказаний ним рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк» 12000 грн., стягнутих з боржника ДП «Східний ГЗК».

Однак вказане платіжне доручення не містить відмітки органу Державної казначейської служби України про дату надходження та дату виконання платіжного доручення № 4516 від 23 жовтня 2013 року, на відміну від платіжного доручення № 4517 від 23 жовтня 2013 року про перерахування 1200 грн. судового збору (а.с. 38), яке такі відмітки має.

Крім того, згідно наданих заявником виписок по його рахунку, відкритому в ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 9, 32), за період з 23 жовтня 2013 року по 21 березня 2014 року зарахування коштів від відділу державної виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції у сумі 12000 грн. не значиться.

Отже суд першої інстанції не врахував вищевказаних вказаних вимог законодавства, не дав належної оцінки наданим заявником та заінтересованою особою доказів на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, і дійшов помилкового висновку про наявність доказів фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, як підстави для закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає, що оскільки державний виконавець не мав платіжного доручення з відмітною органу Державної казначейської служби України про його прийняття і виконання, державний виконавець не мав підстав для закриття виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Право стягувача оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби передбачено ст. 383 ЦПК України та ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому колегія суддів вважає, що заявник не пропустив строк подання скарги так, як докази отримання ним постанови про закриття виконавчого провадження відсутні, а згідно його пояснень про оскаржувану ним постанову він дізнався з інформації отриманої ним з електронного реєстру виконавчих провадження 17 лютого 2014 року (а.с. 8).

Оскільки скарга є обгрунтованою, відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України, вимоги заявника підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 388 ЦПК України з відділу державної виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції на користь заявника підлягає стягненню компенсація сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 48)

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 387, 388 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 квітня 2014 року та постановити нову ухвалу.

Визнати неправомірною постанову начальника відділу державної виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції Павлюшиної Євгенії Валеріївни від 23 жовтня 2013 року про закінчення виконавчого провадження № 39881486 з примусового виконання виконавчого листа № 404/2194/3-ц2/4041288/13 виданого 10 вересня 2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда та зобов'язати її вирішити питання про відновлення виконавчого провадження.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Жовтоводського районного управління юстиції на користь ОСОБА_2 122 (сто двадцять дві) грн. компенсації сплаченого ним судового збору.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: