Рішення № 38632761, 28.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2343/14 28.04.14 За позовом Приватного акціонерного товариства «КОРОВАЙ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА»

про стягнення 24 777,18 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача - Бугайов О.В. - представник за довіреністю №32 від 22.01.2014;

від відповідача - Тимчук Г.І. - представник за довіреністю №43-13 від 01.07.2013;

В судовому засіданні 28.04.2014 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 24 777,18 грн. за поставлений товар, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 було порушено провадження у справі № 910/2343/14, розгляд справи було призначено на 14.03.2014.

В судовому засіданні 14.03.2014 судом було оголошено перерву до 24.03.2014, про що представників сторін повідомлено під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 розгляд справи відкладено до 07.04.2014.

В судовому засіданні 07.04.2014 судом було оголошено перерву до 14.04.2014, про що представників сторін повідомлено під розписку, яка наявна в маралах справи.

У зв?язку з технічними причинами, судове засідання 14.04.2014 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 продовжено строк вирішення спору у справі на 15 дні, розгляд справи призначено на 28.04.2014.

В судовому засіданні 28.04.2014 представником позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 24 686,73 грн. основного боргу, посилаючись на те, що позивачем було поставлено відповідачу товар на вказану суму внаслідок досягнення між сторонами домовленості про поставку товару у спрощений спосіб, проте, відповідачем не було здійснено оплату отриманого товару в сумі 24 686,73 грн.

Суд, розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, дійшов висновку про те, що вона підлягає прийняттю до розгляду в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з чим суд здійснює розгляд справи в межах нової ціни позову - 24 686,73 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.04.2014 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. У письмовому відзиві на позов в обгрунтування заперечень посилався на те, що позивач здійснював поставки не на підставі усної домовленості, а на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 21787 від 15.05.2006, який і діє на даний час. В свою чергу, вказаним договором передбачено зокрема надання відповідачем позивачу інформаційних та маркетингових послуг, які підлягали оплаті позивачем, і вартість яких була зарахована відповідачем в якості виконання зустрічного зобов?язання позивача по оплаті наданих відповідачем послуг, що передбачено п. 3.5 договору поставки № 21787 від 15.05.2006. Таким чином, за розрахунками відповідача, у нього відсутній борг перед позивачем в заявленій до стягнення сумі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до товарних накладних, а саме: № 885 від 01.12.2012 на суму 1 046, 77 грн.; № 886 від 02.12.2012 на суму 1 224, 98 грн.; № 887 від 03.12.2012 на суму 588, 00 грн.; № 888 від 04.12.2012 на суму 677, 02 грн.; № 889 від 05.12.2012 на суму 1 221, 40 грн.; № 890 від 06.12.2012 на суму 1 163, 83 грн.; № 891 від 07.12.2012 на суму 687, 37 грн.; № 892 від 08.12.2012 на суму 1 259, 88 грн.; № 893 від 09.12.2012 на суму 1 270, 22 грн.; № 894 від 10.12.2012 на суму 1 031, 17 грн.; № 895 від 11.12.2012 на суму 688, 48 грн.; № 896 від 12.12.2012 на суму 1 452, 16 грн.; № 897 від 13.12.2012 на суму 1 145, 88 грн.; № 898 від 14.12.2012 на суму 1 012, 95 грн.; № 899 від 15.12.2012 на суму 937, 01 грн.; № 900 від 16.12.2012 на суму 989, 65 грн.; № 901 від 17.12.2012 на суму 1 298, 62 грн.; № 903 від 18.12.2012 на суму 1 233, 54 грн.; № 904 від 20.12.2012 на суму 1 672, 89 грн.; № 907 від 22.12.2012 на суму 809, 53 грн.; № 911 від 26.12.2012 на суму 1 544, 45 грн.; № 916 від 31.12.2012 на суму 1 821, 38 грн., позивачем - ПАТ «КОРОВАЙ» в особі філії «Луганський хлібокомбінат», було поставлено, а відповідачем - ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на загальну суму 24 777,18 грн.

Згідно транспортних накладних, а саме: № 885 від 01.12.2012; № 886 від 02.12.2012; № 887 від 03.12.2012; № 888 від 04.12.2012; № 889 від 05.12.2012; № 890 від 06.12.2012; № 891 від 07.12.2012; № 892 від 08.12.2012; № 893 від 09.12.2012; № 894 від 10.12.2012; № 895 від 11.12.2012; № 896 від 12.12.2012; № 897 від 13.12.2012; № 898 від 14.12.2012; № 899 від 15.12.2012; № 900 від 16.12.2012; № 901 від 17.12.2012; № 903 від 18.12.2012; № 904 від 20.12.2012; № 907 від 22.12.2012; № 911 від 26.12.2012; № 916 від 31.12.2012, ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» було прийнято від ПАТ «КОРОВАЙ» в особі філії «Луганський хлібокомбінат» товар, відповідно до товарних накладних, що підтверджується відтисками печатки юридичної особи відповідача.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться акт про розбіжності №19/141990 від 15.12.2012 до транспортної накладної №899 від 15.12.2012, згідно якого, позивачем відповідно до транспортної накладної №899 від 15.12.2012 було недопоставлено товар, батон здобний «Хвиля», в кількості 10 шт, про що відповідачем було зроблено відповідну відмітку в транспортній накладній №899 від 15.12.2012.

Вищенаведені товарні накладні і транспортні накладні не містять посилань на те, на підставі якого договору здійснюється відповідна поставка.

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії наступних документів:

- договір поставки № 21787 від 15.05.2006, укладений між філією ВАТ «Коровай» «Луганський хлібокомбінат», як постачальником, та ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», як покупцем, згідно умов якого постачальник постачає та передає у власність відповідача, а останній приймає та оплачує товари згідно із замовленнями відповідача та товаросупровідною документацією; відповідач надає постачальнику рекламні, інформаційні та маркетингові послуги у порядку та згідно з додатковими угодами до договору.

Також, у пункті 3.3 договору сторони передбачили, що ціна товару міститься у товарних накладних, оплата здійснюється протягом 10 днів з дня отримання товарів у магазині відповідача, за умови , що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні (п. 1.1 додатку № 1 до договору), а у п. 3.5 договору сторони передбачили, що має право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на суму штрафів, вартість товарів повернених постачальникові, наданих йому послуг а також на інші суми, що мають бути сплачені постачальником згідно з договором та додатками, які складають невід'ємну частину договору шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством. По результатах кожного місяця відповідач буде готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти ї постачальнику, який повинен протягом 1 тижня з моменту отримання акту звірки підписати його та надіслати відповідачу чи заявити письмові мотивовані зауваження; також, пункт 8.1 договору містить умови, що договір укладено строком до 31.12.2006; строк дії договору автоматично продовжується у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію;

- додаток №7 до договору поставки № 21787 від 15.05.2006, згідно якого покупець одержує від постачальника оплату за послуги по організації збуту товару постачальника через кожний ТЦ, до якого поставляється товар постачальником, у відповідності до таблиці, яку вказано у Додатку №7

- акт перевірки розрахунків між ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» та ПАТ «Коровай» (філією) згідно контрактом поставки № 21787 від 15.05.2006 за період з 01.01.2012 по 18.03.2014, згідно якого сальдо на користь відповідача складає 1 302,41 грн.

Як встановлено судом, акт перевірки розрахунків між ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» та ПАТ «Коровай» (філією) згідно контрактом поставки № 21787 від 15.05.2006 за період з 01.01.2012 по 18.03.2014 підписано представником відповідача і посвідчено печаткою відповідача, позивачем вказаний акт не підписано і печаткою не посвідчено.

Також, судом встановлено, що позивачем для долучення до матеріалів справи надано акт звірки з 01.02.2013 по 28.02.2013, складений його філією «Луганський хлібокомбінат», згідно якого в графі «Покупець» міститься назва - ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» та номер договору № 21787, за яким сальдо на користь позивача визначено в сумі 24 686,73 грн., про що наголошував і представник позивача в судовому засіданні.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що поставка позивачем відповідачу товару згідно товарних накладних відбувалась в межах договору поставки № 21787 від 15.05.2006, адже суду станом на момент вирішення спору не надано належних і допустимих доказів припинення між сторонами правовідносин за ним в порядку, визначеному наведеним договором, або в порядку, передбаченим чинним законодавством. До того ж, наданий позивачем акт звірки з 01.02.2013 по 28.02.2013, складений його філією «Луганський хлібокомбінат» на суму 24 686,73 грн., містить посилання саме на укладений між сторонами договір поставки № 21787 від 15.05.2006 як на підставу визначення заявленої до стягнення суми в розмірі 24 686,73 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було поставлено на користь відповідача товар загалом на суму 24 777,18 грн., що підтверджується двосторонньо узгодженими сторонами товарними накладними. Проте, відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати отриманого товару - не виконав, оплату отриманого товару не здійснив.

Посилання відповідача у відзиві як на підставу відмови у позові на те, що розрахунками відповідача, у нього відсутній борг перед позивачем в заявленій до стягнення сумі, оскільки відповідачем надано позивачу маркетингові та інформаційні послуги, вартість яких зарахована відповідачем в якості оплати за зустрічною вимогою позивача про оплату товару, що передбачено зокрема п. 3.5 договору поставки № 21787 від 15.05.2006, - судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване, оскільки відповідачем в доведення вказаного твердження не подано суду належних та допустимих доказів надання вказаних послуг саме на суму зарахування, як не доведено і факту їх надання шляхом складання між сторонами актів приймання наданих послуг на відповідну узгоджену сторонами суму послуг та їх обсягу, що зокрема передбачено п. 2.3.1додатку № 1 до договору поставки № 21787 від 15.05.2006.

Також, не може бути прийнятий судом в якості доказу надання відповідачем позивачу маркетингових та інформаційних послуг і наданий відповідачем до матеріалів справи акт перевірки розрахунків між ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» та ПАТ «Коровай» (філією) згідно контрактом поставки № 21787 від 15.05.2006 за період з 01.01.2012 по 18.03.2014, згідно якого сальдо на користь відповідача складає 1 302,41 грн., адже вказаний акт складений представниками відповідача в односторонньому порядку, представниками позивача вказаний акт не підписано і позивачем не посвідчено, доказів його надсилання відповідачем на адрес позивача суду також не надано. До того ж, вказаний акт не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує здійснення між сторонами спору господарських операцій, зокрема як з поставки товару, так і зарахування зустрічних вимог з оплати наданих послуг, а отже не приймається судом саме як доказ відсутності у відповідача обов?язку по оплаті отриманого від позивача товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати отриманого товару - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню в сумі 24 686,73 грн. згідно уточнень позовних вимог.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 32049199, місцезнаходження: 02140, м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 43) на користь Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» (ЄДРПОУ 00381350, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул.. Зрошувальна, 5, кімната 204) основний борг в сумі 24 686 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору - 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписано: 12.05.2014.

Суддя О.М. Спичак