Рішення № 38631126, 14.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/161/2014(м)

222/491/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Подліпенець Є.О.

Категорія № 27 Доповідач Мальцева Є.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.,

суддів Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б.,

при секретарі: Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Володарського районного суду Донецької області від 06 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що 05.01.2007 року відповідачка ОСОБА_1 (на час отримання кредиту мала прізвище ОСОБА_1) отримала кредит на 24 місяця, тобто, по 05.01.2009 року включно, у розмірі 2299 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, згідно з укладеним між сторонами договором №MRXRFB03000272. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «розстрочка» складає між нею та банком договір, про що свідчить її підпис у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з умовами договору. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 11.03.2013 року має заборгованість в сумі 35036,03 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 2299 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 8674,46 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1250 грн., 20668 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи, відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг, а саме 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1644,57 грн. - штраф (процентна складова). В зв'язку з чим просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 35036,03 грн., за кредитним договором № MRXRFB03000272 від 05.01.2007 року та судові витрати у виді судового збору в розмірі 350,36 грн..

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 06 серпня 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розгляну справу без участі відповідачки, попередженої належним чином про час та місце розгляду справи рекомендованою поштою, яка про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не надавала.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» Шишелову Н.В., дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що в 2008 році Банком з відповідачки вже було стягнуто суму боргу з усіма відсотками і пенею по даному кредитному договору, що визнається позивачем, тому право позивача не порушене і не підлягає судовому захисту, у зв'язку з цим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що судовий наказ не було виконано, і фактично заборгованість відповідачкою не сплачена, оскільки виходив з того, що наказ, як вид судового рішення, підлягає виконанню в межах виконавчого провадження. У зв'язку із відмовою в позові за безпідставністю вимог, суд не застосовував наслідки пропуску строку позовної давності, на яких наполягала відповідачка.

Погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам та положенням закону.

Як встановлено судом і вбачається із матеріалів справи, 05.01.2007 року відповідачка Галанжи (на час укладання договору - ОСОБА_1 звернулася до ПАТ (на той час ЗАТ) КБ «Приватбанк» з заявою позичальника №MRXRFB03000272 про бажання отримати кредит в сумі 2299 грн. з умовами сплати відсотків за його користування в розмірі 0,42% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення по 05.01.2009 року включно. До зазначеної заяви додані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, в яких зазначені умови та порядок надання кредиту, права та обов'язки сторін, умови передачі коштів позичальнику та повернення кредиту, порядок розрахунку, відповідальність сторін, які не підписані відповідачкою, а підписані лише стороною позивача. (а.с.3-7)

22.12.2007 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_1, після укладення шлюбу прийняла прізвище чоловіка, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.38), згідно з паспортом прізвище відповідачки на даний час є Галанжи (а.с.37).

Згідно з п.5.3. умов надання кредиту, у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості. Пунктом 5.5. передбачено, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років. (а.с.7)

Відповідачка належним чином не виконувала зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 11.03.2013 року утворилася заборгованість, на загальну суму 35036,03 грн., з якої: 2299 грн. - заборгованість за кредитом, 8674,46 грн. - заборгованість за відсотками, 1250 грн. - заборгованість з комісії, 20668 грн. - заборгованість з пені, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1644,57 грн. - штраф (відсоток від суми заборгованості) (а.с.2).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За положеннями ст.1048 ЦК України проценти за договором займу (кредиту) нараховуються до дня фактичного повернення займу, якщо інше не передбачено договором.

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав усі зобов'язання за договором, і сторони ці обставини не оспорюють.

Як вбачається зі справи, судовим наказом від 21.02.2008 року, виданим Орджонікідзевським районним суду м. Маріуполя Донецької області в справі № 2н-377/08, з боржника ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за користування кредитом в сумі 3744,58 грн., судовий збір в розмірі 25,50 грн. витрати на ІТЗ розгляду заяви в розмірі 15 грн. і даний наказ набув чинності, що не заперечувалося позивачем.(а.с.43)

Заперечуючи проти позову, відповідачка заявила суду першої інстанції про застосування строку позовної давності до вимог банку, посилаючись на те, що згідно з розрахунком боргу, наданим позивачем, відповідачка з 05.01.2007 року не виконувала зобов'язання за кредитом, і позивач, звернувшись до суду з даним позовом за межами строку позовної давності, причин для його поновлення не навів (а.с. 42).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що спір про стягнення з відповідачки суми заборгованості за даним кредитним договором вже був в 2008 році вирішений, тому немає підстав вважати право банку порушеним, у зв'язку з чим відмовив позивачу в позові.

Як роз'яснено п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 ст.625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.. 526, 299 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог банку, і вважає вимоги про стягнення заборгованості по кредиту з ОСОБА_1 обґрунтованими.

Разом з тим, згідно до положень ст.ст. 256, 257, 259 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як встановлено ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), що які є складовою частино Кредитного договору, вбачається, що кредит по Кредитному договору погашається щомісячно в період з «24» по «28» число кожного місяця щомісячним платежем 169,94 грн для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, інших витрат згідно з Умовами (а.с. 4).

Таким чином, повернення кредитних коштів визначено періодичними щомісячними платежами, тому у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів має обчислюватись із моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13).

Відповідно до положень ст..264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або до кількох боржників, і після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи, що Банк звернувся до суду з даним позовом 04.04.2013 року, а наказом про стягнення суми заборгованості строк позовної давності переривався 21.02.2008 року, колегія суддів вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з даними вимогами слід відраховувати від 04.04.2008 року, і суд першої інстанції, не перевіривши усіх обставин, передчасно ухвалив рішення про відмову в позові за безпідставністю.

У відповідності до вимог п.1 ч.2 ст..258 ЦУ України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу). Тому вимоги банку про стягнення пені з відповідачки слід задовольнити в межах року до звернення до суду, і колегія суддів погоджується з розрахунком позивача пені за один рік в розмірі 6600,67 грн..

Згідно з вимогами ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що не відповідає положенням матеріального та процесуального закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у межах строку позовної давності, а саме з 04.04.2008 року по день нарахування заборгованості 11.03.2013 року. При цьому колегія суддів, перевіривши розрахунок боргу, наданий позивачем в межах такого строку, вважає його вірним, і приймає до уваги при ухваленні рішення про часткове задоволення боргу.

Таким чином, апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості станом на 11.03.2013 року за кредитним договором від 05.01.2007 року № MRXRFB03000272, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 993 гривень 60 копійок; заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 7527 гривень 19 копійок; заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 620 гривень 73 копійки; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 6600 гривень 67 копійок ; штрафів в розмірі 500 грн та 787 гривень 10 копійок.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» пропорційно до задоволених вимог у відшкодування судових витрат за розгляд справи судом першої інстанції і апеляційний розгляді справи слід стягнути судовий збір в розмірі 344,1 грн. (229,4 + 114,7 грн) .

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 06 серпня 2013 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05.01.2007 року № MRXRFB03000272 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» стягнення заборгованість станом на 11.03.2013 року за кредитним договором від 05.01.2007 року № MRXRFB03000272, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 993 гривень 60 копійок; заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 7527 гривень 19 копійок; заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 620 гривень 73 копійки; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 6600 гривень 67 копійок ; штрафів в розмірі 500 грн та 787 гривень 10 копійок.

У відшкодування судових витрат Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 344,10 гривень.

Рішення набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді: