Ухвала суду № 38630904, 12.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 2-1828/11 Номер провадження 22-ц/775/3914/2014

Головуючий в 1 інстанції Колієв С.А.

Доповідач: Іванова А.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 06» травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.,

суддів: Іванової А.П., Соломахи Л.І.,

при секретарі Мишко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє ОСОБА_4 на рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 24 січня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 січня 2014 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DOTAAN0200210S від 02.02.2007 року станом на 09 червня 2011 року в загальному розмірі 4561,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09.01.2013 рік 7,99 складає 36443,82 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 363,53 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DOTAAN0200210S від 02.02.2007 року станом на 09 червня 2011 року в загальному розмірі 4561,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09.01.2013 рік 7,99 складає 36443,82 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 363,53 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє ОСОБА_4, просять рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, та відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог та збільшив заявлені вимоги у 2 рази. Крім того, за умовами кредитного договору позивач зобов'язався надати кредит не готівковими коштами, а шляхом перерахування кредитних коштів у сумі 13031 доларів США на поточний рахунок ТОВ «Автоприват» та 2464 доларів США на сплату страхових внесків, докази про перерахування цієї суми у іноземній валюті на поточний рахунок ТОВ «Автоприват» та страхової компанії позивачем суду не надані. Умовами договору передбачено декілька траншів по видачі кредиту, з чого вбачається, що позивач не взяв на себе обов'язок на надання кредиту одноразово, у розмірі всієї заявленої договором суми. Таким чином, висновок суду про надання банком та отримання ОСОБА_1 готівкових кредитних коштів суперечить умовам кредитного договору та не підтверджено належними доказами, до того ж меморіальний ордер не завірений банком, є внутрішнім документом банку і не містить підпису ОСОБА_2 Крім того, відсутні докази про час та суму перерахування кредитних коштів ТОВ «Автоприват» та страхової компанії, не розрахована та відсутня сума нарахованих за кредитним договором та заявленими до стягнення суми відсотків за користування кредитом, у т.ч. по простроченим платежам по підвищеним ставкам, комісії та пені та за надання фінансового інструменту, відсутні відомості (касові квитанції) з підписом позичальника про час та суму повернутого позичальником кредиту, у т.ч. про ціну проданого позивачем заставного майна. Позивачем не наведені докази виконання умов п.7.2 кредитного договору, за яким позивач зобов'язався безготівково перерахувати кредитні кошти у національній валюті України в сумі 65283,20 грн. та 104,60 доларів США, договір про відкриття валютного банківського рахунку на ім'я ОСОБА_1 позивач не надав. Висновок суду про укладення сторонами додаткової угоди не підтверджений доказами. На час укладення кредитного договору відповідачу не була відома сума кредитних грошових коштів, якими позичальник скористується у майбутньому, тому що для отримання цих грошей відповідачу необхідно було звертатись з заявою на видачу грошей на ці цілі, однак позивач включив 2464 доларів США в позовну заяву про стягнення боргу. Суд першої інстанції не дослідив ці обставини справи та не звернув уваги на той факт, що ОСОБА_1 надав суду договір із страховою компанією та касовий чек, за яким він особистими готівковими грошовими коштами сплатив страхові внески у сумі 2234,59 грн. страховику Інгосстрах, з яким був укладений договір страхування і вказану суму двічі стягнув з відповідачів. Докази про перерахування позивачем цих грошей на рахунок будь-якої страхової компанії суду не доведені і з відповідачів суд безпідставно стягнув подвійну суму страхових внесків 4928 доларів США (2464 доларів США з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та 2464 доларів США з ОСОБА_1 та ОСОБА_3). Крім того, позивачем не доведено вартість наданих позичальнику кредитних коштів, не надано доказів вартості автомобілю за договором купівлі-продажу, при цьому позивач продовжував нарахування відсотків за користування кредитом станом на 09 липня 2011 року. Суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що позивач не надав доказів, які свідчать про виконання ним умови п.7.1 кредитного договору, - надання кредиту у сумі 13031,63 доларів США, не довів доказами безготівкове перерахування кредитних коштів в сумі 52840 грн. на п/р ТОВ «Автоприват» і перерахування 2454 доларів США на п/р страхової компанії у сумі 12443,20 грн. суд не звернув увагу, що позивач заявив до стягнення суму відсотків за користування кредитом, які відрізняються між собою та не відповідають умовам кредитного договору. Позивач не направив до звернення до суду з позовом на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобов'язання і не означив окрему відповідальність кожного з відповідачів, в тому числі і поручителів за окремими договорами поруки.

Позивач, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначив, що 02 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DOTAAN0200210S, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 13031,62 доларів США на строк до 02.02.2012 року та зобов'язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користуванням кредитними коштами у строки та в порядку, встановленому кредитним договором. Також сторонами було погоджено, що погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється у наступному порядку: щомісячно в період сплати, боржник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також іншими витратами згідно умов кредитного договору. Також договором було обумовлено, що у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, боржник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані на суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 09.06.2011 рік має заборгованість у розмірі 4561,18 доларів США та яка складається з: заборгованості за кредитом - 3866,45 доларів США; заборгованості за процентами за користуванням кредитом - 486,12 доларів США; заборгованості за комісією за користування кредитом - 118,32 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 90,29 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № DOTAAN0200210S забезпечено договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_2, договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_3. Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення. Таким чином, просить стягнути солідарно заборгованість у розмірі 4561,18 доларів США, що за курсом НБУ відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.06.2011 року складає 36352,60 за кредитним договором № DOTAAN0200210S від 02.02.2007 року та судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник відповідачів ОСОБА_4 до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 233, 234), але судом причини відкладення визнано неповажними.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 232).

Згідно ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до частини 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DOTAAN0200210S (а.с.7-9). Відповідно до п.1.1, п.7.1 договору банк зобов'язався надати кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок ТОВ «Автоприват» на строк з 02 лютого 2007 року по 02 лютого 2012 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 130314,63 доларів США на наступні цілі: купівлю автомобілю та сплати винагороди, що сплачується в момент надання кредиту у розмірі 10567,63 доларів США, у розмірі 2464 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту, згідно п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 28 по 02 число кожного місяця.

Пунктом 7.2 кредитного договору визначено, що для виконання даного договору банк відкриває позичальникові рахунок 29090051811578 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди та ін.платежам. При кредитуванні нових та б/в автомобілів, позичальник доручає, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти в сумі 52840 грн. на поточний рахунок ТОВ «Автоприват», код 33183599, рахунок № 26003050001060 в АКБ «ПриватБанк», МФО 305299, комісію Банку в сумі 104,63 дол. США на рахунок № 61111909903229 в ПриватБанку, МФО 305299, на сплату страхових платежів на поточний рахунок Страхової компанії у сумі 12443,20грн., код 33248430 рахунок №26507050000686 у ПриватБанку, МФО 305299.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань до стразового фонду або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. Крім того п.4.1 договору визначено, що у випадку порушення позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3, 7.5 даного договору банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

08 лютого 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № DOTAAN0200210S від 02 лютого 2007 року, за умовами якої пункт 7.1. кредитного договору № DOTAAN0200210S від 02 лютого 2007 року викладено в наступній редакції: банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: перерахування на поточний рахунок ТОВ «Автоприват» на строк з 02 лютого 2007 року по 02 лютого 2012 року, включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 13031,63 доларів США на наступні цілі: купівлю автомобіля та сплату винагороди, що сплачується в момент надання кредиту у розмірі 10567,63 доларів США, у розмірі 2464 доларів США на сплату страхових платежів у випадках, згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 08 по 12 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця, в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 250,76 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди (а.с. 9зв.).

02 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір поруки № DOTAAN0200210S/1, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 02.02.2007 року № DOTAAN0200210S, згідно якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 13031,63 доларів США (а.с.10).

02 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладений договір поруки № DOTAAN0200210S/1, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 02.02.2007 року № DOTAAN0200210S, згідно якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 13031,63 доларів США (а.с.11).

Пунктом 12 зазначених договорів поруки встановлено, що термін поруки припиняється після закінчення 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Відповідно до договору купівлі-продажу № СФ-0000254 від 26.01.07р., продавець ТОВ «Автоприват» зобов'язується передати покупцеві у власність, а ОСОБА_1 прийняти та оплатити на умовах даного договору наступний товар: автомобіль Nехіа-NS18, кузов НОМЕР_2 загальною вартістю 52940 грн., у т.ч. ПДВ 8823,33 грн. (а.с. 114-115).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № DOTAAN0200210S від 02.02.2007 року вбачається, що у відповідача ОСОБА_2 станом на 09.06.2011 року наявна заборгованість за кредитом у розмірі 3866,45 доларів США, заборгованість за відсотками 486,12 доларів США, заборгованість з комісії 118,32 доларів США, заборгованість з пені 90,29 доларів США, а всього - 4561,18 доларів США (а.с. 4-5).

На підставі довіреності від 20.07.2010 року відповідач ОСОБА_1 уповноважив ПАТ КБ «ПриватБанк» представляти його інтереси у відповідних установах з питань розпорядження та експлуатувати автомобіль марки DAEWOO NEXIA рік випуску 2006, шасі (кузов) НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.73). Довіреність видана з правом передоручення та дійсна по 20.07.2013 року.

З акту приймання автомобілю позичальника від 13.07.2010 року вбачається, що автомобіль Део NEXIA д/н НОМЕР_1, 2006 року випуску, який перебуває у заставі банку відповідно до кредитного договору DOTAAN0200210S від 02.07.2007 року передається представникам банку, та ОСОБА_1 доручає банку передати авто на реалізацію за ринковою ціною та направити отримані кошти на погашення заборгованості у випадку невиконання ним обов'язків перед банком до 13 липня 2010 року (а.с 119).

Згідно відповіді Макіївського РЕВ ДАІ від 07.08.2013 року станом на 07.08.2013 року автомобіль марки DAEWOO NEXIA, рік випуску 2006, кузов НОМЕР_2 19.10.2010р. на підставі довідки-рахунку КІМ 336772 від 19.10.2010р., зареєстрований у Краснолучському відділі РЕР (Луганська обл.) на ім'я «Ізварін Вадим Павлович» (а.с. 87).

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст.543 ЦК України).

Частиною 1 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно зі ст.558 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач ОСОБА_2 погодився з умовами, викладеними в кредитному договорі №DOTAAN0200210S від 02.07.2007 року, та з умовами додаткової угоди № 1 від 08 лютого 2007 року, про що свідчать його особисті підписи.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у відповідача ОСОБА_2 станом на 09.06.2011 року наявна заборгованість за кредитом у розмірі 3866,45 доларів США, заборгованість за відсотками 486,12 доларів США, заборгованість з комісії 118,32 доларів США, заборгованість з пені 90,29 доларів США, а всього - 4561,18 доларів США (а.с. 4-5).

Перевіривши квитанції, які надані позивачем (а.с.139- 144) за період: 2007 рік, 2008 рік, 2010 рік, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що всі суми, які були сплачені ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитом банком, - враховані (а.с.183-193).

При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, що сума, зарахована 26.10.2010 року у розмірі 5009,39 доларів США у еквіваленті 39632,29 грн., є сумою від реалізації автомобілю DAEWOO NEXIA, рік випуску 2006, шасі (кузов) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.193), та правильно визначено, що відповідачем ОСОБА_2 не надано платіжного документу на підтвердження внесення грошової суми у цьому розмірі з метою погашення кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склались між сторонами та вірно застосував норми матеріального права, пославшись на ст.526, ч.1ст.553, ч.ч.1,2 ст.554, ч.1 ст.1054 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши у подвійному розмірі заборгованість, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Із змісту ч.3 ст.554 ЦК України випливає, що солідарно перед кредитором відповідають лише ті особи, які спільно дали поруку. В даному випадку відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали з ПАТ КБ «ПриватБанк» окремі договори поруки, згідно з якими кожен з них особисто поручився перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за виконання боржником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № DOTAAN0200210S від 02.07.2007року, а тому заборгованість за вказаним договором підлягає стягненню в солідарному порядку з боржника ОСОБА_2 та з кожного з поручителів окремо. Тобто заборгованість в сумі 4561,18 доларів США підлягає окремому стягненню в солідарному порядку з боржника ОСОБА_2 та з кожного з двох поручителів.

Посилання апелянтів на те, що позивачем на виконання п.5 договору поруки не направлено письмову вимогу до поручителів із зазначенням невиконаного зобов'язання, не є підставою для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 25.04.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21.06.2012 року (а.с.53-55, 56-57) зазначено, що банк має право пред'явити вимогу протягом всього часу дії кредитного договору, тобто з 02.02.2007року по 02.02.2012 року, та, реалізуючи вказане право, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом в липні 2011 року.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційній скарзі відповідачів доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 24 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: А.П. Іванова

Л.І. Соломаха