Постанова № 38629590, 28.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 р. Справа № 804/2192/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняБурцевої Я.Е. за участю представника позивача Підлужного В.М., Сиромятникова Е.О. представника відповідача Гагарського А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислової компанії «Лідер» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю промислова компанія «Лідер» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів, в якому просить податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року № 0000742203 про сплату 470296,50 грн. визнати протиправним та скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 198.2 ст. 198, абз. 2 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому позивач зазначає, що на момент укладення договору поставки між ТОВ ПК «Лідер» та ТОВ «Альянс-ІСТ» сторони мли належну правосуб'єктність, що є однією з підстав для включення відповідних сум в якості податкового кредиту у розумінні Податкового кодексу України. При поставці товару були виписані належним чином оформленні документи (видаткові накладні) з дотриманням всіх вимог, передбачених Наказом Міністерства фінансів «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 25.05.1995 року. Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Оскільки, позивач має належним чином оформлені податкові, товарно-транспорті накладні за кожну конкретну поставу товару воно мало право віднести відповідні суми до податкового кредиту.

У судове засідання з'явилися представники позивача та представник відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував у зв'язку з його необґрунтованістю.

В письмових запереченнях на позов відповідач зазначив, що надані позивачем видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів, у зв'язку з тим, що не підтверджують факт здійснення господарських операцій. Товарно-транспортні накладні надано не в повному обсязі. Для перевірки не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості. Довіреностей на отримання товару не надано. Не надано реєстру виданих та отриманих довіреностей.

В видаткових накладних наданих позивачем дописані ручкою особи (їх посади та П.І.Б., які відвантажували товар та отримували його. Також дописане місце складання видаткових накладних. Документи складені з порушенням ст. 2,9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки не розкривають зміст та обсяг господарської діяльності, не містять інформації про вантаж, про пункти навантаження і розвантаження, маршрути.

Розглянувши матеріали справи, допитавши свідка, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17.01.2014 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000742203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 470296,50 грн.(основний платіж - 313531,00 грн., штрафні санкції - 156765,50 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі Акту від 20.12.2013 року № 1314/04-62-22-3/13427220 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПК «Лідер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Альянс-Іст» за період з 01.01.2012 року по 31.10.2013 року.

У вказаному Акті зазначено, що направлення від 09.12.2013 року № 972, № 972 та копію наказу від 09.12.2013 року № 875 вручено генеральному директору ПК «Лідер» під розписку.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ПК «Лідер п.п. 14.1201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ ПК «Лідер неправомірно занижено податок на додану вартість всього у сумі 313531,27 грн., в т.ч. за квітень 2012 року сумі 31025,45 грн., за травень 2012 року в сумі 45532,97 грн., за червень 2012 року в сумі 30343,54 грн., за липень 2012 року в сумі 23260,06 грн., за серпень 2012 року в сумі 32003,57 грн., за вересень 2012 року в сумі 27629,65 грн., за жовтень 2012 року в сумі 21308,65 грн., за листопад 2012 року в сумі 37035,44 грн., за грудень 2012 року в сумі 25516,94 грн., за лютий 2013 року в сумі 40055,00 грн., в зв'язку з неможливістю підтвердження сформованого податкового кредиту за рахунок ТОВ «Альянс-Іст» за період з 01.01.2012 року по 31.10.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. 78.4 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що документальна позапланова виїзна документальна перевірка позивача була проведена на підставі наказу № 875 від 09.12.2013 року. Наказ № 875 та направлення № 970, № 971 були отримані директором підприємства до початку проведення перевірки.

Згідно з статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Пунктами 11.5 - 11.7 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Отже товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, що підтверджує фактичне переміщення товару від вантажовідправника вантажоодержувачу.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 та ч. 4 ст. 11 КАС України особливістю адміністративного судочинства є наявність принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду Договір поставки № 7-Т від 19.04.2012 року укладений між ТОВ ПК»Лідер» (Покупець) та ТОВ «Альянс-ІСТ» в особі директора ОСОБА_6 (Постачальник), предметом якого є поставка Постачальником Покупцю поліетилену високого тиску відповідаючи затвердженим зразкам в обсягах та строках обумовлених замовленнями, а Покупець прийняти та оплатити товар. Асортимент, кількість, ціна товару зазначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Також між Постачальником та Покупцем, на виконання Договору № 7-Т від 19.04.2012 року, були складені наступні Специфікації: № 1/2012 від 19.04.2012 року на поставку поліетилену високого тиску в кількості 27200 кг. на суму 190234,80 грн., № 2/2012 від 30.04.2012 року на поставку поліетилену високого тиску в кількості 36500 кг. на суму 278032,80 грн., № 3/2012 від 30.05.2012 року на поставку поліетилену високого тиску в кількості 28500 кг. на суму 194100,00 грн., № 4/2012 від 30.06.2012 року на поставку поліетилену високого тиску в кількості 26000 кг. на суму 172992,00 грн., № 5/2012 від 31.07.2012 року на поставку поліетилену високого тиску в кількості 24600 кг. на суму 170594,40 грн., № 6/2012 від 31.08.2012 року на поставку поліетилену високого тиску в кількості 25000 кг. на суму 172950,00 грн., № 7/2012 від 28.09.2012 року на поставку поліетилену високого тиску в кількості 22200 кг. на суму 136080,00 грн., № 8/2012 від 31.10.2012 року на поставку поліетилену високого тиску в кількості 35000 кг. на суму 227988,00 грн., № 9/2012 від 30.11.2012 року на поставку поліетилену високого тиску в кількості 24100 кг. на суму 156222,00 грн., № 1/2013 від 29.12.2012 року на поставку поліетилену високого тиску в кількості 10700 кг. на суму 68892,00 грн. № 2/2013 від 31.01.2013 року на поставку поліетилену високого тиску в кількості 28400 кг. на суму 178111,20 грн.

На виконання умов Договору № 7-Т від 19.04.2012 року були виписані видаткові накладні та податкові накладні на суму 1881187,53 грн. (в т.ч. ПДВ-313531,27 грн.).

Судом були досліджені товарно-транспортні накладні, які були надані позивачем на вимогу суду, зміст яких не відповідає Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568 (не зазначено час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, не надані дорожні листи, не зазначено прізвищ посадових осіб замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача, немає печаток автопідприємства та підпису водія-експедитора).

Заявки, сертифікати відповідності на виконання умов Договору № 7-Т від 19.04.2012 року позивачем під час розгляду справи надані не були, наданий позивачем витяг з книги реєстрації довіреностей ТОВ ПК «Лідер» за період з 01.01.2012 року по 31.10.2013 року по контрагенту ТОВ «Альянс-Іст» не приймається судом до увагу, оскільки не був наданий позивачем під час проведення перевірки.

Допитай у якості свідка директор ТОВ ПК «Лідер» ОСОБА_7 зазначив, що між ТОВ ПК «Лідер» та ТОВ «Альянс-Іст», (директором якого є чоловік, прізвище не пам'ятає) був укладений договір за яким був поставлений поліетилен високого тиску, пункт навантаження товару не відомий, яке автотранспортне підприємство здійснювало поставку товару пояснити не може, тоннаж, який можливо перевезти автомобілем ГАЗель складає 2 тони, оскільки поліетилен високого тиску є об'ємним товаром.

З огляду на викладене, оцінюючи докази, що є в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про непідтвердженність реального здійснення господарських операцій ТОВ ПК «Лідер» з ТОВ «Альянс-Іст».

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю промислової компанії «Лідер» (код ЄДРПОУ 13427220) судовий збір в сумі 4384,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 травня 2014 року

Суддя О.В. Серьогіна